73000, м.Херсон, вул. Горького, 18
"15" листопада 2006 р. Справа № 8/290-АП-06
Господарський суд Херсонської області у складі судді Хом'якової В.В. при секретарі Зибцевій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім"Дари Узбекистану"
до відповідача 1:Херсонської митниці
до відповідача 2:Управління Держказначейства у Херсонській області
3-тя особа: ЗАТ "Чумак"
про скасування рішення.
за участю представників сторін:
прокурор Федоренко О.Б.
від позивача - представник Бєгунова О.О., дов. №1 від 10.07.06.
від відповідача-1 - провідний ю/к Омельченко С.С., дов. №07/04-25/149 від 12.01.06., гол. інспектор Ніколаєв О.О., дов. №07/04-25/7215 від 27.09.06.
від відповідача-2 - пров. спец. Сенкевич О.В., дов. №14/08/1978 від 06.10.06.
від третьої особи - не прибув
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім “Дари Узбекистану" (позивач) просить скасувати рішення митного органу № 508010000/5/003826 від 29 грудня 2005 року щодо самостійного визначення митної вартості товарів, зобов'язати митний орган визначити митну вартість товару, який було розмитнено за вантажно-митною декларацією від 28 грудня 2005 року № 508010000/5/00381 від 29 грудня 2005 року на рівні договірної вартості товару в сумі 308549 грн. 45 коп., стягнути з Державного бюджету України через управління Державного казначейства у Херсонській області надмірно сплачену суму митного збору 102 грн. 85 коп., мита в сумі 10284 грн. 98 коп., та податку на додану вартість 12341 грн. 98 коп. Позивач вказує на те, що на виконання контракту, укладеного з компанією “Ейч енд К'ю Лімітед», 29.12.05 позивачу було поставлено 203663 кг томатної пасти на загальну суму 308549 грн. 45 коп., товар надійшов на розмитнення на Херсонську митницю, декларантом на митниці виступило ЗАТ “Чумак». Херсонською митницею було безпідставно відмовлено у розмитненні товару за його договірною вартістю та самостійно визначена митна вартість товарів в сумі 359974 грн. 35 коп., при цьому декларанту не надано письмове повідомлення із зазначенням причин відмови, як це передбачено ст. 80 Митного кодексу України. Комітет Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності у своєму листі від 02.04.2004 р. N 06-10/10-392 роз'яснив, що у випадках, коли митний орган має обґрунтовані підстави не визнавати достовірність наданих декларантом документів, він може вимагати у декларанта подання окремих додаткових документів, виходячи із переліку документів, наведеного у п. 15 Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 серпня 2003 року N 1375. При цьому перелік додаткових документів та причини їх запиту мають бути письмово сформульовані митним органом та надані декларанту. Вважає, що відповідач не мав права застосовувати при оцінці митної вартості товару такий метод як резервний метод оцінки, митницею не обґрунтовано причин, з яких не були застосовані всі інші методи оцінки, які передували резервному методу. В митній декларації відсутнє посилання на будь-який витяг цінової інформації бази даних Державної митної служби України (у графі 8). У зв'язку із збільшенням митної вартості товару, позивач сплатив на 102 грн. 85 коп. більше митного збору, на 10284 грн. 98 коп. мита, та на 12341 грн. 98 коп. більше податку на додану вартість.
Факт заниження митної вартості товару може бути підтверджено витягом цінової інформації бази даних Державної митної служби України. Під витягом розуміється документ, підписаний посадовою особою Митного органу та засвідчений печаткою. Посилання Відповідача на те, що інформація з цінової бази ДМСУ є таємною вважає безпідставним. Пунктом 16. Порядку декларування митної вартості товарів, передбачає що митний орган видає декларантові за наявності у базі даних ДМСУ інформацію про середньоконтрактні ціни або митну вартість товарів, що була визначена під час митного оформлення ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, ввезених в Україну за іншою угодою. З метою забезпечення конфіденційності така інформація надається у знеособленому вигляді.
15 листопада 2006 року позивач заявив клопотання про стягнення з Державного бюджету через управління Держказначейства у Херсонській області витрати на правову допомогу у розмірі 1800 грн. та витрати сторін та їх представників, що пов'язані із прибуттям до суду у розмірі 55 грн. 44 коп. Позивачем наданий договір з ТОВ “Юридична фірма “Лінія» права» про надання юридичних послуг, акти виконаних робіт, платіжні документи про сплату вартості юридичних послуг, та копія залізничного квитка.
Третя особа на стороні позивача, яку суд залучив до участі в розгляді справи -ЗАТ “Чумак» - пояснила суду, що 29 грудня 2005 року для здійснення митного оформлення вантажу митним брокером ЗАТ “Чумак» була подана митниці вантажна митна декларація № 508010000/5/003826, декларація митної вартості та інші документи, необхідні для здійснення митного оформлення - зовнішньоекономічний контракт, рахунки-фактури від 21.02.05 сертифікат походження, сертифікати якості, експертний висновок Херсонської Торгово-промислової палати щодо підтвердження контрактної вартості томатної пасти. Митниця не прийняла заявлену митну вартість товару, письмового повідомлення із зазначенням причин відмови в митному оформленні товарів не надала. У зв'язку з чим ВМД № 508010000/5/003826 була анульована, позивачем було прийнято рішення продовжувати митне оформлення товару за визначеною митницею митною вартістю. Декларантом була заповнена нова ВМД № 508010000/5/003831 від 29 грудня 2005 року (за формою ДМВ-2) із зазначенням митної вартості товару у сумі 359974, 35 грн. Жодної вимоги щодо надання додаткових документів при здійсненні митного оформлення товару митниця не висувала.
Херсонська митниця (відповідач) заперечує проти позову, мотивуючи тим, що аналіз бази даних цінової інформації Єдиної Автоматизованої Інформаційної Системи Держмитслужби України, яка формується на основі даних митних документів, відомостей з прайс-листів, каталогів торговельних фірм та інших документів, показав невідповідність наявної у розпорядженні митниці інформації про вартість товарів позивача, задекларованій, виникла потреба витребування додаткових документів, які підтверджують митну вартість. Частиною 2 ст.264 Митного кодексу України від 11.07.2002р. №92-1V встановлено, що у разі потреби у підтвердженні заявленої декларантом митної вартості товарів декларант зобов'язаний на вимогу митного органу надати йому необхідні для цього додаткові відомості (зокрема з переліку документів, наведеного у п.15 Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.08.2003р. №1375). При цьому не зазначається в якому вигляді митний орган висловлює свою "вимогу". Тобто, інформацію про необхідність надання додаткових документів для підтвердження митної вартості може бути доведено до відома декларанта не тільки у письмовій, а й в усній формі.
Відповідач посилається на ст.265 Митного кодексу України, яка передбачає зобов'язання митниці надати на письмовий запит декларанта письмове роз'яснення причин за якими заявлена декларантом митна вартість товарів не може бути прийнята митним органом. Але позивач не звертався письмово з відповідним запитом.
Пунктом 2.3. Порядку роботи відділу контролю митної вартості регіональної митниці, відділу контролю митної вартості та номенклатури митниці при вирішенні питань визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 13.10.2003р. №685, зазначено, що неможливість перевірки обчислення митної вартості виникає у випадках:
- відсутності рахунку-фактури; відсутності інших документів, потрібних для здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості;
- якщо буде доведено, що заявлені в рахунку-фактурі чи інших документах відомості не відповідають дійсності;
- якщо декларант не може документально підтвердити заявлену ним митну вартість;
- якщо декларант відмовляється від надання необхідних додаткових відомостей.
На вимогу митниці декларантом не було надано наступні додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів: установчі документи підприємства, що переміщує товари, угоду (договір, контракт) про перевезення, транспортні та страхові документи, митну декларацію країни відправлення, угоди з третіми особами, що пов'язана з угодою (контрактом) поставки товарів, митна вартість яких визначається, рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, рахунки про сплату комісійних, брокерських послуг, пов'язаних із виконанням умов угоди щодо товарів, митна вартість яких визначається, відповідну бухгалтерську документацію (по пунктам 4, 5), замовлення на поставку товарів, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми-виробника, калькуляцію фірми-виробника на товари. Згідно з частиною 2 статті 16 Закону України "Про Єдиний митний тариф", а саме, у випадку явної невідповідності заявленої митної вартості товарів або у разі неможливості перевірки її обчислення, митні органи України визначають митну вартість послідовно на основі ціни на ідентичні товари та інші предмети, на подібні товари та інші предмети, що діють у провідних країнах - експортерах зазначених товарів та інших предметів. Підтвердженням вимог митниці щодо надання додаткових документів є запис інспектора в декларації митної вартості ф. ДМВ-1 у графі “Для відміток митного органу» № 508010000/5/003826 “здійснено митну оцінку із застосуванням методу № 6 на підставі документу №№ 508010000/5/003 від 29.12.06р."
Крім того, декларантом не було подано митниці довідку-розрахунок митної вартості товарів всупереч п. 3.10 Порядку роботи відділу контролю митної вартості регіональної митниці, відділу контролю митної вартості та номенклатури митниці при вирішенні питань визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердж. Наказом Державної митної служби України від 13.10.2003 року №685.
Митницею був застосований резервний метод визначення митної вартості (метод 6) у зв'язку з неможливістю застосування інших методів визначення вартості товарів. Метод оцінки за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються, не застосовано, оскільки були відсутні додаткові відомості для підтвердження заявленої митної вартості: згідно вимог Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.08.2003р. №1375. Неможливість застосування методу 2 (Метод оцінки за ціною угоди щодо ідентичних товарів) - відповідач обґрунтовує відсутню угоди щодо ідентичних товарів; методу 3 (Метод оцінки за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів) - відсутню угоди щодо подібних (аналогічних) товарів; методу 4 (Метод оцінки на основі віднімання вартості), методу 5 (Метод оцінки на основі додавання вартості) - відсутню розрахункових даних, необхідних для застосування цих методів.
Заявлена митна вартість на вантаж позивача на рівні 300 дол. США за тону скоригована митницею до 350 дол. США за тону. В якості обґрунтування визначеного митницею рівня митної вартості митниця надала суду витяг з бази даних цінової інформації Єдиної Автоматизованої Інформаційної Системи Держмитслужби України.. Документ, який має назву “Митна оцінка товару» і видається декларанту митним органом виконує також роль витягу з цінової інформації Єдиної Автоматизованої Інформаційної Системи Держмитслужби України у знеособленому вигляді.
Крім того, відповідач звертає увагу суду на те, що декларація митної вартості заповнена декларантом, в тому числі графи 5, 6, 7, а також митна вартість товару 359 974 грн. 35 коп. Вантажна митна декларація також була заповнена декларантом із вказаною митною вартістю товарів 359 974 грн. 35 коп. Якщо б декларант був не згоден з митною вартістю, визначеною митним органом, він мав право звернутись до митного органу з проханням надати йому товари, що декларуються у вільний обіг, задекларувавши товари із застосуванням тимчасової декларації.
Другий відповідач - Управління Державного казначейства в Херсонській області - повідомив суд про те, що в управлінні відкритий рахунок для відшкодування податку на додану вартість. Інформації для відшкодування зайво сплаченого мита та митного збору управління не надало, повідомивши суд про те, що Державна митна служба в централізованому порядку щоденно перераховує загальну суму належних коштів на відповідні рахунки Державного казначейства без зазначення переліку платників та конкретної суми цих коштів.
З метою захисту інтересів держави прокурор Херсонської області вступив у розгляд справи за власною ініціативою.
Розглянувши справу, заслухавши представників сторін, 3-ї особи, думку прокурора, суд -
1 лютого 2005 року між позивачем та компанією “Ейч енд К'ю Лімітед», Невіс, було укладено зовнішньоекономічний контракт № BST0216/2005 про поставку позивачу (покупцю) томатної пасти за ціною 300 доларів США за нетто тону, умови поставки CIF Одеса, Україна. На виконання контракту товар надходив на Херсонську митницю, митна вартість товарів дорівнювала фактурній, що підтверджується наданими позивачем вантажними митними деклараціями від 7,8, 12, 15, 23 вересня, 6, 10 вересня 2005 року (арк. справи 59-82). 29 грудня 2005 року постачальник поставив 203663 кг томатної пасти на загальну суму 308549 грн. 45 коп. Декларантом товару на митниці виступило ЗАТ “Чумак». В даному випадку декларант - ЗАТ “Чумак» - 29 грудня 2005 року разом з ВМД № 508010000/5/003826 подав такі документи: лист про погодження, ДМВ-1, залізничні накладні для внутрішнього сполучення, наскрізний коносамент, рахунки-фактури (інвойси від 21.02.05), зовнішньоекономічний контракт, договори доручення некласифікований дозвіл довідку про декларування валютних цінностей, карантинний сертифікат, сертифікати якості, екологічний сертифікат, сертифікат про походження товару форми А, картку обліку суб'єкта в митниці, що підтверджується переліком у гр. 44 ВМД (арк. справи 112). Митниця не прийняла заявлену митну вартість товару, письмового повідомлення із зазначенням причин відмови в митному оформленні товарів не надала, талон відмови у митному оформленні не видала. Митниця прийняла рішення про визначення митної вартості товарів за резервним методом , про що прийняла відповідний митний документ, який був доведений до декларанта. У зв'язку з чим ВМД № 508010000/5/003826 була анульована, на декларації митної вартості товарів № 508010000/5/003826 ф. ДМВ-1 митницею здійснений запис “Здійснено митну оцінку із застосуванням методу № 6 на підставі документу №508010000/5/003826», що підтверджується примірником ДМВ-1 наданим суду. За погодженням із позивачем декларантом було прийнято рішення продовжувати митне оформлення товару за визначеною митницею митною вартістю. Декларантом була заповнена нова ВМД № 508010000/5/003831 від 29 грудня 2005 року (за формою ДМВ-2) із зазначенням митної вартості товару за резервним методом у сумі 359974, 35 грн., що на 51424 грн. 90 коп. вище договірної вартості.
В декларації про митну вартість товару в гр. 5 зазначені реквізити документу митного органу щодо самостійного визначення митної вартості товару - №508010000/5/003826 від 29.12.2005. Відповідач надав на вимогу суду належним чином засвідчену копію даного митного документу - митну оцінку до ВМД №508010000/5/003826 від 29.12.2005 року (арк. справи 107), зазначивши, що саме ця митна оцінка є рішенням митного органу щодо самостійного визначення митної вартості товарів.
Позивач з даною заявою митниці не погоджується, посилаючись на те, що пунктом 3.6 Порядку роботи відділу контролю митної вартості регіональної митниці, відділу контролю митної вартості та номенклатури митниці при вирішенні питань визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, затверджений Наказом Державної митної служби України від 13.10.2003 року №685, передбачено, що після розгляду поданих документів та за потреби проведення вартісної оцінки товару відділом складається довідка про визначення митної вартості чи здійснення митної оцінки товарів. У цьому ж наказі наводиться зразок Довідки про визначення митної вартості товарів (здійснення митної оцінки). Але форма довідки відрізняється від наданого митницею митного документа - митної оцінки до ВМД № 5080/0000/5/003826.
Суд приймає даний митний документ про митну оцінку товарів як рішення, яке є предметом оскарження позивачем, враховуючи ненадання позивачем документу, який він оскаржує.
Суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню за таких підстав. Митна вартість товарів, що переміщується підприємствами через митний кордон України, заявляється декларантом у вантажній митній декларації . У разі переміщення підприємствами через митний кордон товарів за угодою, вартість якої перевищує суму, еквівалентну 5000 євро, подається декларація митної вартості товарів. Митна вартість товарів, що ввозяться підприємствами на митну територію України, визначається шляхом відповідного застосування методів, передбачених статтями 266-273 Митного кодексу України. Декларант подав декларацію митної вартості за формою ДМВ-1, визначивши митну вартість за ціною контракту (ст. 267 Митного кодексу України). Пунктом 14 Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщаються через митний кордон України, затв. Постановою КМУ № 1375 від 26.06.03, передбачено перелік документів, які подає декларант для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, що переміщується через митний кордон України. Пунктом 15 Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщаються через митний кордон України, передбачено право митниці додатково витребувати для підтвердження митної вартості товарів ще й інші документи, і декларант має право довести достовірність наданих відомостей шляхом подання необхідних документів. Такі документи декларант зобов'язаний надати на вимогу митного органу. Митниця вважає, що така вимога може бути заявлена не тільки в письмовій а й в усній формі. Але суд не може погодитись з цим доводом. В Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщаються через митний кордон України зазначено, що вимогу подання окремих додаткових документів має пред'являти не посадова особа митниця, а митний орган, який є суб'єктом владних повноважень. Тому суд вважає, що додаткові документи вважаються витребувані, якщо тільки про це зазначено у відповідному запиті або іншому письмовому документі митниці. Відсутність такої письмової вимоги в даному випадку позбавило митницю можливості довести факт пред'явлення до декларанта будь-яких вимог щодо надання додаткових документів, а сам декларант заперечує ту обставину, що від нього вимагались інші додаткові документи. Суду надано як зразок докази пред'явлення вимоги митниці за іншою поставкою - лист-звернення посадової особи митного органу на надання додаткових документів, на якому є підпис про ознайомлення декларанта (арк. справи 110). Таким чином, в деяких випадках митний орган пред'являє письмові вимоги.
В судовому засіданні митниця також не довела того, що інформація надана декларантом про митну вартість товарів не відповідає дійсності, а також того, що неможливо було застосувати основний метод визначення митної вартості товару, враховуючи митне оформлення попередніх поставок томатної пасти в вересні-жовтня 2006 року за тим самим контрактом
Та обставина, що позивачем було прийнято рішення продовжувати митне оформлення товару за визначеною митницею митною вартістю, а також факт незвернення декларанта або позивача до митного органу з запитом про роз'яснення причин, за якими заявлена декларантом митна вартість товарів не може бути прийнята митним органом, не позбавляє позивача права звернутися до суду для оскарження митної оцінки, зробленої митним органом.
Враховуючи викладене, суд задовольняє позовні вимоги у повному обсязі. Згідно зі ст. 90, 91 КАС України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги та пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту представники сторін, несуть сторони. Розподіл судових витрат визначений у ст. 94 КАСУ, відповідно до якої при ухваленні судового рішення рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. За таких обставин суд задовольняє клопотання позивача про відшкодування витрат по сплаті судового збору в сумі 230 грн. 70 коп., витрат на правову допомогу у розмірі 1800 грн. та клопотання про відшкодування витрат сторін та їх представнику Закомірній О.О. що пов'язані із прибуттям до суду, у розмірі 55 грн. 44 коп., які підтверджені залізничним квитком від 28 серпня 2006 року.
Керуючись ст. ст. 90, 91, 94, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов задовольнити. Скасувати рішення Херсонської митниці, яке має найменування “митна оцінка товару по ВМД № 508010000/5/003826 від 29 грудня 2005 року" щодо визначення митної вартості товарів, яка зазначена в декларації митної вартості № 508010000/5/003826 від 29 грудня 2005 року, в сумі 359974 грн. 35 коп.
2. Зобов'язати Херсонську митницю визначити митну вартість товару (томатної пасти), який було розмитнено за вантажно-митною декларацією № 508010000/5/003831 від 29 грудня 2005 року на рівні договірної вартості товару - в сумі 308549 грн. 45 коп.
3. Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Дари Узбекистану» (м. Київ, вул.Академіка Туполєва 19, поточний рахунок №26000056100049 в Філії "КиївСіті" ПриватБанк, МФО 380775) з Державного бюджету України через управління Державного казначейства у Херсонській області (м.Херсон, вул.Комсомольська, 21) надмірно сплачену суму митного збору (0.2 %) 102 грн. 85 коп., мита (20 %) в сумі 10284 грн. 98 коп., та податку на додану вартість в сумі 12341 грн. 98 коп. Виконавчий лист направити позивачу після набрання постановою законної сили.
4. Відшкодувати товариству з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Дари Узбекистану» (м. Київ, вул.Академіка Туполєва 19, поточний рахунок №26000056100049 в Філії "КиївСіті" ПриватБанк, МФО 380775) з Державного бюджету України через управління Державного казначейства у Херсонській області (м.Херсон, вул.Комсомольська, 21) 230 грн. 70 коп. судового збору, 1800 грн. витрат на правову допомогу, 55 грн. 44 коп. витрат. пов'язаних з прибуттям представника сторони до суду.
5. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
6. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя В.В. Хом'якова
Постанову підписано
24 листопада 2006 року.