712/5733/12
14.08.2012 м.Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області
в особі головуючого - судді Данко В.Й.,
при секретарі Павлюх Л.М.,
з участю позивача -ОСОБА_1, представника відповідачки -ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ужгороді, в приміщенні суду, цивільну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди,-
ОСОБА_3, ОСОБА_1 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди. Мотивуючи свої вимоги вказує на те, що 19.12.2011 року о 08год. 45хв. ОСОБА_4, керуючи автомобілем марки «Фольксваген Пасат», д/н НОМЕР_1, порушила п.10.2 ПДР, а саме не надала перевагу в русі транспортному засобу «Джилі», д/н НОМЕР_2, за кермом якого був ОСОБА_1 та який належить ОСОБА_3, внаслідок чого відбулось зіткнення із даним транспортним засобом. Постановою Ужгородського міськрайонного суду від 02.02.2012 року ОСОБА_4 визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України та накладено адмінстягнення у вигляді 340грн. Так, внаслідок даної дружньо - транспортної пригоди позивачам заподіяно матеріальних збитків на суму 28900грн., які відшкодовано страховою компанією. Окрім того, позивача такими діями відповідачки заподіяно моральної шкоди, яка полягала в тому, що родина на два місяці залишилися без транспортного засобу. В результаті цього, ОСОБА_3, ОСОБА_1 та їхня дитина мали зіпсовані новорічно -різдвяні свята, так як не мала змоги відвідати родичів, що проживають у Свалявському районі, змушували користуватися у громадським транспортним засобом, а у великі морози відвозити дитину на таксі в дитячий садок. Крім того, внаслідок зазначеного ДТП, позивачі змушені були сплатити 510грн. витрат, пов'язаних із транспортуванням пошкодженого авто на станцію технічного обслуговування. У зв'язку з цим, просять суд задовольнити позов, та, винести рішення, яким стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3, ОСОБА_1 суму 5000грн. у відшкодування моральної шкоди, 510грн., витрат, пов'язаних із транспортування авто, а також сплачений позивачами судових збір в розмірі 214,60грн.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, та, посилаючись на вищенаведені обставини справи просив суд винести рішення, яким стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3, ОСОБА_1 суму 5000грн. у відшкодування моральної шкоди, 510грн., витрат, пов'язаних із транспортування авто, а також сплачений позивачами судових збір в розмірі 214,60грн.
Позивачка ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, однак, надала суду заяву, в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі, та, просить розглянути такі за її відсутності.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, та, просив суд винести рішення, яким відмовити позивачам в задоволенні позовних вимог, так як такі є необґрунтованими та не підтверджені жодним належним доказом.
Заслухавши позивача, представника відповідачки, дослідивши матеріали справи суд приходить до переконання, що позов є обґрунтованим, та підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
По справі встановлено, що 19.12.2011 року о 08год. 45хв. ОСОБА_4, керуючи автомобілем марки «Фольксваген Пасат», д/н НОМЕР_1, порушила п.10.2 ПДР, а саме не надала перевагу в русі транспортному засобу «Джилі», д/н НОМЕР_2, за кермом якого був ОСОБА_1 та який належить ОСОБА_3, внаслідок чого відбулось зіткнення із даним транспортним засобом.
З наявної в матеріалах справи постанови Ужгородського міськрайонного суду від 02.02.2012 року вбачається, що ОСОБА_4 визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України та накладено адмінстягнення у вигляді 340грн. Так, внаслідок даної дружньо -транспортної пригоди позивачам заподіяно матеріальних збитків на суму 28900грн., які відшкодовано страховою компанією.
Судом встановлено, що позивача такими діями ОСОБА_4 заподіяно моральної шкоди, яка полягала в тому, що родина на два місяці залишилися без транспортного засобу. В результаті цього, ОСОБА_3, ОСОБА_1 та їхня дитина мали зіпсовані новорічно -різдвяні свята, так як не мала змоги відвідати родичів, що проживають у Свалявському районі, змушували користуватися у громадським транспортним засобом, а у великі морози відвозити дитину на таксі в дитячий садок.
Статтею 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Пленум Верховного Суду України в своїй постанові від 31 березня 1995 року № 4 „Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" зазначив, що спори про відшкодування заподіяної фізичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень.
Пункт 3 цієї ж Постанови встановлює, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Моральні страждання полягають у тому, що позивачі для придбання свого автомобіля змушені були взяти кредит, який малозабезпечена сім'я сплачує по сьогоднішній день. Іншого транспортного засобу родина не має. З вини відповідачки, автомобіль було суттєво пошкоджено, і хоч завдяки страховому відшкодуванню такий було відремонтовано, однак доаварійного вигляду та стану автомобіль мати вже не буде. Однак, кредит сплачувати родина змушена.
У відповідності до п.3 ч.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.
Таким чином, суд дійшов висновку, що вимога про відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000грн. підлягає частковому задоволенню та встановлює її розмір в сумі 1500грн., а задоволенні вимоги про стягнення 510грн. витрат на транспортування авто не підлягає задоволенню, так як не підтверджено жодним належним доказом.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що вимога позивача про відшкодування моральної шкоди та сплаченого судового збору підлягає частковому задоволенню.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 22, 23, 1167 ЦК України, Пленум Верховного Суду України в своїй постанові від 31 березня 1995 року № 4 „Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", суд, -
Позов ОСОБА_3, ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди -задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_4, мешканки ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_1 заподіяну моральну шкоду в розмірі 1500/тисяча п'ятсот/грн., а також судовий збір в розмірі 214/двісті чотирнадцять/грн. 60 коп.
В задоволенні решти позовних вимог -відмовити.
Рішення може бути оскаржено в загальному порядку шляхом подання протягом десяти днів апеляційної скарги до Апеляційного суду Закарпатської області і набере законної сили в разі неподання такої в установлений строк.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_5