Справа №: 22-ц/0191/1508/2012Головуючий суду першої інстанції:Казацький В.В.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Кустова І.
"10" жовтня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіКустової І.В.,
СуддівПритуленко О.В., Самойлової О.В.,
При секретарі Кувшиновій А.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Щолкіно - Азов» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за комунальні послуги, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Ленінського районного суду АР Крим від 07 вересня 2012 року
У червні 2012 року Комунальне підприємство «Щолкіно - Азов» (далі - КП «Щолкіно - Азов») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання за період з 01 травня 2008 року по 01 травня 2011 року у розмірі 3 214,43 грн., мотивуючи тим, що відповідач належним чином не виконує свої зобов'язання з оплати за вказані послуги, у зв'язку з чим утворилася заборгованість у зазначеній сумі.
Рішенням Ленінського районного суду АР Крим від 07 вересня 2012 року позов задоволений. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за послуги з теплопостачання у розмірі 3 214,43 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на ненадання судом належної оцінки доказам відповідача, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове - про відмову у позові.
На думку апелянта, за відсутністю належним чином укладеного договору про надання послуг з теплопостачання позивач не має право нараховувати та стягувати оплату за вказані послуги.
Крім того, зазначає, що позивачем не доведено наявність кількості та якісність наданих послуг відповідачу.
В запереченнях на апеляційну скаргу, позивач просить її відхилити, а оскаржуване рішення суду залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши відповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач належним чином не виконувала зобов'язання по оплаті послуг з теплопостачання, у зв'язку з чим виникла заборгованість, сума якої підлягає стягненню.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач є споживачем послуг з теплопостачання, які надаються позивачем у квартиру АДРЕСА_1 (особовий рахунок НОМЕР_1). Письмовий договір між сторонами не укладено, але виникли правовідносини з приводу теплопостачання, які регулюються законом «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про теплопостачання» та Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року (далі - Правила).
З розрахунку позивача вбачається, що відповідач не виконував свої зобов'язання по оплаті отриманих послуг, у зв'язку з чим утворилася заборгованість за період з 01 травня 2008 року по 01 травня 2011 року у розмірі 3 214,43 грн. (а.с. 7-8).
Згідно частини 1 статті 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.
Пунктом 5 частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Тобто, споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує житлово-комунальні послуги, зобов'язаний сплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом, згідно вказаній правовій нормі.
Відповідно до частини 3 статті 20 цього Закону укладення договору теплопостачання є обов'язком споживача.
Таким чином, необхідність укладення договору на надання житлово-комунальних послуг передбачена законом і його укладення визначено як обов'язок, а не право сторін.
Позивач є виробником комунальних послуг, відповідач -споживачем цих послуг. Фактично між сторонами існували і існують правовідносини по наданню житлово-комунальних послуг і користування такими послугами, які витікають із нормативно-правових актів, зокрема статей 67, 68 ЖК України.
Відповідно до вимог частини 6 статті 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Ці правовідносини реалізуються наданням послуги з боку позивача та обов'язком споживача здійснювати її оплату.
Порядок перевірки кількісних та якісних показників надання послуг передбачений пунктами 33-39 вищевказаних Правил, відповідно до яких споживач повинен повідомити виконавця про неякісне надання послуг, представник виконавця, якому не відомі причини неналежного надання або ненадання послуг, зобов'язаний узгодити з виконавцем точний час та дату встановлення факту ненадання послуг, надання їх не у повному обсязі або перевірки кількісних та/або якісних показників надання послуг.
За результатами перевірки складається акт-претензія про неналежне надання або ненадання послуг (далі акт-претензія), який підписується споживачем та представником виконавця згідно з додатком. Акт-претензія складається у двох примірниках по одному для споживача та виконавця. У разі неприбуття представника виконавця в установлений договором строк для проведення перевірки кількісних та/або якісних показників або необґрунтованої відмови від підписання акта-претензії такий акт вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі.
Отже, враховуючи викладені обставини справи та положення закону, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідач належним чином не виконує свої зобов'язання щодо сплати отриманих послуг, тому обґрунтовано задовольнив позовні вимоги.
Доводи апеляційної скарги про відсутність у відповідача зобов'язань по оплаті комунальних послуг у зв'язку з відсутністю між сторонами письмового договору про надання послуг, не заслуговують на увагу, оскільки факт отримання відповідачем послуги з теплопостачання відповідачем не заперечується.
Звертаючи увагу на те, що відповідачем не надано доказів вживання нею заходів для перевірки якості та обсягу отриманих послуг, зокрема, й не надано законно оформлених актів - претензій з цього приводу, колегія суддів дійшла висновку, що твердження апелянта про неналежне надання цих послуг позивачем не може бути прийнятим до уваги.
Отже, доводи апеляційної скарги не містять посилання на правові підстави для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення відповідно до статті 309 Цивільного процесуального кодексу України.
На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, пунктом 1 частини 1 статті 314, статтею 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у місті Феодосії
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.
Рішення Ленінського районного суду АР Крим від 07 вересня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
І.В. Кустова О.В. Притуленко О.В. Самойлова