Справа № 801/6669/2012
іменем України
"16" жовтня 2012 р. Бердянський міськрайонний суд Запорізької області
у складі:
головуючого -судді Ревуцького С.І.
при секретарі -Мазняк А.В.
з участю - позивача ОСОБА_1
позивача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши в судовому засіданні в м.Бердянську цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Територіальної громади в особі Андрівської сільської ради Бердянського району Запорізької області, третя особа ОСОБА_4 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,
Позивачі звернулись до суду з позовом, в якому вказали, що проживають у ІНФОРМАЦІЯ_1 з 1993 року. Земельна ділянка площею 0,2500 га, на якій розташований вказаний жилий будинок, знаходиться в користуванні позивачів на підставі договору оренди від 27.03.2012р. Згідно довідки Андровської сільської ради від 17.10.2011р. вказаний житловий будинок знаходиться в комунальній власності територіальної громади Андрівської сільради. Позивачі вважають, що на підставі ч.1 ст.344 ЦК України вони набули право власності на вказаний будинок за набувальною давністю, тому просили суд визнати за ними право власності на цей будинок за набувальною давністю по 1/2 частини за кожним.
В судовому засіданні позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 свої позовні вимоги підтримали, дали пояснення, аналогічні викладеним в позові, а також додали, що спірний будинок був наданий ним колгоспом «Дружба»без будь-яких правовстановлюючих документів, ніяких документів на нього не знайшлося і у правонаступників цього колгоспу.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 позовні вимоги визнала в повному обсязі, підтвердила пояснення позивачів, а також пояснила, що правонаступником колгоспу «Дружба»стали КСП «Дружба та КСП «Вольний», правонаступником якого в свою чергу став КСП «Колосс», а потім ФГ «Колос». Будь-яких документів на спірний жилий будинок дійсно знайти не вдалося.
В судове засідання третя особа ОСОБА_4 надав до суду заяву з проханням розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримав.
В судовому засіданні свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 показали, що є сусідами позивачів, підтвердили факт того, що вони проживають у вказаному жилому будинку з 1993 року.
Заслухавши пояснення сторін, свідчення свідків, вивчивши матеріали справи, суд доходить висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог на підставі наступного.
Відповідно до ч.4 ст.174 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Згідно пояснень позивачів та свідчення свідків, позивачі дійсно проживають у жилому будинку №34 по вул.Кіорпе 34 в с.Полоузівка Бердянського району з 1993 року.
Однак, згідно довідки ФГ «Колосс», вказаний будинок був введений у експлуатацію в 1989 році, квартплата за користування вказаним будинком сплачується з жовтня 1995 року. А згідно відмітки у паспортах позивачів, їх місце проживання у вказаному жилому будинку зареєстровано з 24.10.1981р., тобто ще до вводу будинку до експлуатації та початку їх реального проживання у ньому. Ніяких пояснень цих розбіжностей до суду надано не було.
Крім того, до суду не було надано будь-яких документальних підтверджень факту вводу вказаного жилого будинку до експлуатації, його відповідність існуючим будівельним, санітарним та протипожежним нормам.
Крім того, згідно рішення вісімнадцятої сесії п'ятого скликання Андрівської сільської ради Бердянського району Запорізької області №05 від 14.01.2008р., вказаний жилий будинок прийнятий до складу територіальної громади Андрівської сільської ради. Але згідно наданого до суду технічного паспорту на вказаний житловий будинок, його власник у Бердянському районному бюро технічної інвентаризації не зареєстрований, це підтвердила в судовому засіданні і представник відповідача.
Відповідно до ч.2 ст.331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. Тобто, право власності на спірний жилий будинок, встановлене у передбаченому законом порядку, у будь-кого відсутнє.
Відповідно до ч.1 ст.376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
При таких обставинах, з урахуванням викладеного, а також того, що згідно доданих до позову документів земельна ділянка, на якій розташований спірний жилий будинок, була надана позивачам в оренду лише 27.03.2012р., цей будинок та надвірні будівлі при ньому є самовільними будовами.
Відповідно до ч.1 ст.344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
При викладених вище обставинах, відсутності власника спірного нерухомого майна, факту його самовільного будівництва, відсутності інформації про обставини надання або ненадання спірного будинку для проживання позивачів, стаття 344 ЦК України в даному випадку застосована бути не може, тому визнання позову відповідачем прийнято бути не може, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.331, 344, 376 ЦК України, ст.ст.212-218 ЦПК України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Територіальної громади в особі Андрівської сільської ради Бердянського району Запорізької області, третя особа ОСОБА_4 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю -відмовити.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.
Суддя:
ОСОБА_7