Справа № Провадження №22-ц-4763/12 22-ц/1090/6386/12 Головуючий у І інстанціїМедвідь Н.О.
Категорія18Доповідач у 2 інстанції Верланов С.М.
23.10.2012
Іменем України
15 жовтня 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого судді - Сержанюка А.С.,
суддів - Верланова С.М., Малорода О.І.,
при секретарі - Лопатюк В.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 лютого 2012 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,
У лютому 2012 року ОСОБА_4 звернувся з вказаним позовом до суду, який мотивував тим, що 21 квітня 2011 року між ним та ОСОБА_3, від імені якого діяв представник -ОСОБА_5, укладено попередній договір купівлі -продажу житлового будинку по АДРЕСА_1, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за №716. За вказаним договором під час його оформлення позивач передав відповідачу, від імені якого діяв ОСОБА_5, аванс у розмірі 796 000 грн. Укладаючи та визначаючи всі істотні умови договору купівлі-продажу він з відповідачем домовився про укладення основного договору не пізніше 20 травня 2011 року. Позивач зазначив, що відповідно до умов договору відповідач зобов'язався повернути йому аванс у разі односторонньої відмови (ухилення) від укладення основного договору у передбачений договором строк негайно, але не пізніше 3-х днів після останнього дня, передбаченого для укладення основного договору. Також відповідач зобов'язався у той же термін сплатити йому штраф у розмірі 100 % сплаченого авансу, а саме 796 000 грн. Вважає, що основний договір купівлі-продажу будинку не було укладено з вини ОСОБА_3, оскільки останнім були порушені зобов'язання, передбачені умовами попереднього договору, тому позивач просив стягнути з ОСОБА_3 на свою користь 796 000 грн. сплаченого авансу згідно попереднього договору, 796 000 грн. штрафу та судовий збір.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 лютого 2012 року позов ОСОБА_4 задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 1 592 000 грн. боргу та судовий збір у розмірі 3 222 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції скасувати та закрити провадження у справі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Також відповідач просить постановити окрему ухвалу про порушення кримінальної справи за фактом вчинення злочину, передбаченого ст.ст. 190, 192 КК України.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що з вини відповідача не укладено основний договір купівлі-продажу житлового будинку та у визначений у попередньому договорі строк останній не повернув позивачу аванс, тому повинен нести відповідальність за невиконання взятих на себе зобов'язань.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.2 ст. 635 ЦК України сторона, яка необгрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 21 квітня 2011 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, від імені якого діяв ОСОБА_5 на підставі довіреності від 18 серпня 2009 року, яка посвідчена приватним нотаріусом Києво - Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_7 та видана строком на три роки, укладено попередній договір купівлі -продажу житлового будинку по АДРЕСА_1 Попередній договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського округу ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за №716.
Судом встановлено, що відповідно до умов попереднього договору ОСОБА_4 передав, а ОСОБА_3, від імені якого діяв ОСОБА_5 на підставі довіреності, отримав 796 000 грн. у якості гарантійного платежу (авансу) в рахунок наступного договору купівлі-продажу, що еквівалентно 100 000 доларів США та дорівнює стовідсотковій вартості будинку. Сторони погодили укласти та нотаріально посвідчити основний договір купівлі -продажу зазначеного будинку не пізніше 20 травня 2011 року в м.Києві. Відповідач, від імені якого діяв ОСОБА_5, зобов'язався у разі односторонньої відмови (ухилення) від укладення основного договору 20 травня 2011 року або не укладенням ним цього договору у зазначений строк з інших причин негайно, але не пізніше трьох днів після останнього дня, передбаченого для укладення основного договору повернути суму авансу, а також протягом цього ж строку сплатити штраф у розмірі авансу, а саме 796 000 грн.
Встановлено, що відповідач своїх зобов'язань за попереднім договором не виконав, з його вини не укладено основний договір купівлі-продажу зазначеного будинку та у визначений в попередньому договорі строк він відмовився повернути позивачу аванс.
Отже, враховуючи вимоги закону та встановлені обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що відповідач повинен нести відповідальність за невиконання взятих на себе зобов'язань, передбачених попереднім договором.
Крім того, колегія суддів враховує, що відповідачем не надано доказів, що укладений між сторонами попередній договір визнано недійсним і він не відповідає вимогам закону.
Таким чином рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідач видав довіреність на ім'я ОСОБА_5, якою не уповноважував останнього продавати будинок, є безпідставними, оскільки ці обставини не відповідають змісту довіреності (а.с.30).
Доводи апеляційної скарги про те, що у матеріалах справи відсутні докази про отримання відповідачем або його представником авансу у розмірі 796 000 грн. від позивача, є необґрунтованими, оскільки судом встановлено що відповідно до п.7 попереднього договору ОСОБА_4 передав, а ОСОБА_3, від імені якого діяв ОСОБА_5 на підставі довіреності, отримав 796 000 грн. у якості гарантійного платежу (авансу) в рахунок наступного договору купівлі-продажу, що також не заперечував в суді представник відповідача. Крім того, відповідач не спростував вказаний пункт договору про те, що кошти йому не передавалися.
Твердження в апеляційній скарзі про те, що на час розгляду даної справи в суді першої інстанції довіреність на ім'я ОСОБА_5 була припинена відповідачем 15 червня 2011 року, не заслуговують на увагу, оскільки відповідачем не було надано суду першої інстанції доказів про її припинення відповідно до вимог ст.64 ЦПК України.
Отже доводи відповідача про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, на думку апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження при розгляді справи, спростовуються матеріалами справи та не грунтуються на вимогах закону.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку про задоволення позову та ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Що стосується прохання в апеляційній скарзі про постановлення апеляційним судом окремої ухвали про порушення кримінальної справи за фактом вчинення злочину, передбаченого ст.ст. 190, 192 КК України, то воно не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до вимог цивільного процесуального кодексу України апеляційний суд не наділений повноваженнями постановляти окремі ухвали про порушення кримінальної справи під час розгляду цивільної справи.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 лютого 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді