Справа № 1805/9031/2012
Провадження № 2/1805/2376/2012
30 жовтня 2012 року. м. Суми.
Зарічний районний суд м. Суми в складі : головуючого - судді Бойка В.Б.,
при секретарі - Москаленко Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до виконавчого комітету Сумської міської ради, 3-тя особа : Комунальне підприємство « Сумське міське бюро технічної інвентаризації «
про визнання незаконним свідоцтва про право власності на житло та рішення,
позивачі мотивують свої вимоги тим, що їх родині у 1982 році була надана квартира АДРЕСА_1, а у 1993 році вони звернулися зі спільною заявою про приватизацію житлового приміщення. Однак згодом виявили, що свідоцтво про право власності на житло, в порушення приписів Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду «, було видане виконавчим комітетом Сумської міської ради 09.04.1993 року лише на ім»я ОСОБА_2. Просять ухвалити рішення про визнання незаконним свідоцтва про право власності на житло та рішення виконкому про передачу житла у власність у відповідній частині.
В судовому засіданні позивачі свої вимоги підтримали.
Відповідач заперечень проти позову на надав та свого представника до суду не направив. Про час розгляду справи був повідомлений належним чином, про що у справі є розписка.
3-тя особа також свого представника до суду не направила, надала заяву про слухання справи у відсутність її представника.
Суд, заслухавши пояснення позивачів, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Статтями 1 та 3 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду « визначено, що приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир ( будинків ) та належних до них господарських споруд і приміщень ( підвалів, сараїв і т.ін. ) державного житлового фонду на користь громадян України. Приватизація здійснюється шляхом : безоплатної передачі громадянам квартир ( будинків ) з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 квадратних метрів на сім'ю; продажу надлишків загальної площі квартир ( будинків ) громадянам України, що мешкають в них або перебувають в черзі потребуючих поліпшення житлових умов.
У відповідності до ст. 8 даного Закону, приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають в даній квартирі ( будинку ), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири ( будинку ). Передача квартир ( будинків ) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.
Судом встановлено, що родині позивачів у 1982 році була надана квартира АДРЕСА_1, що підтверджується копією ордеру ( а.с. 11 ).
У 1993 році позивачі звернулися до відповідача зі спільною заявою про приватизацію житлового приміщення, передачу квартири всім членам сім»ї у спільну сумісну власність ( а.с. 14 ).
Із довідки про прописку від 28.01.1993 року, яка міститься у приватизаційній справі, вбачається, що у спірному житловому приміщенні, на час передачі його у власність, дійсно окрім ОСОБА_2 мешкало ще 3 особи : позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_3 та нині померла ОСОБА_4 ( а.с. 15 ).
15.03.1993 року відповідач прийняв рішення №123, яким в т.ч. передач у власність фізичним особам - наймачам житлові приміщення в порядку приватизації, зокрема і у власність одноособово ОСОБА_2 - квартиру АДРЕСА_1 ( а.с. 12-13 ).
09.04.1993 року на ім»я одноособово ОСОБА_2 відповідачем було видано свідоцтво про право власності на житло -спірну квартиру ( а.с. 9 ).
В матеріалах справи є відгук Управління обліку, розподілу та приватизації житла Сумської міської ради, з якого вбачається, що, на момент приватизації квартири позивачів, ці функції виконувало управління архітектури СМР, яке невірно трактувало норми чинного законодавства, вносило до відповідної графи у свідоцтвах про право власності на житло відомості не про всіх членів сім»ї, яке виявили бажання брати участь у приватизації, а лише про осіб, які були наймачами за виданими свого часу ордерами на житло ( а.с. 35 ).
Окрім того, в матеріалах цивільної справи №2-962/12 Зарічного районного суду м. Суми маються листи Управління обліку, розподілу та приватизації житла Сумської міської ради та Сумського обласного управління Державного ощадного банку України ( а.с. 47, 62 ), з яких вбачається, що при здійсненні приватизації квартири позивачів, житлові чеки ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 використані не були.
Таким чином, наявність такого рішення виконкому СМР та свідоцтва, виданого відповідачем, порушує житлові права позивачів, вчинені всупереч їх волевиявленню на отримання житлового приміщення саме у спільну сумісну власність та в порушення приписів ст.ст. 1, 3, 7-8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду «.
Таким чином є підстави для задоволення позову, визнання незаконними рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 15.03.1993 року №123 та додатків до нього в частині передачі у власність ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1, а також свідоцтва про право власності на це житлове приміщення.
Керуючись ст.ст. 9, 64, 65-1 ЖК України, ст. 22 ЦК України, ст.ст. 1, 3, 7-8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду «, ст.ст. 10-11, 57-60, 212-215 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити.
Визнати незаконним рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 15.03.1993 року №123 та додатки до нього в частині передачі у власність ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1.
Визнати незаконним свідоцтво про право власності на житло - квартиру АДРЕСА_1, видане виконавчим комітетом Сумської міської ради 09.04.1993 року на ім»я ОСОБА_2.
Рішення може бути оскаржено до судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
СУДДЯ В.Б. БОЙКО