"22" червня 2006 р. Справа № 2/10
Суддя господарського суду Чернівецької області Скрипничук Iван Васильович
розглядаючи справу
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Чернівецький рибокомбінат"
до відповідача Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кіцманському районі
про визнання нечинним рішення виконавчої дирекції та скасувати повідомлення №№ 24, 1163, 669
за участю представників:
позивача: - не з"явився
відповідача: - Писанчик О.В. - представник за довіреністю № 3 від 10.01.2006р.
Відкрите акціонерне товариство “Чернівецький рибокомбінат» м.Кіцмань звернулось з адміністративним позовом до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в особі Кіцманського відділення про визнання нечинними рішення виконавчої дирекції та скасування повідомлень №№ 24, 1163, 669 якими визначено позивачу страховий тариф на державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що клас професійного ризику підприємства встановлюється відповідно до Класифікації галузей економіки та видів робіт за професійним ринком виробництва, визначеної в постанові Кабінету Міністрів України від 13.09.2000р. за № 1423. Він залежить від наданого підприємству органами статистики коду згідно з Класифікацією видів економічної діяльності. Згідно довідки Кіцманського районного відділу статистики від 27.10.1998р. № 856 основним видом діяльності товариства за КВЕД визначено надання послуг, пов'язаних з діяльністю риборозплідників і рибних ферм з присвоєнням основного коду 05.02.2, що відповідає 11 класу професійного ризику згідно Класифікації. При цьому, зазначений другий вид діяльності (ловля риби 05.01.1) становить незначний відсоток в загальному обсязі трудових затрат підприємства, тому що вилов риби в ставках проводиться лише один тиждень в році шляхом спускання води зі ставків та збору риби в одному місці. Цей професійний ризик не можна порівняти з професійним ризиком вилову риби на морських та океанських суднах для якого й визначений 60 клас професійного ризику.
Порядок визначення страхового тарифу зазначений в першій та другій статтях Закону України “Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Якщо в загальному порядку, наведеному в ст. 1 Закону одинадцятому класу професійного ризику встановлений страховий тариф 1,00% то згідно спеціальному порядку, наведеному в ст. 2 названого Закону для підприємств сільського господарства встановлений пільговий тариф 0,2 відсотки від фактичних витрат на оплату праці найманих працівників.
Позивач є підприємством сільського господарства і платником податку.
Відповідач заперечує позовні вимоги, посилаючись на те, що для звернення з позовом за захистом прав, свобод та інтересів особи за Кодексом адміністративного судочинства України встановлений річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Окрім того, страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності диференційовані по групах галузей економіки (видах робіт) залежно від класів професійного ризику виробництва, а не відповідно якого типу або платником якого податку є страхувальник.
Позивач у процесі розгляду справи звернувся із заявою про її відкладення до отримання змін до постанови Кабінету Міністрів України, щодо порядку визначення страхових тарифів, ініціатором яких виступає Державний комітет рибного господарства.
Однак, незважаючи на те, що судом розгляд справи відкладався та зобов'язувалось позивача подати у суд докази про внесення змін до Постанови Кабінету міністрів щодо визначення страхових тарифів, позивачем такі докази не подані.
Одночасно, позивач 19.06.2006р. уже звернувся у суд з клопотанням про зупинення розгляду справи до отримання відповідної постанови Кабінету Міністрів України щодо порядку визначення страхових тарифів.
Статтею 156 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що Суд має право зупинити провадження у справі за обґрунтованим клопотанням сторони до терміну, встановленого судом.
Як вбачається з клопотання позивача, у ньому відсутні будь-які посилання та наведені докази про те, що Кабінетом міністрів України підготовлені зміни щодо порядку визначення страхових тарифів. Отже дане клопотання є необґрунтованим, а тому відсутні причини для зупинення провадження у справі.
У свою чергу, представник відповідача заперечує проти зупинення провадження у справі, оскільки позивачем подано необґрунтоване клопотання.
Представнику відповідача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 49, 51 КАС України і задоволено клопотання про відмову від технічної фіксації процесу.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши докази, суд вважає, що правових підстав для задоволення позову не має з наступних підстав.
Так, страхові тарифи страхувальникам встановлено Законом України “Про страхові тарифи на державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 22.02.2001р. № 2272-ІІІ (далі - Закон № 2272) виходячи з класу професійного ризику галузі (підгалузі) економіки, до якого віднесено страхувальника. Віднесення підприємств і організацій до відповідного класу професійного ризику виробництва здійснюється робочими органами виконавчої дирекції Фонду згідно з пунктами 1,2 Порядку визначення страхових тарифів для підприємств, установ та організацій на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, який затверджений постановою Кабінету міністрів України від 13.09.2000р. № 1423 (далі - Порядок), на підставі відомостей страхувальника про код галузі (підгалузі) економіки, виду економічної діяльності.
На підставі даних про основну діяльність (довідка № 550 про включення до ЄДРПОУ від 07.04.2000р., заява позивача про реєстрацію від 18.04.2001р., де визначено основний вид діяльності позивача, який відноситься до галузі “Рибництво» (риборозведення) - код галузі за загальним класифікатором “Галузі народного господарства України» (далі - ЗКНГ) - 21271 та “Рибальство» (вилов риби) - код галузі за ЗКНГ 21272) позивача віднесено до 9 класу професійного ризику виробництва (сільське господарство) та встановлено страховий тариф 0,2% до фактичних витрат на оплату праці найманих працівників (повідомлення № 2 від 23.04.2001р.).
У квітні місяці 2003 року до Закону № 2272 внесені зміни (Закон України № 660-ІV від 03.04.2003р.), яким встановлено страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, відповідно до 67 класів професійного ризику виробництва.
Класифікація галузей економіки та видів робіт за професійним ризиком виробництва за 67 класами професійного ризику виробництва затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2003р. № 985, якою були внесені зміни до вищезазначеного Порядку. Назва галузей економіки та видів робіт здійснена відповідно до Державного класифікатора ДК 009-96 “Класифікація видів економічної діяльності», затвердженого та введеного в дію наказом Держстандарту України від 22.10.1996р. № 441 (далі - КВЕД).
Відповідно до вищезазначеного, позивача було віднесено до 60 класу професійного ризику (код згідно з КВЕД 05.01.1 - ловля риби, 05.02.1 - діяльність риборозплідників і рибних ферм) і встановлено страховий тариф у розмірі 3,58% до фактичних витрат на оплату праці найманих працівників з 01.05.2003р. (повідомлення № 669 від 15.07.2003р., яке є предметом спору).
У 2004 році позивачем були надані нові відомості про основну діяльність, а саме довідка про включення до ЄДРПОУ № 856 від 17.12.2003р., звіт про основні показники діяльності підприємства (форма 1-підприємництво), заява про перереєстрацію від 13.01.2004р., довідка позивача про присвоєння нового коду КВЕД від 12.01.2004р., де основним видом діяльності визначено “Надання послуг, пов'язаних з діяльністю риборозплідників» - код за КВЕД - 05.02.2. На підставі цього позивачу був присвоєний 11 клас професійного ризику виробництва і встановлено страховий тариф 1,0% до фактичних витрат на оплату праці найманих працівників (повідомлення № 1163 від 13.01.2004р., яке є предметом спору).
Відповідно до ч. 13 статті 47 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999р. № 1105-ХІV в квітні 2005 року відповідачем була проведена перевірка фінансово-господарської діяльності щодо нарахування, своєчасності і повноти сплати та цільового використання коштів на страхування від нещасного випадку, в ході якої з'ясувалося, що позивачем сплачувалися внески не за основним видом діяльності і тому йому було доведено правильний страховий тариф (повідомлення № 1294 від 01.04.2005р., яке також є предметом спору) і віднесено до 60 класу професійного ризику виробництва), проведене відповідне донарахування страхових внесків за новим страховим тарифом (3,58% до фактичних витрат на оплату праці найманих працівників), які позивачем у добровільному порядку були сплачені.
Про допущене порушення при визначенні коду за КВЕД позивачу було вказано при проведенні контрольно-ревізійним відділом в Кіцманському районі перевірки відповідача щодо наповнення та використання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
А тому, посилання позивача на ст. 2 Закону № 2272 є безпідставним, оскільки вона стосується страхувальників, які за основним видом діяльності відносяться до таких галузей економіки, як “Обслуговування сільського господарства, господарське управління сільським господарством», “Сільське господарство», Відкритий видобуток руд чорних металів, видобуток та збагачення нерудної сировини для чорної металургії», При цьому обсяг робіт (послуг) за вказаними галузями економіки має перевищувати 50 відсотків загальних обсягів їх робіт (послуг). Позивач за основним видом своєї діяльності відноситься до 60 класу професійного ризику виробництва, якому відповідають галузі економіки за КВЕД 05.01.1 - ловля риби, 05.02.1 - діяльність риборозплідників і рибних ферм.
Статтею 2 Закону № 2272 встановлені не пільги, а інші розміри страхових тарифів для окремих галузей економіки без зміни класів професійного ризику їх виробництва.
Таким чином, страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності диференційовані по групах галузей економіки (видах робіт) залежно від класів професійного ризику виробництва, а не відповідно якого типу або якого податку є страхувальник.
Окрім того, суд звертає увагу позивача, що відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Даний строк позивачем пропущено.
Також, Наказом від 26.12.2005р. № 375 Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики затверджено національний класифікатор України “Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2005» з наданням чинності з 1.04.2006р., який є підтвердженням безпідставності вимог позивача.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 159, 160, 161, 162, 163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, с у д -
1. У позові відмовити.
2. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк встановлений КАС України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи у апеляційній інстанції та залишенні даної постанови у силі..
Відповідно до ст. 185, ч.1-3, 5 ст. 186 Кодексу адміністративного судо-чинства України сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання апеляційної заяви або апеляційної скарги, які подаються в апеляційну інстанцію через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржувану постанову.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя І.В. Скрипничук