справа № 0670/6320/12
категорія 12.3
25 жовтня 2012 р. м. Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Ракалович В.М. ,
при секретарі - Шиндарівській В.В.,
з участю представників сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Малинської райдержадміністрації про визнання дій протиправними, скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,-
встановив:
У вересні 2012 року ОСОБА_1 звернулась до адміністративного суду з позовом. Просила поновити її на посаді головного спеціаліста з питань трудових відносин, умов праці та соціального партнерства управління праці та соціального захисту населення Малинської райдержадміністрації з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодувати моральну шкоду, заподіяну незаконним звільненням.
В обґрунтування своїх позовних вимог зазначала, що наказом Малинської районної державної адміністрації №35-ОС від 30 липня 2012 року була незаконно звільнена з роботи у зв'язку із скороченням штату працівників, оскільки її своєчасно не повідомили про майбутнє звільнення, не запропонували іншої роботи, не врахували її переваг на залишення на роботі перед іншими працівниками, не провели перестановки працівників, посади яких не скорочувались, звільнили її до закінчення відпустки, без згоди профкому, оскільки термін дії попередньо отриманої згоди профкому на день звільнення вже закінчився.
У судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити. При цьому він уточнив підстави позову, зазначивши, що позивачці перед звільненням повинні були запропонувати тимчасову роботу на період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами головного спеціаліста відділу персоніфікованого обліку пільгових категорій населення ОСОБА_2
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити в його задоволенні за безпідставністю. Зазначав, що звільнення позивачки проведено правомірно.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала на державній службі на посаді головного спеціаліста з питань трудових відносин, умов праці та соціального партнерства управління праці та соціального захисту населення Малинської райдержадміністрації. Наказом відповідача №35-ОС від 30 липня 2012 року вона звільнена з посади на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.
Суд вважає, що порушень закону при звільненні позивачки з роботи відповідачем не допущено, тому позов задоволенню не підлягає.
Встановлено, що на виконання вимог постанов КМ України від 15 лютого 2012 року №96 та розпорядження голови Житомирської обласної державної адміністрації від 28 лютого 2012 року №59 голова Малинської райдержадміністрацій розпорядженням від 6 березня 2012 року №72 установив фонд оплати праці працівників і видатків на утримання апарату та структурних підрозділів районної державної адміністрації на 2012 рік.
У зв'язку з цим були затверджені нові структура та штатний розпис апарату управління праці та соціального захисту населення Малинської РДА на 2012 рік. Посада головного спеціаліста з питань трудових відносин, умов праці та соціального партнерства, яку займала позивачка, була скорочена (а.с.16-17).
Позивачка 12 березня 2012 року була письмово попереджена про майбутнє звільнення з роботи. При цьому, на виконання вимог ст.49-2 КЗпП, позивачці була запропонована інша робота, від якої вона відмовилась (а.с.50). Тимчасова робота на посаді головного спеціаліста відділу персоніфікованого обліку пільгових категорій населення їй не пропонувалась, оскільки позивачка за освітою та кваліфікацією не відповідала вимогам, визначеним у посадовій інструкції для цієї посади (а.с.40,49).
Про переважне право позивачки на залишення на роботі (ст.42 КЗпП) в даному випадку не йдеться, оскільки в штатному розписі була лише одна посада головного спеціаліста з питань трудових відносин, умов праці та соціального партнерства, яка і скорочена.
Перестановка працівників, на проведенні якої наполягала позивачка, є правом, а не обов'язком роботодавця. Якщо це право не використовувалось, суд не повинен обговорювати питання про доцільність такої перестановки (перегрупування) (п.19 постанови Пленуму ВС України від 6 листопада 1992 року N 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів").
Згода профкому на звільнення повторно отримана під час розгляду справи в суді відповідно до правил ч.9 ст.43 КЗпП (а.с. 78 ).
Оскільки за бажанням позивачки їй надавалась, а потім продовжувалась невикористана відпустка з наступним звільненням, вона правомірно була звільнена відповідно до ст.3 Закону України "Про відпустки" в останній день відпустки - 30 липня 2012 року (а.с. 20-22).
За таких обставин, коли порушень чинного законодавства при звільненні ОСОБА_1 з роботи відповідачем не було допущено, підстав для задоволення її позовних вимог не вбачається.
На підставі викладеного та керуючись Законом України "Про відпустки", КЗпП України, ст. ст.158-163 КАС України, суд, -
постановив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Малинської райдержадміністрації відмовити за безпідставністю.
Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя В.М. Ракалович
Повний текст постанови виготовлено: 29 жовтня 2012 р.