Справа № 2-4330/11
іменем України
"21" лютого 2012 р.
Бердянський міськрайонний суд
Запорізької області
в складі: головуючого судді -Крамаренко А.І.
при секретарі -Корнієнко Н.І.
за участю: відповідача -ОСОБА_1, представника відповідача -ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов'язаних навчанням,
Запорізькій юридичний інститут Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов'язаних з навчання, посилаючись на те, що між сторонами 25.04.2002 року була укладена Угода про підготовку фахівця у Запорізькому юридичному інституті МВС України за державним замовленням та його працевлаштування, відповідно до якого відповідач зобов'язувався в разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченню навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з його утриманням під час навчання в інституті. Враховуючи те, що відповідач 12.03.2007 року був звільнений з органів внутрішніх справ за ст. 64 п. «є»Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, добровільно відмовився відшкодувати витрати, пов'язані із навчанням, відповідно до вимог закону, позивач просив стягнути ці витрати в судовому порядку в сумі 5229 грн. 99 коп. та судові витрати.
Представник позивача подав заяву про розгляд справи у його відсутність, просив позов задовольнити.
Відповідач та його представник в судовому засіданні позов визнали частково та пояснили, що ОСОБА_1 під час навчання у Запорізькому юридичному інституті мешкав у гуртожитку ВАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» по вул. Металургів, 11 м. Запоріжжя з 29.08.2002 року по 17.06.2005 року. За весь цей час він самостійно сплачував комунальні послуги з електропостачання, водопостачання та водовідведення, теплопостачання, м'який інвентар, медикаменти, лазне-пральні послуги. Харчувався в цей період теж за власний кошт. Зараз ОСОБА_1 не працює, проживає зі своєю матір'ю, ОСОБА_3, яка є пенсіонером та з 2006 року є інвалідом ІІ групи, що відповідно до п. 5.1.4. Угоди є однією з підстав для її дострокового розірвання. Проте, проти стягнення витрат, що включають грошове утримання, оплату електроенергії, медикаментів та харчування у добовому наряді не заперечують.
Суд, заслухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, встановив, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України курсантом Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ.
25.04.2002 року між сторонами була укладена Угода про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України, відповідно до п. 4.1. якої відповідач зобов'язувався в разі звільнення з органів внутрішніх справ під час навчання, після закінчення навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з його навчанням в повному обсязі (а.с. 6).
Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Наказом УМВС України в Запорізькій області №107 о/с від 12.03.2007 р. (а.с.9) лейтенант міліції ОСОБА_1 був звільнений з органів внутрішніх справ України за ст. 64 «є»(за порушення дисципліни) .
Відповідно до п.5.6. вищевказаної Угоди у разі відмови особи добровільно відшкодувати витрати, їх стягнення здійснюється у судовому порядку.
Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Відповідно до ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як вбачається з вимог ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до розрахунку фактичних видатків на навчання ОСОБА_1 в Запорізькому юридичному інституті ДДУВС з 2001 по 2005 рік вартість навчання ОСОБА_1 становить 5229 грн. 99 коп. та складається з: грошового утримання, лазне-пральних послуг, вартості медикаментів, продуктів харчування, м'якого інвентаря та обмундирування, оплати водопостачання, водовідведення та електроенергії, оплати інших комунальних послуг (а.с. 13 -19). При цьому, при оплаті спожитих енергоносіїв враховується час постійного перебування курсанта в начальному закладі на лекційних, практичних, семінарських заняттях; на заняттях з самопідготовки в аудиторіях, бібліотеках, комп'ютерних класах та практичних досліджень в лабораторіях; під час виконання громадських робіт та перебування в спальних та інших побутових приміщеннях під час терміну знаходження курсанта на казарменому стані.
Фактичні видатки на утримання за 2001 рік в сумі 1478 грн. 80 коп. визнаються відповідачем і у відповідності до ч. 1 ч. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню.
Також відповідачем визнається отримання у 2002 -2005 роках грошового забезпечення, послуг з електропостачання під час перебування в начальному закладі, медикаментів та харчування під час перебування у добовому наряді.
Згідно листа ВАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»від 12.04.2011 року (а.с. 113) ОСОБА_1 проживав та був зареєстрований в гуртожитку товариства по вул. Металургій, 11 м. Запоріжжя з 29.08.2002 року по 18.06.2005 року .
Доказів надання комунально-побутових послуг відповідачу, окрім визнаних останнім, за період з 29.08.2002 року по 18.06.2005 року позивачем суду не надано.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача фактичних витрат на його утримання в сумі 2966 грн. 60 коп.
Відповідно до ст.88 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 11, 15, 57 -61, 212 - 215 ЦПК України, суд
Позов Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ витрати пов'язані з навчанням в сумі 2966 грн. 60 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ судові витрати в сумі 279 грн. 66 коп.
В задоволені решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено через суд першої інстанції до апеляційного суду Запорізької області.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя:
ОСОБА_4