01032, м.Київ - 32, вул.Комінтерну, 16
тел. 230-31-77
про повернення позовної заяви
"08" вересня 2006 р. № 02-03/
Суддя Рябцева О.О. розглянувши матеріали
за позовом Дочірнього підприємства “Шляхове ремонтно-будівельне управлення» відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України», м. Київ
до приватного підприємства “Автомагістраль», Київська обл., Вишгородський р-н, с. Демидів
про визнання угоди щодо відчуження державного майна недійсною
Обставини справи:
Подана позовна заява не відповідає вимогам розділу VIII Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до п.п. 4, 5. ч. 2 ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство на підставі якого подається позов, зміст позовних вимог.
Позивачем не дотримано вказаних вимог, оскільки позовна заява не містить чіткого змісту позовних вимог. Звертаючись до суду з позовною заявою позивач просить суд визнати недійсною усну угоду щодо відчуження державного майна, застосувавши наслідки, передбачені нормами чинного законодавства. Проте, позивач не зазначає в чому саме полягають наслідки щодо кожної із сторін у спорі.
Крім того, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату державного мита у встановленому порядку і розмірі.
Згідно з п.п. “а» п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито» зі змінами згідно Закону України від 25.03.2005р. № 2505 -IV “Про внесення змін до Закону України “Про державний бюджет на 2005рік» та деяких інших законодавчих актів України» із позовних заяв майнового характеру справляється державне мито у розмірі 1 відсоток від ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 102 грн. до 25500грн.) також згідно з п.п. “б» п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993р. № 7-93 “Про державне мито» із позовних заяв немайнового характеру справляється державне мито у розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (85 грн.).
Відповідно до ч.2 п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978р. № 3 “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» позови про визнання недійсними угод оплачуються державним митом залежно від вартості відшукуваного майна або розміру грошових сум, обумовлених угодою.
Позивачем не дотримано вказаних вимог. Позивач звертається до суду з двома позовними вимогами: визнання угоди недійсною - немайнового характеру та вимогою яка чітко не сформульована, проте, як вбачається з позовної заяви є вимогою про застосуванням реституції, а отже є вимогою майнового характеру, а держмито сплачене лише у розмірі 85 грн. за платіжним дорученням № 1393 від 25.05.2006 р. тільки за позовну вимогу немайнового характеру, що не відповідає вимогам п.п. “а» п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993р. № 7-93 “Про державне мито», оскільки повинно бути сплачено ще державне мито за позовну вимогу майнового характеру.
Таким чином, позивачем не дотримано порядку обрахування та сплати державного мита.
Отже, позовна заява з вказаних підстав підлягає поверненню без розгляду.
На підставі викладеного та керуючись п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
Позовну заяву та додані до неї документи повернути позивачеві без розгляду.
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущених порушень.
Додаток: позовна заява та додані до неї документи на 14 аркушах -в першу адресу.
Суддя Рябцева О.О.