Справа № Провадження №22-ц- 5082/12 22-ц/1090/6874/12 Головуючий у І інстанції Кисіль О.А.
Категорія21Доповідач у 2 інстанціїКашперська
29.10.2012
Іменем України
23 жовтня 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді Яворського М.А.,
суддів Кашперської Т.Ц., Фінагєєва В.О.,
за участю секретаря Бобка О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Яготинського районного суду Київської області від 08 серпня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
В грудні 2011 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Заявлені вимоги мотивував тим, що 17 травня 2011 року в м. Яготин ОСОБА_3, керуючи автомобілем марки ВАЗ 2105, допустив зіткнення з мопедом «Хонда»під його керуванням, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди він отримав тілесні ушкодження та 10 днів перебував на лікуванні. 20 травня 2011 року по даному факту Яготинським РВ ГУ МВС України в Київській області винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи, за результатами якої було прийнято рішення про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за порушення п. 10.1 ПДР України. Вважає, що діями відповідача йому було заподіяно матеріальну та моральну шкоду. Збільшивши позовні вимоги, звернувши позовні вимоги також і до ВАТ НАСК «Оранта», просив стягнути із ОСОБА_3 на його користь 18000 моральної шкоди, з ВАТ НАСК «Оранта»суму страхового відшкодування в розмірі 552,55 грн. матеріальної шкоди та 2550 грн. моральної шкоди.
Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 08 серпня 2012 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
Позивач ОСОБА_2, не погоджуючись із рішенням Яготинського районного суду Київської області від 08 серпня 2012 року, подав апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просив скасувати рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі та повернути зайво сплачений судовий збір.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи із наступного.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Разом із тим рішення суду першої інстанції даним вимогам закону не відповідає.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із того, що в судовому засіданні позивачем не надано доказів відмови страховика у страховому відшкодуванні, а також будь-якого повторного звернення до страховика щодо страхового відшкодування. Посилаючись на неможливість за даних підстав визначити розмір матеріальної шкоди, що підлягає стягненню з ОСОБА_3, та стягнення шкоди із ВАТ НАСК «Оранта», суд першої інстанції прийшов до висновку, що позов при даних обставинах задоволенню не підлягає.
Однак з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися, виходячи із наступного.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідно до постанови Згурівського районного суду Київської області від 09 вересня 2011 року, 17 травня 2011 року близько 11:00 години ОСОБА_3, керуючи автомобілем марки ВАЗ-2105, д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Незалежності в м. Яготин Київської області, під час виконання маневру повороту ліворуч допустив зіткнення з мопедом марки «Хонда»під керуванням ОСОБА_2, що виконував в цей час маневр обгону даного автомобіля, та дані транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Було встановлено вину ОСОБА_3 в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди та закрито провадження в справі в зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Відповідно до постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 20 травня 2011 року, відмовлено в порушенні кримінальної справи по факту дорожньо-транспортної пригоди за відсутністю складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України в діях водія ОСОБА_3, 06 липня 2011 року дана постанова була скасована та направлено матеріали для організації додаткової перевірки до Яготинського РВ ГУ МВС України в Київській області, а 15 липня 2011 року повторно відмовлено в порушенні кримінальної справи по факту дорожньо-транспортної пригоди за відсутністю складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України в діях водія ОСОБА_3
Постановою Яготинського районного суду № 4-5/12 від 20 лютого 2012 року скасовано постанову від 15 липня 2011 року та повернуто матеріали органу дізнання ВДАІ Яготинського РВГУ для проведення додаткової перевірки, під час якої доручалося дати правову оцінку діям ОСОБА_2 Згідно листа Яготинського РУ ГУ МВС України в Київській області № 1675 від 23 березня 2012 року, після проведення додаткової перевірки 22 березня 2012 року на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6, 99 КПК України прийнято повторне рішення про відмову у порушенні кримінальної справи за відсутності в діях ОСОБА_3 ознак злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, однак в його діях вбачаються порушення вимог п. п. 1.5, 10.1, 14.2 а) Правил дорожнього руху, що перебувають у прямому причинному зв'язку з вчиненням дорожньо-транспортної пригоди; в діях водія ОСОБА_2 порушень правил дорожнього руху не вбачається.
Як вбачається із постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 22 березня 2012 року, в результаті дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_2 згідно звіту судово-медичного дослідження № 256 від 30 червня 2011 року отримав струс головного мозку, крововилив навколо правого ока, садна на правій половині обличчя та травматичний набряк м'яких тканин правої половини обличчя, що відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, які потягли за собою короткочасний розлад здоров'я.
Згідно довідки Яготинської центральної районної лікарні № 115 від 03 червня 2011 року, ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні із 17 травня по 26 травня 2011 року із діагнозом закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, гематома скроневої частини голови праворуч.
На придбання лікарських засобів ОСОБА_2 витратив 552,55 грн., що підтверджується рахунком-фактурою № 2771 від 29 листопада 2011 року КП «Яготинська районна центральна аптека».
06 грудня 2011 року ОСОБА_2 направив на адресу ВАТ НАСК «Оранта»заяву про страхове відшкодування листом із оголошеною цінністю.
В тексті заяви ОСОБА_2 на адресу ВАТ НАСК «Оранта»про виплату страхового відшкодування від 06 грудня 2011 року наведений перелік доданих документів у копіях: довідка про факт дорожньо-транспортної пригоди, довідка з історії хвороби, листок непрацездатності, постанова Згурівського районного суду Київської області від 09 вересня 2011 року, постанова про відмову в порушенні кримінальної справи від 20 травня 2011 року, рахунок-фактура № 2771 від 29 листопада 2011 року, чеки.
Також в матеріалах справи знаходиться поштове повідомлення, із якого вбачається, що лист, відправлений 06 грудня 2011 року, ВАТ НАСК «Оранта»отримала 08 грудня 2011 року.
В запереченнях на позовну заяву від 10 квітня 2012 року, 13 квітня 2012 року ВАТ НАСК «Оранта»вказувала, що ОСОБА_2 до страховика не звертався, в базі даних НАСК «Оранта», до якої вносяться (реєструються) усі заяви про виплату страхового відшкодування, подані громадянами, інформації по даній дорожньо-транспортній пригоді немає, що свідчить про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до НАСК «Оранта»не зверталися.
Вказані обставини підтверджуються наявними в справі доказами.
Відповідно до ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу.
Відповідно до ст. ст. 35, 36, 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування. Страховик, керуючись нормами цього закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: навмисні дії особи, відповідальність якої застрахована (страхувальника), водія транспортного засобу або потерпілого, спрямовані на настання страхового випадку; неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди; одержання страхувальником повного відшкодування шкоди за договором майнового страхування від особи, яка її завдала.
Відповідно до ст. 255 ЦК України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. Письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв'язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, які повязані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та купівлею лікарських препаратів. Зазначені витрати мають бути підтверджені документально відповідним медичним закладом.
Відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Оскільки позивач ОСОБА_2 виконав передбачені законом вимоги для виплати страхового відшкодування, зокрема здав до установи зв'язку цінний лист із заявою про страхове відшкодування та додав документи на підтвердження викладених обставин, а страховик страхового відшкодування не виплатив, причин відмови у виплаті страхового відшкодування, передбачених законом, не зазначив, позовні вимоги позивача про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є обґрунтованими.
Колегія суддів враховує, що відповідач, заперечуючи в судовому засіданні факт отримання від позивача повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та заяви про страхове відшкодування, наданих позивачем доказів не спростувала.
Не можна погодитися із висновками суду першої інстанції, що відповідачі не відмовляли позивачу у страховому відшкодуванні, оскільки під час розгляду справи ВАТ НАСК «Оранта», за наявності письмових доказів звернення до неї в порядку ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», фактично заперечила наявність підстав для такого відшкодування.
Висновки суду першої інстанції про недоведеність вимог позивача не ґрунтуються на законі та спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи, а тому на користь позивача із ВАТ НАСК «Оранта»як страховика має бути стягнуто страхове відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в доведеному позивачем розмірі 552,55 грн.
Визначаючи розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню на користь позивача, та обсяг відповідальності, який покладається при її відшкодуванні на кожного із відповідачів, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»від 31 березня 1995 року № 4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Відповідно до ст. ст. 9, 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 ЦК України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 ЦК України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього закону. Обов'язків ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, становить 51000 гривень на одного потерпілого. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.
Колегія суддів, враховуючи погіршення стану здоров'я позивача, інтенсивність та тривалість перенесених ним страждань внаслідок заподіяння легких тілесних ушкоджень, доходить висновку, що компенсація заподіяної йому моральної шкоди в розмірі 2550 грн., є розумною, виваженою, справедливою та пропорційною, а визначений позивачем розмір моральної шкоди 20550 грн. є значно завищеним і не доведеним під час розгляду справи.
Таким чином, із відповідача -ВАТ НАСК «Оранта»моральна шкода стягується в межах 5 відсотків ліміту відповідальності страховика, а саме 2550 грн., що відповідає вимогам ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
При цьому, оскільки розмір моральної шкоди не перевищує ліміту відповідальності страховика, із відповідача ОСОБА_3 моральна шкода не стягується.
Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обстави, що мають значення для справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову, яким на користь позивача із ВАТ НАСК «Оранта»стягується 552,55 грн. страхового відшкодування матеріальної шкоди та 2550 грн. моральної шкоди, а також судовий збір в дохід держави.
Клопотання про повернення зайво сплаченого судового збору не належить до компетенції суду апеляційної інстанції та вирішується шляхом постановлення ухвали суду першої інстанції, яка підлягає оскарженню.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Яготинського районного суду Київської області від 08 серпня 2012 року скасувати та ухвалити нове.
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути із Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»на користь ОСОБА_2 страхове відшкодування, яке складається із 552,55 грн. матеріальної шкоди та 2550 грн. моральної шкоди.
В іншій частині позову ОСОБА_2 відмовити.
Стягнути із Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»в дохід держави судовий збір в розмірі 214,60 грн.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: Яворський М.А.
Судді: Кашперська Т.Ц.
Фінагєєв В.О.