Справа № Провадження №22-ц-4834/12 22-ц/1090/6471/12 Головуючий у І інстанції Дубас Т.В.
Категорія44Доповідач у 2 інстанціїВерланов С.М.
23.10.2012
Іменем України
08 жовтня 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого судді - Сержанюка А.С.,
суддів - Верланова С.М., Малорода О.І.,
при секретарі - Соловйову А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 липня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області, Києво-Святошинського районного відділу Київської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», треті особи: Боярська міська рада Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_3 про скасування державної реєстрації та державного акту на право власності на земельну ділянку,
У травні 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з уточненим в подальшому позовом, який обґрунтував тим, що згідно з договором купівлі - продажу від 10 травня 2000 року йому належить 21/50 частин житлового будинку по АДРЕСА_1, а інша частина будинку належить ОСОБА_5, яка померла у 2010 році. Спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_5 є ОСОБА_3 Позивач зазначав, що вказаний будинок розташований на земельній ділянці площею 0,0706 га, яка належить ОСОБА_5 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 17 травня 2007 року. Рішенням Апеляційного суду Київської області від 19 січня 2012 року зазначений акт на право власності на земельну ділянку визнано недійсним. У лютому 2012 року ОСОБА_4 звернувся до Управління Держкомзему у Києво-Святошинському районі Київської області про скасування реєстрації в книзі записів реєстрації державного акта та скасування його державної реєстрації, однак йому у цьому було відмовлено, а тому позивач просив скасувати зазначений державний акт на право власності на земельну ділянку та скасувати його державну реєстрацію.
Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 липня 2012 року позов ОСОБА_4 задоволено повністю. Скасовано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0706 га для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 виданий 17 травня 2007 року на ім'я ОСОБА_5 та скасовано його державну реєстрацію
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові ОСОБА_4 відмовити, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення не в повному обсязі відповідає зазначеним вимогам закону.
Ухвалюючи рішення про скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, суд першої інстанції виходив із того, що рішенням Апеляційного суду Київської області від 19 січня 2012 року зазначений державний акт визнано недійсним, а тому відповідно до ст.393 ЦК України підлягає скасуванню.
Однак з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з наступних підстав.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що рішенням Києво- Святошинського районного суду Київської області від 29 листопада 2011 року у позові ОСОБА_4 до Боярської міської ради, ОСОБА_3 про скасування рішення ради та державного акту на право власності на земельну ділянку, визнання права власності на земельну ділянку відмовлено. Рішенням апеляційного суду Київської області від 19 січня 2012 року зазначене рішення суду першої інстанції в частині відмови у позові ОСОБА_4 про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку скасовано та ухвалено нове рішення в цій частині. Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0, 0706 га для будівництва і обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1, виданого 17 травня 2007 року на ім'я ОСОБА_5 В решті рішення суду залишено без змін.
Відповідно до положень ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права, яке посвідчується державним актом.
Згідно з ч.1 ст.155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Правовий аналіз вказаної норми закону свідчить про те, що державний акт на право власності на земельну ділянку, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, визнається судом недійсним та додаткового скасування не потребує.
Суд першої інстанції хоча і врахував вказану норму закону, однак невірно витлумачив її зміст, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого 17 травня 2007 року на ім'я ОСОБА_5, який вже рішенням апеляційного суду Київської області від 19 січня 2012 року визнано недійсним.
Посилання суду першої інстанції на ст.393 ЦК України, як на підставу для скасування державного акту, є помилковим, оскільки вказана норма закону передбачає визнання судом незаконним та скасування правового акту органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, а не правовстановлючого документу, яким є державний акт на право власності на земельну ділянку відповідно до ст.126 ЗК України.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині скасування державного акта на право власності на земельну ділянку підлягає скасуванню на підставі ст.309 ЦПК України у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права з ухваленням нового рішення про відмову в позові в цій частині.
Ухвалюючи рішення в частині скасування державної реєстрації державного акту на право власності на земельну ділянку, суд першої інстанції виходив із того, що записи у Державному реєстру прав скасовуються, якщо підстави, за яких вони були внесені, визнані судом недійсними.
Такі висновку суду першої інстанції є правильними, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.
Як зазначалось вище, рішенням апеляційного суду Київської області від 19 січня 2012 року визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0, 0706 га, виданого 17 травня 2007 року на ім'я ОСОБА_5
Згідно з положеннями ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»(в редакція статті, яка діяла на час вирішення спірних правовідносин) записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та скасовуються, якщо підстави, за яких вони були внесені, визнані судом недійсними.
Отже, встановивши вказані обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про скасування державної реєстрації державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого на ім'я ОСОБА_5
Таким чином рішення суду першої інстанції в цій частині ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції при розгляді даної справи вийшов за межі позовних вимог, є безпідставними, оскільки як вбачається із матеріалів справи позивач відповідно до вимог ст.31 ЦПК України подав заяву до суду про зміну предмету позову (а.с.28-29), в якій просив скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0706 га, виданого 17 травня 2007 року на ім'я ОСОБА_5 та його державну реєстрацію.
На підставі наведеного та, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 липня 2012 року в частині задоволення позову про скасування державного акту на право власності на земельну ділянку скасувати та ухвалити нове рішення в цій частині.
В позові ОСОБА_4 до Управління земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області, Києво-Святошинського районного відділу Київської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», треті особи: Боярська міська рада Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_3 про скасування державного акту на право власності на земельну ділянку відмовити.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді