Справа № Провадження №22-ц-4275/12 22-ц/1090/5664/12 Головуючий у І інстанціїВолчок А.Я.
Категорія44Доповідач у 2 інстанції Кулішенко
25.10.2012
Іменем України
26 вересня 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
Головуючого судді Лащенка В.Д.,
суддів: Корзаченко І.Ф., Кулішенка Ю.М.
при секретарі Соловйову А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 червня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області, треті особи без самостійних вимог: Товариство з обмеженою відповідальністю «Гео-Сервіс Плюс», Управління Держкомзему в Києво-Святошинському районі Київської області про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, -
У квітні 2012 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до суду, який мотивувала тим, що вона є власником земельної ділянки 0,1271 га., що знаходиться на АДРЕСА_2.
З метою присвоєння кадастрового номеру зазначеної вище земельної ділянки позивач звернулася до Державного підприємства «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою»з відповідною заявою. ДП «Київський інститут землеустрою»повідомив, що не може виготовити технічну документацію щодо відновлення межі земельної ділянки в натурі з присвоєнням кадастрового номера, оскільки в процесі виконання підготовчих робіт було з'ясовано, що на дану земельну ділянку накладається інша.
Згідно схеми земельної ділянки на земельну ділянку позивача накладаються, ділянка, що перебуває у власності відповідача, що знаходяться на АДРЕСА_1. Відповідач же відмовляється вирішувати питання шляхом переговорів.
Комплекс робіт для визначення та відновлення меж земельних ділянок з метою присвоєння кадастрового номеру та виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відновлення межі земельної ділянки в натурі на замовлення відповідача здійснило товариство з обмеженою відповідальністю «Гео-Сервіс Плюс».
Це товариство при виконанні комплексу робіт по виготовленню технічної документації із землеустрою щодо визначення та відновлення меж земельних ділянок відповідача в натурі, допустило помилку, в результаті якої встановлені згідно акту на землю ІІІ-КВ №079224 межі земельної ділянки ОСОБА_2 зменшились, а межі ділянки ОСОБА_3 збільшились за рахунок землі ОСОБА_2
Просила визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки, що перебувають у власності відповідача та знаходяться на АДРЕСА_1 і внесені до автоматизованої системи ДЗК з визначеними кадастровими номерами: №3222410300:01:029:0122 (0,0687 га.) та №3222410300:01:029:0124 (0,0249 га.).
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 червня 2012 року у задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_2 звернулася з апеляційною скаргою в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи в порядку, передбаченому статтею 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.
Відповідно до п.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Згідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0.1271 га розташованої за адресою: АДРЕСА_2. Дана обставина підтверджується державним актом на право приватної власності на землю виданим 19 січня 1999 року па підставі рішення виконкому Боярської міської ради від 20.10.1997 року за № 404/2.
Відповідач ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 0.0370 га розташованої за адресою: АДРЕСА_1. Дана обставина підтверджується державним актом на право приватної власності на землю від 20.06.1995 року виданого на підставі рішення виконкому Боярської міської ради від 06.03.1995 року за № 89/2.
Окрім цього у 1996 році батько відповідача - ОСОБА_4 подарував ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0.0317 га. Таким чином остання стала власником земельної ділянки площею 0.0370 + 0.0317= 0.0687 га., що підтверджується договором дарування земельної ділянки від 19.03.1996 року та відповідною відміткою у зазначеному вище державному акті на право власності на землю.
У 2010 року відповідач, як спадкоємець першої черги після смерті її чоловіка ОСОБА_5, одержала у приватну власність земельну ділянку площею 0.02449 га., що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 02.04.2010 року та державним актом на право приватної власності на землю серії КВ № 1019 в якому державним нотаріусом здійснений напис про перехід права власності на землю до відповідача.
У процесі приватизації відповідачем земельної ділянки площею 0.0370 га був виготовлений технічний звіт по встановленню зовнішніх меж землекористування садиби по АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_3 Даний технічний звіт 04.02.1995 року був погоджений з суміжними землекористувачами, що підтверджується актом встановлення і погодження меж землекористування, де міститься підпис позивача у справі.
У відповідності до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції посилався на норми ст.71 ЦК України в редакції 1963 року та прийшов до правильного висновку про те, що ОСОБА_2 та її представником не надано доказів щодо порушення відповідачем прав позивача, оскільки право на земельну ділянку ОСОБА_2 набула значно пізніше ніж відповідач ОСОБА_3 Більш того позивачем пропущений строк на звернення з даними вимогами до суду, поважних причин пропуску строку позивач суду не надав, та не просив поновити вказаний строк.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2, що суд першої інстанції при вирішенні спору не встановив усі обставини, які мають значення для вирішення справи, не з'ясував виходячи з наявних у справі доказах факт погодження позивачем зазначених у державному акті на право власності на земельну ділянку позивача меж, наявність заперечень позивача при встановленні меж відповідача у 1995 році, а також те, що внесені до державного земельного кадастру координати земельної ділянки відповідача не відповідають фактичним, встановленим при передачі ділянки у власність відповідачу, не спростовують висновків суду.
Колегія суддів не знайшла підстав для скасування рішення суду першої інстанції і відхиляє апеляційну скаргу ОСОБА_2 та залишає рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 червня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді :