Справа № Провадження №22-ц-3457/12 22-ц/1090/4296/12 Головуючий у І інстанціїТетервак Н.А.
Категорія19Доповідач у 2 інстанції Суханова
25.10.2012
Іменем України
15 жовтня 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
Головуючого: Суханової Є.М.,
Суддів: Сліпченка О.І., Коцюрби О.П.,
при секретарі : Клименко В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві матеріали цивільної справи за апеляційними скаргами ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Іванківського районного суду Київської області від 28 лютого 2012 року та додаткове рішення від 03 травня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку, вчиненого всупереч змісту раніше посвідченого заповіту та справжньої волі власника, який на момент укладення договору знаходився на обліку та лікуванні у психоневрологічному диспансері та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання заповіту не дійсним, -
Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідачки про визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку, вчиненого всупереч змісту раніше посвідченого заповіту та справжньої волі власника, який на момент укладення договору знаходився на обліку та лікування у психоневрологічному диспансері.
Відповідачка ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним.
Позивач ОСОБА_2, після декількох уточнюючих позовних заяв ( а.с.21 том 4), змінив позовні вимоги ( а.с. 136 Том 4) та просив визнати недійсним Договір купівлі-продажу житлового будинку по АДРЕСА_1 від 19 липня 2006 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 та визнати за ним право власності на спірний будинок, в порядку спадкування.
Позивач посилався на те, що його батьком був ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3.
Так як сімейне життя його батька та матері не склалося і його батько, ОСОБА_4, який залишив сім»ю та проживав з іншою жінкою, довгий час з ним не спілкувався.
Спілкуватися вони почали в останні роки життя ОСОБА_2, який відчував свою провину перед ним, сином, за те що в дитинстві не приділяв йому належної уваги,не приймав участі у його вихованні.
Батько в присутності свідків неодноразово говорив, що все своє майно він залишить йому, ОСОБА_2.
04.05.2006 року батько склав заповіт на його користь.
На той час, у його батька ОСОБА_4 з його бувшою дружиною, ОСОБА_5 (матір»ю відповідачки) склалися напружені стосунки. З 1999 року, внаслідок негативного відношення до нього його дружини ОСОБА_5, батько з 1999 року залишив своє місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_2, де він жив з ОСОБА_5 та вимушений був шукати собі притулку у інших місцях. Дане місце проживання він залишав неодноразово, потім вертався.
05.09.2002 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 був розірваний в Оболонському суді м.Києва. В протоколі по даній справі було зафіксовано, що ОСОБА_5, била ОСОБА_4 важкими предметами по обличчю, голові.
07.04.2006 року ОСОБА_4 в Оболонському РАЦСі отримав свідоцтво про розірвання його шлюбу з ОСОБА_5
19 липня 2006 року відповідачка ОСОБА_3 (донька ОСОБА_5.) уклала з ОСОБА_4 договір купівлі-проджажу житлового будинку в АДРЕСА_1.
Договір купівлі - продажу було вчинено на 5000 грн. Договір посвідчено приватним нотаріусом Іванківського районного нотаріального округу Київської області та зареєстрований в реєстрі за №3481.
17 серпня 2006 року будинок було перереєстровано з ОСОБА_4 на ОСОБА_3, книга № 11.
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, вже з 02 червня 2006 року знаходився на обліку в Київському міському психоневрологічному диспансері, де проходив регулярне лікування та обстеження.
21.09. 2006 року Подільською медико-соціальною експертною комісією м.Києва ОСОБА_4, у зв»язку з наявністю у нього психоневрологічного захворювання, був визнаний інвалідом 1 групи (Довідка МСЕК№ 017358).
Оскільки на час укладення Договору купівлі-продажу ОСОБА_4 мав тяжке психічне захворювання, погано розумів свої дії, а відповідачка та її мати чинили на ОСОБА_4 тиск, то він вважав, що Договір купівлі - продажу від 19.07. 2006 р. слід визнати недійсним.
Позивачка по зустрічному позову ОСОБА_3(позов заявлено представником Ткаченком) просила визнати недійсним Заповіт від 04.05. 2006 року, оскільки, як слідує з Акту посмертної судово-психіатричної експертизи №489 слідує, що ОСОБА_4 на час складання заповіту від 04 травня 2006 року страждав на хронічний психічний розлад, не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.
Рішенням Іванківського районного суду Київської області від 28 лютого 2012 року позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Визнано недійсним Договір купівлі-продажу житлового будинку від 19 липня 2006 року, укладений між: ОСОБА_4 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Іванківського районного нотаріального округу ОСОБА_6,згідно реєстру № 3481.
В решті позовних вимог - відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним відхилено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 1462 грн. 50 коп., з яких: 1212,50 грн.- судовий збір; 250 грн. - витрати на ІТЗ.
Не погодившись з висновками, наведеними в рішенні суду, апелянти звернулися з апеляційними скаргами, в яких просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення , яким ОСОБА_2 просить змінити рішення суду, а ОСОБА_3 просить задовольнити її позовні вимоги.
Так ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення , в якій просив стягнути на його користь судові витрати в сумі 8188 грн. 68 коп.
03 травня 2012 року Іванківським районним судом Київської області ухвалено додаткове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 3526 грн. 18 коп.
Не погодившись з висновками, наведеними в рішенні суду, апелянт ОСОБА_3 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення , яким закрити провадження по справі до розгляду апеляційної скарги на основне рішення суду.
Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, вважає, що вони не обґрунтовані та не підлягають задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до ст. 215 ЦК України правочин може бути визнаний судом недійсним, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом,але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом.
З копії Договору купівлі-продажу житлового будинку від 19 липня 2006 року слідує, що ОСОБА_4 продав,а ОСОБА_3 купила ЖИТЛОВИЙ БУДИНОК в АДРЕСА_1
Продаж житлового будинку вчиняється за 5 000 грн.
Договір посвідчено приватним нотаріусом Іванківського районного нотаріального округу ОСОБА_6( а.с. 10,Том 1).
З Акта посмертної судово-психіатричної експертизи №489 від 13.05. 2011 року слідує, що на час складання та підписання заповіту 04 травня 2006 року та на час укладення та підписання договору купівлі -продажу житлового будинку в АДРЕСА_1 19 липня 2006 року-_ОСОБА_4, 1937 р.н . страждав хронічними стійкими психічними розладами у виді «Органического пораження головного мезга сочетанного ґенеза(Сосудистого, болезнь Паркинсона) с вираженним интеллектуально-мнестическим снижением и психоорганическим сидромом(согласно МКБ-10: Р 02:8) и по своєму психическому состоянию в указанние периоди времени (а именно 04.05. 2006 г. и 19.07.2006г.) не мог осознавать значение своих действий и не мог руководить ими ( а.с. 120-129,том 4). Отже, оцінюючи в сукупності всі докази, а саме висновок судово-психіатричної експертизи, суд першої інстанції вважав, що позов в частині визнання Договору купівлі - продажу житлового будинку від 19.07. 2006 року, який було укладено між: ОСОБА_4 та ОСОБА_3 слід визнати недійсним.
В частині визнання права власності на спірне майно за позивачем ОСОБА_2, відмовлено, оскільки питаннями прийняття, оформленням права на спадкове майно наділені нотаріальні органи, які відповідно до ст. 1297 ЦК України, повинні видати спадкоємцю, який прийняв спадщину у вигляді нерухомого майна.
Крім того, встановлено, що спадкодавець ОСОБА_4, окрім позивача, має інших спадкоємців(дочка спадкодавця, сестра позивача), які не залучені до участі в справі.
Відповідно до ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Оскільки нотаріальна контора не відмовила позивачу у видачі свідоцтва на спірне нерухоме майно, його права в даній частині позовних вимог не порушені.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 про визнання Заповіту від 04 травня 2006 року, складеного спадкодавцем ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 відмовлено, оскільки, як встановлено ОСОБА_3 не є спадкоємцем після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, ні по заповіту, ні за законом, а тому її права не порушено, з чим і погоджується колегія суддів.
В апеляційних скаргах, апелянти зазначають, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, а саме: судом не досліджено та не перевірено надані докази, дана їм поверхова оцінка, що спричинило до ухвалення неправомірних рішень.
Так, апелянти стверджують, що судом не повно з»ясовані обставини, що мають значення для справи, недоведені обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими та невідповідність висновків суду обставинам справи.
Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні даних рішень, обґрунтовано та об»єктивно досліджені всі докази та обставини справи.
Колегія суддів, також вважає, що апелянти не змогли спростувати висновки суду, нових доказів доведеності позову або апеляційних скарг не встановлено, а тому вони не підлягають задоволенню.
Крім цього, переглядаючи законність рішення суду першої інстанції та розглядаючи апеляційну скаргу на підставі вимог ст. 303 ЦПК України не встановлено підстав, передбачених ст. 309 ЦПК України, для ухвалення нового рішення суду.
Приймаючи до уваги вищевикладене, так-як будь-яких порушень при прийнятті оскаржуваних рішень не встановлено, підстав для скасування цих рішень не виявлено.
Так, згідно з вимогами ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів,-
Апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Іванківського районного суду Київської області від 28 лютого 2012 року та додаткове рішення від 03 травня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції.
Головуючий
Судді