Справа № Провадження №22-ц-5331/12 22-ц/1090/7299/12 Головуючий у І інстанціїСтасенко Г.В.
Категорія44Доповідач у 2 інстанції Фінагєєв
24.10.2012
Іменем України
23 жовтня 2012 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Апеляційного Суду Київської області в складі:
головуючого Яворського М.А.,
суддів: за участю секретаря:Фінагєєва В.О., Кашперської Т.Ц., Бобко О.В.
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Бородянського районного суду Київської області від 21 серпня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Озерської сільської ради Бородянського району Київської області, четвертої Київської державної нотаріальної контори, управління Держкомзему у Бородянському районі Київської області, треті особи -ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про скасування рішення сільської ради, державного акту на право власності на землю, визнання заповіту недійсним, -
У квітні 2012 року позивач звернувся до суду з позовом про скасування рішення сільської ради, державного акту на право власності на землю, визнання заповіту недійсним. В обґрунтування своїх вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_10, яка залишила заповіт, згідно з яким вона заповідала земельну ділянку із забудовою на ньому в садовому товаристві "Шовковик" в с. Озера Бородянського району ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 Однак, зазначена земельна ділянка із забудовою були набуті ОСОБА_10 за рішенням Озерської сільської ради безпідставно, а посвідчений державним нотаріусом заповіт є незаконним, оскільки 12 квітня 1990 року ОСОБА_10 відступила їй земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, і разом з забудовою на ній через погіршення стану здоров'я. В зв'язку з чим просила суд скасувати рішення Озерської сільської ради Бородянського району Київської області про надання права ОСОБА_10 на приватизацію земельної ділянки, скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку на ім'я ОСОБА_11, а також визнати заповіт від імені ОСОБА_10, посвідчений 20 січня 2005 року державним нотаріусом Четвертої Київської державної нотаріальної контори, недійсним.
Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 21 серпня 2012 року у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю, через неповне з'ясування судом усіх обставин, що мають значення для справи.
В обґрунтування своїх вимог зазначила, що суд першої інстанції помилково надав перевагу одним доказам та не взяв до уваги той факт, що відповідно до протоколу профсоюзного комітету Київського шовкового комбінату у 1990 році, рішення про передачу ОСОБА_6 земельної ділянки приймалось у відповідності з діючими на той час нормативними актами.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_10. Згідно копії заповіту, зареєстрованого 20 січня 2005 року в реєстрі за № 1-101 державного нотаріуса Четвертої Київської державної нотаріальної контори ОСОБА_10 на випадок смерті заповідала належний їй на праві власності садовий будинок АДРЕСА_1 ОСОБА_12, ОСОБА_6, ОСОБА_13, ОСОБА_9, ОСОБА_8 в рівних частках кожному, грошові вклади заповідала ОСОБА_9.
Згідно державного акту на право приватної власності на землю від 10 лютого 1999 року земельна ділянка площею 0,050 га, яка розташована на території Озерської сільської ради, СТ "Шовковик" передана у приватну власність ОСОБА_10 на підставі рішення Озерської сільської ради народних депутатів від 11 червня 1998 року.
Згідно реєстраційного посвідчення Ірпінського міського бюро технічної інвентаризації від 15 вересня 1993 року садовий будинок АДРЕСА_1 належить на праві особистої власності ОСОБА_10 на підставі довідки садівницького товариства «Шовковик»№1 від 23.01.1993 року.
Згідно довідки від 16.05.2012р. голови СТ "Шовковик" ОСОБА_10 була членом садового товариства з 1980 року по 2011 рік, проживала з 1990 по 2010р. у будинку, який розташований на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1, користувалась належною їй земельною ділянкою, сплачувала членські внески.
Згідно виписки з протоколу № 13 засідання профспілкового комітету Київського шовкового комбінату від 12.04.1990 р. на підставі заяви ОСОБА_10 прийнято рішення про передачу садової ділянки з будинком, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_6, у зв'язку з погіршенням здоров'я ОСОБА_10
Позивач, посилаючись на зазначене рішення профспілкового комітету, вважає, що вона є законним власником земельної ділянки та будинку за адресою АДРЕСА_1, а тому земельна ділянка із забудовою на ній були набуті ОСОБА_10 за рішенням Озерської сільської ради безпідставно, а відповідно, посвідчений державним нотаріусом заповіт, є незаконним.
Однак доводи позивача в цій частині не ґрунтуються на вимогах закону. Так, посилання апелянта на п. 17 Постанови Ради міністрів УРСР № 416 від 02.12.1986 року «Про затвердження Типового статуту садівничого товариства»є безпідставним, оскільки за змістом зазначеного пункту постанови - членам садового товариства за спільним рішенням адміністрації та профспілкового комітету підприємства, установи, організації виділяються земельні ділянки.
Матеріали справи не містять спільного рішення адміністрації та профспілкового комітету СТ «Шовковик»про виділення позивачу спірної земельної ділянки.
Таким чином, відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції вірно зазначив, що такі доводи позивача є безпідставними, а підстави для скасування рішення сільської ради, державного акту та заповіту відповідно до вимог закону відсутні.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, надати суду докази, якими вона обґрунтовує свої вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 61 ЦПК України.
Згідно з ч. 3 ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи, а позивачем, відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України, не доведено ті обставини, на які він посилається, як на підставу своїх вимог.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що посилання позивача на ст. 344 ЦК України є безпідставними, оскільки ЦК України набрав чинності з 1 січня 2004 року (п. 1 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України), п. 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що правила ст. 344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, тобто норми ст. 344 ЦК України поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить суд визнати недійсним заповіт на спірну земельну ділянку та будинок на ній.
Не дивлячись на те, що за оскаржуваним заповітом зазначене майно переходить у власність ОСОБА_12, ОСОБА_6, ОСОБА_13, ОСОБА_9, ОСОБА_8, зазначені особи не є відповідачами у справі.
Приймаючи до уваги наведене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, рішення суду відповідає обставинам справи, є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому вимоги апелянта не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 304, 307, 308, 309, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Бородянського районного суду Київської області від 21 серпня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий: Яворський М.А.
Судді: Кашперська Т.Ц.
Фінагєєв В.О.