Справа № 2/1522/9782/11
14 лютого 2012 р. Приморський районний суд м. Одеси
у складі: головуючого судді - Науменко А.В.,
при секретарі - Дяченко Є.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Філії «Інфоксводоканал»Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс»про зобов'язання визнати оплату за показниками діючого лічильника у квартирі, скасування нарахованої заборгованості за водопостачання, зобов'язання виконувати обов'язки виконавця послуг з водопостачання і водовідведення без посилання на ЖКС та скасування переліку документів для укладення договору на водопостачання і заборону вимоги щодо копіювання документів, стягнення завданих матеріальних збитків, а також моральної шкоди, суд -
27 липня 2011 року позивач звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до Філії «Інфоксводоканал»Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс»про зобов'язання визнати оплату за показниками діючого лічильника у квартирі, визнання незаконними та скасування так «завні борги» ( дослівно), зобов'язання виконувати обов'язки виконавця послуг з водопостачання і водовідведення без посилання на ЖКС ( дослівно), скасування необхідного переліку документів для укладення договору на водопостачання і заборону вимоги щодо копіювання документів, стягнення завданих матеріальних збитків, а також моральної шкоди.
Позов обґрунтований тим, що у належної позивачу квартирі по адресою АДРЕСА_1, у 2003 році виконавцем послуг з водопостачання МЕП-55 (сьогодні КП ЖКС «Фонтанський») був встановлений прилад обліку води (лічильник), що був запломбований та взятий на абонентський облік. З того часу, позивач сплачує за послуги водопостачання за показаннями лічильника. Відомо, що з 2008 року згідно рішення Одеської міської ради сплата за послуги за водопостачання переведена на користь відповідача, який призначений виконавцем послуг. У 2010 - 2011 роках позивач отримує від відповідача письмові листи з пропозицією укласти договір на водопостачання з переліком документів, яки потрібно надати для цього. Позивач вказує, що тричі письмово звертався до відповідача з заявами, в яких вказував на неправомірність дій останнього по не проведенню періодичної повірки лічильника для взяття лічильника на абонентський облік, а також по вимозі подання відповідних документів для укладення договору. Зазначає, що відповідачем неправомірно нараховується плата за водопостачання не за даними лічильника, а за передбаченими нормами оплати по тарифам без лічильника, в зв'язку з чим нарахована незаконна заборгованість. Посилається на положення норм Законів України «Про житлово-комунальні послуги», «Про метрологію та метрологічну діяльність», «Про питну воду та водопостачання», «Про захист прав споживачів»Постанови Кабінету міністрів № 630 від 21.07.2005 р., № 959 від 12.07.2006 р.,, Постанову НКРЕ № 243 від 17.02.2011р., рішення Виконкому Одеської міської ради від 05.04.2007р. згідно яких відповідач є виконавцем послуг водопостачання та зобов'язаний провести повірку лічильника без посилання на обов'язки ЖКС, а також укласти договір з позивачем на підставі тільки пред'явлення паспорту для посвідчення особи сторони по договору. Наполягає, що протиправними діями відповідача йому завдана матеріальна шкода пов'язана з підготовкою до судового процесу, а також моральна шкода неправомірними діями відповідача у тому числі не прийняттям його обґрунтованої позиції, порушенням прав споживача за наслідком відсутності люків та іншого обладнання, порушення його честі та гідності шляхом поширення недостовірної інформації про виниклий борг по сплаті за водопостачання.
В судовому засіданні позивач взяв участь особисто, наполягав на задоволенні позову у повному обсязі та на роз'яснення суду заявив про відмову в уточненні заявлених позовних вимог та приведення їх у відповідність до вимог законодавства щодо способу захисту цивільних прав та інтересів. Надав до справи об'ємні письмові пояснення до позову з посиланням на зазначені норми законодавства та коментарем на заперечення відповідача. Свої вимоги обґрунтовував тим, що він як споживач має право, а не обов'язок проводити повірку лічильників води. Тобто на думку позивача, коли необхідність повірки лічильника витикає з господарської діяльності відповідача то саме останній повинний ініціювати її здійснення за свій рахунок. Заперечував у законності вимоги надання копій відповідних документів для укладення договору, тому як вони можуть бути використані з іншою метою. Заявив, що доки коли не буде укладений договір з відповідачем, він має сплачувати за водопостачання за умовами встановленими з попереднім виконавцем послуг.
Представник відповідача ОСОБА_2, просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, вказуючи на його недоведеність та необґрунтованість. Надав до матеріалів справи письмові заперечення. Вказав на неправильне тлумачення позивачем його права на використання лічильника, який не пройшов повірку. Повірка є саме перевіркою і підтвердженням відповідною організацією справності вимірювального приладу, тому за наслідком відсутності обов'язкової повірки слідує автоматичне визнання лічильника несправним та нарахування плати за нормами споживання води на одну особу. Зазначив, що розподіл відповідальності між відповідачем та утримувачами будинків - відповідними ЖКС встановлений рішеннями Одеської міської ради та Виконкому Одеської міської ради, яки є обов'язковими для виконання. Відповідачем згідно до норм законодавства не включені у тариф сплати за водопостачання послуги на повірку лічильників та не має такого обов'язку перед споживачами. Тобто, відповідач не повинен виконувати послуги за яки не отримує сплату за відповідними тарифами, а крім того не є спеціалізованою організацію, що має право на проведення повірки лічильників. Позивач не довів, що з нього будь-якою організацію стягуються кошти за тарифом на проведення планових повірок лічильника. Позивачу ні хто не заважає провести повірку лічильника у відповідній установі та надати стандартний перелік копій документів, або самому заповнити заяву з вказанням відповідних даних для подальшого укладення договору, що він сам не спростовує.
Суд, заслухавши пояснення сторін, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Згідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд вказує, що позивачем правильно визначені положення норм законодавства України, якими регулюються спірні правовідносини, що не спростовує відповідач. Водночас суд визнає, що висновки яки робить позивач мають невірне тлумачення норм законодавства у сукупності з нормативно правовими актами прийнятими Виконавчим комітетом Одеської міської ради відносно регулювання спірних правовідносин.
Відповідно до п. 2 ч. "а" ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчого органу міської ради віднесено встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.
Згідно з ч. 6 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.
У відповідності до положень ст. 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності":
державна регуляторна політика у сфері господарської діяльності (далі - державна регуляторна політика) - напрям державної політики, спрямований на вдосконалення правового регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, недопущення прийняття економічно недоцільних та неефективних регуляторних актів, зменшення втручання держави у діяльність суб'єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, що здійснюється в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України;
регуляторний акт - це: прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання;
регуляторний орган -зокрема місцевий орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, якщо ці органи, установи та організації відповідно до своїх повноважень приймають регуляторні акти.
У відповідності до ч. 1. ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
Суд враховує, що рішення Одеської міської ради № 1173-V від 05.04.2007 р. та Виконавчого Комітету Одеської міської ради № 970 від 21.08.2008 р., на яки посилається відповідач в обґрунтування своїх заперечень є діючими. Суд приймає до уваги, пояснення позивача у судовому засіданні що вказані рішення йому відомі, він їх не оскаржував, але вважає їх незаконними с приводу невідповідності нормам законів України, що регулюють спірні правовідносини.
В свою чергу, суд приходить до висновку, що вказані рішення органу місцевого самоврядування та його виконавчого органу є діючими офіційними письмовими документами, спрямованими на регулювання суспільних відносин, що містять норми права, які поширюють свою дію на невизначене коло осіб, і призначені для неодноразового застосування, тобто за своїми ознаками є нормативно-правовим актами обов'язковими для виконання.
У 2003 році у належній позивачу квартирі за адресою АДРЕСА_1, комунальною установою МЕП-55 (сьогодні КП ЖКС «Фонтанський») був встановлений прилад обліку води (лічильник), що був запломбований та взятий на абонентський облік вказаною установою.
Рішенням Одеської міської Ради № 329-V від 29.09.2006 року «Про програму встановлення приладів обліку холодної та гарячої води в квартирах населення міста Одеси в 2006-2010 роках»КП „Сервісний центр»зобов'язано забезпечити реалізацію програми. Рішенням Одеської міської ради №238 від 27.07.2006 року Комунальному підприємству «Сервісний центр», були - встановлені тарифи з надання послуг періодичної повірки квартирних засобів обліку.
Взаємовідносини у сфері метрологічної діяльності встановлені - Законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність» з змінами у відповідність до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність»№1765-Ш від 15.06.2004 року, яким у ст. 11 встановлено, що засоби вимірювальної техніки можуть застосовуватися, якщо вони відповідають вимогам щодо точності, встановленим для цих засобів, у певних умовах їх експлуатації. Засоби, вимірювальної, техніки, на які поширюється державний метрологічний нагляд, дозволяється застосовувати, випускати з виробництва, ремонту та у продаж і надавати напрокат лише за умови, якщо вони пройшли повірку або державну метрологічну атестацію.
Статтею 1 даного Закону визначене, що повірка засобів вимірювальної техніки - встановлення придатності засобів вимірювальної техніки, на які поширюється державний метрологічний нагляд, до застосування на підставі результатів контролю їх метрологічних характеристик.
Частиною 2 ст. 28 вказаного Закону передбачене, що засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці через міжповірочні інтервали, порядок встановлення яких визначається нормативно-правовим актом ЦОВМ. Підприємства, організації та фізичні особи зобов'язані своєчасно (з урахуванням установлених міжповірочних інтервалів) подавати засоби вимірювальної техніки на повірку. У частині 3 ст. 28 встановлене, що порядок подання фізичними особами, що не є суб'єктами підприємницької діяльності, - власниками засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань якими використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб електричну і теплову енергію, газ і воду) на періодичну повірку цих засобів та оплати за роботи, пов'язані з повіркою, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) зазначених засобів вимірювальної техніки здійснюються за рахунок підприємств і організацій, які надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання.
Згідно ст. 319 ЦК України власність зобов'язує, а відтак - власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 322 ЦК України).
Виходячи з наведеного, суд робить висновок, що посилання на безкоштовне проведення повірки вимірювальних засобів виконавцем послуг є помилковим, тому як вказаними нормами прямо встановлене, що встановлення тарифів та здійснення розрахунків за усі комунальні послуги встановлюється Кабінетом Міністрів України. Тобто, зазначені положення статті 28, щодо здійснення повірки за рахунок організацій, що надають послуги на підставі тарифів не мають протиріччя між собою, тому як відповідно цієї ж норми потребують додаткового механізму встановлення тарифів, у зв'язку з чим для врегулювання цих відносин встановлені певні правила (Порядок) надання та оплати зазначених послуг. Цей порядок визначений у постанові КМУ від 20 травня 2009 року N 529, яка діяла на час подачі позову до суду та постанови КМУ № N 869 від 01.06.2011 р. що є діючою на час вирішення справи по суті.
Водночас суд, враховує покладений за Законом обов'язок своєчасного подання лічильників на повірку саме на їх власниками. Порядок своєчасного подання лічильника (з урахуванням установлених міжповірочних інтервалів) на повірку ст. 28 вказаного Закону не передбачений, тому ці спірні правовідносини врегульовані іншими нормами законодавства та нормативно-правовими актами.
З матеріалів справи вбачається та не спростовується позивачем, що лічильник у квартирі останнього не знаходиться на балансі відповідача і є власністю позивача. Також, зазначеним Законом прямо передбачене, що застосування засобу вимірювальної техніки дозволяється тільки при встановлені їх придатності. Таким чином, у разі відсутності підтвердження повірки лічильника з водопостачання відповідно до періоду передбаченого його паспортом, використання такого засобу вимірювальної техніки є незаконним. Зазначені положення ст. 1, 11, 28 вказаного Закону що прямо регулюють відносини у сфері встановлення придатності засобів вимірювальної техніки, на які поширюється державний метрологічний нагляд не мають відсилки на необхідність додаткових правил, є спеціальними нормами, тому суд вважає за правильне із однопредметних законодавчих норм однакової та різної ієрархії застосовувати для вирішення справи саме цю правову норму.
Статтею 1 Закон України, від 24.06.2004 "Про житлово-комунальні послуги" балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом; виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; управитель - особа, яка за договором з власником чи балансоутримувачем здійснює управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд (далі - управління будинком) і забезпечує його належну експлуатацію відповідно до закону та умов договору; точка розподілу - місце передачі послуги від однієї особи до іншої, облаштоване засобами обліку та регулювання.
Згідно ст. 7 даного Закону визначені повноваження органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг, а саме встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону та визначення виконавця житлово-комунальних послуг відповідно до цього закону в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.
Статтею 19 цього Закону встановлене, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником. Споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору ( ч. 3 п. 1 ст. 20 Закону)
Згідно змісту ст. 30 вказаного Закону визначені принципи державного регулювання, а ст. 31 визначений порядок формування та затвердження тарифів на житлово-комунальні послуги, зокрема органи місцевого врядування утверджують ціни /тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р. N 630 затверджені Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типовий договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення. Згідно п. 8, 9 Правил послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформлюється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення; повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі, демонтаж, транспортування та монтаж) квартирних засобів обліку проводиться за рахунок виконавця.
Постановою КМ України від 20.05.2009, № 529 "Про затвердження Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій" пунктом 24 передбачене, що витрати з проведення періодичної повірки, обслуговування і ремонту квартирних засобів обліку води та теплової енергії, у тому числі їх демонтажу, транспортування та монтажу після повірки, визначаються відповідно до укладених договорів між виконавцем та субпідрядником, який виконує зазначені послуги, у розрахунку на один квартирний засіб обліку води та теплової енергії і нараховуються щомісяця споживачеві у складі послуги залежно від кількості таких засобів обліку шляхом додавання плати за проведення їх періодичної повірки, обслуговування і ремонту, у тому числі демонтажу, транспортування та монтажу після повірки, до загальної вартості послуг. Розмір плати за проведення періодичної повірки, обслуговування і ремонт одного засобу обліку води та теплової енергії, у тому числі його демонтаж, транспортування та монтаж після повірки, визначається згідно з кошторисом, затверджується (погоджується) органами місцевого самоврядування і розподіляється за місяцями міжповірочного інтервалу, що встановлюється Держспоживстандартом для відповідного засобу обліку води та теплової енергії.
У Типовому переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій затвердженому вказаною Постановою КМ України від 20.05.2009 № 529, зазначені зокрема послуги гарячого водопостачання; холодного водопостачання; водовідведення; теплопостачання.
Статтею 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою. Відповідно до ст.26 Закону України істотними умовами договору про надання житлово-комунальних послуг міжвиконавцем та споживачем є - вичерпний перелік житлово-комунальних послуг, тарифи та їх складові на кожну з цих послуг, загальна вартість послуг.
Пунктом 16 Постанови КМ країни, від 12.07.2006, № 959 "Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення" (Постанова втратила чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2011 року N 869) до складу витрат із збуту послуг з централізованого водопостачання та водовідведення включаються: 1) витрати з операційної діяльності, безпосередньо пов'язаної із збутом таких послуг, зокрема з: оплатою праці та сплатою внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, оплатою службових відряджень персоналу; оплатою інформаційної діяльності; утриманням основних засобів, інших необоротних матеріальних активів (оренда, страхування, ремонт, оплата комунальних послуг, охорона); відрахуванням коштів банківським та іншим установам за справляння абонентської плати за такі послуги; оплатою послуг житлово-комунальних організацій, пов'язаних із справлянням платежів за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення; виготовленням розрахункових документів; періодичною повіркою, обслуговуванням та ремонтом (включаючи демонтаж, транспортування та монтаж після повірки) засобів обліку води (за їх наявності), якщо зазначені засоби є власністю підприємства. Такі витрати включаються до тарифів лише для тих споживачів, що проживають у будинках, обладнаних будинковими засобами обліку, в тому числі у приватному секторі; 2) розрахована амортизація основних засобів, інших необоротних матеріальних і нематеріальних активів, пов'язаних із збутом послуг з централізованого водопостачання та водовідведення; 3) амортизація основних засобів, інших необоротних матеріальних і нематеріальних активів, яка розраховується відповідно до статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Згідно ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.
Згідно ст. 13 Закону залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються, зокрема, на комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо).
Відповідно до п.1.3 Наказу Держжилкомунгоспу України від 25.04.2005 року
№ 60 «Про затвердження Порядку визначення виконавця житлово-комунальних послуг у житловому фонді»виконавцем житлово-комунальних послуг, визначених в п. 1.1 Порядку, може бути суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання відповідних житлово-комунальних послуг, та який може забезпечити виконання обов'язків, визначених у частині другій статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Відповідно до абзацу другому п. 4.2 Порядку якщо виконавець послуг з управління будинком, спорудою або групою будинків не може визначити відповідного виконавця, він надає послуги власними силами.
Згідно роз'яснювального листа Міністерства регіонального розвитку; будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.06.2011, "Щодо надання роз'яснення в частині періодичної повірки засобів вимірювальної техніки стосовно оплати робіт, пов'язаних з повіркою" Порядок надання комунальних послуг, права та відповідальність споживачів і виконавців цих послуг регламентуються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 N 630. Відповідно до пункту 15 Правил засоби обліку води і теплової енергії, встановлені у квартирі (будинку садибного типу) та на вводі у багатоквартирний будинок, підлягають періодичній повірці. Періодична повірка засобів обліку води і теплової енергії проводиться у строк, що не перевищує одного місяця. За цей час споживач оплачує відповідні послуги у такому порядку: з централізованого постачання холодної та гарячої води - згідно із середньо місячними показаннями засобів обліку за попередні три місяці; з централізованого опалення - згідно із середньомісячними показаннями засобів обліку за попередній опалювальний період. У разі несправності засобів обліку води і теплової енергії, що не підлягає усуненню, плата за послуги з моменту її виявлення вноситься згідно з нормативами (нормами) споживання. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 N 529 "Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій" тарифи розраховуються окремо за кожним будинком залежно від запланованих кількісних показників фактичного надання послуг з урахуванням Типового переліку послуг згідно з додатком. До зазначеного Типового переліку, серед інших, належить і періодична повірка, обслуговування і ремонт квартирних засобів обліку води та теплової енергії, у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж після повірки. Таким чином, підприємства, які надають послуги населенню з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (виконавці), повинні забезпечити виконання робіт з періодичної повірки, обслуговування та ремонту (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж після повірки) квартирних засобів обліку води та теплової енергії за рахунок тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій відповідно до укладених між ними договорів. Тобто виконавець послуг може отримати відшкодування витрат за періодичну повірку, обслуговування і ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж після повірки) квартирних засобів обліку через виконавця послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій на підставі відповідних договорів. Якщо ж періодичну повірку засобів обліку не включено до переліку послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, плата за повірку не входить до тарифу на ці послуги. У цьому випадку споживач сам оплачує метрологічні роботи на підставі госпрозрахункового договору з метрологічними центрами або територіальними органами, уповноваженими на проведення цих робіт…. Зважаючи на викладене, органи місцевого самоврядування мають визначитись, яким шляхом забезпечити проведення періодичних повірок засобів обліку, що належать споживачам. Отже, якщо органом місцевого самоврядування витрати на здійснення періодичної повірки та ремонту квартирних засобів обліку не внесено до тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, то оплата споживачем цих послуг має здійснюватися згідно з укладеним договором між споживачем та виконавцем послуг або із спеціалізованою організацією з періодичної повірки та ремонту квартирних лічильників». ( а.с 82-84).
Відповідно до прикінцевих положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (далі - Закон) договори про надання житлово-комунальних послуг, укладені до набрання чинності цим Законом, мають бути приведені у відповідність із ним до 1 січня 2006 року. Договори, що не приведені у відповідність із цим Законом у зазначений строк, втрачають чинність.
Пунктом 1.3 наказу Держжитлокомунгоспу України від 25 квітня 2005 року N 60 "Про затвердження Порядку визначення виконавця житлово-комунальних послуг у житловому фонді" виконавцем житлово-комунальних послуг, визначених у пункті 1.1 Порядку, може бути суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання відповідних житлово-комунальних послуг та який може забезпечити виконання обов'язків, визначених у частині 2 статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
На підставі п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 3 липня 1995 року N 483 "Про впровадження засобів обліку витрачання і приладів регулювання споживання води та теплової енергії в побуті" облвиконкоми повинні вжити заходів до утворення цільових фондів для фінансування впровадження засобів обліку витрачання і приладів регулювання споживання води та теплової енергії і створення мережі служб встановлення, технічного обслуговування, ремонту і контролю за їх функціонуванням.
Згідно з п. 29 постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року N 560 "Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій" (яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) витрати на періодичну повірку, обслуговування і ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж після повірки) квартирних засобів обліку води та теплової енергії визначаються відповідно до укладених договорів між власником (балансоутримувачем) будинку або його уповноваженою особою та організацією, яка здійснює зазначені роботи. Тобто вказані витрати включені до типового переліку послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 листопада 1995 року N 947 "Про Програму поетапного оснащення наявного житлового фонду засобами обліку та регулювання споживання води і теплової енергії на 1996 - 2007 роки" (зі змінами та доповненнями) установлені на об'єктах житлового фонду лічильники перебувають у віданні власника житлового фонду, або за його дорученням - у виконавців комунальних послуг. Згідно з нормативними вимогами вони підлягають періодичній державній повірці як у процесі експлуатації, так і після ремонту. Ремонт, обслуговування та повірка приладів обліку під час експлуатації виконуються за рахунок власника житлового фонду.
01.06.2011 р. Кабінетом Міністрів України прийнята постанова N 869 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги", якою затверджено останній діючий «Порядок формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, Порядок формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, Порядок розрахунку роздрібного тарифу на електричну енергію, Порядок встановлення роздрібних цін на природний газ для населення». Постанова набула чинності 18.08.2011 р. після офіційного оприлюднення в газеті "Урядовий кур'єр", 2011, 08, 18.08.2011 р. N 151.
Суд вказує на неправомірність твердження позивача на зупинення дії даної постанови, тому як оскарження у суді не зупиняє її чинність до набрання законної сили відповідного судового рішення, чого на цей час не має.
Згідно п. 24 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, - витрати з проведення періодичної повірки, обслуговування і ремонту квартирних засобів обліку води та теплової енергії, у тому числі їх демонтажу, транспортування та монтажу після повірки, визначаються відповідно до укладених договорів між виконавцем та субпідрядником, який виконує зазначені послуги, з розрахунку на один квартирний засіб обліку води та теплової енергії і нараховуються щомісяця споживачеві у складі послуги залежно від кількості таких засобів обліку шляхом додавання плати за проведення періодичної повірки, обслуговування і ремонту квартирних засобів обліку води та теплової енергії, у тому числі їх демонтажу, транспортування та монтажу після повірки, до загальної вартості послуг.
Розмір плати за проведення періодичної повірки, обслуговування і ремонт одного засобу обліку води та теплової енергії, у тому числі його демонтаж, транспортування та монтаж після повірки, визначається згідно з кошторисом, затверджується (погоджується) органами місцевого самоврядування і розподіляється за місяцями міжповірочного інтервалу, що встановлюється Держспоживстандартом для відповідного засобу обліку води та теплової енергії.
У Переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що є додатком до Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, зазначено таку послугу як періодична повірка, обслуговування і ремонт квартирних засобів обліку води та теплової енергії, у тому числі їх демонтаж, транспортування та монтаж після повірки.
На підставі викладеного суд встановлює, що зазначеними нормами законодавства не передбачено певного механізму щодо відшкодування понесених виконавцем витрат за виконання послуги по повірці лічильника. В свою чергу, суд погоджується з позицією відповідача, що витрати, які понесені підприємством (виконавцем), згідно до положень ст. 901-903 ЦК України мають бути відшкодовані споживачами через тариф (ціну) на відповідні послуги. Відповідачем доведене, що у тариф водопостачання, за яку відповідачем виставляється плата, витрати на повірку приладів обліку не включені.
Відповідно рішення Одеської міської ради № 2038 -ХХІV, від 17.12.2003 р., цілісний майновий комплекс комунального підприємства «Олдесводоканал»переданий в оренду строком на 49 років ТОВ «Інфокс»( договір оренди від 17.12.2003 р), згідно якого орендарем здійснений прийом водопровідних та каналізаційних мереж. ( а.с 85-87)
Зі змісту діючого рішення Одеськмої міської ради № 1173-V від 05.04.2007р. «Про визначення мешканців житлово-комунальних послуг у м. Одесі» слідує, що виконавцем послуг у житловому фонді комунальної власності з постачання холодної води та водовідведення є підприємство що здійснюють централізоване водопостачання та водовідведення. Послугу з утримання будинків і споруд, прибудинкових територій, в тому числі внутрішньо будинкових мереж водопостачання та водовідведення - здійснюють підприємства незалежно від форм власності, що надають послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкової території. Послугу з повірки квартирних засобів обліку споживання холодного водопостачання -підприємства, що надають послуги з холодного водопостачання в м. Одесі. ( а.с 64-65)
Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 21.08.2008 р. №970 «Про
заходи щодо введення адресної муніципальної допомоги мешканцям міста на оплату
житлово-комунальних послуг та встановлення тарифів на послуги з утримання будинків та
прибудинкових територій»зазначено, що плата за періодичну повірку, обслуговування та
ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж після перевірки) квартирних
засобів води та теплової енергії стягується окремо понад розмір плати за послуги з
утримання будинків та прибудинкових територій на підставі розрахунків житлових
підприємств. Цим же рішенням керівникам комунальних підприємств, які надають послуги
з утримання будинків та прибудинкових територій, було доручено провести розрахунок
оплати за періодичну повірку квартирних засобів обліку ( а.с 108-113)
Розпорядженням Одеського міського голови №97-01ге від 28.01.2003 р. «Про
дачку майна у повне господарське відання комунальним підприємствам «Дирекція Єдиного замовника» ЖКС «Фонтанський»- є балансоутримувачем будинку в якому має квартиру позивача.
У договорі на обслуговування внутрішньобудинкових мереж водопостачання та водовідведення у житлових будинках комунальної власності №10/11 від 01.01.2011р., який укладено між відповідачем, як виконавцем та ЖКС «Фонтанський», як «балансоотримувачем»чітко зазначені межі відповідальності «Інфоксводоканал»та балансоутримувача (ЖКС). Так у п.1.3 вказаного договору встановлена межа відповідальності виконавця - водопровідні вводи до зовнішнього обрізу будинку балансоутримувача. По холодному водопостачанню -від першої розташованої у будинку по ходо холодної води запірної гідравлічної арматури, або після загального будинкового приладу. Пунктом 1.2 передбачене, що балансоутримувач обслуговує водопровідні мережі, прибори та засоби на них. ( а.с 62- 63).
На підставі викладеного суд встановлює, що відповідно до діючих нормативно-правових актів які регулюють спірні правовідносини та підлягають обов'язковому виконанню встановлене, що виконавцем послуг холодного водопостачання у м. Одесі є фактично дві установи з відповідними межами відповідальності та обов'язками по наданню комунальних послуг споживачам. При цьому, балансоутримувачі будинків водночас оказують послугу по утриманню будинків і споруд та прибудинкових територій. Механізм плати за періодичну повірку лічильників встановлений вказаним рішенням Виконкому № 970 та відповідальність за проведення розрахунку оплати за повірку покладена на відповідні житлові комунальні підприємства.
Враховуючи, що межа відповідальності відповідача не розповсюджується на мережі будинку та внутрішні прилади, тобто закінчується на межі входу холодної води у будинок, у суду не має підстав для визнання відповідача саме виконавцем житлово-комунальних послуг в м. Одесі в розумінні положень Законів України "Про житлово-комунальні послуги" та «Про метрологію», а також зазначених Постанов КМУ, щодо здійснення повірки лічильників у квартирах фізичних осіб.
Згідно п.1 ст. 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем. Виходячи з вищенаведеного для укладання такого договору і здійснення грошових врахувань за надані послуги споживачеві, відповідачем розроблений типовий перелік документів, який необхідно надати при укладенні договору, або самостійно заповнити заяву де є розділ з зазначенням причини не надання копій документів:
- копію паспорта.
- копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру.
- довідку за формою №1.
- копію документу підтверджуючого право на квартиру чи будинок.
- копію документів про пільги.(за наявності).
- копії документів на засіб обліку води (за наявністю засобу обліку).
- копії квитанцій про сплату за послуги водопостачання за 2008р. (за наявності)
Суд приймає до уваги доводи відповідача, щодо правомірності вимоги отримання відповідної інформації та копій документів, що її підтверджують. Так, згідно ч. 1 ст. 28 Цивільного кодексу України, фізична особа набуває прав та обов'язків і здійснює їх під своїм ім'ям, тому для укладення цивільної угоди відповідач законно просить споживача надати копію паспорта.
Згідно з Наказом Міністерства праці та соціальної політики країни від 04.10.2007р. №535 «Про затвердження форми для розрахунку видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільги «2-пільга»та інструкції про порядок її заповнення», копія ідентифікаційного коду необхідна для ідентифікації абонента при прийнятті у нього коштів та можливості урахування пільг останнього.
Крім того, за даними довідки по формі №1 про склад сім'ї де вказується інформація про кількість зареєстрованих у квартирі осіб, здійснюється правильний розрахунок вартості послуг водопостачання та водовідведення по нормам водопостачання у разі постійної або тимчасової відсутності засобу обліку води. Також, вказана довідка необхідна для визначення кола осіб, які користуються пільгами ( пільговика безпосередньо, та членів його сім'ї, які мають право на знижки при оплаті послуги водокористування) та розрахунку вартості послуг з урахуванням пільг.
Згідно п.1 ст. 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається з власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем. Тобто, суд визнає правомірним вимогу відповідача, щодо підтвердження права власності споживача, чи інших прав на житлове приміщення.
Пунктом 22 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. №630 передбачене, що у разі виникнення права на пільги споживач надає письмову заяву та документи які її підтверджують. Плата за послуги з урахуванням пільги розраховується з дати надання документів, підтверджуючих право на неї.
Також, суд вбачає правомірним вимогу надання копії квитанцій про сплату послуг водопостачання з 01.01.2008 р. для звірки та розмежування сплати в КП ЖКС та безпосередньо до ТОВ «Інфокс», тобто для визначення суми виплат за фактично надані послуги відповідачем.
Для укладення договору, відповідач також правомірно включив у перелік необхідної інформації надання копії паспорту лічильника, акт його встановлення, пломбіровки, акт державної повірки, тому як за наслідком наявності розгляду цих документів визначається питання щодо подальшого прийняття обчислення водопотребління за його даними. ( а.с. 66-69).
Безпечність наданої споживачем інформації та підтверджуючих документів гарантується п.2 ст.5 Закону України «Про захист персональних даних»згідно якого персональні дані, крім знеособлених персональних даних, за режимом доступу є інформацією з обмеженим доступом. Тобто доступ до зазначених документів має лише обмежене коло працівників філії «Інфоксводоканал», які безпосередньо їх обробляють. Доказів зворотного позивачем не надане.
Таким чином суд визнає, що позивачем не наведені підстави для визнання неправомірною вимоги відповідача по наданню вказаної інформації та її підтвердження копіями документів для укладення договору.
З матеріалів справи слідує що позивач не звертався з установленою заявою до відповідача та не надавав зазначену інформацію для укладення договору на водопостачання. Суд не визнає листування позивача з відповідачем доказами зверненням останнього за укладенням договору ( а.с 12-28).
Позивач не спростовує, що отримує послугу водопостачання та відносно якості послуг позовні вимоги не заявляв. Згідно наданих доказів, відповідачем на виконання положень рішення Одеської міської ради № 1173-V з 01.01.2008 року надаються послуги водопостачання. Позивачу оформлений лицевій рахунок № 148012002 та відповідачем отримується оплата за надану холодну воду, але без укладення договору. Враховуючи, що згідно до прикінцевих положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" з 01.01.2006 року усі договори про надання комунальних послуг, що не приведені до вимог цього закону втратили чинність, тому не є правомірним довід позивача, що до укладення нового договору він отримує послугу водопостачання за попередніми умовами.
Суд встановлює, що позивачем не доведені підстави для визнання законним застосування лічильника у загалі та його показників у частковості для обчислення сплати за водопостачання. Позивачем також не надані обчислення та не наведені відповідні данні в яких конкретних чисельних показниках, виходячи з яких тарифних нормативів та за який період відповідачем нараховані «так названі борги». Крім того суд вказує, на не відповідність вимоги по визнанню незаконними і скасуванню «так званих боргів», вимогам ст. 16 ЦК України, щодо способу захисту цивільних прав та інтересів
Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Згідно роз'яснень, що приведені у абзаці першому п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.92 р. (із змінами) „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди ”, збитки - є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Згідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Виходячи з матеріалів справи, суд визнає, що позивачем не доведене причинного зв'язку між зазначеними збитками позивача та будь-якими діями протиправними діями відповідача.
Згідно ст. 23 ч. 1-3 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка їх завдала, за наявності її вини, крім випадків якщо шкоди завдано ушкодженням здоров'я ( ст. 1167 ч.1-2 ЦК України). У роз'ясненнях, приведених у п. п. 3, 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.95 р. (із змінами, внесеними згідно з постановою № 5 від 25.05. 01р.) „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” сказане, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Згідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема у порушенні права власності, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Заподіяна моральна (немайнова) шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач не довів належними та допустимими доказами завдання йому моральної шкоди та наявність будь-яких неправомірних дій відповідача відносно позивача.
Виходячи з вище наведеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 223 ЦПК України, - ВИРІШИВ:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Філії «Інфоксводоканал»Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс»про зобов'язання визнати оплату за показниками діючого лічильника у квартирі, скасування нарахованої заборгованості за водопостачання, зобов'язання виконувати обов'язки виконавця послуг з водопостачання і водовідведення без посилання на ЖКС та скасування переліку документів для укладення договору на водопостачання і заборону вимоги щодо копіювання документів, стягнення завданих матеріальних збитків, а також моральної шкоди -відмовити у повному обсязі.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Приморського районного суду м. Одеси апеляційної скарги на рішення протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя А.В.Науменко
14.02.2012