Справа № 2601/7780/12
Провадження по справі № 2/2601/2612/12
19.07.2012 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
Головуючого судді Антонової Н.В., при секретарі Мішкіній А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Олента» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Олента»про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
В подальшому позивач уточнювала позовні вимоги, і відповідно до заяви від 19.07.2012 року просила суд скасувати наказ директора ТОВ «Олента»від 23.02.2012 року №19 про звільнення ОСОБА_1 з посади жіночого перукаря; поновити ОСОБА_1 на посаді жіночого перукаря ТОВ «Олента», стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по невиплаченій заробітній платі за ІІІ та ІV квартали 2011 року в розмірі 4105,75 гривень та середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.01.2012 року по 19.07.2012 р. в розмірі 4595,22 гривень.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 1996 року вона працювала в ТОВ «Олента»на посаді жіночого перукаря.
13 березня 2012 року після отримання листа-відповіді з ДПІ у Голосіївському районі м. Києва щодо суми доходу, нарахованого (сплаченого) на її користь, та сум утриманого податку згідно звітів форми 1-ДФ, вона дізналася, що відповідач припинив будь-які нарахування та виплату сум отриманого доходу та утриманого податку, а її саму 23 лютого 2012 року було звільнено із займаної посади без зазначення підстав звільнення.
Зазначене звільнення вона вважає незаконним, оскільки не була попереджена завчасно про звільнення, не ознайомлена з причинами звільнення.
Крім того, в своїй заяві позивач посилається на те, що в день звільнення з нею не було проведено розрахунку, не видана трудова книжка, їй не була виплачена заборгованість по заробітній платі, яка виникла за ІІІ-ІV квартали 2011 року.
З 23.02.2012 року вона перебуває у вимушеному прогулі, в зв'язку з чим їй повинна бути виплачена середня заробітна плата за час вимушеного прогулу.
В ході розгляду справи позивач та її представники підтримали позовні вимоги і обґрунтування позову в повному обсязі, зазначивши, що лише під час судового розгляду їм стало відомо, що позивач була звільнена на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України згідно наказу №19 від 23.02.2012 року. Зазначене звільнення відбулось з порушенням норм чинного законодавства, працівник не був ознайомлений з наказом про звільнення, а також підставами звільнення, з нею не було проведено відповідний розрахунок, не видана трудова книжка. Крім того, як позивач, так і представник позивача посилались на те, що документи, які стали підставою для вирішення питання про звільнення ОСОБА_1 є підробленими.
Позивач та її представники просили суд позов задовольнити в повному обсязі, скасувавши наказ про звільнення ОСОБА_1, стягнувши заборгованість по заробітній платі за ІІІ-ІV квартали 2011 року та середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився про час, дату та місце слухання справи повідомлений належним чином.
Вислухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
В судовому засіданні достовірно встановлено, що позивач ОСОБА_1 працювала на посаді жіночого перукаря у ТОВ «Олента»з 1996 року по 23.02.2012 року.
Наказом №19 від 23.02.2012 року ОСОБА_1 була звільнена із займаної посади за систематичне невиконання трудових обов'язків без поважних причин згідно п. 3 ст. 40 КЗпПУ.
Відповідно до п. 3 ст.40 КЗпПУ трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
На підставі наданих представником позивача доказів судом встановлено, що підставою для видачі наказу №19 від 23.02.2012 року про звільнення ОСОБА_1 є накази ТОВ «Олента»№26, 30 від 05 жовтня та 22 листопада 2011 року за підписом директора товариства Новікової Л.В. про порушення нею касової та фінансової дисципліни.
Так, наказами ТОВ «Олента»від 05 жовтня та 22 листопада 2011 року на ОСОБА_1 було накладено дисциплінарне стягнення у виді догани та суворої догани за порушення касової та фінансової дисципліни. Підставою для вказаних наказів слугували акти, складені директором ТОВ «Олента»Новіковою Л.В. та чоловічими перукарями ОСОБА_3 ОСОБА_4, які свідчать про те, що ОСОБА_1 після обслуговування клієнтів отримувала гроші і не провела їх по касовому апарату.
Крім того в актах зазначено, що дані дії тягнуть за собою грубе порушення фінансової дисципліни та звільнення за ст. 41 КЗпПУ. Однак, як зазначалося вище позивач була звільнена на підставі ст. 40 п. 3 КЗпПУ.
До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмове пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого ним проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку (ст. 149 КЗпПУ).
Суду не надано доказів, що від ОСОБА_1 до вирішення питання про накладення дисциплінарного стягнення були відібрані відповідні пояснення, а також не надано доказів, що вона була ознайомлена з наказами про притягнення до дисциплінарної відповідальності, або ж доказів на підтвердження того, що позивач відмовилась від підпису після ознайомлення з наказами про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Також суду не надано доказів про те, що на позивача у справі у визначений спосіб була покладена матеріальна відповідальність за збереження грошових цінностей, або ж покладені обов'язки по веденню касово-фінансової дисципліни.
Не підтверджено факт звернення адміністрації підприємства у відповідні правоохоронні органи з приводу привласнення позивачем грошових коштів підприємства, або ж проведення відповідної ревізії під час якої була виявлена нестача коштів.
Суду не надано доказів, про те що позивач у справі була належним чином ознайомлена з наказом про звільнення або ж відмовилась від підпису про ознайомлення, оскільки такі докази відсутні у відповідача на час розгляду справи.
Відповідно до п. 23 постанови пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»за передбаченими п.3 ст. 40 КЗпПУ підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.
У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (ст. 151 КЗпПУ), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минуло не більше одного року.
Відповідно до вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України, кожна особа повинна довести ті обставини, на як вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Отже, суд приходить до висновку про незаконність наказу №19 від 23.02.2012 року ТОВ «Олента»про звільнення ОСОБА_1 з посади жіночого перукаря за систематичне невиконання трудових обов'язків без поважних причин, оскільки з боку відповідача в розпорядження суду не надано належних та допустимих доказів щодо допущення ОСОБА_1 порушень, які торкалися лише трудових обов'язків працівника.
Таким чином, враховуючи наведені обставини, та досліджені судом докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що у відповідача були відсутні підстави для звільнення ОСОБА_1 на підставі п. 3 ст. 40 КЗпПУ, звільнення було проведено з порушенням норм трудового законодавства, в зв'язку з чим наказ №19 від 23.02.2012 року про звільнення ОСОБА_1 з посади жіночого перукаря ТОВ «Олента»підлягає скасуванню, а позивач поновленню на посаді жіночого перукаря.
Відповідно до ст. 115 КЗпПУ заробітна плата виплачується працівника регулярно у робочі дні у строки, встановлені колективним договором але не ріже 2-х разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів.
Позивач звертається до суду з позовними вимогами про стягнення заборгованості по заробітній платі, що не була виплачена за ІІІ-ій - ІV-ий квартали 2011 року.
Як було встановлено в ході розгляду справи та не заперечувалось сторонами, сума нарахованої але невиплаченої заробітної плати позивача за ІІІ-ій - ІV-ий квартали 2011 року, становить 4105,75 грн.
Суду не надано належних доказів на спростування зазначених обставин, в зв'язку з чим вимоги про стягнення заборгованості по з/п за ІІІ-ій - ІV-ий квартали 2011 року підлягають задоволенню.
За правилами ст. 235 КЗпПУ у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір. Одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи але не більше як за 1 рік.
Позивач просить стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, а саме: за період часу з 01.01.2012 року по 19.07.2012 року, та наводить розрахунок належного їй до виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу з урахуванням даних про її ж з/п у відповідача за ІV-ий квартали 2011 року.
У свою чергу, представником відповідача не надано суду довідку про середній заробіток позивача на момент її звільнення, не надано відомостей про розмір з/п, яка виплачувалася позивачу, отже, для проведення розрахунку середнього заробітку, належного позивачу, суд приймає до уваги довідку ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 13.03.2012 року про суму нарахованого доходу за ІІІ-ій - ІV-ий квартали 2011 року.
Також при розрахунку суд враховує, що тривалість робочого дня позивача становила 6 годин і з нею проводилась погодинна оплата праці.
При визначенні розміру середньої з/п, яка повинна бути стягнута на користь позивача, суд керується нормами Порядку обчислення середньої з/п, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100, згідно якого нарахування виплат, що обчислюються із середньої з/п за останні два місяці роботи, провадиться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Оскільки у суду відсутні дані про нараховану з/п за останні два місяці роботи, при розрахунку суд виходить з даних про нараховану з/п за ІV-ий квартали 2011 року.
Суд вважає, що розрахунок середньої з/п, наданий позивачем є правильним, достовірним, проведеним відповідно до вимог чинного законодавства, в зв'язку з чим приймає його до уваги при визначенні розміру середньої з/п, що підлягає стягненню з ТОВ «Олента» на користь ОСОБА_1 на час вимушеного прогулу.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 4595,22 грн.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір.
В силу ст. 367 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді жіночого перукаря ТОВ «Олента».
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 57, 60, 88, 213-215, 367 ЦПК України, суд -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Олента»про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати задовольнити.
Скасувати наказ директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Олента»за №19 від 23.02.2012 року про звільнення ОСОБА_1 з посади жіночого перукаря за систематичне невиконання трудових обов'язків без поважних причин згідно п. 3 ст. 40 КЗпПУ.
Поновити ОСОБА_1 на посаді жіночого перукаря Товариства з обмеженою відповідальністю «Олента».
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Олента»на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі (з врахуванням обов'язкових платежів) в розмірі 4105 гривень 75 копійок.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Олента»на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу (з врахуванням обов'язкових платежів) в розмірі 4595 гривень 22 копійки.
Рішення суду в частині поновлення на роботі допустити до негайного виконання.
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня проголошення рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання цього рішення.
Суддя