Справа № Провадження №22-ц-983/12 22-ц/1090/880/12 Головуючий у І інстанції Усатова Д.Д.
Категорія20Доповідач у 2 інстанціїСуханова
25.10.2012
Іменем України
22 жовтня 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
Головуючого: Суханової Є.М.,
Суддів: Сліпченка О.І., Коцюрби О.П.,
при секретарі : Клименко В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві матеріали цивільної справи за апеляційними скаргами ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 грудня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_2, третя особа: приватний нотаріус Києво-Святошинського нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання договорів дарування недійсними та за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи: приватний нотаріус Києво-Святошинського нотаріального округу ОСОБА_6, Вишнева міська державна нотаріальна контора, комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області, управління земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області про визнання договорів дарування недійсними та визнання права на частку в спільному майні подружжя, витребування майна з чужого незаконного володіння, -
В червні 2008 року ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до відповідача, пояснюючи це тим, що 25.12.2007 року ОСОБА_7 було подаровано ОСОБА_2 дві земельні ділянки та будинок у с.Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області, після чого ІНФОРМАЦІЯ_1 помер від раку прямої кишки з віддаленими метастазами. Вважають, що ОСОБА_7 уклав названі оспорювані договори, не усвідомлюючи своїх дій під впливом болю внаслідок захворювання.
Під час судового слідства уточнили позовні вимоги, просили визнати договори недійсними, оскільки ОСОБА_7 не підписував їх взагалі, а підписи від його імені здійснено іншою особою.
ОСОБА_3 подала окремий позов, що був об'єднаний з позовом ОСОБА_5 та ОСОБА_4, чнювала позовні вимоги, просила визнати за нею право на 43% будинку по АДРЕСА_1, та виділити їй 43% будинковолодіння за тою ж адресою, або зобов'язати ОСОБА_2 компенсувати їй затрачені на спорудження будинку кошти. Наголосила саме на таких позовних вимогах.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 грудня 2011 року позов ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_2, третя особа приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання договорів дарування недійсним задоволено.
Визнано недійсними договори дарування земельних ділянок та житлового будинку АДРЕСА_1, укладені 25.12.2007 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_2.
У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи: (приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу ОСОБА_6, Вишнева міська державна нотаріальна контора, комунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної Ради Київської області", Управління земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області про визнання договорів дарування недійсними та визнання права на частку в спільному майні подружжя, витребування майна з чужого незаконного володіння відмовлено.
Не погодившись з висновками наведеними в рішенні суду, апелянти звернулись з апеляційними скаргами, в якій просить -ОСОБА_3 просила скасувати рішення суду в частині відмови їй у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги, ОСОБА_2 просила скасувати рішення суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні зазначених позовних вимог.
Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, прийшла до висновку про обґрунтованість апеляційної скарги ОСОБА_2 та необґрунтованість апеляційної скарги ОСОБА_3
Судом першої інстанції було встановлені наступні обставини, які підтверджені матеріалами справи.
Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5, колишній чоловік ОСОБА_3, ОСОБА_7, це підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 виданим виконавчим комітетом Вишневої міської ради 08.02.2008 року.
Після смерті ОСОБА_7 відкрилась спадщина у вигляді житлового будинку №6 по Набережній в с.Софіївська Борщагівка, земельна ділянка на якій розташований цей житловий будинок, та присадибна земельна ділянка, для ведення особистого селянського господарства.
В січні 2007 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулись до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, але їм стало відомо, що їх батько 25.12.2007 року відповідно до договорів дарування серії ВКС №378782, ВКС №378780 та ВКС №378781 від 25.12.2007 року подарував, а ОСОБА_2 прийняла у дар житловий будинок №6 по вул.Набережній в с.Софіївська Борщагівка, земельну ділянку площею 0,2500 га на якій розташований цей житловий будинок, та земельну ділянку ведення особистого селянського господарства площею 0,03 га. Це підтверджується договорами дарування, посвідченими приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального У Київської області ОСОБА_6 25.12.2007 року та внесені до реєстру за № 221, 222, 223.
За клопотанням позивачів по справі було призначено судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої було поставлено питання, чи належить підпис та написані поряд з ним прізвища ОСОБА_7, проставлені на договорах дарування від 25.12.2007 року, ОСОБА_7 чи іншій особі.
Згідно висновку експерта ДНДЕК1Д ОСОБА_10 від 10.11.2011 року №288, підписи від імені ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, проставлені на договорах дарування від 25.12.2007 року, посвідчених приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу ОСОБА_6 та внесені до реєстру за №№ 221, 222, 223, виконано не ОСОБА_7, а іншою особою.
Рукописні записи прізвища ОСОБА_7 проставлені на договорах дарування від 25.12.2007 року, посвідчених приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу ОСОБА_6 та внесені до реєстру за №№ 221, 222, 223, виконано не ОСОБА_7, а іншою особою.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до висновку, що ОСОБА_7 оспорювані договори дарування не підписував, а отже вони мають бути визнані недійсними.
Разом з тим, колегія суддів, прийшла до протилежного висновку про недоведеність вказаного позову, тому, що висновок суду першої інстанції базувався тільки на єдиному доказі -висновку експертизи, що суперечить вимогам чинного законодавства.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об»єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Разом з тим, колегія суддів не встановила в рішенні суду всебічного, повного, об»єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, так як єдиний доказ, наявний в матеріалах справи-висновок експерта повинен мати належну правову оцінку та підтверджуватись іншими доказами, які відсутні у справі.
Так, згідно з ч. 2 ст. 212 ЦПК України жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Разом з тим, суд першої інстанції жодних інших доказів( окрім висновку експертизи) в рішенні суду не навів, таким чином порушив вимоги зазначеного вище законодавства.
Крім того, колегія суддів, бере до уваги, що згідно з ч. 6 ст. 147 ЦПК України висновок експерта для суду не є обов»язковим та оцінюється судом за правилами , встановленими статтею 212 цього Кожексу.
Таким чином, у суду першої інстанції були відсутні підстави визнати позов ОСОБА_4 та ОСОБА_5 доведений з посиланням тільки на єдиний доказ -висновок експерта, в такому випадку, суд повинен був прийти до рішення про недоведеність позову, з урахуванням вимог ст. 60 ЦПК України.
Згідно з вимогами ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13.12.2011 року в частині задоволення позову ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_2, третя особа приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання договорів дарування недійсним є необ'єктивним і незаконним з наступних підстав.
Відповідно до статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з вимогами зазначеного законодавства, колегія суддів викликала для допиту у судовому засіданні свідка-нотаріуса ОСОБА_6, яка посвідчувала спірні договори, яка пояснила, що тривалий час спілкувалась з ОСОБА_7, під час підготовки та укладання договорів, була неодноразово у його будинку, він вільно спілкувався з нею, правильно розумів значення своїх дій, його волевиявлення було направлено на підписання саме договорів дарування на ім»я ОСОБА_2, жодних сторонніх впливів на волевиявлення ОСОБА_7 не було.
Після допиту зазначеного свідка, колегія суддів прийшла до висновку про необхідність проведення повторної, додаткової експертизи у спеціалізованому закладі, яким є КНІІСЕ.
Висновок експертизи був залучений до матеріалів справи.
Згідно з висновком експерта від 07.07.2012 року рукописні записи прізвища та підписи від імені ОСОБА_7 на договорах дарування від 25.12. 2007 року виконані ОСОБА_7
Так, згідно з зазначеним спірні договори підписані безпосередньо ОСОБА_7, підстав вважати, що він не розумів значення своїх дій або діяв під примусом, у колегії суддів не має.
Колегія суддів також приймає до уваги й ту обставину, що згідно з договором дарування земельної ділянки від 07 липня 2001 року (а.с. 178.т.2) ОСОБА_2, яка діяла від імені матері ОСОБА_7-ОСОБА_13 подарувала спірну земельну ділянку ОСОБА_7, що свідчить про тривалі, сталі стосунки між ОСОБА_2 та ОСОБА_7, який довіряв їй, крім того, спірна земельна ділянка належала матері ОСОБА_7 на підставі державного атку на право приватної власності на землю з 2000 року, таким чином, жодного відношення до позивачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 спірне майно не має.
На період розірвання шлюбу між сторонами, позивачі були неповнолітніми, жодної участі в будівництві спірного майна не приймали, з матеріалів справи вбачається, що спірне майно було придбано для користування та проживання спадкодавця ОСОБА_7 та ОСОБА_2, як єдиної сім»ї, про це свідчить всі його дії, внаслідок чого, він уклав та підписав спірні договори дарування на ім»я ОСОБА_2
Крім того, колегія суддів приймає до уваги й ту обставину, що на момент придбання спірних земельних ділянок, будинок збудований не був, таким чином, колегія суддів прийшла до висновку про те, що будинок був побудований за спільні кошти ОСОБА_2 та ОСОБА_7, протягом їх спільного проживання однією сім»єю, а позивачі ОСОБА_4 та ОСОБА_7 жодним чином не довели свою участь у придбанні спірного майна, а також не довели своїх безпосередніх позовних вимог, щодо підписання спірних договорів нібито не ОСОБА_7, а іншою особою.
Крім того, колегія суддів бере до уваги, що позивачі за первісним позовом про визнання договорів дарування недійсними, обґрунтовували свій позов вимогами ст. 225 ЦК України, згідно з якими правочин, який дієздатна фізична особа, вчинила в момент коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті -за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Разом з тим, позивачі не надали жодних доказів того, що їх покійний батько в момент підписання спірних договорів не усвідомлював значення своїх дій або не міг керувати ними.
Позивачі не просили суд призначити посмертну психіатричну експертизу, скористались своїм правом про призначення іншої експертизи - почеркознавчої, яку провели не у спеціалізованій експертній установі, а у кримінальному відділі Міністерства внутрішніх справ України, об»єктивність та неупередженість якого, викликає у колегії суддів сумніви, а тому до цього висновку, колегія суддів, відноситься критично та не приймає його до уваги.
Позов позивачів не доведений, не обґрунтований та рішення суду, в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивачів за первісним позовом.
Згідно з вимогами ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції є: неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Стосовно позовних вимог, заявлених ОСОБА_3, необхідно зазначити наступне.
ОСОБА_3 просила визнати право на частку в спільному майні подружжя, витребувати майно з чужого незаконного володіння. Крім того, у судовому засіданні усно заявила про вимогу щодо визнання договорів, оспорюваних її синами, позивачами ОСОБА_5 та ОСОБА_4 недійсними.
Далі суд першої інстанції вивчивши матеріали справи не правильно оцінив надані докази, так, суд зазначив, що відповідно до договору дарування серії АЕБ №206862 посвідченого 07.07.2001 року приватним нотаріусом Києво-Святошнського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_14, ОСОБА_3 подарувала, а ОСОБА_7 прийняв у дар земельну ділянку площею 0,28 га по АДРЕСА_1.
Разом з тим, як вбачається зі спірного договору (а.с.178 т.2) серії АЕБ №206862 посвідченого 07.07.2001 року приватним нотаріусом Києво-Святошнського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_14, (та якому вже надала належну правову оцінку колегія суддів вище) цей договір був укладений не між ОСОБА_3 та ОСОБА_7, а між ОСОБА_2 та матір»ю ОСОБА_7 -ОСОБА_13 та жодним чином не стосується бувшої дружини ОСОБА_7 позивачки ОСОБА_3, яка ніколи не володіла спірною земельною ділянкою та ніколи не дарувала її своєму колишньому чоловікові -ОСОБА_7
Незважаючи на зазначену вище помилку суду, він прийшов, при розгляді даних позовних вимог ОСОБА_3, до обґрунтованого висновку про його недоведеність та необґрунтованість.
Згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається в якості своїх вимог чи заперечень. Від доказування в порядку ст.61 ЦПК України сторони не звільнені.
ОСОБА_3 не визначила, у чому полягає порушення її прав, враховуючи те, що покійний ОСОБА_7 був лише її колишнім чоловіком, з яким ОСОБА_3 розлучилась ще у 1996 році, про що не заперечувала. Стосовно права власності на майно у неї з ОСОБА_7, до його смерті у 2007 році, спору не існувало. ОСОБА_3 не є спадкоємцем першої черги після ОСОБА_7
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні її позову.
Допитані у судовому засіданні у якості свідків ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, пояснень, що спростували б названі вище обставини, не надали.
В своїй апеляційній скарзі, апелянт ОСОБА_3 не надала жодних нових доказів та не зазначила жодних нових обставин, які б могли призвести до скасування рішення суду в цій частині та ухвалення нового рішення суду про задоволення її позовних вимог.
Апелянт ОСОБА_3 посилалась в своїй апеляційній інстанції тільки на ту обставину, що її діти від шлюбу з ОСОБА_7 ( позивачі за первісним позовом ОСОБА_4 та ОСОБА_7) нібито залишились без спадщини їх батька, а тому наполягала на визнанні договорів недійсними разом із синами.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що позивачі за первісним позовом -сини ОСОБА_7 у встановленому законодавством порядку, в січня 2008 року звернулись до нотаріальної контори та отримали право на спадщину за законом, що відповідає вимогам чинного законодавства та їх черзі на спадщину після померлого батька, крім того, вони звернулись з безпосередніми вимогами самостійно до суду та мають право захищати свої права у встановлений законодавством спосіб без участі апелянта ОСОБА_3.
Посилання апелянта ОСОБА_3 на вказану вище обставину, не може спростувати висновки суду щодо її позову та не може призвести до задоволення її апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 203, 215, 216, 225 ЦК України, на підставі вимог ст.ст. 60, 209, 212-215, 293, 303, 304, 307, 308, 309, 313-315 ЦПК України, колегія суддів -
Відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_3.
Задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_2 .
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 грудня 2011 року в частині задоволення позову ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_2, третя особа приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання договорів дарування недійсним скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_2, третя особа приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання договору дарування недійсним.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів до касаційної інстанції.
Головуючий
Судді