Справа № 0101/3942/2012
31 жовтня 2012 року м. Алушта
Алуштинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого -судді Шустової І.П., при секретарі Ступіній О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа -Відділ державної виконавчої служби Алуштинського міського управління юстиції, про визнання права власності та зняття арешту,
встановив:
Позивач звернулася до суду з зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що вона з 1983 року перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 до теперішнього часу. Під час перебування у шлюбі у 2007 року ними був куплений будинок АДРЕСА_1 У січні 2012 року їй стало відомо, що Відділом Алуштинського ДВС відкрито виконавче провадження щодо стягнення з її чоловіка ОСОБА_2 сум на підставі виконавчих листів, виданих Печерським районним судом м. Києва та Деснянським районним судом м. Чернігова. Згідно цих виконавчих проваджень, відповідно до акту опису й арешту майна на будинок АДРЕСА_1 було накладено арешт. Оскільки цей будинок є спільним майном подружжя, його половина належить їй, відносно неї виконавче провадження не відкривалося, просить визнати за нею право власності на ? частку арештованого будинку, з ? частки цього будинку зняти арешт.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 вимоги позову підтримав, просив його задовольнити, дав пояснення відповідно до викладеного у позові.
Відповідач ОСОБА_2 до суду не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належно, направив до суду заяву з проханням розглядати справу за його відсутності, проти задоволення позову не заперечував.
Відповідач ОСОБА_3 до суду не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином та в строк, причини неявки суду невідомі.
Представник третьої особи -Відділу ДВС Алуштинського міського управління юстиції про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином та в строк, направив до суду заяву з проханням розглядати справу за його відсутності, проти задоволення позову не заперечував.
Суд, вислухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як в межах заявлених вимог та на підставі доданих доказів.
Обов'язок доказування відповідно зі ст. 10 ЦПК України покладений на сторони у справі. Крім того, відповідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно зі ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні.
На підставі наданих суду доказів судом беззаперечно встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно зі свідоцтвом про укладення шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб 23.06.1983 року (а.с. 8). До теперішнього часу сторони перебувають у шлюбі.
09.02.2007 року ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу придбав будинок АДРЕСА_1 (а.с. 5-6), право власності на який зареєстровано в КРП «СМ БРТІ» 11.08.2008 року (а.с. 7)
Згідно з актом опису й арешту майна від 19.01.2011 року (а.с. 9) на вищевказане домоволодіння державним виконавцем було накладено арешт. Майно передано на відповідальне зберігання ОСОБА_3.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Ст. 41 Конституції України передбачає непорушність права приватної власності. Непорушність права власності полягає в його недоторканності, а водночас і в недоторканості самого майна власника. Всі особи мають утримуватися від безпідставного заволодіння майном власника та завдання йому шкоди. Не допускається також протиправне позбавлення права власності або обмеження в його здійсненні.
Нерухоме майно, яке державним виконавцем включено до акту опису й арешту майна, є спільною сумісною власністю подружжя, а тому позивач має право на ? частину цього майна і накладення арешту на все майно порушує його право власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Відповідно до ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.
Частиною 1 ст. 70 СК України встановлено, що частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
За змістом ч. 1 ст. 392 ЦК України власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Тому суд, виходячи з рівності часток подружжя у спільній сумісній власності, задовольняє позов в частині визнання за позивачем права власності на ? частку спірного будинку, який набутий ними за час шлюбу та є об'єктом права спільної сумісної власності.
Щодо позовних вимог про зняття арешту з ? частки будинку.
Відповідно до ч. 1 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження»особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.
Із вищезазначених норм права вбачається, якщо за одним з подружжя визнано право на ? частку у спільній сумісній власності, ця частка підлягає звільненню з-під арешту, оскільки його право власності порушується.
На підставі викладеного, відповідно до ст. 41 Конституції України, ч. 1 ст. 317, ч. 1 ст. 321, ч. 1 ст. 392 ЦК України, ч. 1 ст. 60, ст. 68, ч. 1 ст. 70 СК України, ч. 1 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження», керуючись ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа -Відділ державної виконавчої служби Алуштинського міського управління юстиції, про визнання права власності та зняття арешту, задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частку будинку АДРЕСА_1
Звільнити з-під арешту ? частку будинку АДРЕСА_1
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим протягом десяти днів з дня його проголошення через Алуштинський міський суд.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя І.П.Шустова