Справа № Провадження №22-ц-5354/12 22-ц/1090/7325/12 Головуючий у І інстанціїКриворучко І.В.
КатегоріяДоповідач у 2 інстанції Суханова
25.10.2012
Іменем України
08 жовтня 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
Головуючого: Суханової Є.М.,
Суддів: Сліпченка О.І., Коцюрби О.П.,
при секретарі : Клименко В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Сведбанк»на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 серпня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Сведбанк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, відділ державної виконавчої служби Бориспільськогоміськрайонного управління юстиції про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню ,-
До суду надійшов зазначений позов обґрунтовуючи і підтримуючи який позивачка зазначила, що 15.05.2012р. їй стало відомо, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 вчинено виконавчий напис за іпотечним договором від 28.09.2007р. про стягнення грошових коштів у розмірі 276 069,25 доларів США, та 341 143,60 грн. - сума боргу за кредитними договорами від 28.09.2007р.
Виконавчий напис виданий 14.03.2012р. за №1790, яким нотаріус запропонував їй задовольнити вимоги ПАТ „Сведбанк''' за рахунок заставленого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,113 та в АДРЕСА_1
Однак вони зважають дії відповідача незаконними, а тому просять суд визнати виконавчий напис нотаріуса таким що - не підлягає виконанню.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 серпня 2012 року позов задоволено частково.
Визнано виконавчий напис нотаріуса, зареєстрованого у реєстрі за №1790, виданий 14.03.2012р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 по іпотечному договору №0050/0907/71-179-2-126 від 28.09.2007р. про звернення стягнення на нерухоме майно, а саме квартиру №2, яка знаходиться з АДРЕСА_1 та земельну ділянку загальною площею 0,113 га з рахунок погашення ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 276069,25 доларів СІЛА та 323148,38 грн. таким, що не підлягає виконанню.
Стягнуто з Публічного Акціонерного Товариства «СВЕДБАНК»на користь ОСОБА_2 107 (сто сім) гривень 30 копійок попередньо сплаченого судового збору.
В іншій частині вимог - відмовлено.
Не погодившись з висновками, наведеними в рішенні суду, апелянт звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалите нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що вона не обґрунтована та не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що дійсно між позивачкою та відповідачем ПАТ „Сведбанк" було укладено кредитний договір зід 28.09.2007р. за №0050/0907/71-179 на суму 198600,00 доларів США, а також іпотечний договір №0050/0307/71-179-2-126 від 28.09,2007р., предметом якого є квартира АДРЕСА_1 та земельна ділянка розміром 0,113 га(а.с.5-10).
14.03.2012р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 виданий виконавчий напис за №1790.
Вищевказаним виконавчим написом нотаріус запропонував позивачці задовольнити вимоги ПАТ «Сведбанк»за рахунок заставленого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 та земельної ділянки загальною площею 0,113 га.
Банк пред'явив до виконання виконавчі написи до ВДВС Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області, про що позивачці стало відоме безпосередньо від ВДВС під час вчинення останнім виконавчих дій, зокрема надходження на її адресу постанови про відкриття виконавчого провадження(а.с.11).
Однак, згідно зі ст.35 ЗУ «Пре іпотеку», у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. З цьому документі зазначається стислий зміст порушених зообов»язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у «разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотєкодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.
Згідно зі ст-87 ЗУ «Про нотаріат»та п.2 82 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 року №1172, стягнення заборгованості проводиться за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно. Для одержання виконавчого напису подаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання
Відповідно до ч.1 ст.88 ЗУ ."Про нотаріат", нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
При цьому, вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не врахував та не перевірив факти наявності чи відсутності спору щодо заборгованості, чим порушив вимоги ч.1 ст.88 ЗУ „Про нотаріат" про безспірність заборгованості.
Розрахунок розміру невиконаних зобов'язань за кредитним договором, суму боргу за тілом кредиту, відсотків за користування кредитом та пені у виконавчих написах зроблені банком одноособово без урахування думки та позиції позичальника та не відповідає дійсній сумі заборгованості.
Тобто в порушення ст.ст.87,38 ЗУ "Про нотаріат", нотаріус допустив вчинення виконавчих написів за наявності у боржника спору з кредитором щодо суми боргу за тілом кредиту, відсотків за користування та пені, який виник на підставі кредитних договорів, при цьому нотаріус не взяв до уваги, що за умовами кредитних договорів строк виконання зобов'язань не настав, про що прямо прописано в договорі іпотеки.
Відповідач вважав, що сума невиконаних зобов'язань вказана у виконавчому написі не може складати 276069,25 дол.США та 323148,38 грн., оскільки Відповідачем невірно проведено розрахунок заборгованості по тілу кредиту, відсотків за користування кредитним коштами та штрафних санкцій.
Згідно з п.284 Інструкції заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком.
Боржником отримана письмова вимога про наявність заборгованості по кредиту станом на 13.12.2011 року, в розмірі 270 088,01 дол. США та 319 0 67,86 грн., яка складалась з: заборгованості по кредиту - 189295,00 дол. США та заборгованості по відсоткам за користування кредитом. - 80 793,01 дол. США., також пені за несвоєчасне погашення кредиту - 39 933,90 дол. США., що в гривневому еквіваленті складає - 319 067,86 грн.
При співставленні вимоги про усунення порушення надісланої Відповідачем та оскаржуваного виконавчого напису вбачається, що розмір заборгованості у виконавчому написі значно перевищує розмір такої заборгованості, який був зазначений у вимозі, а саме: заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 86 774,25 дол. США та пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 323 148,38 грн.
Відповідач повинен був проінформувати Позивача про збільшений розмір заборгованості, або звернутися із заявою про вчинення виконавчого напису лише на ту суму заборгованості, яка була зазначена у вимозі, про яку був обізнаний позивач та яку останній не оспорював.
Вчинення ж виконавчого напису щодо заборгованості, про яку не було проінформовано боржника, та визнання такої заборгованості безспірною суперечить вимогам закону.
Отже виконавчий напис нотаріуса, зареєстрований у реєстрі за №1790, виданий 14.03.2012р. слід визнати таким, що не підлягає виконанню.
В іншій частині позовних вимог суд першої інстанції відмовив, оскільки у випадку визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, останній ВДВС виконуватись не буде, з чим і погоджується колегія суддів.
Так, на думку колегії суддів, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку, щодо часткового задоволення позовних вимог .
Намагаючись спростувати висновки суду, апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права виходячи з наступного.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про те, що виконання вимоги № 580 від 31.01.2012 року про суму боргу, відсотків та пені нарахованих в строк виконання вищевказаної вимоги ( 30 денний) підлягає окремому стягненню, так як боржник про вказану суму проінформований не був, мотивуючи це тим, що дана дія банку передбачена Кредитним договором, ЗУ «Про Іпотеку», ЦК України.
Колегія суддів, перевіривши вищевказані доводи, прийшла до висновку, що твердження апелянта не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а саме: відповідач повинен був проінформувати позивача про збільшений розмір заборгованості, або звернутися із заявою про вчинення виконавчого напису лише на ту суму заборгованості, яка була зазначена у вимозі, про яку був обізнаний позивач та яку останній не оспорював, а тому вищевказані посилання не доведені та не мотивовані апелянтом у своїй апеляційній скарзі.
Так, колегія суддів встановила, що рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 серпня 2012 року, ухвалене судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Таким чином, колегія суддів не встановила порушення, невизнання або оспорювання прав апелянта, а тому прийшла до висновку про необґрунтованість та недоведеність апеляційної скарги, яка підлягає відхиленню.
Згідно з вимогами ст. 308 ЦПК України, апеляційний суду відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 293, 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Сведбанк»відхилити.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 серпня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції.
Головуючий
Судді