Справа № 108/7293/12
Провадження №2/108/1961/12
25 жовтня 2012 р. м. Керч
Керченський міський суд Автономної Республіки Крим у складі :
головуючого судді - Біленко Л.В.
при секретарі - Волкової М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Керчі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих грошових сум,
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3, діючий на підставі довіреності, від її імені звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих грошових сум, мотивуючи вимоги тим, що позивач надала відповідачеві довіреність на придбання земельної ділянки в АДРЕСА_1 на її ім'я та збудування на ній будинку , задля чого за 2004-2008 р.р. перерахувала йому грошові кошти в загальній сумі 156000,00 доларів США. Однак майно, придбане на кошти позивача, відповідач оформив на себе, переоформити його на позивача або повернути гроші відмовляється. Посилаючись на ст. 1212 ЦК України, просить стягнути з відповідача безпідставно отримане майно у вигляді грошових коштів в сумі 156000,00 доларів США, що еквівалентно 1243320,00 грн. з урахуванням інфляції , недоотриманого прибутку , а також збільшення в ціні майна, придбаного відповідачем.
Вказаний позов ОСОБА_1 в 2011 році розглядався Керченським міським судом АРК -Рішенням від 04.11.2011р., яке залишено без змін Ухвалою Апеляційного суду АРК від 14.12.2011р., позов задоволений частково, але Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.07.2012р. вищевказані рішення судів скасовані, справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд. (том 1 , а.с.58-59, 92-93,114-116).
В судове засідання під час нового судового розгляду позивач не з'явилась, її представник -ОСОБА_3 заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надав пояснення по суті вимог.
Відповідач та його представник -ОСОБА_4, діюча на підставі довіреності, позовні вимоги не визнали в повному обсязі, свої заперечення обґрунтували тим , що за діючим законодавством оформлення земельної ділянки на позивача , яка є громадянкою Російської Федерації, не є можливим, у зв'язку з чим сторони домовились про інший спосіб вирішення цього питання - відповідач зобов'язався придбати на свої ім'я земельні ділянки та збудувати на них нерухоме майно, а після передачі його у власність позивача оформити на неї й право власності на земельні ділянки. Вважають, що у відповідності до розписки, виданої відповідачем, строк виконання зобов'язання обумовлений саме подією -збудуванням нерухомого майна, а оскільки ці події не настали, то висновки позивача про невиконання чи прострочення виконання зобов'язання відповідачем є передчасними, право вимоги за розпискою у позивача не настало.
Вислухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши обставини по справі , перевіривши їх доказами та надавши доказам правової оцінки, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 13.03.2004р. позивач в нотаріальному порядку оформила на ім'я ОСОБА_2 Довіреність, якою доручила відповідачеві бути її представником у всіх організаціях та установах з питання купівлі за суму та на умовах на свій розсуд земельної ділянки за будь-якою адресою в Автономній Республіці Крим. (том 1 , а.с.6).
Впродовж 2004-2008 р.р. позивач надала відповідачеві грошові кошти , щодо загальної суми яких сторони мають суперечливі позиції. Представник позивача наполягає, що сума грошових коштів, яку позивач надала відповідачеві, становить 156000,00 доларів США, що він особисто визнав в розписці від 02.06.2010р. Відповідач визнає отримання від позивача грошової суми в розмірі 144485,00 доларів США, яка підтверджується зведеним реєстром грошових переказів.
На підставі тотожних пояснень сторін , які підтверджуються письмовими доказами по справі, судом встановлено, що на час розгляду справи в суді жодної земельної ділянки та об'єктів нерухомого майна на території АР Крим на ім'я позивача не оформлено.
Визначаючи характер правовідносин сторін, суд розцінює видачу вищезазначеної довіреності позивачем на ім'я відповідача як підтвердження, що між сторонами укладений договір доручення та надає правової оцінки обставинам по справі, керуючись відповідними нормами глави 68 Розділу ІІІ Книги п'ятої Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) , які саме й регулюють такі правовідносини.
Згідно до ч. 1 ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює , припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. В ст. 1003 ЦК України зазначено, що у договорі доручення або у виданій на його підставі довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії , які належить вчинити повіреному, та зазначено, що такі дії мають бути правомірними, конкретними та здійсненими.
Приймаючи до уваги зміст доручення, зазначений в довіреності, суд бере до уваги наступні обставини та перевіряє їх доказами.
Позивач є громадянкою Російської Федерації, що підтверджується її паспортом. (а.с.7-8).
Згідно до ч.ч. 2, 3 ст. 81 Земельного кодексу України (далі -ЗК України) іноземні громадяни можуть набувати права власності на земельні ділянки несільсько-господарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільсько-господарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об'єкти нерухо-мого майна, що належать їм на праві приватної власності. у разі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; прийняття спадщини.
Представник позивача наполягав на тому, що оформлюючи довіреність, позивач, як громадянка іншої держави , не будучі обізнаною щодо законодавства України, не була повідомленою про наявність вищенаведених обмежень, що підтверджується самим фактом оформлення нею такої довіреності та тим, що вона тривалий час перераховувала кошти на досягнення мети, передбаченої довіреністю.
Відповідач впродовж судового розгляду неодноразово змінював свою позицію з цього приводу, але остаточно визнав, що допускає необізнаність позивача, оскільки сам він інформацію про обмеження іноземних громадян в оформленні права власності на земельну ділянку отримав від нотаріуса вже після оформлення позивачем довіреності.
Оскільки з електронних листів відповідача на ім'я позивача убачається, що консультацію у нотаріуса відповідач отримав 13.05.2004р. , тобто після дати оформлення довіреності, суд вважає доведеним, що на час оформлення довіреності позивач не усвідомлювала нездісненості наданого нею доручення. (том 1 а.с.11).
Згідно до ч.1 ст. 1004 ЦК України повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення, може відступити від змісту доручення , якщо це вимагають інтереси довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі повірений повинен повідомити довірителя про допущені відступи від змісту доручення як тільки це стане можливим.
Доводи відповідача, що він одразу після консультації нотаріуса повідомив позивача про перешкоди у виконанні доручення, жодним доказом ним не підтверджені, а також спростовуються тим, що іншої довіреності позивач йому не видала, продовжувала перераховувати грошові кошти та вимагати виконання доручення, обумовленого довіреністю, а він інформував її про вчинення дій, пов'язаних з купівлею земельної ділянки, листування не містить жодного повідомлення на ім'я позивача про неможливість оформлення земельної ділянки на її ім'я . ( том 1, а.с. 11-16).
Отже, ствердження відповідача про узгодження позивачем змінення змісту договору доручення у зв'язку з неможливістю його виконання , є недоведеними .
Судом встановлено, що під час дії договору доручення відповідачем на своє ім'я оформлені три земельної ділянки на території АДРЕСА_1, дві з яких перейшли у його власність на підставі договорів дарування, а одна виділена йому безоплатно на підставі Рішення сесії Белінської сільської ради, що підтверджується відомостями, наданими виконавчим комітетом Белінської сільської ради. (том 1, а.с.34).
Ствердження відповідача, що одна чи дві земельні ділянки ним отримані у власність з метою подальшого безоплатного відчуження позивачеві, жодним доказом ним не підтверджені. Покази свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 суд не вважає належним доказом цієї обставини, оскільки ці свідки тільки зазначили, що бачили жінку з м. Москви за ім'ям ОСОБА_1 на території земельних ділянок, яка цікавилась можливістю та вартістю будівництва будинку на земельній ділянці в АДРЕСА_1, щодо її відношення до земельної ділянки їм достовірно нічого невідомо.
Суд також знаходить непереконливими доводи відповідача, що частина грошових коштів, отриманих від позивача, ним витрачена на будівництво літніх будиночків та їхнє оснащення, придбання будівельних матеріалів, оскільки договір доручення не містить доручення на здійснення повіреним таких дій. Посилання відповідача, що позивач з сім'єю відпочивала в цих будиночках, а він передавав їй частку прибутку від здачі будиночків відпочиваючим, суд не бере до уваги, оскільки це не має правового значення для вирішення спору, не доведено належними доказами.
02.06.2010р. відповідач видав розписку на ім'я позивача , в якій зазначив свій обов'язок після оформлення правовстановлюючих документів на будівлі, збудовані на земельній ділянці за адресою : АДРЕСА_1, передати у власність позивачеві чи її довіреній особі земельну ділянку та будівлі в рахунок отриманих від неї грошових коштів у розмірі 156000,00 доларів США. ( том 1 а.с.132)
Оскільки ця розписка складена після закінчення строку дії договору доручення, зобов'язання відповідача за розпискою відрізняються від його зобов'язань , зазначених в Довіреності, розписка написана відповідачем на власний розсуд та без присутності позивача, суд не вважає цю розписку такою, що підтверджує узгодження позивачем зміни змісту договору доручення.
В судовому засіданні з пояснень відповідача, підтверджених показами свідка ОСОБА_8, встановлено, що розписка відповідачем видана на вимогу осіб, які представляли інтереси позивача, для підтвердження наявності у відповідача обов'язків перед нею, оскільки вона мала сумнівів з приводу отримання майна чи повернення грошей відповідачем.
Таким чином, суд доходить висновку, що відповідач як повірений за договором доручення , строк якого закінчився 12.03.2007р., умови договору не виконав.
Суд не погоджується зі ствердженням відповідача, що перешкодою невиконання ним умов договору стало одностороннє припинення переказу грошових коштів позивачем та той факт, що вона після закінчення строку дії довіреності нову довіреність на нього не оформила.
Як підтверджується письмовими доказами, позивач продовжувала переказ грошових коштів весь час дії Договору доручення, отже висновки про вину позивача у невиконання умов договору на думку суду є безпідставними. ( том 1, а.с.17-20).
У відповідності до ч.1 ст. 1008 ЦК України договір доручення припиняється на загальних підставах припинення договору, а також в інших випадках, перелік яких наданий в цій статті.
Згідно до ч.1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснювати свої права і виконувати свої обов'язки відповідно до договору.
Згідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберігала його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було надано, згодом відпала.
Приймаючи до уваги вищевикладені обставини, встановлені судовим розглядом, суд вважає , що наявні всі правові підстави для застосування положень ст.1212 ЦК України.
Визначаючи суму стягнення , суд надавши оцінки різним позиціям сторін з цього приводу, доходить наступного.
Зведеним реєстром переказу позивачем грошових коштів на ім'я відповідача підтверджується перерахування нею грошової суми у розмірі 144485,00 доларів США, отримання саме цієї суми визнано відповідачем в судовому засіданні. (том 1, а.с.17-20).
Вимога позивача про стягнення з відповідача більшої суми -156000,00 доларів США належними доказами нею не підтверджена, а посилання на зазначення цієї суми відповідачем в розписці , якій суд надав вищевказаної оцінки, не є належним доказом з цього приводу та судом до уваги не приймається.
Згідно до ч.1 ст. 1009 ЦК України якщо договір доручення припинений до того, як доручення було повністю виконане повіреним, довіритель повинен відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення. Це положення не застосовується до виконання повіреним доручення після того, як він довідався або міг довідатись про припинення договору доручення.
Представник позивача в судовому засіданні погодився , що грошові кошти, витрачені відповідачем на виконання доручення за довіреністю, підлягають компенсуванню.
Суд доходить висновку, що компенсуванню підлягають всі витрати позивача , пов'язані з пошуком, вибором, оглядом земельної ділянки, підготовкою документації , отриманням консультацій, транспортні витрати, тощо, які були понесені ним у зв'язку з виконанням доручення позивача щодо купівлі на її ім'я земельної ділянки на території АР Крим, але суд позбавлений можливості підрахувати такі витрати відповідача, оскільки він не підтвердив їх жодним доказом, обмежившись наданням електронних листів, в яких він без розрахунків та підтверджень вказував суми витрат, належних доказів та розрахунків , які б підтвердили ці витрати та їхній розмір, він суду не надав.
Суд не знаходить підстав для компенсування відповідачеві витрат на будівельні матеріали , використані для будівництва літніх будиночків для відпочинку, сантехнічне та електричне обладнання цих будівель, оснащення їх меблями, побутовою технікою, предметами інтер'єру, виконання робіт з їх будівництва та обслуговування, обладнання території земельних ділянок, які належать відповідачеві, загальна сума який відповідачем визначена в розмірі 632546,00 грн., оскільки ці витрати не відносяться до витрат, пов'язаних з виконанням доручення, зміст якого обмежений купівлею земельної ділянки на території АР Крим.
Статтею 11 ЦПК України Керуючись встановлений принцип диспозитивності цивільного судочинства, який визначає, що особа, яка бере участь у справі, розпоряджується своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд. Керуючись цим принципом, суд приймає позицію представника позивача, який вважає, з загальної суми , що підлягає стягненню, слід виключити суму витрат, пов'язаних з виготовленням проекту жилого будинку ,які підтверджується квитанціями. Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що позивач мала намір після отримання у власність земельної ділянки збудувати на ній будинок та окремо, за межами договору доручення, просила відповідача замовити виготовлення проекту такого будівництва, але додатково грошові кошти йому на ці цілі не сплачувала, тому вважає справедливим розрахуватись з відповідачем шляхом зменшення суми стягнення.
Грошові кошти у розмірі 3255,00 доларів США, переказ яких відповідачем на ім'я позивача підтверджується письмовими доказами, суд не враховує при визначення суми стягнення, оскільки в судовому засіданні відповідач особисто визнав, що ці кошти ним перераховані позивачеві в якості повернення боргу за іншим борговим зобов'язанням , яке не охоплюється договором доручення. (том 1 а.с.43-48).
Виходячи з зазначеного суд визначає загальну суму стягнення з відповідача, але, незважаючи на перерахування відповідачеві грошових сум в доларах США , стягнення проводить в національній валюті -гривні , застосовуючи курс валюти, офіційно встановлений Національним банком України на день ухвалення рішення. Статтею 36 Закону України «Про національний банк України»встановлено, що НБУ встановлює офіційний курс гривні до іноземних валют та оприлюднює його. Згідно з відомостями офіційного Інтернет-сайту Національного Банку України /іhttp://www.bank.gov.ua/ офіційний курс гривні до долару США станом на 25.10.2012р. становить 100 доларів США -799,3000 грн., за яким суд й проводить розрахунки. ( том 2 а.с. 160)
Вимоги позивача про стягнення з відповідача визначеної грошової суми з урахуванням інфляції задоволенню не підлягають, оскільки сума боргу визначена в іноземній валюті .
Не є такими, що підлягають задоволенню й вимоги позивача про стягнення з відповідача недоотриманого прибутку та суми , на яку збільшилось в ціні майно, придбане відповідачем , оскільки всупереч вимогам ст. 60 ЦПК України ці вимоги позивачем та його представником взагалі нічим не обґрунтовані , не пояснені, жодним доказом та розрахунками не підтверджені.
Питання про компенсування позивачеві судових витрат суд вирішує, керуючись положеннями ст. 88 ЦПК України та стягує з відповідача на користь позивача судовий збір , сплачений нею при зверненні до суду.
На підставі викладеного, керуючись ст. 4,10,11,60,61, 212-215 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих грошових сум, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти в сумі 1127673,60 грн. та судові втрати у сумі 1700,00 грн. , а всього стягнути 1129373,60 грн. (один мільйон сто двадцять дев'ять тисяч триста сімдесят три грн. 60 коп.)
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного Суду Автономної Республіки Крим через Керченський міський суд АР Крим шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення , можуть подати апеляційну скаргу протягом десяті днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя -
Повний текст рішення виготовлений 30 жовтня 2012р.