Справа №: 22-ц/0191/1515/2012Головуючий суду першої інстанції:Шофаренко Ю.Ф.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Кустова І.
"17" жовтня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіКустової І.В.,
СуддівПритуленко О.В., Ломанової Л.О.,
При секретаріШиловій К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа - Приватне підприємство «Гостінний двір», про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Ленінського районного суду АР Крим від 14 серпня 2012 року
У листопаді 2011 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - Банк) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, в якому просило солідарно стягнути з відповідачів, як поручителів за виконання кредитних зобов'язань Приватним підприємством «Гостінний двір» (далі - Підприємство), заборгованості у розмірі 7 256 109,26 грн.
Позов мотивовано тим, що Підприємство отримало грошові кошти за кредитним договором № 29/КВ-06 від 19 жовтня 2006 року у вигляді відновлюваної відкличної кредитної лінії у сумі еквівалентній 800 000,00 доларів США, із строком погашення до 08 червня 2011 року. В забезпечення виконання зобов'язань за цим договором Банк уклав з ОСОБА_6 та Підприємством договір поруки № 29/Zпор-06-2 від 19 грудня 2006 року, а також з ОСОБА_7 та Підприємством договір поруки №29/Zпор-06-1 від 19 грудня 2006 року.
Позичальник свої зобов'язання належним чином не виконав, у зв'язку з чим станом на 10 листопада 2011 року існує заборгованість у вказаній сумі.
Рішенням Ленінського районного суду АР Крим від 14 серпня 2012 року позов задоволений частково: стягнуто з відповідача ОСОБА_6 на користь Банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 7 256 109,26 грн.; у задоволенні позову до ОСОБА_7 відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове - про відмову у позові.
Вказує, що провадження у справі підлягало зупиненню, оскільки господарським судом розглядалася справа за позовом Банку до Позичальника про стягнення тієї ж суми. Ухваливши оскаржуване рішення, суд вдруге стягнув з ОСОБА_6 суму заборгованості.
Суд не звернув уваги на те, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання йому доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Також суд не врахував, що намір ОСОБА_7 на укладення доповнень до договору поруки підтверджується змістом його довіреності, виданої ОСОБА_8 17 жовтня 2007 року.
У запереченнях на апеляційну скаргу Банк наполягає на законності судового рішення та безпідставності вимог апелянта.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши осіб, що з'явилися у судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України ( далі ЦПК України) під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільним кодексом України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до укладеного договору № 29/КВ-06 від 19 жовтня 2006 року Підприємство отримало грошові кошти у вигляді відновлюваної відкличної кредитної лінії у сумі еквівалентній 800 000,00 доларів США, із строком погашення до 08 червня 2011 року (а.с. 9-36). В забезпечення виконання зобов'язань за цим договором Банк уклав з ОСОБА_6 та Підприємством договір поруки № 29/Zпор-06-2 від 19 грудня 2006 року, а також з ОСОБА_7 та Підприємством договір поруки №29/Zпор-06-1 від 19 грудня 2006 року (а.с. 37-42).
Згідно розрахунку заборгованості за договором кредиту № 29/КВ-06 від 19 жовтня 2006 року, станом на 10 листопада 2011 року у Підприємства існує заборгованість у розмірі 7 256 109,26 грн. (а.с. 104-106).
18 жовтня 2007 року між Банком і ОСОБА_6 та Підприємством укладено договір про внесення змін та доповнень № 29/1 до договору поруки № 29/Zпор-06-2 від 19 грудня 2006 року (а.с. 38).
В матеріалах справи існує договір від 19 жовтня 2007 року про внесення змін та доповнень № 29/1 до договору поруки №29/Zпор-06-1 від 19 грудня 2006 року, сторонами у якому вказані Банк, ОСОБА_7 та Підприємство (а.с. 41).
Згідно висновку почеркознавчої експертизи № 1439 від 17 липня 2012 року підписи від імені ОСОБА_7 у договорі поруки №29/Zпор-06-1 від 19 грудня 2006 року у графі «Поручитель» та у договорі про внесення змін та доповнень № 29/1 до договору поруки №29/Zпор-06-1 від 19 жовтня 2007 року у графі «Поручитель» виконані різними особами (а.с. 197-198 зворот).
Обов'язок виконувати зобов'язання належним чином та заборона односторонньої відмови від зобов'язання передбачені статями 525, 526 ЦК України.
Згідно з вимогами частини 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
В порушення зазначених норм закону та умов договору Підприємство свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконало, внаслідок чого відповідно до розрахунку загальна сума заборгованості останнього станом на 10 листопада 2011 року складає у сумі 7 256 109,26 грн., у тому числі: 425 000,00 доларів США еквівалент 3 391 797,50 грн. - заборгованість за кредитом; 29 568,40 доларів США еквівалент 235 976,53 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 117 698,01 доларів США еквівалент 939 312,51 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 7 624,52 доларів США еквівалент 60 849,01 грн. - пеня за несвоєчасне повернення відсотків за кредитом; 182 602,27 грн. - комісії передбачені кредитом; 13 218,21 грн. - пеня за несвоєчасну сплату комісії; 1 515 000,00 грн. - суми заборгованості за кредитом в української гривні; 117 734,17 грн. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту за кредитом в українській гривні; 668 085,21 грн. - заборгованість за відсотками за кредитом в українській гривні; 43 782,77 грн. - пеня за несвоєчасне повернення відсотків за кредитом в українській гривні; 82 681,64 грн. - комісії передбачені кредитним договором в українській гривні; 5 069,44 грн. - пеня за несвоєчасну сплату комісії за кредитом в українській гривні.
З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення суми заборгованості з поручителя ОСОБА_6 у зв'язку з порушенням кредитних зобов'язань боржником.
Разом із тим відмовляючи у позові до ОСОБА_7,суд першої інстанції виходив з того, що цей поручитель договір про внесення змін та доповнень № 29/1 до договору поруки №29/Z пор-06-1 від 19 жовтня 2007 року не укладав та не підписував, а договір поруки №29/Zпор-06-1 від 19 грудня 2006 року припинив свою дію, оскільки кредитор пред'явив вимоги до поручителя після спливу шестимісячного строку від дня настання строку виконання основного зобов'язання (частина 4 статті 559 ЦК України), тобто тільки 23 травня 2011 року.
Колегія суддів з висновками місцевого суду погоджується, оскільки вони відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.
Твердження апелянта про те, що суд першої інстанції допустив подвійне стягнення суми заборгованості, оскільки ця сума вже стягнута з божника, не заслуговує на увагу, оскільки відповідно до положень частини 1 статті 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Отже, у цьому випадку немає так званої обов'язкової процесуальної співучасті, тобто законом передбачено право позивача звернутися до суду з вимогами до кожного з боржників окремо. Крім того, предметом спору є різні самостійні договірні відносини: між кредитором і боржником - за кредитним договором; між кредитором і поручителем - за договором поруки.
З огляду на викладене, наявність рішення господарського суду про стягнення заборгованості за кредитним договором із боржника не є перешкодою для пред'явлення Банком окремого позову до поручителя.
Щодо доводу апелянта про те, що суд не звернув уваги на те, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання йому доказів переходу до нового кредитору прав у зобов'язанні, колегія суддів звертає увагу на таке.
Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 517 ЦК України передбачено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для її здійснення, що є доказами прав нового кредитора у зобов'язанні. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
30 червня 2010 року між ТОВ «Укрпромбанк» (Первісний кредитор) та ПАТ «Дельта Банк» (Новий кредитор) був укладений договір про відступлення права вимоги, за яким первісним кредитором передані Активи та Кредитні зобов'язання новому кредитору, який у свою чергу набув права вимоги від боржників повного, належного та реального виконання (пункт 4.2 Договору) обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами ( а.с. 73).
23 травня 2011 року позивач звернувся до відповідачів з письмовими вимогами про виконання зобов'язань за кредитним договором (а.с. 80-120), що свідчить про безпідставність доводів апелянта про неналежне її повідомлення про перехід прав та обов'язків за кредитним договором новому кредитору.
Між тим, апелянтом не доведено перешкод у виконанні нею своїх договірних зобов'язань на користь первісного кредитора.
Довід апелянта про те, що намір ОСОБА_7 на укладення договору про внесення змін та доповнень № 29/1 до договору поруки №29/Z пор-06-1 від 19 жовтня 2007 року підтверджується змістом його довіреності, виданої ОСОБА_8 17 жовтня 2007 року, немає правового значення, звертаючи увагу на те що повноваження, якими наділив довіритель свого представника, останньою не використані, спірний правочин від імені ОСОБА_7 нею не укладався.
З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку про необхідність відхилення апеляційної скарги відповідача та залишення без змін рішення Ленінського районного суду АР Крим від 14 серпня 2012 року .
На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, пунктом 1 частини 1 статті 314, статтею 315 ЦПК України колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду АР Крим від 14 серпня 2012 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
І.В. Кустова Л.О. Ломанова О.В. Притуленко