Справа № Провадження №22-ц-4329/12 22-ц/1090/5739/12 Головуючий у І інстанції Шевченко І.І.
Категорія29Доповідач у 2 інстанціїСавченко
22.10.2012
Іменем України
18 жовтня 2012 року м.Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді Савченка С.І.,
суддів Іванової І.В., Даценко Л.М.,
при секретарі Лопатюк В.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2, Державного територіального галузевого об'єднання «Південно-західна залізниця»на рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 3 липня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державного територіального галузевого об'єднання «Південно-західна залізниця», третя особа ОСОБА_3 про стягнення матеріальної і моральної шкоди, -
У листопаді 2011 року позивачка звернулася до суду із вказаним вище позовом, який надалі доповнила і мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на роботі трагічно загинув її чоловік ОСОБА_4 Вказувала, що чоловік загинув внаслідок ураження електричним струмом при виконанні ним робіт по заміні запобіжників на трансформаторній підстанції Південно-західної залізниці. Ураження струмом сталося через порушення правил техніки безпеки посадовою особою залізниці, яка керувала цими роботами. У зв'язку з цим у відношенні начальника району контактної мережі Київської дистанції електропостачання південно-західної залізниці ОСОБА_3, що керував роботами, була порушена кримінальні справа за ч.2 ст.272 КК України і після розслідування направлена до суду, який постановою від 14 вересня 2011 року звільнив ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності у зв'язку із амністією.
Вказувала, що смерть чоловіка тяжко вплинула на її психічний стан, внаслідок чого вона була вимушена лікуватися у психіатра. В результаті тривалого прийому ліків у неї виникла хвороба шлунку. Вона витратила багато коштів на своє лікування, проїзд, тощо. Нанесені їй матеріальні збитки вона оцінює в розмірі 13483 грн. Посилалася, що смерть чоловіка завдала їй моральну шкоду, вона душевно страждає, відчуває біль і горе до цього часу. Уклад життя, стосунки з людьми і родичами порушені безповоротно, душені страждання призводять до абсолютного життєвого дискомфорту. Вважає, що протиправними діями працівника відповідача їй завдано моральну шкоду, яку оцінила в один мільйон гривень. Просила стягнути з відповідача на її користь матеріальну шкоду в розмірі 13483 грн., моральну шкоду в розмірі один мільйон гривень та судові витрати.
Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 3 липня 2012 року позов задоволено частково. Ухвалено стягнути із ДТГО «Південно-західна залізниця»на користь позивачки матеріальну шкоду в розмірі 537,95 грн. та моральну шкоду в сумі 200000 грн., а також судові витрати в сумі 5499 грн. В решті позову відмовлено.
Стягнуто із ДТГО «Південно-західна залізниця»на користь держави судовий збір в розмірі 2005,38 грн.
- 2 -
Позивачка ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким її позовні вимоги задоволити в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин справи.
Відповідач ДТГО «Південно-західна залізниця»подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення і неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що обидві апеляційні скарги підлягають до часткового задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 214 ЦПК України рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення відповідає не в повній мірі.
Судом першої інстанції встановлено і з матеріалів справи вбачається, що чоловік позивачки ОСОБА_4 перебував у трудових відносинах із Державним територіальним галузевим об'єднанням «Південно-західна залізниця», працюючи на посаді старшого електромеханіка району контактної мережі Київської дистанції електропостачання.
ІНФОРМАЦІЯ_1 о 19 годині 30 хв. на 96 км перегону Миронівка-Галине Південно-Західної залізниці бригада в складі : керівника робіт начальника району контактної мережі ОСОБА_3, старшого електромеханіка ОСОБА_4, електромонтерів ОСОБА_5 і ОСОБА_6, машиніста мотовоза ОСОБА_7 проводила ремонтні роботи. ОСОБА_4, виконуючи роботи в аварійному порядку по заміні запобіжників, попав під дію неробочої наведеної напруги, втратив свідомість і впав головою вниз із 3,5 метрової висоти та смертельно травмувався.
Також судом встановлено, що ОСОБА_4 загинув через порушення правил техніки безпеки посадовою особою залізниці ОСОБА_3, який керував цими роботами, зокрема ураження електричним струмом сталося внаслідок ненадійно встановленого заземлення на шлейфи КТППО та недостатнього контролю зі сторони керівника робіт за встановленням та наглядом за постійним перебуванням заземлення на робочому місці. У відношенні начальника району контактної мережі Київської дистанції електропостачання південно-західної залізниці ОСОБА_3, що керував роботами, була порушена кримінальна справа за ч.2 ст.272 КК України, яка після розслідування направлена до суду. Постановою Кагарлицького районного суду від 14 вересня 2011 року ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку із амністією.
Крім того, встановлено, що ОСОБА_2 і ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі із 13 вересня 1981 року.
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що в результаті винних дій працівника відповідача - начальника району контактної
- 3 -
мережі ОСОБА_3, який як керівник ремонтних робіт неналежно виконував свої обов'язки, загинув чоловік позивачки ОСОБА_4, а відтак за завдану шкоду, несе відповідальність відповідач як юридична особа, з яким ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах.
Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають положенням ст.1172 ЦК України.
Проте, колегія суддів не може погодитися із висновками суду щодо наявності підстав для часткового відшкодування матеріальної шкоди, поскільки суд на порушення вимог ст.1166 ЦК України належним чином не з'ясував чи відносяться до матеріальної шкоди витрати, пов'язані із лікуванням та оздоровленням позивачки, зокрема чи є причинний зв'язок між винними діями ОСОБА_3, в результаті яких загинув чоловік позивачки, та наявністю хвороб у самої позивачки. В матеріалах справи маються медичні довідки про наявність у позивачки хронічного ерозивного гастродуоденіту та панкреатиту, проте суд не встановив чи обумовлені дані хвороби та необхідність їх лікування винними діями ОСОБА_3 З'ясування даних обставин має важливе значення для вирішення спору.
Крім того, визначаючи розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, суд допустив порушення норм матеріального і процесуального права, що у свою чергу потягло невідповідність стягнутого розміру моральної шкоди обставинам справи.
Згідно ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Стягуючи на користь позивачки моральну шкоду в розмірі 200000 грн., суд не в повній мірі врахував приписи ч.3 ст.23 ЦК України, яка визначає обставини, що підлягають врахуванню при визначенні судом розміру грошового відшкодування моральної шкоди.
Також суд дав неналежну оцінку доказам у справі, зокрема висновку судово-психологічної експертизи № 13338/11-32 від 20 квітня 2012 року, проведеної КНДІСЕ на підставі ухвали суду, де визначено розмір завданої позивачці моральної шкоди в розмірі 864 мінімальних заробітних плати, що на час ухвалення рішення у грошовому виразі становить 952128 грн. Суд не звернув увагу, що даний висновок не спростований відповідачем, який не надав суду жодного доказу з цього приводу.
З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди, визначений судом першої інстанції, не відповідає встановленим судом обставинам справи та вимогам закону.
Зазначені вище порушення, які допустив суд першої інстанції, призвели до неправильного вирішення спору.
Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
З викладених вище підстав колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині відшкодування матеріальної шкоди підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Вирішуючи вимоги в цій частині суд керується наступним.
Загальні підстави цивільно-правової відповідальності за завдану матеріальну шкоду в деліктних (позадоговірних) відносинах передбачені статтею 1166 ЦК України, відповідно до положень якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю
- 4 -
особистим немайновим правам або майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно із зазначеною нормою обов'язковими умовами такої відповідальності є сукупність кількох умов, зокрема: наявність матеріальної шкоди, протиправної поведінки заподіювача шкоди, причинного зв'язку між шкодою і протиправною поведінкою та вина заподіювача шкоди (п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди").
З матеріалів справи вбачається, що позивачка просить відшкодувати завдану їй матеріальну шкоду, що полягає у понесених витратах на її особисте лікування і оздоровлення. Колегія суддів не знаходить підстав для відшкодування на користь позивачки понесених нею витрат, поскільки в матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази про наявність причинного зв'язку між діями працівника відповідача ОСОБА_3, що призвели до смерті чоловіка позивачки, та захворюванням позивачки і її лікуванням, що потягло необхідність витрати останньою грошових коштів.
За таких обставин підстави для задоволення позовних вимог в цій частині відсутні.
Рішення суду першої інстанції щодо відшкодування моральної шкоди підлягає зміні з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч.2 цієї статті.
Згідно до ч.1 ст.1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Згідно ч.2 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям.
Відповідно до ч.3 ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Судом незаперечно встановлено, що трагічна загибель чоловіка позивачки спричинила останній глибоку моральну травму, потягла душевні страждання внаслідок втрати близької і рідної людини. У позивачки був перерваний істотний, звичний для неї ритм життєдіяльності, порушилась можливість реалізації наявних життєвих планів (повернення кредиту, спільна з чоловіком допомога дітям та виховання онуків), настала суттєва зміна і дестабілізація умов життя, обумовлена в тому числі самотністю. В результаті чого позивачка перебуває із 13 серпня 2009 року на обліку в психіатричному кабінеті Кагарлицької ЦРЛ за діагнозом: неврастенія.
При визначенні розміру моральної шкоди колегія суддів в тому числі бере до уваги викладені в апеляційній скарзі доводи та враховує проведені залізницею грошові виплати позивачці, а також доводи щодо ступеня вини заподіювача з огляду на те, що передбачений ст.272 КК України відноситься до необережних злочинів.
Оцінюючи всі докази у їх сукупності і взаємозв'язку, в тому числі, що позивачка втратила чоловіка, з яким близько тридцяти років перебувала у шлюбі, смертю якого їй завдано душевну травму, яка спричинила і тривалий час продовжує спричиняти моральні страждання, колегія суддів вважає за необхідне визначити відшкодування моральної шкоди відповідно до положень ч.3 ст.23 ЦК України з урахуванням глибини та ступеня душевних страждань позивачки, висновку судово-психологічної експертизи №13338/11-32 від 20 квітня
- 5 -
2012 року, вимог розумності і справедливості в розмірі 300000 (триста тисяч) грн.
Доводи апеляційної скарги про необгрунтованість судово-психологічої експертизи від 20 квітня 2012 року, яка як вважає залізниця носить умовний характер і проводилася виключно з матеріалів справи та слів позивача, колегія суддів вважає необгрунтованими, поскільки висновок експертизи відповідно до ст.57 ЦПК України є одним із доказів, на підставі якого суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін.
Даний доказ отриманий судом у встановленому процесуальним законом порядку, зокрема експертиза призначена і проведена за клопотанням позивачки на підставі ухвали суду, експерт попереджений про кримінальну відповідальність, а відтак висновок експертизи в даній справі є належним доказом який стосується предмету доказування і підлягає оцінці за правилами ст.212 ЦПК України.
При цьому колегія суддів враховує, що заперечуючи проти висновку експертизи, відповідач не надав належних і допустимих доказів в розумінні статей 58,59 ЦПК України, які б спростовували даний висновок судово-психологічної експертизи.
В частині розподілу судових витрат суд залишає рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія судів, -
Апеляційні скарги ОСОБА_2, Державного територіального галузевого об'єднання «Південно-західна залізниця»задоволити частково.
Рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 3 липня 2012 року в частині відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 537 гривень 95 коп. скасувати і в цій частині ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні вимог про відшкодування матеріальної шкоди.
Рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 3 липня 2012 року в частині відшкодування моральної шкоди змінити, стягнувши із Державного територіального галузевого об'єднання «Південно-західна залізниця»на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 300000 (триста тисяч) гривень.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту його проголошення.
Головуючий : ___________________
Судді : ___________________ __________________