Справа № 1807/3853/12
Провадження № 2-а/1807/322/12
"25" жовтня 2012 р.
Конотопський міськрайонний суд Сумської області
в складі: головуючого-судді Разумової І.Є.,
при секретарі Цукановій О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Конотопі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до територіальної державної інспекції з питань праці у Сумській області, державного інспектора праці Димитрової Тетяни Олександрівни про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення,
4 липня 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просить скасувати постанову державного інспектора праці територіального управління державної інспекції праці в Сумській області від 22 червня 2012 року № 18-03-018/033-033 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.188-6 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн. та закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення, обгрунтовуючи позов тим, що він займається підприємницькою діяльністю у сфері технічного обслуговування та ремонту автомобілів, роздрібної торгівлі залізними виробами, фарбами та склом, здаванням в оренду власного нерухомого майна, при цьому використовує працю 13 найманих працівників. 25 квітня 2012 року по результатам перевірки додержання ним законодавства про працю та загальнообов"язкове страхування інспектор праці територіальної інспекції з питань праці у Сумській області Димитрова Т.О. внесла припис № 18-03-018/0281-0227 про усунення порушень ст.57,83,107,108,115,116 КЗпП України, ст.10 Закону України "Про відпустки" та наказу Міністерства праці та соціальної політики України "Про затвердження Форми трудового договору між працівником і фізичною особою" від 8 червня 2001 року № 260. Відповідно до припису його було зобов"язвно в строк до 25 травня 2012 року забезпечити нарахування компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, проведення оплати за роботу у святкові дні, у нічні години згідно з вимогами чинного законодавства, привести у відповідність з вимогами чинного законодавства зміст трудових договорів у частині розміру заробітної плати та часу виконання робіт, забезпечити своєчасне проведення розрахунків зі звільненими працівниками, надання працівникам щорічних відпусток та їх облік, дотримання термінів виплати заробітної плати та проведення індексації заробітної плати згідно із законодавством, дотримання вимог законодавства щодо складання графіків змінності операторів та охоронників. Він невідкладно вжив заходи для усунення порушень, що підтверджується судовим рішенням. За результатами перевірки Димитрова Т.О. склала стосовно нього протокол про адміністративне правопорушення від 31 травня 2012 року № 18-03-018/224 про вчинення ним правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП. Постановою Конотопського міськрайонного суду від 8 червня 2012 року при розгляді даного протоколу його було звільнено від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП у зв"язку з малозначністю правопорушення, відсутністю суттєвої шкоди працівникам, усуненням виявлених перевіркою недоліків. Після чого Димитрова Т.О. без проведення перевірки за місцем здійснення ним підприємницької діяльності склала та надіслала на його адресу акт перевірки додержання законодавства про працю та загальнообов"язкове страхування від 22 червня 2012 року № 18-03-018/0454, протокол про адміністративне правопорушення від 22 червня 2012 року № 18-03-018/033-033 та постанову про накладення штрафу від 22 червня 2012 року №18-03-018/033-033. В постанові вказано, що він нібито допустив порушення законодавства про працю, оскільки у відомостях на отримання заробітної плати за квітень та травень 2012 року відсутні підписи більшості працівників, немає відомості на виплату зарплати за першу половину червня 2012 року, чим порушено вимоги ст.115 КЗпП України; звільненому 11 червня 2012 року підсобному робітнику ОСОБА_3 не виплачена нарахована компенсація за невикористану відпустку в сумі 249,84 грн., чим порушена ст.116 КЗпП України.; не внесені зміни до трудових договорів з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, чим порушений наказ Міністерства праці та соціальної політики України "Про затвердження Форми трудового договору між працівником і фізичною особою" від 8 червня 2001 року № 260. Однак такі висновки не відповідають дійсності, тому що фактів невиплати заробітної плати не встановлено, не було такого, щоб заробітна плата виплачувалась без підпису у відомості, але ст.115 КЗпП України регулює питання строків виплати зарплати, а не порядок її виплати та засвідчення факту виплати. До того ж в постанові суду від 8 червня 2012 року вказано, що недоліки на момент розгляду справи усунуті. Невиплата ОСОБА_3 нарахованої компенсації за невикористану відпустку мала місце з вини останнього, оскільки він, не отримавши остаточний розрахунок, зник з місця проживання і, де він зараз знаходиться, невідомо. Даний недолік не був вказаний у приписі № 18-03-018/0281-0227 від 25 квітня 2012 року, тому в його діях відсутні ознаки невиконання законних вимог державного інспектора праці. Що стосується невнесення змін до трудових договорів, то висновки інспектора праці Димитрової Т.О. суперечать постанові Конотопського міськрайонного суду від 8 червня 2012 року, в якій вказано, що у разі, коли документи, що подаються для реєстрації чи зняття з реєстрації трудового договору, не відповідають встановленим вимогам, центр зайнятості повертає їх без вчинення будь-яких дій із зазначенням причини. Тобто правильність укладення договорів повинен контролювати центр зайнятості. Оскільки зазначені договори були зареєстровані, то в його діях відсутній склад правопорушення в цій частині. Крім того, постанова на накладення штрафу від 22 червня 2012 року №18-03-018/033-033 не відповідає вимогам ч.2 ст.283 КУпАП, оскільки в ній описані обставини, що не відповідають нормативному акту, який передбачає відповідальність, не вказано, які саме вимоги державного інспектора праці він не виконав, на положеннях якого закону вони грунтуються та в якому саме документі вони були викладені. Також при розгляді справи були порушені його права, передбачені ч.1 ст.268 КУпАп, тому що протокол про адміністративне правопорушення та постанова у справі складені одним днем за його відсутності. Про розгляд справи його також ніхто не сповіщав, Тому постанова в справі про адміністративне правопорушення є незаконною, винесена неправомірно.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_11 позовні вимоги підтримали, просять їх задовольнити, пояснили, що постанова про накладення адміністративного стягнення була винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Представник відповідача: територіальної державної інспекції з питань праці у Сумській області в судове засідання не з"явився, просять розглядати справу без їх участі та відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 В письмових запереченнях вказали, що під час проведення первинної перевірки додержання законодавства про працю у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 виявлено ряд порушень трудового законодавства. За результатами перевірки внесено припис № №18-03-018/0281-0227 від 25 квітня 2012 року, яким позивача зобов"язано у місячний строк усунути виявлені порушення та письмово інформувати державного інспектора праці про вжиті заходи щодо його виконання. Але про вжиті заходи щодо виконання припису інспекцію не було повідомлено, не надано належним чином завірених копій документів, що свідчать про виконання припису, в результаті чого у державного інспектора праці виникло право на проведення повторної перевірки, результати якої зафіксовано в акті перевірки № 18-03-018/0454 від 22 червня 2012 року. При цьому під час первинної перевірки були виявлені порушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.41 КУпАП, під час повторної перевірки було встановлено, що позивач не виконав в повному обсязі вимоги державного інспектора праці щодо усунення порушень законодавства про працю, вказаних в приписі, тобто виявлене інше правопорушення, передбачене ст.188-6 КУпАП. Тому посилання позивача на постанову Конотопського міськрайонного суду від 8 червня 2012 року в обгрунтування своїх позовних вимог є безпідставними. 22 червня 2012 року ОСОБА_1 з метою складання протоколу про адміністративне правопорушення було запрошено до державного інспектора праці, його було ознайомлено з актом повторної перевірки, протоколом про адміністративне правопорушення та постановою від 22 червня 2012 року. Однак ОСОБА_1 відмовився від підпису протоколу, надання пояснень чи зауважень до протоколу, від підпису про ознайомлення з правами і про повідомлення про місце, час розгляду справи про адміністративне правопорушення, отримання акту перевірки, протоколу та постанови, тому ці документи були надіслані йому рекомендованим листом 22 червня 2012 року (а.с.34,35).
Відповідачка Димитрова Т.О. проти позову заперечує, пояснила, що підтримує письмові пояснення територіальної державної інспекції з питань праці у Сумській області, також пояснила, що первісна та повторні перевірки з приводу додержання позивачем законодавства про працю проводились в її кабінеті, на підставі документів, які надав ОСОБА_1 Останній був присутній при розгляді справи про адміністративне правопорушення, при цьому він відмовився від надання пояснень, від підписання протоколу та постанови, від отримання копій цих документів.
Суд, вислухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню таким чином.
Відповідно до ч.1 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
З припису №18-03-018/0281-0227, винесеного 25 квітня 2012 року державним інспектором праці Димитровою Т.О. після перевірки додержання законодавства про працю, загальнообов"язкове страхування приватним підприємцем ОСОБА_1, видно, що виявлено, в т.ч. порушення наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 8 червня 2001 року № 260 "Про затвердження Форми трудового договору між працівником і фізичною особою та Порядку реєстрації трудового договору між працівником та фізичною особою": зміст трудових договорів охоронців та операторів автомийки у частині часу виконання робіт не відповідає фактичному часу роботи працівників; зміст трудових договорів ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 у частині розміру заробітної плати не відповідає вимогам чинного законодавства. Виявлені порушення ст. 116 КЗпП України: приватним підприємцем не забезпечено проведення розрахунків зі звільненими працівниками у день звільнення; ст.115 КЗпП України: не виплачена заробітна плата за першу половину квітня у терміни, передбачені вимогами чинного законодавства. Тому приписано в строк до 25 травня 2012 року: 3. привести зміст трудових договорів у частині розміру заробітної плати та часу виконання робіт у відповідність з вимогами чинного законодавства; 4. забезпечити дотримання вимог чинного законодавства щодо термінів проведення розрахунків зі звільненими працівниками; 6. забезпечити дотримання термінів виплати заробітної плати згідно з вимогами чинного законодавства (а.с.10,11).
Згідно акту перевірки № 18-03-018/0454, складеного 22 червня 2012 року державним інспектором праці Димитровою Т.О., при повторній перевірці приватного підприємця ОСОБА_1 встановлено, що вимоги припису в повному обсязі не виконані: підписи у відомостях на отримання заробітної плати більшості працівників відсутні, зокрема, на виплату авансу за квітень 2012 року (виплата з 14 по 20 квітня 2012 року), заробітної плати за другу половину квітня 2012 року (виплата з 5 по 10 травня 2012 року), авансу за травень 2012 року (виплата 14-20 травня 2012 року), заробітної плати за другу половину травня 2012 року (виплата 5-10 червня 2012 року). На момент перевірки не надана для перевірки відомість на виплату заробітної плати за першу половину червня 2012 року, чим порушено вимоги ст.115 КЗпП України. В порушення вимог ст.116 КЗпП України приватним підприємцем не забезпечено проведення розрахунків в день звільнення працівника. Так, звільненому 11 червня 2012 року підсобному робітнику ОСОБА_3 нарахована компенсація за невикористані дні щорічної відпустки в сумі 249,84 грн., яка на момент перевірки не виплачена. Згідно з наданими для перевірки табелями обліку робочого часу всі працівники, крім продавця ОСОБА_7, працюють позмінно, при цьому зміни до трудових договорів щодо режиму роботи не внесені. Зміни до трудових договорів ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 в частині розміру заробітної плати також не внесені. Тобто приватним підприємцем не забезпечено усунення порушення вимог Наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 8 червня 2001 року № 260 "Про затвердження Форми трудового договору між працівником і фізичною особою та Порядку реєстрації трудового договору між працівником та фізичною особою" (а.с.15,16).
В протоколі №18-03-018/033 про адміністративне правопорушення від 22 червня 2012 року, складеного державним інспектором праці Димитровою Т.О, вказано, що приватному підприємцю ОСОБА_1, був наданий припис від 25 квітня 2012 року № 18-03-018/0281-0227 для усунення виявлених порушень та письмового інформування державного інспектора праці про вжиті заходи. Повторною перевіркою встановлено, що вимоги припису в повному обсязі не виконані, вищезазначені в акті перевірки від 22 червня 2016 року порушення не усунуті і зазначено, що приватний підприємець ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, а саме: не забезпечив усунення всіх порушень трудового законодавства, за що передбачена відповідальність за ст.188-6 КУпАп (а.с.17,18).
Згідно постанови № 18-03-018/033-033 про накладення штрафу відповідно до ст.188-6 КУпАП від 22 червня 2012 року за невиконання законних вимог посадової особи Державної інспекції України з питань праці на приватного підприємця ОСОБА_1 накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн. (а.с.8,9).
В судовому засіданні позивач сам пояснював, що він надавав державному інспектору праці Димитровій Т.О. пояснення з приводу виконання припису від 25 квітня 2012 року та документи щодо цього, що підтвердила і остання.
Згідно ч.1 ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Однак в судовому засіданні було встановлено, що не були виконані вимоги припису щодо забезпечення дотримання термінів виплати заробітної плати згідно з вимогами чинного законодавства, позивачем на виконання припису від 25 квітня 2012 року в червні поточного року державному інспектору праці Димитровій Т.О. були надані відомості про виплату заробітної плати найманим працівникам за квітень, травень 2012 року, в яких відсутні підписи деяких працівників (а.с.58,59), також не була надана відомість на виплату зарплати за першу половину червня 2012 року, про що пояснили обидві сторони.
При цьому позивач пояснював, що найманим працівникам заробітна плата виплачується своєчасно, двічі на місяць, однак деякі з них бажають отримувати зарплату один раз на місяць або не ставлять підпис у відомості.
Однак відповідно до ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.
Тому суд вважає, що в даному випадку підтвердженням того, що позивачем не були усунуті порушення ст.115 КЗпП України щодо виплати заробітної плати, є саме відомості на її виплату, з яких видно, що в червні 2012 року деяким працівникам позивача так і не була виплачена заробітна плата за квітень,травень поточного року і взагалі відсутня відомість за першу половину червня 2012 року.
Враховуючи вищевикладене, виходячи з принципу допустимості доказів, суд не бере до уваги та відкидає пояснення свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_9, які є працівниками позивача, залежними від нього особами, про те, що зарплата виплачується двічі на місяць (15 та 30 числа), ніхто не скаржився стосовно її виплати, такі пояснення суперечать всім зібраним у справі доказам.
Також згідно ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому провадиться в день звільнення.
Але в судовому засіданні було встановлено, що позивачем не був виконаний припис у частині забезпечення дотримання вимог чинного законодавства щодо термінів проведення розрахунків зі звільненими працівниками. Так, зі звільненим 11 червня 2012 року ОСОБА_3 розрахунок своєчасно не був проведений, що підтвердили обидві сторони.
При цьому позивач розповідав, що в цьому винний саме ОСОБА_3, який не побажав одержувати нараховані йому гроші, за розрахунком не проходив, зник. Але сам ОСОБА_1 пояснив, що доказів того, що з ОСОБА_3 не проведений розрахунок тільки з вини останнього, в нього немає.
Що стосується невиконання позивачем припису в частині порушення вимог Наказу Міністерства праці та соціальної політики України "Про затвердження Форми трудового договору між працівником і фізичною особою та Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою" від 8 червня 2001 року № 260 щодо внесення змін до трудових договорів деяких працівників, то суд не погоджується з таким висновком, оскільки даним наказом не передбачений обов"язок вносити зміни до трудових договорів, відповідачка Димитрова Т.О. сама пояснила, що про таке в наказі не йдеться.
До того ж ч.4 ст.72 КАС України передбачено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов"язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
А в постанові судді Конотопського міськрайонного суду від 8 червня 2012 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.41 КУпАП відносно невнесення останнім змін до трудових договорів вказано, що, оскільки дані договори були зареєстровані в центрі зайнятості, в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення в цій частині.
Дана постанова набрала законної сили.
Також у ст. 268 КУпАП зазначено, що справа про адміністративне прравопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Таке саме положення містилось і в п.3.5 Інструкції з оформлення органами Держнаглядпраці матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 21 березня 2003 року № 72, яка діяла на час складання протоколу та постанови у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1
Однак в судовому засіданні відповідачами не було надано доказів, що про розгляд справи позивач своєчасно був повідомлений, що він був присутній при розгляді справи і йому роз"яснювались права, що він відмовився надавати будь-які пояснення і підписувати документи. Позивач категорично про таке заперечував.
А державний інспектор праці Димитрова Т.О. сама пояснювала, що в неї таких доказів немає.
При цьому згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб"єкта владних повноважень обов"язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин, з урахуванням всіх зібраних у справі доказах, слід задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1
При цьому, виходячи зі змісту позову та для повного захисту прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, необхідно, на підставі ч. 2 ст. 11 КАС України, вийти за межі позовних вимог та визнати постанову в справі про накладення адміністративного стягнення протиправною.
Керуючись ст.55 Конституції України, ст.115,116 КЗпП України, ст.188-6,268 КУпАП, Інструкцією з оформлення органами Держнаглядпраці матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженою Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 21 березня 2003 року № 72, Наказом Міністерства праці та соціальної політики України "Про затвердження Форми трудового договору між працівником і фізичною особою та Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою" від 8 червня 2001 року № 260, ст. ст.7,10,11,17,18,69-72,86, 104,159-161,167,171-2 КАС України,
Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1.
Визнати протиправною та скасувати постанову №18-03-018/033-033 про накладення штрафу відповідно до ст.188-6 КУпАП від 22 червня 2012 року в справі про адміністративне правопорушення, винесену державним інспектором праці територіальної державної інспекції з питань праці у Сумській області Димитровою Тетяною Олександрівною відносно ОСОБА_1.
Закрити справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.188-6 КУпАП.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя: І. Є. Разумова