2-5918/11
02.02.2012
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області
в особі головуючого - судді Данко В.Й.,
при секретарі Павлюх Л.М.,
з участю позивача -ОСОБА_1, відповідача -ОСОБА_2, представника відповідача -ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ужгороді, в приміщенні суду, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за Договором позики,-
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за Договором позики. Мотивуючи свої вимоги вказує на те, що 05.09.2007 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було укладено Договір позики, згідно якого позивачка надала відповідачу грошові кошти в розмірі 10000 дол. США, що еквівалентно на той час 50000грн. з кінцевим терміном повернення в строк до 05.09.2008 року. 29.03.2011 року позивачка отримала від ОСОБА_2 пропозицію розірвати договір, підписавши угоду про його розірвання на зазначених ним умовах. Позивачка не погодилася на вказану пропозицію, так як в ній були відсутні будь -які гарантії повернення належної їй суми. Оскільки, відповідач після закінчення строку дії Договору позики від 05.09.2007 року не бажає в добровільному порядку повернути отримані кошти, просить суд задовольнити позов та винести рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за Договором позики з урахуванням індексу інфляції та 3% річних в розмірі 70413,02 грн., моральну шкоду в розмірі 5000грн., а також сплачені позивачкою судові витрати.
Позивачка в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі. Пояснила, що відповідачем погашено частково наявну заборгованість. Просила суд винести рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за Договором позики з урахуванням індексу інфляції та 3% річних в розмірі 70413,02 грн., моральну шкоду в розмірі 5000грн., а також сплачені позивачкою судові витрати, так як не бажає зменшувати розмір позовних вимог.
Відповідач та представник відповідача в судовому засіданні про позову заперечили. Пояснили, що Договір позики дійсно був укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, про що свідчить підпис відповідача на вказаному договорі. Однак, ОСОБА_2 пояснив, що він не отримував дані кошти, вони були передані ОСОБА_5 А тому, просив суд винести рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні її позовних вимог.
Заслухаши пояснення позивачки, відповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи суд приходить до переконання, що позов є обґрунтований та таким, що підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
По справі встановлено, згідно ст.ст. 11, 60 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов”язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Судом встановлено, що 05.09.2007 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було укладено Договір позики, згідно якого позивачка надала відповідачу грошові кошти в розмірі 10000 дол. США, що еквівалентно на той час 50000грн. з кінцевим терміном повернення в строк до 05.09.2008 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією вказаного вище Договору позики.
У відповідності до ч.1 ст.206 ЦК України визначає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином до умов договору та вимог ЦК України.
Згідно ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
29.03.2011 року позивачка отримала від ОСОБА_2 пропозицію розірвати договір, підписавши угоду про його розірвання на зазначених ним умовах. Позивачка не погодилася на вказану пропозицію, так як в ній були відсутні будь -які гарантії повернення належної їй суми.
Судом встановлено, що після закінчення строку дії Договору позики від 05.09.2007 року відповідач ОСОБА_2 не бажає в добровільному порядку виконати перед ОСОБА_1 зобов'язання взяті на себе вказаним вище Договором.
У відповідності до п.7 Договору позики від 05.09.2007 року та ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, судом встановлено, що розмір 3% річних від простроченої суми боргу складає 3863,02грн., а розмір індексу інфляції складає 16550грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунокм.
Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позивальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені Договором.
Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_2 було сплачені суму боргу на 2000грн. та 1000дол. США, що сума боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми боргу складає 60413,02грн.
Окрім того, діями відповідача ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що вчасне неповернення коштів змусило позивачку хвилюватися за власне лікування, так як така хворіє на цукровий діабет інсулінової форми, має інвалідність, продала квартиру, щоб перекрити кредит.
Згідно ч.3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставною для відшкодування шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
Враховуючи вище наведенні обставини, суд приходить до переконання, що з ОСОБА_2 підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 сума боргу в розмірі 60413,02грн., моральної шкоди, та, сума сплачених позивачем судових витрат у вигляді витрат на інформаційно -технічне забезпечення розгляду справи та судового збору.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 212, 215 ЦПК України, ст.ст. 3, 23 205, 526, 551, 610, 625, 1046, 1049, 1052 ЦК України, суд, -
Уточнений позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за Договором позики -задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_6, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_7, мешканки ІНФОРМАЦІЯ_2 суму боргу за Договором позики з врахуванням індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми боргу в розмірі 60413/шістдесят тисяч чотириста тринадцять/грн., заподіяну моральну шкоду в розмірі 5000/п'ять тисяч/грн., а також суму сплачених позивачем судових витрат, з яких 704/сімсот чотири/грн. 13коп. судового збору та 120/сто двадцять/грн. витрат на інформаційно -технічне забезпечення розгляду справи.
В задоволенні решти позовних вимог -відмовити.
Рішення може бути оскаржено в загальному порядку шляхом подання протягом десяти днів апеляційної скарги до Апеляційного суду Закарпатської області і набере законної сили в разі неподання такої в установлений строк.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду (підпис) ОСОБА_8
Копія вірна
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду: ОСОБА_8