Справа № 2а/1770/3092/2012
24 жовтня 2012 року м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Щербакова В. В., за участю секретаря судового засідання Таргоній А.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник не з'явився,
відповідача: представник не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом:
ОСОБА_1
доНаціональний університет водного господарства та природокористування
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач - ОСОБА_1 звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача Національного університету водного господарства та природокористування про визнання протиправними дій Відповідача щодо відмови у наданні інформації за її запитом , яка була викладена Відповідачем у листі від 16.07.2012 року та зобов'язати його надати інформацію, що запитувалася у запиті на отримання інформації від 27.06.2012 року.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 26.10.2011 року він на підставі Закону України "Про доступ до публічної інформації звернувся до відповідача з запитом на отримання інформації у якому просила, зокрема, надати інформацію щодо: прізвищ, імен та по-батькові 36 осіб, які отримали у власність квартири за рахунок реконструкції студентського гуртожитку №8; умов отримання квартир зазначеними у п.1 особами в розрізі: посада в Університеті на час отримання, рік отримання квартири у власність, підстава набуття у власність квартири; прізвища, ім'я та по-батькові 20 осіб, які отримали у власність (в тому числі шляхом приватизації) квартири Університету (які не знаходяться в гуртожитку №8) за період з 1996 по 2011 роки; умов отримання квартир зазначеними у п.3 особами в розрізі: посада в Університеті на час отримання, рік отримання квартири у власність, площа квартири; чи працюють до цього часу вказані у п.1 та п.3 особи в Університеті.
Позивач вказує, що листом Національного університету водного господарства та природокористування за №001-1197 від 16.07.2012 року на її запит було надано відповідь, в якій, у наданні запитуваної інформації відмовлено.
Позивач вважає, що своїми діями відповідачі порушили вимоги ч. 2 ст. 34 Конституції України, ст. 29 Закону України "Про інформацію", ст. п.1 ч.1 ст. 12, п.5 ст.6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" та фактично позбавили його права на отримання інформації. З цих підстав просив позов задоволити.
Представник відповідача подав письмові заперечення, згідно яких вважає, що Національний університет водного господарства та природокористування не є розпорядником інформації згідно ст. 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації". Позивач у своєму запиті не просила надати їй інформацію щодо використання бюджетних коштів, а просила надати персональні дані деяких працівників (спільною рисою яких є отримання ними квартир від університету у різні роки), характеристику отриманого ними майна та інформацію про те, чи працюють ці люди в університеті на даний час. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» університет як юридична особа, що фінансується з державного бюджету, є розпорядником інформації лише в частині надання інформації щодо використання бюджетних коштів. В решті своїх статей цей Закон не розповсюджує свою дію на університет. Відтак, на правовідносини позивача та відповідача поширюється цивільне законодавство, а не норми Кодексу адміністративного судочинства України. Просив провадження у справі закрити.
Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч.6 ст.12, ч.1 ст.41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши позовну заяву, дослідивши подані позивачем письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, провадження у справі слід закрити з огляду на наступне.
Так, згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про доступ до публічної інформації" оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.
Частинами 1, 2 ст. 13 Закону передбачено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:
1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання;
2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;
3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків;
4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.
До розпорядників інформації, зобов'язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб'єкти господарювання, які володіють:
1) інформацією про стан довкілля;
2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту;
3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров'ю та безпеці громадян;
4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України видатки бюджету - кошти, спрямовані на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом.
Судом встановлено, відповідно до довідки ЄДРПОУ АА №142364 за організаційно-правовою формою Національний університет водного господарства та природокористування є державною організацією (установа, заклад) і є розпорядником інформації лише в частині надання інформації щодо використання бюджетних коштів.
З матеріалів справи вбачається, що за період 1996-2011 років університетом придбано 56 квартир, профінансованих частково або повністю за рахунок спонсорських коштів, а саме: за рахунок реконструкції студентського гуртожитку №8 - 36 квартир, де частиною є спонсорські кошти, зібрані на реконструкцію гуртожитку №8 та частиною - пайові внески учасників реконструкції (працівників університету). Решта квартир придбана за спонсорські кошти університету, що обліковуються в органах державного казначейства і отримані на певну ціль, а саме: на придбання житла. Вказана інформація підтверджується довідкою №001-1904 від 23.10.2012 року, наданою відповідачем.
Оскільки, Національний університет водного господарства та природокористування при купівлі квартир не фінансувався з державного бюджету, то відповідач не є розпорядником інформації відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації".
Твердження позивача, що відповідач відноситься до розпорядників інформації з підстав виконання делегованих повноважень суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків та становить суспільний інтерес є безпідставними, необґрунтованими жодними доказами та відхиляються судом, оскільки не встановлено, що запитувана інформація є суспільно необхідною інформацією.
Таким чином, оскільки відповідач не є суб'єктами владних повноважень та не є розпорядниками інформації у розумінні ст. 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації", то норми ст. 23 даного Закону та Кодексу адміністративного судочинства України на дані правовідносини не поширюються.
Разом з тим, враховуючи обґрунтування позивачем своїх вимог нормами Конституції України, Закону України "Про інформацію" та суб'єктний склад сторін суд дійшов висновку, що вищезазначені правовідносини є цивільними відносинами, справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, які виникають із них відповідно до п.1 ч.1 ст.15 ЦПК України розглядаються судом у порядку цивільного судочинства.
Частиною 1 ст. 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Згідно частини 3 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи.
З врахуванням наведеного та фактичних обставин справи суд вважає, що позовні вимоги в даній справі не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки даний спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 157 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 157, ст. 165 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Національного університету водного господарства та природокористування про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - закрити.
Роз'яснити позивачу, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції місцевого загального суду.
Повторне звернення з тією самою позовною заявою до Рівненського окружного адміністративного суду не допускається.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 КАС України, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії ухвали суду безпосередньо в суді, то п'ятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії ухвали суду.
Суддя Щербаков В. В.