Справа № Провадження №22-ц-4797/12 22-ц/1090/6426/12 Головуючий у І інстанціїЗуй Т.С .
Категорія40Доповідач у 2 інстанції Верланов С.М.
25.10.2012
Іменем України
22 жовтня 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого судді - Сержанюка А.С.,
суддів - Верланова С.М., Мельника Я.С.,
при секретарі - Косенко Т.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 12 липня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи: сектор громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Фастівського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, служба у справах дітей виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку,
У липні 2011 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду з уточненими в подальшому позовом, який мотивували тим, що їм на праві власності належить квартира АДРЕСА_2 в якій проживають та зареєстровані відповідачка ОСОБА_5 та її неповнолітні діти: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1. Позивачки вважають, що відповідачі не мають законних підстав для проживання та реєстрації у спірній квартирі, оскільки між сторонами договір найму (оренди) житла не укладався. Тому позивачки остаточно просили визнати відповідачів на підставі ст.ст.168, 170 ЖК України такими, що втратили право користування жилим приміщенням у спірній квартирі та зобов'язати сектор громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Фастівського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області зняти їх з реєстраційного обліку за вказаною адресою.
Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 12 липня 2012 року у позові ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачки просять рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким їх позов задовольнити повністю, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до положень ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції виходив із того, що відсутні підстави для задоволення позову.
Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.
Згідно з ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 7 червня 2008 року ОСОБА_8 згідно з договором дарування подарував позивачкам ОСОБА_3 та ОСОБА_4, кожній в рівних частках (по Ѕ) квартиру АДРЕСА_1. 30 вересня 2010 року позивачки зареєстрували своє право власності на Ѕ частини квартири кожна у комунальному підприємстві Київської обласної ради «Фастівське міжміське бюро технічної інвентаризації».
Встановлено, що згідно з даними довідки житлово-будівельного кооперативу «Супутник»від 23 грудня 2011 року відповідачка ОСОБА_5 зареєстрована у спірній квартирі з 1984 року по даний час, а її неповнолітні діти: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 зареєстровані і проживають у вказаній квартирі з 2011 року.
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
Зі змісту уточненого позову (а.с.81- 82) вбачається, що позивачки остаточного просили визнати ОСОБА_5, та її неповнолітніх дітей: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 такими, що втратили право користування жилим приміщенням у спірній квартирі та зобов'язати СГІРФО Фастівського міського відділу ГУ МВС України в Київській області зняти їх з реєстраційного обліку за вказаною адресою, на підставі ч.3 ст.168 та ст.170 ЖК України.
Разом з тим, відповідно до ч.3 ст.168 ЖК України договір найму жилого приміщення, укладений на невизначений строк, може бути розірвано за вимогою наймодавця, якщо жиле приміщення, займане наймачем, необхідне для проживання йому та членам його сім'ї. У цьому випадку власник будинку (квартири) повинен попередити наймача про наступне розірвання договору за три місяці.
Згідно з положеннями ст.170 ЖК України при переході права власності на жилий будинок, (частину будинку, квартиру), в якому знаходиться здане в найом жиле приміщення, до іншої особи договір найму зберігає силу до закінчення зазначеного в ньому строку. Якщо договір найму укладено без зазначення строку, новий власник будинку (квартири) вправі вимагати його розірвання у випадках і в порядку, передбачених статтею 168 цього Кодексу.
Тобто, вказані норми закону не регулюють порядок визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщення та зняття їх з реєстрації.
Згідно зі ст.ст. 3, 10, 60, 119, 212-213 ЦПК України позивач сам визначає зміст позовних вимог, викладає обставини, якими обґрунтовуються вимоги, а суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. Право визначення підстав та предмету позову належить виключно позивачу і суд сам за власною ініціативою їх змінити не може.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що з вказаних підстав позов не підлягає задоволенню.
Отже рішення суду першої інстанції про відмову у позові є законним і обґрунтованим, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді справи не встановлено.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що позивачки є співвласниками спірної квартири, а тому вони відповідно до ст.391 ЦК України, ст.150 ЖК України мають право вимагати усунення перешкод у користуванні та розпорядженні належною їм квартирою, не заслуговують на увагу, оскільки як вбачається з уточненого ОСОБА_3 та ОСОБА_4 позову (а.с.81-82), з таких підстав позивачки не просили визнати відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщення.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, дійшов правильного висновку про відмову у позові і ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 12 липня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді