Справа № Провадження №22-ц-5559/12 22-ц/1090/7685/12 Головуючий у І інстанціїКапшук Л.О.
Категорія50Доповідач у 2 інстанції Корзаченко
29.10.2012
Іменем України
17 жовтня 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі :
головуючого Лащенка В.Д.
суддів Корзаченко І.Ф., Кулішенка Ю.М.,
при секретарі Клименко В.І.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "ВІК - Р.С.Ф." на рішення Миронівського районного суду від 27 серпня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю "ВІК - Р.С.Ф." про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди,
встановила:
25 липня 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду зтпозовом до ТОВ "ВІК - Р.С.Ф." Позов обгрунтовував тим, що з 6 червня 2011 року по 1 грудня 2011 року він працював слюсарем - ремонтником ТОВ "ВІК -Р.С.Ф.". 1 грудня 2011 року він звільнений з роботи за згодою сторін. При звільненні з роботи з ним не був проведений повний розрахунок, не виплачена заборгованість по заробітній платі в розмірі 2411 грн. 10 коп. Вказана заборгованість йому виплачена 22 червня 2012 року на підставі судового наказу судді Миронівського районного суду Київської області. Невиплата заробітної плати негативно вплинула на здоров"я позивача та його майновий стан, завдала моральної шкоди, яку він оцінив в сумі 2000 грн. Позивач просив стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 23837 грн. 80 коп. та 2000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Миронівського районного суду від 27 серпня 2012 року позов задоволено частково. Постановлено стягнути з товариства з ТОВ "ВІК - Р.С.Ф." на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 23837 гривень 80 копійок та на відшкодування моральної шкоди 1000 гривень, всього 24837 гривень 80 копійок.
В апеляційній скарзі відповідач ТОВ "ВІК - Р.С.Ф." просить скасувати рішення суду з підстав неповного з'ясування обставин справи, недоведеності обставин, які суд вважв встновленими, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права.
Апеляційну скаргу необхідно відхилити з таких підстав.
Встановлено, що з 6 червня 2011 року по 1 грудня 2011 року позивач працював слюсарем-ремонтником 4 розряду відділу головного механіка на ремонтний період товариства з обмеженою відповідальністю "ВІК - Р.С.Ф".
1 грудня 2011 року позивач звільнений з роботи за згодою сторін за п. 1 ст. 36 КЗпП України.
Розрахунок при звільненні з позивачем у встановленому порядку не було проведено.
На час звільнення позивача відповідач мав перед позивачем заборгованість по заробітній платі в розмірі 2411 грн. 10 коп., що визнано відповідачем.
Спір про розмір заборгованості між сторонами не виникав.
Розрахункові кошти позивачу ТОВ "ВІК.- Р.С.Ф." виплачувалися частково 24 квітня 2012 року і 12 червня 2012 року, в повному обсязі виплачені 22 червня 2012 року. Вказані обставини підтверджуються довідкою відповідача № 99 від 18 квітня 2012 року.
Відповідно до ч.І ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред"явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Частиною першою статті 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Встановлено, що розрахункові кошти позивачу не виплачені при звільненні з вини відповідача. Факт відсутності вини у невиплаті розрахункових коштів відповідачем не доводився. Спір щодо розміру розрахункових коштів між сторонами не виникав.
Вказані обставини є підставою для виплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку, строк якої тривав з дня звільнення з 1 грудня 2011 року по 22 червня 2012 року.
Розрахунок середнього заробітку суд правильно провів відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 08.02.1995 року № 100, виходячи з виплат за останні два календарних місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбулося звільнення.
Розрахунок середнього заробітку та суми заробітку за час затримки розрахунку у рішенні суду наведений.
Відповідно до статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Тобто, обов"язок по відшкодуванню моральної шкоди виникає тільки за умови, якщо вона стала наслідком порушення законних прав працівника.
Після звільнення з роботи позивач не мав коштів на проживання та лікування, порушився звичний спосіб його життя, доводилось вишукувати кошти для утримання сім"ї, що вимагало додаткових зусиль для організації життя.
З урахуванням наведеного суд обгрунтовано стягнув з відповідача 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Доводи апелянта про те, що позивач пропустив трьохмісячний строк звернення до суду є необгрунтованими.
Згідно з роз"ясненнями, які містяться в п.25 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 грудня 1999 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень ст..233 КЗПП України у взаємозв"язку з положеннями ст..ст.117, 237-1 цього кодексу, визначено, що в аспекті конституційного звернення положення ч.1 ст.233 КЗПП України у взаємозв"язку з положеннями ст..ст.116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду із заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого починається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.
Розрахункові кошти відповідач виплачував позивачу частинами 24 квітня 2012 року і 12 червня 2012 року, в повному обсязі виплачені 22 червня 2012 року.
Позивач звернувся до суду з даним позовом 25 липня 2012 року.
Тому тримісячний строк звернення до суду позивачем не пропущений.
Суд ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і поцесуального права і підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 308, 315 ЦПК України, колегія,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ВІК - Р.С.Ф." відхилити. Рішення Миронівського районного суду від 27 серпня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді