30 березня 2012 року Справа № 1170/2а-625/12
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Могилан С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні о 10-10 год. адміністративну справу
за позовом: Підприємства Громадського об'єднання «Асоціація підтримки вітчизняного товаровиробника»- «Фірма Ласка»
до відповідача: Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
за участю:
секретаря судового засідання -Полудня Є.О.
представників:
позивача -Ткаченка Д.О., Наговського С.М.,
відповідача -Скрипника О.М.,
Підприємство Громадського об'єднання «Асоціація підтримки вітчизняного товаровиробника»- «Фірма Ласка»звернулося з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001822330 від 28.11.2011 р., яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 453 767,00 грн. основного платежу та 1,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним сформовано податковий кредит на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ПП «Смарт Агро», а придбаний товар оприбуткований в бухгалтерському обліку позивача та використаний у межах господарської діяльності. Позивач вважає, що відповідач дійшов безпідставного висновку про завищення ним податкового кредиту на тій підставі, що ПП «Смарт Агро»не підтвердило належним чином операції з поставки товарів.
Відповідачем до суду подано заперечення на позовну заяву у відповідності до якого позовні вимоги не визнаються у повному обсязі, оскільки перевіркою встановлено відсутність у контрагента позивача -ПП «Смарт Агро»необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю складських приміщень, транспортних засобів. Відповідач зазначає, що перевіркою встановлено відсутність факту отримання товару, що на думку податкового органу свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків.
В судове засідання з'явилися представники позивача, які позов підтримали у повному обсязі. Представник відповідача позов не визнав з підстав, зазначених у запереченні на позовну заяву.
На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 30.03.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 02.04.2012 р., про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні.
Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,
07 листопада 2011 р. посадовою особою Кіровоградської ОДПІ на наказу Кіровоградської ОДПІ від 03.11.2011 р. №3327 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПГО АПВТ -Фірма «Ласка»з питань дотримання вимог податкового законодавства, в частині правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та правомірності декларування валових доходів та валових витрат з податку на прибуток по взаємовідносинах з ПП «Смарт Агро»за період з 01.03.2011 р. по 31.03.2011 р., де висновками, зокрема, є порушення, на думку відповідача, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено суму податку на додану вартість за березень 2011 року на загальну суму 453 767,00 грн. (а.с.8 -16, Т.1).
На підставі акту перевірки Кіровоградською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0001822330 від 28.11.2011 р., яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 453 767,00 грн. основного платежу та 1,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) (а.с.6, Т.1).
Судом встановлено, що 18 квітня 2011 року до Кіровоградської ОДПІ позивачем подано податкову декларацію з ПДВ за березень 2011 року, в якій задекларовано податковий кредит в розмірі 2 473 494,00 грн., до складу якого включено, зокрема, ПДВ у сумі 453 767,48 грн. за податковими накладними №2 від 01.03.2011 р., №4 від 01.03.2011 р., №7 від 01.03.2011 р., №10 від 01.03.2011 р., №11 від 01.03.2011 р., №14 від 01.03.2011 р., №15 від 01.03.2011 р., №20 від 03.03.2011 р., №23 від 03.03.2011 р., №30 від 09.03.2011 р., №33 від 10.03.2011 р.. №40 від 14.03.2011 р., №46 від 15.03.2011 р., №60 від 21.03.2011 р., №67 від 22.03.2011 р., №70 від 23.03.2011 р., №95 від 30.03.2011 р., виданими ПП «Смарт Агро»(а.с.36-52, 69-90, Т.1).
Як встановлено в судовому засіданні, до складу задекларованого позивачем податкового кредиту з ПДВ у сумі 2 473 494,00 грн. позивачем віднесено суму податку на додану вартість в розмірі 453 767,48 грн. з операцій по придбанню у ПП «Смарт Агро»харчових продуктів, заморожених напівфабрикатів тощо.
В ході розгляду справи встановлено, що відповідно до умов договору купівлі-продажу №7 від 20 лютого 2011 р., укладеного між ПП «Смарт Агро»(продавець) та ПГО АПВТ «Фірма Ласка»(Покупець) позивач придбавав заморожені напівфабрикати, продукти харчування (а.с.17-18, Т.1).
Відповідно до п. 4.5 зазначеного Договору покупець розраховується за товар, одержаний на умовах даного Договору по ціні вказаній у товарній накладній шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця (а.с.17, Т.1).
06 жовтня 2011 р. між ПП «Смарт Агро»та позивачем укладено договір про зміну порядку виконання договору купівлі-продажу №7 від 20.02.2011 р. (а.с.119 Т.1).
Згідно п.2 договору від 06.10.2011 р. сторони підтвердили, що заборгованість покупця перед продавцем за основним договором становить 2 924 344,90 грн.
Відповідно до п.3 договору від 06.10.2011 р. сторони дійшли згоди, що виконання обов'язків покупця за основним договором буде здійснюватися наступним чином: оплата продавцю за поставлений товар проводитиметься покупцем шляхом передачі на суму заборгованості простого векселя (векселів), емітованого ПГО АПВТ «Фірма Ласка». Факт передачі векселів засвідчується укладенням між сторонами відповідного акту приймання-передачі векселів, який являється невід'ємною частиною цього договору (а.с.119, Т.1).
У відповідності до акту прийому-передачі векселів від 06.10.2011 р., на виконання укладеного 06.10.2011 р. між сторонами договору про зміну порядку виконання договору купівлі-продажу №7 від 20.02.2011 р.. ПГО АПВТ «Фірма Ласка»передало, а ПП «Смарт Агро»отримало вексель серії АА №0072423, емітент -ПГО АПВТ «Фірма Ласка», складеного 06.10.2011 р., дата погашення -06.10.2021 р., номінальною та договірною вартістю 2 984 344,90 грн. (а.с.120, Т.1).
В матеріалах справи міститься копія простого векселя серії АА №0072423, виданого ПГО АПВТ «Фірма Ласка»ПП «Смарт Агро»на суму 2 984 344,90 грн. в якості оплати згідно договору купівлі-продажу №7 від 20 лютого 2011 р. (а.с.121, Т.1).
Кіровоградська ОДПІ вважає, що податкові накладні №2 від 01.03.2011 р., №4 від 01.03.2011 р., №7 від 01.03.2011 р., №10 від 01.03.2011 р., №11 від 01.03.2011 р., №14 від 01.03.2011 р., №15 від 01.03.2011 р., №20 від 03.03.2011 р., №23 від 03.03.2011 р., №30 від 09.03.2011 р., №33 від 10.03.2011 р.. №40 від 14.03.2011 р., №46 від 15.03.2011 р., №60 від 21.03.2011 р., №67 від 22.03.2011 р., №70 від 23.03.2011 р., №95 від 30.03.2011 р. на загальну суму 2 567 084,90 грн. в т.ч. ПДВ -453 767,48 грн. видані «Смарт Агро»за господарськими операціями, які не носили реального характеру та не відбулися в об'єктивній дійсності.
Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит -сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
З аналізу зазначеної норми суд вбачає, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи -платника податку, що узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в листі від 02.06.2011 р. №742/11/13-11.
У відповідності до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Згідно п.п. 14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність -діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямування її на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг. При цьому результати зазначеної діяльності -продукція, роботи чи послуги -мають вартісний характер і цінове вираження. Сформульоване в Господарському кодексі України визначення господарської діяльності є загальним і має застосовуватися в усіх випадках, а визначення, наведене в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств», - лише у сфері дії цього Закону з урахуванням загального визначення.
В судовому засіданні представники позивача пояснили, що товар, придбаний у ПП «Смарт Агро»використовувався ПГО АПВТ «Фірма Ласка» для подальшої переробки.
Зі змісту ліцензійного договору №89745 на використання знаку для товарів і послуг від 10.04.2008 р., укладеного між ТОВ «ЛАСКА»(ліцензіар) та Підприємством Громадського об'єднання «Асоціація підтримки вітчизняного товаровиробника» - «Фірма Ласка»(ліцензіат). вбачається надання позивачеві на строк дії договору невиключну ліцензію на використання знаком для товарів і послуг, виконаним згідно з копією свідоцтва на знак для товарів і послуг №89745 від 10.04.2008 р., що додається, для позначення товару (-ів), що виготовляється (-ються) і/або збувається (-ються) відповідно до переліку, що міститься у Свідоцтві на знак для товарів і послуг №89745 від 10.04.2008 р. (а.с.122-128, Т.1).
Відповідно до договору №01/03 найму (оренди) нерухомого майна від 01.03.2010 р. ТОВ «ЛАСКА»(наймодавець) передало Підприємству Громадського об'єднання «Асоціація підтримки вітчизняного товаровиробника»- «Фірма Ласка»(наймач) нежилі приміщення, зокрема адміністративну будівлю, цех-склад по виробництву заморожених напівфабрикатів, цехи виготовлення морозива, холодильну камеру, компресорну, склад, градирню, склад аміаку, холодильник, холодильну камеру, цех виготовлення вафельних стаканчиків, цех вафельних стаканчиків тощо (а.с.129-139, Т.1).
Позивачем до суду надано копії договорів оренди обладнання, актів прийому-передачі зазначеного обладнання, з яких вбачається наявність у користуванні ПГО АПВТ «Фірма Ласка» потужностей для переробки придбаного товару у продукти харчування (а.с.140-198, Т.1).
До матеріалів справи також надані копії договорів оренди транспортних засобів, актів приймання-передачі транспортних засобів та сертифікати транспортних засобів, які засвідчують наявність у користуванні позивача транспортних засобів для перевезення придбаного товару (а.с.199-250, Т.1, 1-42, Т.2).
Придбана сировина використана ПГО АПВТ «Фірма Ласка»при виготовленні продукції, при цьому позивачем до суду надано докази внутрішнього переміщення товару, придбаного у ПП «Смарт Агро»(а.с.82-175, Т.2).
З матеріалів справи вбачається, що товар придбаний у ПП «Смарт Агро»використовується у господарській діяльності позивача, оскільки продукція, що вироблялася ПГО АПВТ «Фірма Ласка»в подальшому реалізовувалася контрагентам за договорами купівлі-продажу (а.с.43-73, 176-198, Т.2).
Пунктом 198.6 ст.198.6 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
При цьому в пункті 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Податковому кодексі України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належно оформленої та виданої податкової накладної.
В силу припису п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
У відповідності до п.201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
У відповідності до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Податкового кодексу України первинні бухгалтерські документи (видаткові та податкові накладні, акти прийому-здачі виконаних робіт, тощо) повинні мати обов'язкові реквізити, а саме -містити назву посади особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильності її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних, виданих йому контрагентом у перевіряємому періоді. При цьому ПП «Смарт Агро»на момент виписки податкових накладних, було зареєстроване платником податку на додану вартість, що не заперечується відповідачем, а тому, відповідно до вимог п. 201.8 та п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України мав обов'язок нараховувати податок на додану вартість та виписувати податкові накладні.
Як вбачається з матеріалів перевірки та встановлено судом в судовому засіданні, фактичною підставою для зменшення позивачу задекларованого податкового кредиту з операцій по придбанню у ПП «Смарт Агро»сировини стали висновки Кіровоградської ОДПІ про вчинення ПГО АПВТ «Фірма Ласка»правочинів з ПП «Смарт Агро», які не спрямовані на реальне настання наслідків, та висновки про непідтвердження об'єкта оподаткування, які мотивовані неможливістю фактичного здійснення ПП «Смарт Агро»господарських операцій з позивачем через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу.
Згідно ч.1 ст.234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Такий правочин визнається судом недійсним.
У відповідності до ст.228 Цивільного кодексу України, в редакції чинній на момент проведення перевірки, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Згідно п.11 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав.
З системного аналізу вищевказаних норм вбачається той факт, що повноваженнями щодо визнання правочину недійсним із мотивів порушення публічного порядку, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (нікчемний правочин), органи податкової служби не наділені, оскільки таке визнання можливе в судовому порядку, а тому суд вважає, що висновки Кіровоградської ОДПІ в частині визнання правочинів нікчемними, покладені в основу для визначення податкових зобов'язань позивачеві, вимогам чинного законодавства не відповідають оскільки вчинені поза межами законодавчо визначених повноважень та з перейняттям компетенції судових органів. Висновок податкового органу про нікчемність правочинів, які на його думку, вчинені з метою, що суперечить інтересам держави та порушують публічний порядок не може бути беззаперечним доказом такої нікчемності, а повинен доводитись в судовому порядку шляхом подання відповідного позову на виконання законодавчо визначених повноважень.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків визначені податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, зокрема, бюджетне відшкодування, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.
Кіровоградська ОДПІ не довела суду фактів безтоварного характеру господарських операцій, обізнаності позивача щодо діяльності осіб з контрагентами своїх постачальників та контрагентів зі своїми постачальниками, зокрема щодо створення їх із протиправною метою і несплати ними податків, наявність зговору на вилучення коштів державного бюджету шляхом безпідставного формування податкового кредиту з ПДВ тощо. Суду також не були надані докази про встановлення таких фактів у рішеннях інших судів.
Всупереч наведеним вимогам та нормам ст.71 КАС України відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення №0001822330 від 28 листопада 2011 року
З огляду на зміст доказів в їх сукупності, а також на відсутність з боку податкового органу, як суб'єкта владних повноважень, додаткових аргументів в обґрунтування своєї позиції, в судовому засіданні знайшов підтвердження факт реальності господарської операції між позивачем і ПП «Смарт Агро». Із зазначеного випливає, що суму податкового кредиту у березні 2011 р. позивач сформував правомірно, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 86, 94, 159 -163, 167 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001822330 від 28 листопада 2011 року, винесене Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією, яким Підприємству Громадського об'єднання «Асоціація підтримки вітчизняного товаровиробника»- «Фірма Ласка»збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 453 767,00 грн. основного платежу та 1,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).
Зобов'язати Державну казначейську службу у Кіровоградській області стягнути на користь Підприємства Громадського об'єднання «Асоціація підтримки вітчизняного товаровиробника»- «Фірма Ласка», код ЄДРПОУ 31276141 (25007, м. Кіровоград, вул. Валентини Терешкової, 215, 217) судові витрати в сумі 2 146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість грн. 00 коп.) із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України -з дня отримання копії постанови у повному обсязі, апеляційної скарги.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду С.В. Могилан