ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
01 листопада 2012 р. № 2а-7849/12/1370
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Мартинюка В.Я.
з участю секретаря судового засідання Макар Г.В.
представників:
від позивача -Солтис Т.П.;
від відповідача -Мочурад І.І.,
розглянувши в судовому засіданні в залі суду у м.Львові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства (надалі ПП) «Стрекоза»до Інспекції по контролю за дотриманням законодавства про зайнятість Львівського обласного центру зайнятості про скасування рішення та припису, -
ПП «Стрекоза» звернулося в суд з позовом до Інспекції по контролю за дотриманням законодавства про зайнятість Львівського обласного центру зайнятості про скасування рішення №17 від 29.08.2012 року та припису за №46 від 29.08.2012 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що оскільки між позивачем та громадянином Австрії ОСОБА_4 не укладалося трудового договору, а також не було ознак трудових відносин, у відповідача були відсутні правові підстави приймати спірні рішення та припис.
Представник позивача дав аналогічні пояснення, просить позов задоволити.
Відповідач у запереченні на позовну заяву вважає, що оскільки позивачем без дозволу на використання праці працевлаштовано іноземця, ним, у відповідності до вимог ч.4 ст.8 Закону України «Про зайнятість населення», правомірно прийняті спірні припис та рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши присутніх представників, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.
За результатами перевірки дотримання законодавства України про зайнятість населення Інспекцією по контролю за дотриманням законодавства про зайнятість населення складено акт від 29.08.2012 року за №56, прийнято припис №46 від 29.08.2012 року, який стосується обов'язку сплати штрафу, та рішення №17 від 29.08.2012 року, яким за порушення вимог ст.8 Закону України «Про зайнятість населення»наклав штраф в сумі 22040 грн. 00 коп.
В акті перевірки зазначено про те, що роботодавець (позивач у справі) використав працю іноземця -ОСОБА_4, громадянина Республіки Австрія без дозволу служби зайнятості на посаді директора з 03.05. до 09.07.2012 року.
У відповідності до вимог ч.2 ст.8 Закону України «Про зайнятість населення»від 1 березня 1991 року №803-XII, з наступними змінами та доповненнями, роботодавці мають право на використання праці іноземців та осіб без громадянства на умовах трудового договору лише за наявності виданого роботодавцю державною службою зайнятості дозволу на використання праці іноземців та осіб без громадянства, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною 4 згаданої статті передбачено, що у разі використання роботодавцем праці іноземців або осіб без громадянства на умовах трудового договору без дозволу на використання праці іноземців та осіб без громадянства державна служба зайнятості стягує з роботодавця штраф за кожну таку особу у двадцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом.
Як вбачається з наявного в матеріалах справи рішення №1 від 25.04.2012 року засновника ПП «Стрекоза», директором останнього призначено громадянина Австрії ОСОБА_4.
Рішенням за №2 від 09.07.2012 року громадянин Австрії ОСОБА_4 склав з себе повноваження та призначив з 10.07.2012 року директором ПП «Стрекоза»Братейко Л.Я.
Також, дана інформація підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, в яка підтверджує внесення запису від 03.05.2012 року за №1 405 102 0000 000693 про керівника підприємства ОСОБА_4.
Обставин, які б підтверджували те, що позивач має виданий державною службою зайнятості дозвіл на використання праці іноземця під час судового розгляду не встановлено.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити і таке.
Частиною 3 статті 24 КЗпП України, передбачено, що укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.
В матеріалах справи наявний наказ про призначення іноземця на посаду директора позивача, а тому судом не можуть братись до уваги посилання позивача на відсутність ознак трудових відносин між ним та ОСОБА_4.
Також, судом не беруться посилання позивача на те, що рішення про призначення директором ОСОБА_4 приймалось лише задля державної реєстрації позивача, оскільки такі не стосуються предмету судового дослідження -наявність порушення у сфері працевлаштування іноземця на території України.
За таких обставин суд вважає, що відповідач у відповідності до вимог чинного законодавства та за наявності обставин правомірно прийняв спірні припис та рішення.
Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог, а тому в задоволенні позову належить відмовити.
Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить присудити з позивача.
Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -
1. В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
2. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
3. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 01 листопада 2012 року.
Суддя В.Я.Мартинюк