712/14731/12
05.10.2012 м.Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді -Зарева Н.І.
секретаря судового засідання -Голод С.О.,
за участю:
позивача -ОСОБА_1,
відповідача -не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Ужгородської міської ради в особі адміністративної комісії про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення від 19 квітня 2012 року № 213/12, та закриття провадження в адміністративній справі, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради в особі адміністративної комісії про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення від 19 квітня 2012 року № 213/12, та закриття провадження в адміністративній справі.
Позов мотивувала тим, що 1 серпня 2012 року вона отримала постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, винесену державним виконавцем MB ДВС Ужгородського МРУЮ ОСОБА_2
У зазначеній постанові було вказано про те, що при примусовому виконанні постанови № 213/12, виданої 19.04.2012 року виконавчим комітетом Ужгородської міської ради про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в сумі 850,00 грн., необхідно накласти арешт на належне їй майно, та оголосити заборону на його відчуження.
Оскільки до цього моменту жодних документів, які б свідчили про накладення на позивача штрафу, вона не отримувала, 2 серпня 2012 року, ОСОБА_1 з'явилася на виклик до MB ДВС Ужгородського МРУЮ та звернулася до державного виконавця Дешко В.М. з вимогою про надання пояснень щодо причин накладення арешту. Державний виконавець пояснив, що арешт накладено в рамках виконавчого провадження по примусовому виконанню постанови № 213/12, винесеної 19.04.2012 року адміністративною комісією при виконавчому комітеті Ужгородської міської ради, і, оскільки нею в добровільному порядку штраф не сплачено, то накладено арешт на належне їй майно. Однак, постанову про відкриття виконавчого провадження позивач не отримувала, тому і не здогадувалась про існування виконавчого провадження. У зв'язку з цим, 2 серпня 2012 року, на її вимогу державним виконавцем їй було надано копію постанови адміністративної комісії при виконавчому комітеті Ужгородської міської ради № 213/12, винесеної 19.04.2012 року.
Зі змісту згаданої постанови про адміністративне правопорушення позивачу стало відомо, що на неї накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850,00 грн. за правопорушення, передбачене ст. 152 КУпАП. При цьому, в постанові про накладення адміністративного стягнення зазначено, що начебто 14.03.2012 року проводилась перевірка на вулиці Швабській, 21, під час якої встановлено, що на тротуарі був розміщений інформаційний стенд без дозвільних документів, чим порушено п. 5.9.1. Правил благоустрою м. Ужгорода.
За вказаною адресою (вул. Швабська, 21) розташоване приміщення відділення № 4 філії АБ «Південний», начальником якого є ОСОБА_1 Однак жодних перевірок у приміщенні відділення, чи поблизу нього не проводилося. Принаймні позивача як начальника відділення про це не повідомляли та не складали у її присутності та за її відома жодного протоколу чи будь-якого іншого документу, котрим зафіксовано начебто вчинене правопорушення. Тому, позивач категорично заперечує законність винесення адміністративною комісією Ужгородської міської ради постанови № 213/12 від 19.04.2012 р., у зв'язку з чим змушена звернутися до суду за захистом порушених прав.
У судовому засіданні ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, та просила їх задоволити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, тому, у відповідності до пункту 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України справу було вирішено на підставі наявних в ній доказів та за відсутності відповідача.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов'язковими елементами якого є: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із вказаних елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.
Згідно статті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими доказами відповідно до статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до частини 1 статті 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Згідно зі статтею 14 Кодексу України про адміністративні правопорушення посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, зв'язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров'я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов'язків.
Як вбачається з пояснень позивача, матеріалів справи, досліджених у ході розгляду даної справи, відповідачем не були дотримані зазначені вище вимоги закону, при винесенні оскаржуваної постанови не було вжито заходів для встановлення всіх фактичних обставин справи, не перевірено, чи є ОСОБА_3 належним суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 152 КУпАП, та чи входить до кола її службових обов'язків встановлення, розміщення, монтаж та демонтаж інформаційних стендів чи будь-якого іншого обладнання як у приміщенні відділення банку, яке вона очолює, так і поза його межами.
Таким чином, матеріали справи не містять доказів про те, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС України.
Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірн6ості свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підставі викладеного, враховуючи, що під час винесення постанови в справі про адміністративне правопорушення були допущені суттєві порушення вимог діючого законодавства про адміністративні правопорушення, що є неприпустимим, суд вважає, що вимоги позивача про скасування постанови відповідача є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.
Крім того, суд вважає що строк оскарження позивачем по справі пропущено з поважних причин, у зв'язку з чим є таким, що підлягає поновленню.
Відповідно до ст. 160 КАСУ у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Керуючись ст.ст. 280, 283, 288 КУпАП, ст.ст. 2, 17, 18, 71, 158, 160, 163, 167, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Поновити строк оскарження постанови адміністративної комісії при виконавчому комітеті Ужгородської міської ради № 213/12 від 19 квітня 2012 року.
Адміністративний позов задоволити.
Постанову адміністративної комісії при виконавчому комітеті Ужгородської міської ради від 19 квітня 2012 року № 213/12 в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за статтею 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення -скасувати.
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за статтею 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення -закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Н.І.Зарева