Справа №: 22-ц/0191/1505/2012Головуючий суду першої інстанції:Казацький В.В.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Кустова І.
"17" жовтня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіКустової І.В.,
СуддівЛоманової Л.О., Притуленко О.В.,
При секретаріШиловій К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа - Ленінська сільська рада АР Крим, про визнання договору оренди нікчемним та усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, за апеляційними скаргами представника ОСОБА_6 - ОСОБА_8 та ОСОБА_7 на рішення Ленінського районного суду АР Крим від 04 вересня 2012 року,
У липні 2012 року ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_7 про визнання договору оренди нікчемним та усунення перешкод у користуванні та розпорядженні тимчасовим об'єктом торгівлі (рухомим майном).
Позовні вимоги мотивовані тим, що 08 лютого 2012 року позивачем через аукціон придбано тимчасовий об'єкт торгівлі площею 32,76 кв.м., розташований по АДРЕСА_1, що належав відповідачу. Проте, відповідач у добровільному порядку звільнити вказане приміщення відмовляється, мотивуючи тим, що на підставі договору оренди від 16 лютого 2012 року, укладеного нею з Ленінською сільською радою АР Крим, вона є орендарем земельної ділянки, на якій розташоване вказане майно. Посилаючись на свої права власника нерухомого майна, вважає, що договір оренди є нікчемним та таким, що порушує публічний порядок, оскільки він позбавлений права володіти та розпоряджатися належним йому майном. Крім того, відповідач не звільняє приміщення спірного об'єкту, чим створює позивачу перешкоди у користуванні цим майном.
Рішенням Ленінського районного суду АР Крим від 04 вересня 2012 року позов ОСОБА_6 задоволений частково. Усунуто перешкоди позивачу у здійсненні ним права користування та розпорядження тимчасовим об'єктом торгівлі площею 32,76 кв.м., розташованим по АДРЕСА_1, шляхом зобов'язання відповідача звільнити вказаний об'єкт та передати ключі від нього позивачу. В решті позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі представник позивача, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних про визнання договору оренди нікчемним змінити, та ці вимоги задовольнити.
На думку апелянта, суд дійшов помилкового висновку про те, що спірний об'єкт є рухомим майном, оскільки відповідач за час користування зробила покрашення його інженерно - технічного стану, а саме, на даний час цей об'єкт має бетонний фундамент, тому вочевидь має усі ознаки нерухомого майна.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, оскільки відповідно до паспорту на тимчасовий об'єкт торгівлі спірне майно є тимчасовою спорудою, у демонтажу якої у позивача немає перешкод.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з наявності у позивача перешкод у користуванні власним майном, які чинить йому відповідач, та безпідставності вимог про визнання договору оренди нікчемним, що заявлені на підставі статей 228, 391 Цивільного кодексу України та статті 120 Земельного кодексу України.
Колегія суддів з висновками суду першої інстанції погоджується, оскільки вони відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення особи права власності, рівний захист прав усіх суб'єктів права власності державою (статті 3, 386 Цивільного кодексу України).
Захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння, передбачено статтею 391 вказаного Кодексу, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач 08 лютого 2012 року придбав тимчасовий об'єкт торгівлі загальною площею 32,76 кв. м., який відповідно до паспорту змонтований на підставі стального каркасу обшитого листовим металом з прошарком мінерал та розташований на майданчику в районі будівлі столової по АДРЕСА_1 (а.с.6, 162-169).
На підставі договору оренди від 16 лютого 2012 року земельна ділянка площею 0,0100 га передана у користування відповідача для обслуговування тимчасового об'єкта торгівлі (а.с. 7-8).
Як вбачається зі змісту постанови про відмову у порушенні кримінальної справи від 04 квітня 2012 року та не заперечується сторонами, на час ухвалення оскаржуваного судового рішення спірний об'єкт використовувався відповідачем у підприємницькій діяльності (а.с.12, технічний запис судового засідання від 27 липня 2012 року - а.с. 50-52).
Враховуючи наявність у позивача права на захист його майнових прав та обставини справи, з яких вбачається порушення прав власника майна, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги та зобов'язав відповідача усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні тимчасовим об'єктом торгівлі шляхом звільнення цього майна та передачі ключів від торгового павільйону позивачу.
Колегія суддів також погоджується з висновком місцевого суду про відсутність підстав для визнання договору оренди земельної ділянки нікчемним, враховуючи, що цей договір не є у розумінні статті 228 ЦК України правочином, при укладенні якого може бути порушений публічний порядок, оскільки цією правовою нормою визначено виключний перелік правочинів, які є нікчемними.
Також погоджується колегія суддів з висновком суду першої інстанції про неможливість застосування до спірних правовідносин положеннь статті 120 Земельного кодексу України.
Матеріалами справи підтверджено, що тимчасовий об'єкт торгівлі, який позивач придбав на аукціоні, є тимчасовою спорудою - рухомим майном, тобто не є об'єктом нерухомості, який нерозривно пов'язаний з земельною ділянкою, на якій він розташований (а.с.6).
Посилання позивача на норми статті 120 Земельного кодексу України, на підставі якої він нібито отримав право користування спірною земельною ділянкою, яке порушене відповідачем внаслідок укладення договору оренди від 16 лютого 2012 року, є неспроможним, оскільки ця правова норма регулює тільки перехід права власності чи права користування земельною ділянкою, на який розташовано об'єкт нерухомості, який придбано новим власником.
Апеляційні скарги сторін не містять доводів, які спростовують висновки суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
Колегія суддів не може погодитися з позивачем, який наполягає на тому, що будівля, яку він придбав на аукціоні, як тимчасовий об'єкт торгівлі, у теперішній час є нерухомим майном, оскільки матеріали справи не містять доказів належним чином проведеної зміни типу спірної споруди та реєстрації за позивачем права власності на це майно, як об'єкт нерухомості.
Посилання відповідача на відсутність у нового власника перешкод у демонтажу торгівельного павільйону також не заслуговує на увагу, оскільки судом першої інстанції встановлено, що відповідач продовжує використовувати вказаний об'єкт у господарській діяльності.
Відповідно до положень частини 1 статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про необхідність відхилення апеляційних скарг сторін та залишення без змін рішення Ленінського районного суду АР Крим від 04 вересня 2012 року.
На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, пунктом 1 частини 1 статті 314, статтею 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у місті Феодосії
Апеляційні скарги представника ОСОБА_6 - ОСОБА_8 та ОСОБА_7 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду АР Крим від 04 вересня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
І.В. Кустова О.В. Притуленко Л.О. Ломанова