Справа № Провадження №22-ц-3293/12 22-ц/1090/4072/12 Головуючий у І інстанціїТетервак Н.А.
Категорія19Доповідач у 2 інстанції Суханова
25.10.2012
Іменем України
01 жовтня 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
Головуючого: Суханової Є.М.,
Суддів: Сліпченка О.І., Коцюрби О.П.,
при секретарі : Клименко В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві матеріали цивільної справи за апеляційними скаргами ОСОБА_2, Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Обрій» на рішення Іванківського районного суду Київської області від 11 квітня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Обрій», Іванківська селищна рада про усунення перешкод в користуванні жилим будинком , -
Позивач ОСОБА_3,через представника ОСОБА_4, звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні жилим будинком, в якому просив зобов»язати ОСОБА_2 не чинити йому перешкод в користуванні жилим будинком АДРЕСА_1, а також просив виселити ОСОБА_2 з вказаного будинку.
Позивач посилався на те,що він є власником житлового будинку по АДРЕСА_1 на підставі Договору купівлі-продажу від 11.07. 1985 року, що підтверджується витягом з електронного реєстру прав власників КП»БТІ Києво-Святошинської районної ради Київської області».
Він, як власник будинку, має намір використовувати його для подальшого, проживання в ньому його родичів, проте, як-виявилося, в будинку проживає ОСОБА_2, який категорично відмовляється звільнити спірний будинок, чим порушує його право власника, передбачене ст. 41 Конституції України та ст. 321 Цивільного Кодексу України. Згідно ст. 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Рішенням Іванківського районного суду Київської області від 11 квітня 2012 року позов позивача було задоволено.
Зобов»язано ОСОБА_2, 1962 р.н. не чинити ОСОБА_3 перешкод в користуванні жилим будинокм АДРЕСА_1
Виселено ОСОБА_2 з будинку АДРЕСА_1, без надання іншого житла.
Не погодившись з висновками, наведеними в рішенні суду, апелянти звернулися з апеляційними скаргами, в яких просили рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.
Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг вважає, що вони не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.
Суд першої інстанції обґрунтовано базував свої висновки на підставі наступного.
Відповідно до ст. 86 Цивільного кодексу УРСР(в ред.. 1963 р). право власності -це «Врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Право власності в Україні охороняється законом. Аналогічна норма закріплена в ст. 321 ЦК України( а ред.. 2003 р.)
Власність в Україні виступає в трьох формах: приватна, колективна, державна. Ст. 128 ЦК УРСР встановлює,що право власності (право оперативно управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі,якщо інше не передбачено законом або договором.
Позивач посилається на те, що він є власником будинку АДРЕСА_1 на підставі Договору купівлі-продажу від 11.07.1985 року( а.с. 9)
Відповідно до ст. 224 Цивільного кодексу УРСР, яка діяла на час укладення даного договору, за договором купівлі-продажу продавець зобов»язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов»язується придбати, майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 227 ЦК УРСР договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин.
Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору ( ст. 47 цього Кодексу), Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконкомі місцевої Ради народних депутатів.
Отже, як слідує з Дублікату, що має форму договору від 11,07. 1985 р., між колгоспом ім. Комінтерну та ОСОБА_3, який проживає в АДРЕСА_1 укладено договір купівлі-продажу жилого будинку по АДРЕСА_1
Договір посвідчено державним нотаріусом Іванківської державної нотаріальної контори. Зареєстровано в реєстрі № 1442. Представник третьої особи зазначив, що даний договір є недійсним. Глава №3 ЦК УРСР «Угоди»ст.41-1 встановлюють підстави визнання угод недійсним,проте, документу, який підтверджує дане твердження, суду першої інстанції не надав.
Сторони не зверталися до суду з позовом про визнання договору недійсним.
Апелянт - представник СТОВ «Обрій»під час розгляду апеляційної скарги, також пояснив, що спірний будинок належить СТОВ «Обрій»,
проте, колегія суддів прийшла до висновку, що перебування спірного майна на балансі СТОВ не підтверджує переходу права на нерухоме майно до СТОВ «Обрій» після 1995 року, оскільки договір купівлі-продажу має бути
нотаріально посвідчений.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю,результатами своєї інтелектуальної, творчої праці.
Право власності набувається в порядку, визначеному законом.
Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності . Право приватної власності є непорушним.
Примусове відчуження об»єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. ст. 10,60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оскільки апелянт-відповідач не спростував, що позивач не є власником спірного житла, а отже, ним порушено конституційні права позивача, як власника , а тому суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, про доведеність позовних вимог позивача.
Натомість, намагаючись спростувати висновки суду, апелянт-відповідач посилається на ту обставину, що в спірному житлі проживають інші члени сім»ї ОСОБА_2, в тім числі і малолітні , але до участі в розгляді справи не залучено органи опіки.
Таке твердження апелянта - відповідача, колегія суддів визнає безпідставними, оскільки право заявляти позовні вимоги належить позивачу, а ОСОБА_3 пред«являє їх лише до ОСОБА_2, у зв»язку з чим відсутнє процесуальна підстава для залучення до розгляду справи органу опіки.
Інших підстав для скасування рішення суду, апелянти не навели, а колегія суддів, керуючись вимогами ст. 303 ЦПК України їх не встановила.
Переглядаючи обґрунтованість апеляційної скарги СТОВ «Обрій», колегія суддів також не встановила підстав для її задоволення.
Апелянт -представник СТОВ «Обрій»не зміг навести доказів того, що права товариства порушені оскаржуваним рішенням суду. Спірний будинок тільки знаходиться на балансі товариства, власником будинку є позивач, який звернувся з даним позовом не до товариства, а до конкретної фізичної особи-відповідача, який перешкоджає позивачу у користуванні власністю.
Таким чином, колегія суддів прийшла д висновку про необґрунтованість зазначеної апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 293, 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги ОСОБА_2, Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Обрій» відхилити.
Рішення Іванківського районного суду Київської області від 11 квітня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції.
Головуючий
Судді