Справа № 0308/12843/12
Провадження № 2/0308/4796/12
23 жовтня 2012 року
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого -судді Грушицького А.І.,
за участю секретаря Лихач О.М.,
представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Солтисюка О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до житлово-комунального підприємства № 2 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди,
6 серпня 2012 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ЖКП № 2 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди. Позов мотивує тим, що з 1993 року працював на посаді електрика в ЖЕК № 5 міста Луцька. 2 серпня 1999 року переведений до ЖКП № 5, 30 червня 2009 року -в ЖКП № 2.
19 грудня 2011 року був незаконно звільнений з роботи за нібито появу на роботі в стані алкогольного сп'яніння. Рішенням суду від 27 квітня 2012 року поновлений на роботі, в користь позивача стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу.
7 травня 2012 року після ознайомлення з наказом про поновлення на попередній посаді, використовуючи своє законне право, подав заяву про звільнення з роботи на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням у зв'язку з порушенням роботодавцем законодавства про працю. При ознайомленні з наказом позивач з'ясував, що його звільнено за власним бажанням, окрім того, роботодавець не виплатив вихідну допомогу та компенсацію за 9 днів невикористаної відпустки.
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 20 червня 2012 року змінено формулювання причини звільнення на ч. 3 ст. 38КЗпП -за власним бажанням через порушення роботодавцем законодавства про працю, а також стягнуто в користь позивача вихідну допомогу та компенсацію за 9 днів невикористаної відпустки.
Після набрання рішенням суду законної сили письмово звернувся в ЖКП № 2 з вимогою провести остаточний розрахунок, відповіді на звернення не отримав і розрахунок не був проведений. Для стягнення присуджених коштів змушений був звернутися в державну виконавчу службу.
Через завдані позивачу моральні страждання погіршився стан його здоров'я. Позивач позбавлений можливості утримувати родину, має заборгованість за спожиті комунальні послуги, за навчання сина.
Позивач просить суд стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день постановлення судом рішення, а також стягнути з відповідача 10000 грн. у відшкодування моральної шкоди.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримала з підстав, наведених в заяві. Додатково пояснила, що розмір заподіяної моральної шкоди обгрунтовує не лише непроведенням розрахунку при звільненні, але й незаконним звільненням, що відбулося 7 травня 2012 року. Просить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за 117 робочих днів. При цьому зазначає, що розмір середньоденного заробітку позивача становить 124,56 грн.
Представник відповідача позов не визнав. Пояснив суду, що примусове виконання рішень суду здійснюється державною виконавчою службою. 21 серпня 2012 року винесена постанова про арешт коштів боржника. Вини відповідача у тому, що державна виконавча служба не стягує кошти з рахунку, немає.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що 19 грудня 2011 року позивач ОСОБА_3 звільнений з роботи у зв'язку з появою на робочому місці у нетверезому стані згідно п. 7 ст. 40 КЗпП України.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області 27 квітня 2012 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Волинської області від 27 липня 2012 року, постановлено поновити ОСОБА_3 на посаді електромонтажника з освітлення і освітлювальних мереж IV розряду ЖКП № 2 м. Луцька. Стягнути з ЖКП № 2 в користь ОСОБА_3 9136,10 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
7 травня 2012 року ОСОБА_3 поновлений на займаній посаді та цього ж дня звільнений з роботи за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області 20 червня 2012 року постановлено визнати неправильним формулювання причин звільнення ОСОБА_3, змінити причину звільнення ОСОБА_3 в наказі № 2/50 від 7 травня 2012 року з «за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України»на «за власним бажанням у зв'язку з невиконанням власником законодавства про працю згідно ч. 3 ст. 38 КЗпП України». Зобов'язати ЖКП № 2 внести зміни до запису № 19 в трудовій книжці ОСОБА_3 серії БТ-ІІ № НОМЕР_1 у відповідності до проведених змін в наказі № 2/50 від 7 травня 2012 року. Стягнути з ЖКП № 2 в користь ОСОБА_3 невиплачену вихідну допомогу в сумі 6414,72 грн. та компенсацію за 9 днів невикористаної відпустки в сумі 592,11 грн.
Постановою державного виконавця першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції від 19 липня 2012 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа, виданого Луцьким міськрайонним судом 16 липня 2012 року, про стягнення з ЖКП № 2 на користь ОСОБА_3 7006,83 грн. боргу.
Постановою державного виконавця першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції від 21 серпня 2012 року накладено арешт на кошти ЖКП № 2 на рахунку в АТ «УкрСиббанк».
Платіжним дорученням від 14 вересня 2012 року № 425 ЖКП № 2 перерахувало ОСОБА_3 485,17 грн.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Згідно ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Як визначено ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до роз'яснень, даних у п. 32 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів»від 6 листопада 1992 року № 9 у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи, невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.
Згідно п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, -на число календарних днів за цей період.
Враховуючи, що 7 травня 2012 року, в день звільнення позивача з роботи, з вини відповідача йому не виплачено вихідну допомогу в сумі 6414,72 грн. та компенсацію за 9 днів невикористаної відпустки в сумі 592,11 грн. і відповідач не сплатив заборгованість у повному розмірі на даний час, в силу припису ст. 117 КЗпП України з відповідача на користь позивача слід стягнути середній заробіток за весь час затримки по день постановлення рішення судом.
Згідно довідки ЖКП № 2 від 22 жовтня 2012 року № 01-07/504 середньоденний заробіток ОСОБА_3 складає 83,04 грн.
Доводи представника позивача про те, що розмір середньоденного заробітку позивача становить 124,56 грн. є необгрунтованими.
Довідка ЖКП № 2 від 22 жовтня 2012 року № 01-07/504 видана на виконання припису територіальної державної інспекції з питань праці у Волинській області.
Сторони визнають той факт, що заробітна плата позивача за жовтень 2011 року становила 1992,96 грн. і відпрацьовано 192 год., за листопад 2011 року аналогічно -1992,96 грн. і відпрацьовано 192 год.
При цьому розрахунок середньоденної заробітної плати наступний: (1992,96+1992,96)/(192+192)х8=83,04 грн. Заробітна плата за одну годину множиться на 8 годин -нормальну тривалість робочого дня, оскільки при визначенні розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку сума середньоденного заробітку множиться не на кількість можливих змін (виходів на роботу), а робочих днів з нормальною тривалістю робочого дня.
Представнику позивача роз'яснено в судовому засіданні право заявити клопотання про призначення судово-економічної експертизи в даній справі для можливого спростування розміру середньоденного заробітку, зазначеного в довідці від 22 жовтня 2012 року, але відповідного клопотання представник позивача не заявила.
Сума середнього заробітку за весь час затримки по день постановлення рішення судом, тобто за період з 7 травня 2012 року по 23 жовтня 2012 року становить (83,03х117) 9715,68 грн.
Оскільки відповідач порушив законні права позивача, а саме неправильно сформулював причину звільнення, не провів повного розрахунку в день звільнення, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, враховуючи принципи розумності та справедливості, з відповідача на користь позивача слід стягнути 300 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України з відповідача в дохід держави слід стягнути (204,60+107,30) 321,90 грн. судового збору.
Керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 15, 58, 60, 88, 209, 215 ЦПК України, на підставі ст. 43 Конституції України, ст.ст. 116, 117, 237-1 КЗпП України, п.п. 2, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, суд,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з житлово-комунального підприємства № 2 на користь ОСОБА_3 9715 (дев'ять тисяч сімсот п'ятнадцять) грн. 68 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а також 300 (триста) грн. у відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з житлово-комунального підприємства № 2 в дохід держави 321 (триста двадцять одну) грн. 90 коп. судового збору.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд Волинської області шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя