Справа № Провадження №22-ц-3907/12 22-ц/1090/5052/12 Головуючий у І інстанціїСоловей Г.В.
Категорія50Доповідач у 2 інстанції Суханова
25.10.2012
Іменем України
22 жовтня 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
Головуючого: Суханової Є.М.,
Суддів: Сліпченка О.П., Коцюрби О.П.,
при секретарі : Клименко В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 28 травня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Європа- Транс ЛТД»до ОСОБА_2 про стягнення витрат на відрядження ,-
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення витрат на відрядження посилаючись на те, що ОСОБА_2, здійснював перевезення вантажу за маршрутом Україна-Європа-Україна, відповідно до подорожнього листа від 17.01.2012 року. До відрядження відповідач отримав кошти в розмірі 32000 грн. Після повернення з відрядження відповідач зобов"язаний був зробити звіт про витрачені кошти та повернути невикористану суму але ОСОБА_2 кошти не повернув, звіт не підписав.
Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 28 травня 2012 року позов задоволено.
Не погодившись з висновками наведеними в рішенні суду, апелянт звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що вона не обґрунтована та задоволенню не підлягає.
Вивчивши матеріали справи та докази, надані сторонами, колегія суддів встановила наступне.
10.01.2012 року ОСОБА_2 був прийнятий до ТОВ "Європа-Транс ЛТД" на посаду водія автотранспортних засобів з виконанням функцій експедитора в департамент автомобільного транспорту на основне місце роботи та укладено Договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність.
Згідно наказу від 17.01.2012 року та подорожнього листа №841816 вантажного автомобіля в міжнародному сполученні, ОСОБА_2 відряджено у відрядження для здійснення вантажних перевезень по Україні та за її межами.
Для відрядження відповідачу надані кошти в розмірі 32000 грн., що підтверджено видатковими касовими ордерами (а.с.8-11).
Дані факти не заперечуються відповідачем.
Відповідно до пп.З ч.2 Договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність відповідач зобов"язаний скласти і подати в встановлений термін у відповідній формі звітність про рух і залишки ввірених йому матеріальних цінностей і грошових засобів.
Як вбачається з звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт №ЦО07801 від 14.02.2012 року ОСОБА_2 використано 6159,16 грн. решта коштів повинні були повернуті до Товариства, але відповідачем не повернуті і не надано підтвердження у їх використанні.
На підставі ст.60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.134 КЗпроП України, працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з вини їх підприємству, установі, організації, у випадках коли між працівником і підприємством, установою, організацією було укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.
Відповідно до ст.136 КЗпроП України, покриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, керівниками підприємств шляхом відрахування із заробітної плати працівника. Якщо працівник не згоден з відрахуванням або його розміром або у решті випадків, покриття шкоди провадиться шляхом подання власником позову до суду.
14.02.2012 року відповідача було звільнено з ТОВ "Європа-Транс ЛТД", кошти ним не були повернуті.
Таким чином, на думку колегії суддів, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку, щодо стягнення з відповідача витрат на відрядження у розмірі 25840,84 грн. так, як матеріалами справи та доводами позивача підтверджується той факт,що відповідач до відрядження отримав кошти в сумі 32000 грн., витрачена відповідачем сума перебуваючи у відрядженні складає 6159,16 грн., що підтверджується матеріалами справи, решту коштів ОСОБА_2 при приїзді з відрядження повернуто не було.
Намагаючись спростувати висновки суду, апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права виходячи з наступного.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що в період перебування у відрядженні його затримала поліція за прострочений дозвіл проїзду по території Польщі та накладений штраф, одночасно з направленням автомобіля до штрафного майданчика.
Так апелянт посилається на те, що для вирішення даного питання була витрачена решта суми, видана йому для перебування у відрядженні, про що при складанні звіту ним було надано керівництву ТОВ "Європа-Транс ЛТД"підтверджуючі документи, які керівництво компанії відмовилось прийняти.
Колегія суддів прийшла до висновку що, твердження апелянта не відповідають дійсності так, як жодного підтвердження даного факту не має у матеріалах справи та не доведено апелянтом у своїй апеляційній скарзі.
Колегія суддів не встановила порушення, невизнання або оспорювання прав апелянта, а тому прийшла до висновку про необґрунтованість та недоведеність апеляційної скарги, яка підлягає відхиленню.
Згідно з вимогами ст. 308 ЦПК України, апеляційний суду відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 293, 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 28 травня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції.
Головуючий
Судді