Справа №: 22-ц/0191/1479/2012Головуючий суду першої інстанції:Терентьєв А.М.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Кустова І.
"17" жовтня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіКустової І.В.,
СуддівЛоманової Л.О., Притуленко О.В.,
При секретаріШиловій К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, поділ спільної сумісної власності, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 06 вересня 2012 року
У жовтні 2011 року ОСОБА_6 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_7, в якому просила встановити факт проживання однією сім'єю з відповідачем без реєстрації шлюбу з лютого 2004 року по 26 жовтня 2007 року, визнати квартиру АДРЕСА_1 спільним сумісним майном та поділити вказане майно, визнавши за позивачем право власності на Ѕ частину цієї квартири.
Позовні вимоги мотивовані тим, що з лютого 2004 року позивач та відповідач проживали однією сім'єю, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, турбувалися один про одного. 26 жовтня 2007 року вони зареєстрували шлюб, який 05 травня 2009 року було розірвано. У період сумісного проживання сторін без реєстрації шлюбу ними придбано квартиру АДРЕСА_1 за договором дольової участі у будівництві № 7/42 від 14 грудня 2005 року, право власності на яку зареєстровано за відповідачем. Добровільно поділи це майно не можливо.
Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 06 вересня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, порушення судом норм матеріального права, просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове - про задоволення позову.
Апелянт вказує, що суд надав невірну оцінку поясненням свідків, якими беззаперечно доведені обставини проживання сторін однією сім'єю; не врахував змісту розписок сторін щодо поділу сумісного майна після розірвання шлюбу, факт переказу грошових коштів, отриманих позивачем від відповідача, а також існуючи у матеріалах справи фотоматеріали.
Крім того, відповідачем протягом розгляду справи особисто визнано факт спільного проживання сторін до укладення шлюбу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши позивача та представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності факту проживання сторін однією сім'єю без реєстрації шлюбу та створення ними спільної сумісної власності.
Колегія суддів з такими висновками місцевого суду погоджується, виходячи з наступного.
Згідно статті 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підстав пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів.
Частиною 4 статті 60 ЦПК України установлено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до вимог статті 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Обов'язок з доведення тих обставин, на які сторона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, покладено на сторони положеннями частини 1 статті 60 ЦПК України.
Обставини проживання сторін однією сім'єю з лютого 2004 року позивач обґрунтовує показаннями свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12
Показанням цих свідків, які є родичами та подругами позивача, судом першої інстанції надано належної оцінки, зокрема, місцевий суд дійшов висновку, що їх показання засновані на припущеннях; про стосунки сторін їм відомо зі слів самої ОСОБА_6; наявність між сторонами стійких сімейних відносин ці свідки не підтвердили.
Довід апелянта про те, що усі вказані свідки були допитані відповідно до норм процесуального права з дотриманням положень статті 180 ЦПК України, не спростовує оцінку цих доказів судом, тому колегія суддів погоджується з висновком про те, що ці особи не підтвердили виникнення між сторонами стосунків, які притаманні подружжю, а лише свідчать про наявність між сторонами дружніх відносин та сумісного відпочинку.
Також позивач не довела у суді, що у період з лютого 2004 року по жовтень 2007 року знаходилася на утриманні відповідача, як дружина.
Перекази грошових коштів на рахунок позивача, які відповідач перераховував, будучи у морських рейсах 29 вересня 2006 року у сумі 4 321,27 доларів США та 29 березня 2007 року у сумі 4 527,43 доларів США (а.с.106), не можуть бути беззаперечним доказом того, що позивач знаходилася на утриманні відповідача, оскільки не свідчать про постійну матеріальну підтримку дружини, на яку вона має право відповідно до положень статті 75 Сімейного кодексу України.
Надані позивачем фотографії, на яких зафіксовані різноманітні події у житті сторін за період з квітня 2004 року по вересень 2007 року (а.с. 97-105) не можуть бути розцінені, як докази існування сім'ї, оскільки вони не підтверджують, що ці особи спільно проживали, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, як подружжя (частина 2 статті 3 Сімейного кодексу України).
З матеріалів справи вбачається, що сторони зареєстрували шлюб 26 жовтня 2007 року, який розірвано 05 травня 2010 року (а.с.8, 115). До реєстрації шлюбу відповідач уклав договір дольової участі № 7/42 від 14 грудня 2005 року на забудову квартири АДРЕСА_1, особисто сплачував внески (квитанції № 111 від 09 жовтня 2006 року, № 20 від 20 лютого 2006 року) та 23 лютого 2007 року отримав право власності на цю квартиру (а.с. 9,84, 111-114).
Доказів внесення будь-яких коштів на придбання цього майна з боку позивача матеріали справи не містять.
Твердження апелянта про визнання відповідачем квартири АДРЕСА_1 спільно придбаним майном, що нібито підтверджено розписками від 19 липня 2009 року, суперечить обставинам складення та змісту цих документів, які написані колишнім подружжям після розірвання шлюбу, стосуються визнання позивачем факту приналежності вказаної квартири тільки відповідачу та визнання останнім права позивача на майно, яке придбано під час зареєстрованого шлюбу (а.с.69,70).
З поясненнь відповідача щодо обставин придбання спірної квартири вбачається, що він придбав це майно за рекомендацією позивача, остання рекламувала йому вигоду придбання нерухомості у м. Феодосія та наполягала на укладенні договору спільної участі у будівництві саме того будинку, замовником у будівництві якого був її родич, що працює у ТОВ «Циркон».
Довід апеляційної скарги про те, що відповідачем особисто підтверджено факт проживання з позивачем однією сім'єю до укладення шлюбу колегія суддів прийняти до уваги не може, оскільки відповідач категорично заперечував наявність стійких сімейних відносин з позивачем до реєстрації офіційного шлюбу, наполягав на тому, що на час знайомства з позивачкою у 2004 році його побут було налагоджено, після розірвання попереднього шлюбу одинадцять років він самотужки організовував своє життя, не мав ніяких матеріальних та господарських проблем, під час знайомства він тривалі періоди перебував у морських рейсах (з 02 травня 2004 року по 31 жовтня 2004 року, з 23 серпня 2006 року по 17 жовтня 2006 року, з 25 лютого 2007 року по 02 серпня 2007 року - а.с. 108-110).
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивач у суді першої інстанції не навела доказів проживання сторін однією сім'єю до реєстрації шлюбу та створення ними спільної власності - квартири АДРЕСА_1; доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду.
Отже, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення, тому відповідно до статті 309 ЦПК України, апеляційна скарга позивача підлягає відхиленню, а рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 06 вересня 2012 року - залишенню без змін.
На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, пунктом 1 частини 1 статті 314, статтею 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у місті Феодосії
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 06 вересня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
І.В. Кустова О.В. Притуленко Л.О. Ломанова