Номер провадження 1/0531/426/2012
22.10.2012р. місто Донецьк
Куйбишевський районний суд міста Донецька у складі:
головуючого - судді: Ларіної О.В.,
при секретарі: Матвієнко О.О., Данковій С.П.,
за участю прокурора: Мамука О.В.,
захисника: ОСОБА_1,
підсудної: ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Донецька кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, українки, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_3, незаміжньої, яка має на утриманні малолітню дитину - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, раніш не судимої, судді Авдіївського міського суду Донецької області, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1, в скоєні злочину, передбаченого ст. 368 ч.3 КК України, -
Згідно з Указом Президента України № 788/2010 від 28.07.2010 року, ОСОБА_2 призначена строком на п'ять років на посаду судді Авдіївського міського суду Донецької області.
Згідно вимог ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. При цьому, судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону.
Згідно з частинами 1 та 2 ст. 1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»,- судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними згідно із законом, судову владу реалізовують професійні судді шляхом здійснення правосуддя в рамках відповідних судових процедур.
Відповідно до п.2 ст. 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», місцеві загальні суди розглядають цивільні, кримінальні, адміністративні справи, а також справи про адміністративні правопорушення у випадках та порядку, передбачених процесуальним законом.
Суддя місцевого суду, відповідно до ст. 23 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», здійснює судочинство в порядку, встановленому процесуальним законом, а також інші повноваження, визначені законом.
Статтею 54 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено права та обов'язки суддів, згідно якої, окрім іншого, суддя зобов'язаний своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства та дотримуватися правил суддівської етики, додержуватися присяги судді.
Відповідно до ст. 55 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що особа, яка вперше призначена на посаду судді, набуває повноважень судді після складання присяги судді під час урочистої церемонії у присутності Президента України.
Згідно присяги судді, наданої ОСОБА_2, остання, вступаючи на посаду судді, урочисто присягнулася об'єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно та справедливо здійснювати правосуддя, підкоряючись лише закону та керуючись принципом верховенства права, чесно і сумлінно виконувати обов'язки судді, дотримуватись морально-етичних принципів поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді та принижують авторитет судової влади.
Статтею 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що питання етики суддів визначаються Кодексом суддівської етики, що затверджується з'їздом суддів України.
Відповідно до ст. 1 Кодексу професійної етики судді, затвердженого 24.10.2002р. V з'їздом суддів України встановлено, що суддя повинен бути прикладом законослухняності, неухильно додержувати присяги й завжди поводитися так, щоб зміцнювати віру громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду.
Статтею 2 Кодексу визначено, що суддя має уникати будь-якого незаконного впливу на його діяльність, пов'язану зі здійсненням правосуддя та не вправі використовувати своє службове становище в особистих чи в інтересах інших осіб.
Згідно статей 5 та 7 Кодексу встановлено, що суддя повинен старанно й неупереджено виконувати покладені на нього обов'язки і підтримувати свою професійну компетентність на належному рівні. При цьому, суддя повинен здійснювати судочинство в межах та в порядку, визначених процесуальним законом, і виявляти при цьому тактовність, ввічливість, витримку й повагу до учасників судового процесу та інших осіб.
Крім того, статтями 10 та 11 Кодексу визначено, що суддя має утримуватись від поведінки, будь-яких дій або висловлювань, що можуть призвести до втрати віри в рівність професійних суддів, народних засідателів та присяжних при здійсненні правосудця. При цьому, суддя, що перебуває на адміністративній посаді в суді, повинен утримуватись від поведінки, дій або висловлювань, які можуть призвести до втрати віри в рівність статусу суддів і в те, що професійні судді колективно управляють внутрішньою діяльністю судів.
Статтею 12 Кодексу визначено, що суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною.
Одночасно, ст. 4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» визначено, що професійні судді є суб'єктами відповідальності за корупційні правопорушення та особами уповноваженими на виконання функцій держави.
Таким чином, ОСОБА_2 перебуваючи на посаді судді Авдіївського міського суду Донецької області, постійно здійснювала функції представника влади і, виходячи з положень п. 1 Примітки до ст. 364 та п. 2 Примітки до ст. 368 Кримінального кодексу України, є службовою особою, що займає відповідальне становище.
Так, 16 травня 2011 року на адресу Авдіївського міського суду Донецької області для розгляду по суті в порядку ст. 232 КПК України надійшла кримінальна справа № 28-30234 за обвинуваченням ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, яка прийнята до розгляду суддею цього суду Панченко О.О.
У липні 2011 року, у невстановлений досудовим та судовим слідством день та час, ОСОБА_5, з метою дізнатись про стан розгляду кримінальної справи за обвинуваченням його знайомого ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, прибув до приміщення Авдіївського міського суду Донецької області, розташованого за адресою: Донецька область, м. Авдіївка, вул. Комунальна, 14, де спілкувався із суддею цього суду Панченко О.О.
У розмові ОСОБА_2, у якої на той момент виник злочинний умисел, спрямований на одержання від ОСОБА_5 хабара, повідомила останньому, що за результатами розгляду кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, вона може постановити обвинувальний вирок, яким ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні вказаного злочину та призначити йому більш м'яке покарання, ніж передбачено санкцією ч. 2 ст. 186 КК України.
25 липня 2011 року в приміщенні Авдіївського міського суду Донецької області за вищевказаною адресою, під час особистої зустрічі з ОСОБА_5, суддя Авдіївського міського суду Донецької області Панченко О.О., будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, діючи умисно з корисливих мотивів, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на одержання хабара від ОСОБА_5, повідомила останнього, що за умови передачі їй хабара в розмірі 6 тисяч доларів США, вона зможе постановити обвинувальний вирок, яким визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні вказаного злочину, та на підставі ст. 69 КК України призначити йому більш м'яке покарання, ніж передбачено санкцією ч. 2 ст. 186 КК України.
При цьому ОСОБА_2, не бажаючи зазначати, що хабар буде одержаний особисто нею, повідомила ОСОБА_5, що половину вказаної суми грошових коштів, тобто 3 тисячі доларів США, вона має передати прокурору, який підтримує державне обвинувачення у цій кримінальній справі.
16 серпня 2011 року, тобто у день призначеного судового засідання у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, у приміщенні Авдіївського міського суду Донецької області за вищевказаної адресою, під час особистої зустрічі з ОСОБА_5, суддя Авдіївського міського суду Донецької області Панченко О.О., будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, діючи умисно з корисливих мотивів, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на одержання хабара від ОСОБА_5, повідомила останнього, що за результатами розгляду кримінальної справи вона зможе постановити обвинувальний вирок, яким визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та призначити йому покарання у виді двох років позбавлення волі, при цьому висунула умови, необхідні для застосування нею ст. 69 КК України при постановленні вироку, а саме: повне визнання ОСОБА_4 вини у вчиненні інкримінованого йому злочину та повне відшкодування збитків, спричинених внаслідок вчиненого ним злочину. Крім того, у розмові ОСОБА_2, не бажаючи повідомляти ОСОБА_5 про те, що вся сума хабара буде одержана саме нею, у черговий раз підтвердила, що половину обумовленої суми хабара, тобто 3 тисячі доларів США, вона має передати прокурору, який підтримує державне обвинувачення у цій кримінальній справі.
У подальшому, 04 листопада 2011 року, приблизно о 09 год. 32 хв., перебуваючи в службовому кабінеті № 11, розташованому в приміщенні Авдіївського міського суду Донецької області, по вул. Комунальна, 14, у м. Авдіївка, Донецької області, ОСОБА_5 передав, а ОСОБА_2, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, діючи умисно з корисливих мотивів, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на одержання хабара від ОСОБА_5, одержала грошові кошти в розмірі 1 тисячі доларів США, що згідно офіційного курсу іноземних валют, встановленого Національним Банком України, станом 04.11.2011р. складає 7980,7 гривень, як частину від обумовленої раніше суми хабара в розмірі 6 тисяч доларів США за ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_4 та призначення йому більш м'якого покарання, ніж передбачено санкцією ч. 2 ст. 186 КК України, а саме покарання у виді двох років позбавлення волі.
При цьому ОСОБА_2 визначила дату одержання решти хабара -14.11.2011 року о 12.00 години, у день чергового судового засідання у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та ухвалення, зі слів останньої, вищезазначеного обвинувального вироку, та, бажаючи довести свій злочинний умисел до кінця, висунула умову про необхідність передачі їй ОСОБА_5 решти хабара саме до початку розгляду нею цієї кримінальної справи.
У подальшому, 14 листопада 2011року, приблизно о 12 год. 44 хв., ОСОБА_2, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, діючи умисно з корисливих мотивів, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на одержання хабара від ОСОБА_5 знаходячись у приміщенні власного службового кабінету № 11 в будівлі Авдіївського міського суду Донецької області, по вул. Комунальній, буд. 14, м. Авдіївка, Донецької області, одержала від ОСОБА_5 решту обумовленої суми хабара в розмірі 5 тисяч доларів США, що згідно офіційного курсу іноземних валют, встановленого Національним Банком України, станом 14.11.2011р. складає 39911,5 гривень, за постановления обвинувального вироку щодо ОСОБА_4 та призначення йому більш м'якого покарання, ніж передбачено санкцією ч. 2 ст. 186 КК України, а саме покарання у виді двох років позбавлення волі.
Всього ОСОБА_2 одержала від ОСОБА_5 хабар у розмірі 47892,20 гривень, що у п'ять і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, відповідно хабар у значному розмірі.
Одержавши в повному розмірі хабар, доводячи свій злочинний умисел до кінця, ОСОБА_2, того ж дня, тобто 14 листопада 2011 року розглянула по суті кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_4, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
При цьому, ОСОБА_2, усвідомлюючи протиправність своїх дій, з метою як найшвидшого постановления обвинувального вироку щодо підсудного ОСОБА_4, не роз'яснюючи підсудному ОСОБА_4 його права, передбачені ст. 263 КПК України, не перевіривши явку учасників судового розгляду, не встановивши особу підсудного і часу вручення йому копії обвинувального висновку, розпочавши розгляд кримінальної справи без участі прокурора, не оголошуючи складу суду і не роз'яснюючи права відводу, тим самим грубо порушуючи вимоги ч. 1 ст. 264, ст.ст. 286, 287, 294 КПК України, розпочала судове слідство по справі.
Крім того, ОСОБА_2, нехтуючи вимогами ч. 1 ст. 289 КПК України, відповідно до яких, якщо в судове засідання не з'явиться прокурор або захисник і якщо неможливо замінити їх іншими особами, слухання справи належить відкласти, продовжила розгляд кримінальної справи по суті.
У подальшому, не виконавши вимоги ч. 1 ст. 297 КПК України, відповідно до яких судове слідство починається з читання обвинувального висновку, ОСОБА_2, в порушення ч. 1 ст. 299 КПК України, не з'ясовуючи думку учасників судового розгляду про те, які докази треба дослідити, та порядок їх дослідження, самостійно визначила обсяг доказів, що підлягають дослідженню, та порядок їх дослідження.
Після цього ОСОБА_2, нехтуючи вимогами ст. 317 КПК України, не оголосила про закінчення судового слідства у справі, та грубо порушуючи вимоги ст.ст. 318, 319, 320 КПК України, не надавши право учасникам судового розгляду виступити у судових дебатах та не надавши підсудному ОСОБА_4 останнє слово, не видаляючись до нарадчої кімнати для постановления вироку, пославшись на ст. 69 КК України, проголосила підсудному ОСОБА_4 вирок, яким визнала його винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та призначила йому покарання у виді двох років позбавлення волі.
14 листопада 2011 року, під час проведення обшуку в службовому кабінеті судді Авдіївського міського суду Донецької області Панченко О.О., виявлено та вилучено решту одержаного нею від ОСОБА_5 хабара, а саме грошові кошти у сумі 5 тисяч доларів США.
В судовому засіданні підсудна ОСОБА_2 свою вину у вчиненні злочину передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України не визнала в повному обсязі та пояснила, що вона працює в судовій системі понад 16 років. З 19 вересня 1995 року по 21 вересня 2010 року ОСОБА_2 працювала в апеляційному суді Донецької області. З 22 вересня 2010 року остання працювала на посаді судді Авдіївського міського суду Донецької області. Штатна чисельність суддів Авдіївського міського суду Донецької області складає 4 одиниці. Станом на 22 вересня 2010 року суддями працювали ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_2 У зв'язку з тим, що посада голови Авдіївського міського суду Донецької області звільнилась, між суддями Соболєвої І.П. та Мелешак О.В. почали складатись неприязні стосунки, тим більше, що керівництво апеляційного суду Донецької області направило подання до ради суддів загальних судів, до м. Києва про призначення на посаду голови суду на ім'я ОСОБА_7, а термін перебування ОСОБА_6 на посаді заступника голови суду збігав. Крім цього, враховуючи, що суддя Компанієць І.Д. повідомила, що остання планує переходити на роботу до Донецького апеляційного адміністративного суду, а між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 почались складатись більш довірительні відносини, з часом ОСОБА_7 була переведена до Шевченківського районного суду м. Києва та згодом призначена головою вказаного суду. Після чого протиріччя між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 начебто зникли.
Після переходу судді Компанієць І.Д. на роботу до Донецького апеляційного адміністративного суду, а судді Мелешак О.В. - до Шевченківського районного суду м. Києва, ОСОБА_6 було призначено на посаду голови Авдіївського міського суду Донецької області, при чому остання достеменно знала, що посаду голови Авдіївського міського суду Донецької області керівництво апеляційного суду Донецької області пропонувало ОСОБА_2, але остання добровільно відмовилась.
Таким чином з січня 2011 року та до листопада 2011 року Авдіївський міський суд Донецької області працював у складі двох суддів: Соболєвої І.П. та Панченко О.О., а в період з липня по серпень 2011 року, коли голова суду ОСОБА_6 перебувала у відпустці, ОСОБА_2 виконувала обов'язки голови суду.
Під час роботи на посаді судді Авдіївського міського суду Донецької області Панченко О.О. в робочому порядку познайомилась з начальником слідчого відділу Авдіївського МВ ГУМВС України в Донецької області ОСОБА_9, стосунки між останніми були суто діловими.
Приблизно в липні 2011 року, коли ОСОБА_2 була однією суддею Авдіївського міського суду Донецької області та виконували обов'язки голови вказаного суду, їй на мобільний телефон зателефонувала ОСОБА_9 та попросила ОСОБА_2 по кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 186 КК України, без перешкод допустити до участі в справі адвоката з м. Донецька ОСОБА_5, який є фаховим юристом і бажав на стадії судового слідства здійснювати захист ОСОБА_4, на що ОСОБА_2 відповіла, що мати декількох захисників це право підсудного, а чинити опір підсудному в залученні ще одного захисника до участі в справі суддя не має право. Після вказаної розмови, приблизно через тиждень, до ОСОБА_2 в суд прийшов ОСОБА_5
Перша зустріч та розмова між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 відбулась в приміщенні Авдіївського міського суду Донецької області в коридорі на першому поверху, і тривала не більше двох хвилин. При зустрічі ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_2, що відносно нього, їй телефонувала ОСОБА_9, а також пояснив, що він бажає бути захисником підсудного ОСОБА_4 та надав їй посвідчення адвоката Донецької області, на що ОСОБА_2 відповіла ОСОБА_5 про те що на наступному судовому засіданні по кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_4, в разі наявності бажання підсудного щодо залучення ОСОБА_5 до участі у справі в якості його захисника, та за умови надання останнім відповідних документів, які б підтверджували повноваження останнього, суд допустить ОСОБА_5 до участі у справі в якості захисника ОСОБА_4, на цьому розмова між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 була закінчена.
Після цього приблизно в кінці вересня на початку жовтня 2011 року ОСОБА_5 другий раз прийшов до судді Авдіївського міського суду Донецької області Панченко О.О., у зв'язку з тим, що остання направлялась до судового засідання розмова між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 відбулась у коридорі суду, в ході якої ОСОБА_2 повідомила ОСОБА_5 про наступну дату слухання кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_4, розмова тривала не більш хвилини.
Третій раз ОСОБА_5 прийшов до ОСОБА_2 приблизно 04 листопада 2011 року, приблизно ближче до обіду, до службового кабінету останньої зайшов ОСОБА_5 та в розмові останній намагався з'ясувати у ОСОБА_2 обставини по кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 186 КК України, крім цього під час вказаної розмови ОСОБА_5 намагався окреслити перелік пом'якшуючих обставин відносно ОСОБА_4, що ОСОБА_5 після залучення до участі у справі в якості захисника буде мати можливості ознайомитись з матеріалами справи відносно ОСОБА_4, а також всі обставини по справі вона буде з'ясовувати в судовому засіданні. Вказана розмова між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 тривала не більш трьох хвилин, але ніяких грошей останній, ОСОБА_2 не передавав, а остання не вимагала.
14 листопада 2011 року приблизно о 12.00 години до службового кабінету ОСОБА_2 в Авдіївський міський суд Донецької області знов прийшов ОСОБА_5 і, привітавшись, підійшов до її столу справі від неї, передав ОСОБА_2 заяву, як потім з'ясувалось, це була заява від потерпілого, про відсутність матеріальних та моральних претензій до підсудного ОСОБА_4 Під час ознайомлення ОСОБА_2 з заявою, яку надав ОСОБА_5, останній продовжував перебувати в службовому кабінеті ОСОБА_2, чим він займався підчас того, як ОСОБА_2 читала заяву останній не відомо, але вона може лише здогадуватися, що саме в цей час ОСОБА_5 поклав та залишив скруток грошей між справами, які знаходилась у стопці на приставному столі та були призначені до розгляду на 14 листопада 2011 року в кабінеті ОСОБА_2, але остання самого руху ОСОБА_5 не бачила. Після ознайомлення з заявою ОСОБА_2 поклала її до матеріалів справи та промовила, що все буде вирішуватися в судовому засіданні та вивила ОСОБА_10 до коридору зі свого службового кабінету, де попросила секретаря судового засідання Сильчеву Ю.С. провести ОСОБА_5 до залу судового засідання, вказавши, що останній новий захисник ОСОБА_4
Після цього ОСОБА_2 повернулась до свого службового кабінету, де знаходилась приблизно 30 хвилин та займалась з іншими справами. Після цього до кабінету ОСОБА_2 зайшла секретар судового засідання Лисенко Л.М., яка повідомила, що підсудний ОСОБА_4 доставлений конвоєм та вже заведений до залу судових засідань, захисник ОСОБА_11 вже підходить до суду, при цьому ОСОБА_2 самостійно зателефонувала державному обвинувачу Лук'янченко М.В. на мобільний телефон та повідомила про слухання справи ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 186 КК України, у зв'язку з тим, що це був обіденний час, ОСОБА_12 повідомила, що вона скоро приїде, а ОСОБА_2 може починати судове засідання. Після того, як ОСОБА_2 вийшла в судове засідання по кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 186 КК України, встановила осіб, які з'явились до суду, та не дочекавшись клопотань ОСОБА_4 про допуск до участі у справі захисника ОСОБА_5, останній також жодних документів в судовому засіданні ОСОБА_2 не надав, тоді остання повідомила про те, що вони будуть чекати захисника ОСОБА_13, на що ОСОБА_4 заявив клопотання про відмову від захисника ОСОБА_13, а також пояснив, що вину в здійсненні злочину ч. 2 ст. 186 КК України визнає в повному обсязі, не заперечує проти скороченого порядку розгляду справи, свій захист здійснювати буде самостійно, також відмовляється від технічного фіксування процесу, у зв'язку з тим, що прокурора не було в судовому засіданні ОСОБА_2 звернулась до секретаря судового засідання Лисенко Л.М. та сказала письмово відібрати від ОСОБА_4 всі заяви, які останній зробив в судовому засіданні, а сама піднялась до свого службового кабінету, при виході із залу судового засідання ОСОБА_2 зустрілась з адвокатом ОСОБА_13, якій повідомила, що ОСОБА_4 від послуг останньої відмовився та захист свій буде здійснювати самостійно. При виході з залу судового засідання, вирок ОСОБА_2 не оголошувала ОСОБА_4 Приблизно через 10 хвилин до службового кабінету ОСОБА_2 зайшла секретар судового засідання Лисенко Л.М. та повідомила, що ОСОБА_4 відмовився писати заяви, які оголосив в судовому засіданні, та знов потребує послуг захисника ОСОБА_13, вину в здійсненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України не визнає в повному обсязі та просив слухати його справу за допомогою технічного фіксування.
Після чого ОСОБА_2 знов повернулась до судового засідання, щоб пересвідчитись у позиції підсудного, під час бесіди, ОСОБА_4 повідомив, що на нього здійснюється тиск, але не судом, у зв'язку з чим він змінює свою позицію та писати жодних заяв відмовляється, на що ОСОБА_2 звернувшись до секретаря судового засідання та працівників конвойної роти дала розпорядження про те щоб останні склали акти та написали доповідні заяви про те що ОСОБА_4 під час судового засідання заявляв клопотання про відмову від захисника ОСОБА_13, від технічного фіксування судового процесу та просив розглянути справу в скороченому провадженні, у зв'язку з повним визнанням своєї вини. Після цього ОСОБА_2 знов повернулась до свого службового кабінету, з метою призначення наступної дати слухання справи за обвинуваченням ОСОБА_4
Після того, як ОСОБА_2 знов піднялась до свого службового кабінету приблизно через 2-3 хвилини до її кабінету увійшла слідча-оперативна група, як потім стало відомо з Генеральної прокуратури України, в кількості шості осіб та поняті, після чого в кабінеті ОСОБА_2 проведений був обшук, в ході якого на приставному столі, в стопці справ призначених на 14 листопада 2011 року були знайдені та вилучені гроші в розмірі 5000 доларів США, про існування вказаних грошей ОСОБА_2 нічого не знала. При проведенні обшуку слідча-оперативна група чітко знала де лежать гроші, тому що з самого початку почали оглядати приставний стіл, більш ніякі предмети меблі в кабінеті не оглядались. Крім цього ОСОБА_2 вимагала від експерта, щоб останній обстежив її руки, але слідчий заборонив це роботи, але пізніше експерт зробив змиви з рук ОСОБА_2
Під час обшуку 14 листопада 2011 року в кабінеті ОСОБА_2 були вилучені кошти в розмірі 5000 доларів США, системний блок її комп'ютера, а також зі слів одного учасника групи, їй стало відомо, що вони шукають вирок відносно ОСОБА_4 але у зв'язку з тим, що ОСОБА_2 не виносила вирок стосовно ОСОБА_4 його не знайшли.
Крім цього одночасно, коли проводились слідчі дії за участю ОСОБА_2 в службовому кабінеті Авдіївського міського суду Донецької області, додатковою слідчо-оперативною групою проводився обшук за місцем проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 в Київському районі м. Донецька, де остання проживає разом з батьками, малолітнім сином та молодшою сестрою, як з часом стало відомо ОСОБА_2, то в ході вказаного обшуку в квартирі де вона мешкала були знайдені та вилучені сто доларів США, які начебто мали відношення до одержання хабара ОСОБА_2 від ОСОБА_5, що не може відповідати дійсності, у зв'язку з тим, що ніяких грошей ОСОБА_2 від ОСОБА_5 не отримувала.
Вирок про який в судовому засіданні казав свідок ОСОБА_4, підсудна ОСОБА_2 наполягала, що такого документу не існувало, вона лише направилась до нарадчьої кімнати для його складання, але коли ОСОБА_2 від секретаря Лисенко Л.М. дізналась, що ОСОБА_4 відмовився писати письмово всі заяви, які заявив в ході судового засідання, ОСОБА_2 вирішила вийти з нарадчьої кімнати та відновити судове слідство.
Крім цього ОСОБА_2 на протязі всього часу слухання справи наполягала, що визнає факт порушення з її боку норм кримінально-процесуального закону, у зв'язку з тим, що в Авдіївському міському суді Донецької області велике навантаження, а працювали лише дві судді, але вказані факти жодного відношення до отримання хабара не мають, і відповідно до вимог ст. 63 Конституції України остання відмовилась давати пояснення за вказаними обставинами.
Не дивлячись на невизнання своєї вини підсудної ОСОБА_2, її вина в скоєні злочину, повністю доказана сукупністю зібраних по справі доказів.
Так, будучі допитаної в ході досудового слідства в якості підозрюваної, ОСОБА_2 пояснила, що з 22 вересня 2010 року вона працює на посаді судді Авдіївського міського суду Донецької області, в її провадженні перебувала кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України. Влітку ОСОБА_2 зателефонували її знайомі та попросили прийняти одну особу, через деякий час до службового кабінету ОСОБА_2 прийшов раніше їй не знайомий чоловік, який представився ОСОБА_5, як потім стало відомо - це був ОСОБА_5, також повідомив, що він прийшов за рекомендацією знайомих ОСОБА_2, при цьому надав свідоцтво про права на зайняття адвокатською діяльністю, та повідомив, що він дуже хвилюється за долю свого знайомого ОСОБА_4, та поцікавився станом розгляду кримінальної справи за обвинуваченням останнього, де саме відбувалась розмова між ОСОБА_5 та ОСОБА_2, остання у зв'язку з давністю часу не пам'ятала.
На запитання ОСОБА_14, ОСОБА_2 повідомила, що дійсно в її проваджені перебуває кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_4 але якщо ОСОБА_5 хвилюється за ОСОБА_4, то він може самостійно його захищати як адвокат, на що ОСОБА_15 поцікавившись судовою перспективою вказаної кримінальної справи, отримавши відповідь від ОСОБА_2, що вона не може обговорювати з ним питання, яки його цікавлять, але вказала, що ОСОБА_4 вину не визнає, на цьому перша зустріч останніх завершилась.
В подальшому ОСОБА_5 ще декілька разів приїжджав до ОСОБА_2 в приміщення Авдіївського міського суду Донецької області, та в розмові постійно цікавився судовою перспективою кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_4, однак ОСОБА_2 звертала увагу ОСОБА_5, що вона ці питання обговорювати з ним не може.
Так в один із разів коли ОСОБА_5 приїжджав в Авдіївський міський суд Донецької області, останній запитав у ОСОБА_2, якщо він особисто буде захищати інтереси ОСОБА_4, а останній відмовиться від призначеного адвоката, та ОСОБА_4 примириться з потерпілими, відшкодує всю матеріальну шкоду останнім, чи може буде призначити ОСОБА_4 покарання не передбачене санкцією ч. 2 ст. 186 КК України, на що ОСОБА_2 повідомила, що можливе все, справа взагалі не слухалась і наступна дата слухання призначена на 14 листопада 2012 року о 12-тої чи 13-тої години.
14 листопада 2011 року приблизно о 12.00 години конвой доставив підсудного ОСОБА_4 до Авдіївського міського суду Донецької області. Приблизно о 13.00 години до службового кабінету ОСОБА_2 прийшов ОСОБА_16, який повідомив, що ОСОБА_4 відмовився від свого захисника, що захищати останнього буде сам, тоді ОСОБА_2 підійшла до секретаря судових засідань ОСОБА_17, яку попросила, щоб вона заводила підсудного ОСОБА_4 до залу судових засідань, а також забезпечила явку захисника ОСОБА_4 та прокурора.
В цей час ОСОБА_2 перебувала в нарадчій кімнаті по кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_18 за ст. 185 ч.2 КК України але у зв'язку з тим, що кримінальні справи за якими обвинувачені перебувають під вартою, слухання останніх кримінальних справ мають пріоритет над кримінальними справами за якими обвинувачені перебувають на підписці про невиїзд, тому ОСОБА_2 вирішила вийти з нарадчої кімнати по кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_18 та спрямувала до зали судових засідань для слухання справи за обвинуваченням ОСОБА_4
Після того, як ОСОБА_2 вийшла зі свого кабінету, їй на зустріч підійшла ОСОБА_17, яка повідомила, що захисник ОСОБА_13 в телефонному режимі сказала, що вона вже наближається до суду і скоро буде, в свою чергу ОСОБА_2 повідомила, що остання самостійно зателефонує прокурору Лук'янченко М.В. та почала повертатись до свого кабінету, коли до неї знов підійшов ОСОБА_5, який повідомив, що він бажає особисто представляти інтереси ОСОБА_4, тому хотів би його побачити до судового засідання, тоді ОСОБА_2 дала розпорядження секретарю судових засідання ОСОБА_19, щоб остання провела ОСОБА_5 до залу судових засідань де буде проведено слухання справи за обвинуваченням ОСОБА_4
В цей же час ОСОБА_2 зателефонувала прокурору - Лук'янченко М.В., у якої поцікавилась коли вона буде в суді, на що остання повідомила, що в суд приїде о 14.00 години, так як перебуває на обіді вдома, тобі ОСОБА_2 повідомила, що ОСОБА_4 доставили конвоєм, у нього новий адвокат, і вона виходить до судового засідання для з'ясування позиції ОСОБА_4 Коли ОСОБА_2 зайшла в зал судових засідань в ньому вже знаходились ОСОБА_4, ОСОБА_5, три працівника конвойній роти та секретар судових засідань ОСОБА_17, також ОСОБА_2 з залу судового засідання видаліла двох свідків по кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_4 При цьому ОСОБА_2 побачивши, що в судовому засіданні немає прокурора та захисника ОСОБА_13, ОСОБА_2 сказала, що вони будуть чекати останніх. Після чого підсудний ОСОБА_4 піднявся та сказав, що хоче зробити заяви, та повідомив, що він відмовляється від адвоката ОСОБА_13 та буде захищати саме самостійно, що фіксування судового процесу вже не потрібно, оскільки він визнає себе винним у повному обсязі, в скоєному злочині розкаюється, і просив справу розглянути в скороченому порядку.
Після чого ОСОБА_2 роз'яснила суть пред'явленого обвинувачення по ч. 2 ст. 186 КК України та наслідки слухання справи в скороченому порядку, на що ОСОБА_4 повідомив, що йому все зрозуміло.
Оскільки на думку ОСОБА_2 всі етапи судового процесу по вказаній кримінальній справі були пройдені, остання вирішила видалитись до нарадчої кімнаті для постановлення вироку, а також зазначила, що вирок буде пізніше, що конвой може забрати підсудного ОСОБА_4 до слідчого ізолятора, при цому матеріали по кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_4 залишились у секретаря судового засідання Лисенко Л.М., у зв'язку з тим, що остання повинна була відібрати у підсудного ОСОБА_4 всі письмові заяви та клопотання, які останній зробив в судовому засіданні, коли ОСОБА_2 виходила з залу судового засідання вона зустріла захисника ОСОБА_13, якій повідомила, що ОСОБА_4 відмовився від її послуг і вона може бути вільною.
Повернувшись до себе в службовий кабінет ОСОБА_2 повідомила секретаря судового засідання Сильчеву Ю.С., що до 14.00 години вона буде перебувати в нарадчій кімнаті по кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_18, через 5 хвилин до службового кабінету к ОСОБА_2 знов зайшов ОСОБА_5, який повідомив, що ОСОБА_4 відмовився від написання всіх заяв, які зробив в залі судового засідання, тоді ОСОБА_2 знов спустилась на перший поверх, зайшла в зал судових засідань, де у ОСОБА_4 запитала в чому справа, що сталось, чому він відмовляється писати письмово зроблені останнім раніше заяви, на що ОСОБА_4 повідомив, що нічого писати не буде, що він свою вину в скоєні злочину передбаченого ч.2 ст. 186 КК України не визнає, на нього здійснювався тиск, але не судом, і говорити він нічого не буде, на що ОСОБА_2 дала розпорядження секретарю Лисенко Л.М., разом з працівниками конвойної роти скласти акти про раніш заявлені клопотання ОСОБА_20, для того щоб ОСОБА_2 мала можливість відновити провадження по справі. Після цього ОСОБА_2 повернулась до себе в кабінет.
При наданні відповіді на запитання слідчого щодо виявлених грошей в сумі 5000 доларів США при обшуку службового кабінету ОСОБА_2, остання повідомила, що їй не відомо, що за гроші виявлені в ходу обшуку її кабінету, гроші були виявлені серед матеріалів справ, яки вона ще не розглянула 14 листопада 2011 року, та як ці кошти опинились у неї в кабінеті їй не відомо, і вона вважає що все це провокація.
Також ОСОБА_2 пояснила, що від ОСОБА_5 вона ніяких грошей не отримувала. ОСОБА_2 не отримувала ні 04 листопада 2011 року, ні 14 листопада 2011 року ні від кого грошових коштів.
Крім цього ОСОБА_21 не пам'ятає від кого саме вона отримала заяву від потерпілих по кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди з боку останнього, чи від свого секретаря, чи від ОСОБА_5 (т.3 а.с. 105-111).
Після оголошення протоколу допиту в якості підозрюваної ОСОБА_2 від 14 листопада 2011 року та на запитання учасників процесу стосовно встановлених розбіжностей підсудна скориставшись правом передбаченим ст. 63 Конституції України відмовилась від дачі відповідей на вказані запитання.
Саме ці показання в частини оголошення ОСОБА_4 вироку, суд приймає до уваги, тому що вони послідовні та узгоджуються з іншими зібраними по справі доказами.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_17 показала, що вона з 2004 року по 2011 рік працювала секретарем судового засідання Авдіївського міського суду Донецької області. 14 листопада 2011 року ОСОБА_17 перебувала в суді та слухала з суддею Авдіївського міського суду Донецької області Панченко О.О. кримінальні справи, після обіду в зазначений день була призначена кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_4, який перебував під вартою.
14 листопада 2011 року в судовому засіданні при слуханні кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_4 були присутні підсудний, ОСОБА_17, суддя Панченко О.О., працівники конвойної роти, а також незнайомий чоловік, як вільний слухач. В судовому засіданні були відсутні захисник ОСОБА_13 та прокурор.
Під час слухання справи за обвинуваченням ОСОБА_4 14 листопада 2011 року протокол судового засідання вела ОСОБА_17, протокол судового засідання був закінчений проголошенням суддею Панченко О.О. міри покарання підсудному, при цьому призначена міра покарання оголошувалась стоячи. Таким чином суддя Панченко О.О. оголосила резолютивну частину вироку за обвинуваченням ОСОБА_4 При слуханні кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_4, суддя Панченко О.О. двічі виходила із залу судових засідань.
В ході судового засідання підсудний ОСОБА_4 вину визнавав. ОСОБА_17 отримавши розпорядження судді про відбирання від ОСОБА_4 письмових заяв про визнання ним вини в скоєні злочину, про можливість розгляду справи в скороченому порядку, про відмову від захисника ОСОБА_13 та інші, ОСОБА_4 відмовився їх писати. Після того, як кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_4 була розглянута ОСОБА_17 зателефонувала ОСОБА_12, яка підтримувала державне обвинувачення та повідомила, що кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_4 розглянута, останній вину визнав.
У судді Панченко О.О. всі справи лежать на приставному столі, в кабінеті останньої, 14 листопада 2011 року ніяких справ з вказаного столу ОСОБА_17 не брала та не клала.
При наданні відповідей на запитання учасників процесу свідок ОСОБА_17 пояснила, що самовідвід суддя Панченко О.О. при розгляді кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_4 не заявляла, про це свідок чує вперше.
Допитана в якості свідка ОСОБА_12 в судовому засіданні показала, що вона є заступником прокурора м. Авдіївки Донецької області, 14 листопада 2011 року в першої половині дня ОСОБА_12 перебувала в Авдіївському міському суді м. Авдіївки Донецької області, де підтримувала державне обвинувачення по кримінальним справам. На вказану дату після обіду була призначена кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_4, який перебував під вартою, справа знаходилась в провадженні судді Авдіївського міського суду Донецької області Панченко О.О. Залишивши свої речі та наглядові провадження ОСОБА_12 на обід направилась додому, під час обіденного часу останній на мобільний телефон зателефонувала ОСОБА_2, та повідомила, що конвой доставив ОСОБА_4 але немає ще його захисника ОСОБА_13, на що ОСОБА_12 повідомила, що вона скоро буде тому що знаходиться поряд з судом.
Після цього ОСОБА_12 на мобільний телефон зателефонувала секретар судового засідання, який почав просити з'ясувати, що відбувається в суді, а також повідомила, що в суді знаходяться люди, яки представляються, як працівники Генеральної прокуратури України.
У зв'язку з тим, що речі ОСОБА_12 залишились в суді на другому поверсі, остання направилась після обіду до суду але на другий поверх її не пропустили.
При наданні відповідей на запитання учасників судового процесу ОСОБА_12 повідомила, що про розгляд кримінальної справи за обвинувачення ОСОБА_4 остання дізналась від секретаря судового засідання Лисенко Л.М., а саме що по вказаній кримінальній справі оголошено покарання у вигляді двох років позбавлення волі з застосуванням ст. 69 КК України, але по кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_4 14 листопада 2011 року, вирок не ухвалювався, дану інформацію ОСОБА_12 запитувала в суді, де їй було повідомлено, що справа за обвинуваченням ОСОБА_4 була спрямована до Ясиноватського міського суду Донецької області для розгляду по суті. В судовий процес 14 листопада 2011 року ОСОБА_12 по кримінальній справі за обвинувачення ОСОБА_4 так і не потрапила, що відбувалось на засіданні в зазначений день свідку не відомо.
Крім цього ОСОБА_12 ніяких грошей не від кого по кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_4 по ст. 186 ч.2 КК України не отримувала, а також ніхто останній не пропонував отримати за розгляд вказаної справи гроші.
Допитана в якості свідка ОСОБА_9 в судовому засідання показала, що в період часу з 2004 року по вересень 2011 року вона працювала начальником СВ Авдіївського міського управління ГМВС України в Донецькій області, між нею та суддею Авдіївського міського суду Донецької області Панченко О.О. були лише робочі відносини. Під час роботи на посаді начальника СВ Авдіївського МУ ГУМВС України в Донецькій області, в провадженні вказаного слідства перебувала кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_4 але вказана кримінальна справа була направлена до Авдіївського міського суду Донецької області, у якого судді перебувала вказана кримінальна справа свідку не відомо. Судді Панченко О.О. свідок ОСОБА_9 по кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_4 не телефонувала, ні якого ОСОБА_5 не просила прийняти. ОСОБА_9 не виключає, що могли мати місце випадки, коли остання телефонувала ОСОБА_2 але виключно з робочими питаннями.
В судовому засіданні допитаний в якості свідка ОСОБА_22 показав, що останній є командиром Авдіївського районного відділу ГУМВС України в Донецької області групи конвоювання ГКСМ і, 14 листопада 2011 року до Авдіївського міського суду Донецької області був доставлений підсудний ОСОБА_4 який перебував під вартою та утримувався в слідчому ізоляторі.
Так, 14 листопада 2011 року до початку судового засідання до конвойної кімнати, де перебувають особи, яки знаходяться під вартою спустився секретар судового засідання Лисенко Л.М. з незнайомим чоловіком, якого остання представила, як адвоката підсудного ОСОБА_4, а також вказала що це розпорядження судді Авдіївського міського суду Донецької області Панченко О.О. Незнайомого чоловіка пропустили до конвойної кімнати, де останній розмовляв з ОСОБА_4 але про що останні розмовляли ОСОБА_22 не відомо, так як вони розмовляли дуже тихо між собою.
14 листопада 2011 року судове засідання відбувалось за участю судді, помічника судді, був чи ні прокурор свідок у зв'язку з тривалістю подій не пам'ятає. 14 листопада 2011 року суддею вирок ОСОБА_4 був проголошений, міра покарання була проголошена. Вирок проголошували стоячи. Також в судовому засіданні був присутній чоловік, який спілкувався до судового засідання з ОСОБА_4, і якого представили, як адвоката, задавав чи ні вказаний чоловік комусь запитання свідок не пам'ятав, лише вказавши, що вказаний чоловік постійно виходив та заходив в зал судового засідання та розмовляв по телефону.
Після оголошення протоколу допиту свідка ОСОБА_22 (т.2 а.с. 127-130), свідок наполягав на показах, які останній дав в ході досудового слідства та просив до уваги брати саме показання, які були оголошені судом згідно протоколу допиту в якості свідка від 15 листопада 2011 року.
Згідно з оголошеним протоколом допиту в якості свідка ОСОБА_22 від 15 листопада 2011 року (т. 2 а.с. 127-130) вбачається, що 14 листопада 2011 року на 13.00 годину підсудного ОСОБА_4 доставили до Авдіївського міського суду Донецької області, конвоєм у складі - ОСОБА_22, ОСОБА_23 та ОСОБА_24
Після того, як підсудного розмістили в конвойній кімнаті суду, до ОСОБА_22В, підійшов секретар судового засідання Сильчева Ю. з невідомим чоловіком та попросила дати можливість поспілкуватись адвокату та підсудному ОСОБА_4 при цьому послалась на особисте розпорядження судді Панченко О.О. Незнайомий чоловік з ОСОБА_4 пошептавшись пішов, зміст розмови свідок не чув.
Приблизно через п'ять хвилин прийшла секретар судового засідання Лисенко Л.М., яка попросила завести підсудного ОСОБА_4 до залу судових засідань № 1, куди свідок, ОСОБА_23, та ОСОБА_24 завели підсудного ОСОБА_4, також в судове засідання зайшли секретар судового засідання Лисенко Л.М., суддя Панченко О.О., більш нікого не було, ні прокурора, ні захисника, хоча адвокат ОСОБА_13 запізнившись на судове засідання відкрила двері зали, але у зв'язку з тим, що вона запізнилась остання до зали не пройшла.
В ході судового засідання ОСОБА_4 вину визнав, відмовився від захисника ОСОБА_13, відмовився від технічної фіксації процесу, після цього суддя наголосила, що ОСОБА_4 повинен всі ці клопотання викласти в письмовій формі та запитала не заперечує останній проти скороченого порядку розгляду справи, на що ОСОБА_4 погодився. Потім суддя Панченко О.О. прочитала заяву від потерпілих про відшкодування матеріальних збитків останнім з боку ОСОБА_4 і відсутність претензій до останнього, далі суддя подивилась матеріали кримінальної справи, сказала що може застосувати ст. 69 КК України.
Після цього суддя Панченко О.О. оголосила обвинувальний вирок ОСОБА_4 з мірою покарання два роки позбавлення волі та сказала, що копію вироку йому буде направлено поштою до слідчого ізолятору. Потім з залу судового засідання вийшла суддя, а за нею невідомий чоловік, який знаходився в залі судового засідання.
Секретар судового засідання Лисенко Л.М. почала диктувати заяви ОСОБА_4, які останній робив під час слухання справи, але ОСОБА_4 відмовився їх письмово викладати, тоді ОСОБА_17 спрямувала до судді, і в залі судових засідань знов з'явилась суддя Панченко О.О., яка підвищеним тоном сказала ОСОБА_4, що вирок вже проголошений і останній повинен написати заяви, які заявляв під час судового засідання, після цього ОСОБА_2 вийшла з залу судових засідань, а ОСОБА_4 був доставлений до слідчого ізолятору. В ході судового засідання при розгляді кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_4, прокурора в судовому засіданні не було.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_23 показав, що 14 листопада 2011 року до Авдіївського міського суду Донецької області був доставлений конвоєм, куди входив і свідок, підсудний ОСОБА_4 До судового засідання до ОСОБА_4 приходив в конвойну кімнати його захисник, невідомий чоловік, раніше свідок його не бачив, розмова між якими була суто діловою, але зміст якої ОСОБА_23 не чув. Після цього було проведене судове засідання, яке проведено було в скороченому порядку, у зв'язку з повним визнання вини підсудним, а також був проголошений вирок ОСОБА_4, яким останній був не задоволений, він кричав, що дали забагато. Перед тим, як проголосити обвинувальний вирок суддя виходила до нарадчьої кімнати. В судовому засіданні були присутні суддя, секретар, підсудний та конвой, захисник ОСОБА_4, незнайомий чоловік також був присутнім в залі судового засіданні. Від захисника ОСОБА_13 в судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 відмовився. Суддя Панченко О.О. вирок оголошували з паперового носія та починався вирок "Іменем України" та всі в залі судового засідання при цьому слухали вирок стоячи. Після цього суддя Панченко О.О. звернула увагу підсудного ОСОБА_4, що вирок буде останньому направлений поштою в слідчий ізолятор. Крім цього суддя Панченко О.О. після того, як ОСОБА_4 відмовився письмово викладати свої заяви, які останній зробив під час судового засідання, повторила, що вирок остання вже ОСОБА_4 оголосила і він може його оскаржувати.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_24 при наданні відповідей на запитання учасників процесу показав, що 14 листопада 2011 року він з слідчого ізолятора доставив в Авдіївський міський суд Донецької області ОСОБА_4, який перебував під вартою. В суді підсудний перебував в конвойній кімнаті до якого до початку судового засідання заходив його захисник.
В судовому засіданні перебували суддя, секретар, захисник - чоловік, підсудний та працівники конвойної роти в кількості трьох чоловік. Прокурора в судовому засідання не було. Вирок 14 листопада 2011 року ОСОБА_4 суддею Панченко О.О. був проголошений, призначена була міра покарання, з якою ОСОБА_4 не погодився. Вирок суддя Панченко О.О. оголошувала стоячи та довго.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 при відповіді на запитання учасників процесу повідомила, що на 14 листопада 2011 року було призначене судове засідання по кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_4, захисником останнього була призначена адвокат ОСОБА_13
14 листопада 2011 року ОСОБА_13 зателефонувала секретар та повідомила, що ОСОБА_4 доставили в суд і судове засідання відбудеться, коли ОСОБА_13 прийшла до суду приблизно о 13.00 годин, то зрозуміла, що спізнилась на судове засідання та воно вже розпочалось, остання відкрила двері зала судових засідань та побачивши в залі суддю Панченко О.О. та секретаря Лисенко Л.М. зразу ж зачинила двері, при цьому ОСОБА_13 побачили всі хто перебував в залі судового засідання.
Особисто ОСОБА_4 не відмовлявся від послуг ОСОБА_13, як від захисника, в присутності останньої, ОСОБА_13 стало відомо про те що ОСОБА_4 відмовився від її послуг зі слів судді, коли вже вона вийшла з залу судового засідання.
Про те що суддя Панченко О.О. 14 листопада 2011 року проголосила вирок ОСОБА_4, свідку не відомо.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 показав, що 14 листопада 2011 року він був доставлений до Авдіївського міського суду Донецької області, де кримінальна справа відносно останнього перебувала у проваджені у судді Панченко О.О.
14 листопада 2011 року під час проведення судового засідання по його кримінальній справі судове слідство не проводилось, а вирок був проголошений. Після того, як вирок проголосили ОСОБА_4 знов був доставлений до слідчого ізолятора.
З ОСОБА_5 раніше ОСОБА_4 був знайомий, останні познайомились в слідчому ізоляторі м. Донецька, коли ОСОБА_5 відбував покарання, таким чином між останніми були приятельські відношення. Про те, що ОСОБА_4 перебував під слідством та тримався під вартою ОСОБА_5 стало відомо від співмешканки ОСОБА_4
Приблизно в березні 2011 року ОСОБА_5 звернувся до ОСОБА_4 та запропонував йому свою допомогу. ОСОБА_4 було відомо, ІНФОРМАЦІЯ_6, а також що останній представляв інтереси по цивільним справам інших громадян, чи мав останній свідоцтво про адвокатську діяльність, ОСОБА_4 не відомо.
З ОСОБА_5 до 14 листопада 2011 року ОСОБА_4 не бачився, останній перебував в слідчому ізоляторі.
14 листопада 2011 року суддею Панченко О.О. Морозу Р.В. був проголошений вирок, згідно з яким останньому було призначене покарання у вигляді двох років позбавлення волі з застосуванням ст. 69 КК України, від потерпілих була заява про відсутність матеріальних та моральних претензій. Перед проголошенням вироку суддя не виходила до нарадчьої кімнати, перед судовим засіданням до ОСОБА_4 в конвойну кімнату заходив ОСОБА_5, який повідомив ОСОБА_4, що останній повинен визнати свою вину, і лише з цих умов, строк покарання буде умовним, на що ОСОБА_4 погодився. В судовому засіданні ОСОБА_4 визнав свою вину в скоєнні злочину, після чого суддя сказала ОСОБА_4, щоб останній відмовився від послуг захисника, однак коли ОСОБА_4 після оголошення вироку почув, що строк покарання два роки позбавлення волі, а ні умовний строк, відмовився писати заяви.
Від ОСОБА_5 було відомо ОСОБА_4, що ОСОБА_5В, за гроші вирішив проблему з суддею, при чому спочатку задаток, а потім всю суму, яку саме суму грошей передавав ОСОБА_5 судді Панченко О.О., Морозу Р.В. не відомо, але останній розумів, що йому прийдеться повертати всі гроші ОСОБА_5 за вирішення його проблем. З метою повернення грошей ОСОБА_5, в майбутньому ОСОБА_4 планував продати квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3.
14 листопада 2011 року в судовому засіданні при розгляді кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_4 були присутні, суддя, секретар, ОСОБА_5, працівники конвою. Прокурора та захисника ОСОБА_13 в судовому засіданні не було.
Вирок оголошувався стоячи, суддя оголосила про те що ОСОБА_4 вона визнає винним в злочині та застосували до міри покарання ст. 69 КК України. Вирок суддею був прочитаний з паперового носія. Копію вирока на руки ОСОБА_4 не отримував.
Під час перебування в слідчому ізоляторі у ОСОБА_4 знаходився мобільний телефон за допомогою якого останній спілкувався з ОСОБА_5
14 листопада 2011 року ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_4, що він його захищати не буде, так як все вже вирішив з суддею Панченко О.О.
Під час судового засідання 14 листопада 2011 року ОСОБА_4 добровільно визнав свою вину в скоєному злочині, відмовився від послуг захисника ОСОБА_13, та від технічної фіксації судового процесу, але після того, як почув проголошений вирок з призначеним покаранням у вигляді двох років позбавлення волі, передумав та відмовився від раніш заявлених клопотань.
Про те, що ОСОБА_5 звернувся до правоохоронних органів з заявою про отримання суддею Панченко О.О. хабара, він ОСОБА_4 не говорив.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 показав, що у зв'язку з тим, що після подій 14 листопада 2011 року пройшов тривалий час, понад дев'ять місяців, останній, обставини події добре не пам'ятає, наполягав на показах, які останнім були дані в ході досудового слідства, але на запитання учасників процесу ОСОБА_5 перед оголошенням його протоколу допиту в якості свідка в ході досудового слідства останній повідомив, що йому в березні 2011 року на мобільний телефон зателефонував його знайомий ОСОБА_4, який повідомив, що відносно останнього порушена кримінальна справа і він перебуває в слідчому ізоляторі, у зв'язку з тим, що останньому обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, просив допомоги у ОСОБА_5 Після цього останній направився до Авдіївського міського суду Донецької області з метою з'ясування у судді перспективи розгляду справи за обвинуваченням ОСОБА_4
При зустрічі з суддею Панченко О.О., остання в першу зустріч ніяких сум не називала, при співбесіді стало відомо, що за злочин, який вчинив ОСОБА_4, останньому можуть призначити міру покарання у вигляді шості років позбавлення волі, також ОСОБА_5 наполягав, що останній не є адвокатом, та не пред'являв судді ні яких свідоцтв про зайняття адвокатською діяльністю.
При другій зустрічі суддя Панченко О.О. повідомила ОСОБА_5, що призначити покарання ОСОБА_4 можливо з застосуванням ст. 69 КК України та призначити два роки позбавлення волі, за шість тисяч доларів США. Суму шість тисяч доларів США назвала сама суддя Панченко О.О. Після чого ОСОБА_5 звернувся до правоохоронних органів з відповідною заявою про запропонуванні в передачі хабара судді Панченко О.О.
Також при наданні відповідей на запитання учасників процесу ОСОБА_5 наполягав, що він не є агентом правоохоронних органів, жодних відношень з працівниками міліції не має, наявність у останнього судимостей, які він вважав за можливим не вказувати, не є підставою для висновків, що ОСОБА_5 є агентурним агентом працівників правоохоронних органів. З боку останнього провокацій відносно судді Панченко О.О. не було. Рішення про звернення до правоохоронних органів ОСОБА_5 прийняв самостійно, своє рішення з ОСОБА_4 він не обговорював, та останнього не ставив до відома про звернення до правоохоронних органів.
Умовний строк покарання для ОСОБА_4 з суддею також обговорювався але остання сказала, що мінімум тільки два роки позбавлення волі, на що ОСОБА_5 погодився. Під час передачі грошей ОСОБА_2, остання бачила ці гроші, перший раз суму в розмірі 1 тисячі доларів США ОСОБА_5 передавав ОСОБА_2 в журналі, перед тим як його передати судді, ОСОБА_5 його відкривав та демонстрував, що в ньому лежить одна тисяча доларів США.
Перед судовим засіданням 14 листопада 2011 року ОСОБА_5 з дозволу судді Панченко О.О. зустрічався з підсудним ОСОБА_4, в розмові з яким останньому повідомив, що міра покарання буде два роки позбавлення волі, на що ОСОБА_4 погодився. Працівникам конвойній роти ОСОБА_5 в якості адвоката не представлявся, ні яких свідоцтв не пред'являв.
14 листопада 2011 року суддя Панченко О.О. оголосила вирок ОСОБА_4, згідно з яким останнього визнала винним та призначила покарання у вигляді двох років позбавлення волі. Вирок суддя проголошувала "Іменем України" стоячи, одягнута в мантію, в судовому засіданні при цьому були присутні підсудний ОСОБА_4, секретар, працівники конвойної роти, сам ОСОБА_5, всього п'ять чоловік. В зазначений день в судовому засіданні прокурор був відсутнім. Суддя з залу судового засідання виходила двічі, можливо таким чином ОСОБА_5 вважає, що суддя і виходила до нарадчьої кімнати для ухвалення вироку відносно ОСОБА_4
Гроші, які ОСОБА_5 передавав судді Панченко О.О. були видані працівниками ГУБОЗ в м. Києві, саму процедуру видачі грошей ОСОБА_5 у зв'язку з давністю подій не пам'ятає. При передачі грошей судді Панченко О.О. на ОСОБА_5 знаходилась аудіо та відео техніка, яка була встановлена працівниками ГУБОЗУ, та фіксувала обставини під час яких були передані гроші судді Панченко О.О. Крім цього зі слів ОСОБА_2, ОСОБА_5 було відомо, що частину отриманих грошей остання повинна передати прокурору.
ОСОБА_5 в судовому засіданні наполягав, що допомагав ОСОБА_4 безкоштовно, тому що вони товаришують, чому ОСОБА_4 в своїх показах вказав, що він повинен був продати свою квартиру ОСОБА_5 не відомо, останній наполягав, що у ОСОБА_4 ні якого майна немає.
Після оголошення протоколу допиту в якості свідка ОСОБА_5 від 15 листопада 2011 року, який дав свої показання під час досудового слідства, останній наполягав на показаннях, які викладені в зазначеному протоколі та просив суд взяти їх до уваги при укладанні вироку, у зв'язку з тим, що 15 листопада 2011 року під час дачі показань слідчому Константинов О.В. обставини, які відбувались 14 листопада 2011 року пам'ятав краще.
Так, після оголошення протоколу допиту свідка ОСОБА_5 від 15 листопада 2011 року під час досудового слідства встановлено, що приблизно в березні 2011 року ОСОБА_5 на мобільний телефон зателефонував його знайомий ОСОБА_4, який повідомив, що перебуває під вартою, відносно останнього порушена кримінальна справа, яка розглядається в Авдіївському міському суді Донецької області, при цьому звернувся до ОСОБА_5 за допомогою. Після цього ОСОБА_5 стало відомо, що кримінальна справа перебуває в проваджені судді Авдіївського міського суді Донецької області ОСОБА_2
Приблизно в липні 2011 року ОСОБА_5 приїхав до суду, зайшовши до судді Панченко О.О. в кабінет поцікавився подальшою долею ОСОБА_4, на що суддя повідомила, що кримінальну справу ще не вивчала і прокоментувати нічого не може, при цьому на прохання останнього передала свій номер телефону. Після цього ОСОБА_5 телефонував ОСОБА_2 та запитував дати судових засідань, які постійно відкладались.
В середині липня 2011 року ОСОБА_5 знов приїхав до Авдіївського міського суду Донецької області судді Панченко О.О. в розмові з останньою ОСОБА_5 поцікавився можливо чи ні змінити запобіжний захід ОСОБА_4, а також призначити покарання не пов'язане з позбавленням волі, на що ОСОБА_2 відповіла, що це неможливо, у зв'язку з тим, що ОСОБА_4 раніш судимий, але одночасно запропонувала міру покарання ОСОБА_4 два роки позбавлення волі, тобто менше меншої межі передбаченої санкцією статті 186 ч. 2 КК України по який притягувався до кримінальної відповідальності ОСОБА_4, та при цьому розмову вела так, що це все може бути не безкоштовно, але скільки це будить стоїть ОСОБА_2 сказала, що скажіть наступного разу, в кінці липня. 25 липня 2011 року ОСОБА_5 в черговий раз приїхав до судді Панченко О.О., яка в розмові повідомила, що вирок ОСОБА_4 з призначенням міри покарання для останнього у вигляді двох років позбавлення волі, вона може укласти за шість тисяч доларів США, з яких половину вона віддасть прокурору. Також ОСОБА_2 при цьому поставила умови, що ОСОБА_4 повинен буде визнати вину в повному обсязі у вчиненому злочині та відшкодувати шкоду потерпілим. На що ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_2, що йому потрібен час та домовився з нею зустрітися пізніше.
Після вказаної розмови ОСОБА_5 спрямував на радіо ринок "Маяк" та придбав за власні кошти диктофон.
16 серпня 2011 року ОСОБА_5 приїхав до судді Панченко О.О., де в службовому кабінеті останньої, ОСОБА_5 запитав, чи залишились раніш досягнуті домовленості в силі, щодо міри покарання ОСОБА_4, а саме вартість цього складає шість тисяч доларів США, на що ОСОБА_2 попросила не кричати і кивнула головою в знак підтвердження.
ОСОБА_5 усвідомлюючи неправомірну поведінку ОСОБА_2 вирішив звернутись до правоохоронних органів з відповідною заявою про запропонування суддею передати їй хабар, у зв'язку з чим ОСОБА_5 03 листопада 2011 року звернувся з письмовою заявою до ГУБОЗ МВС України в м. Києві, де виклав всі вищезазначені обставини.
Після написання заяви працівниками міліції в присутності двох понятих були видані ОСОБА_5 гроші в розмірі 1000 доларів США, купюрами номіналом по 100 доларів США, з метою подальшого передання грошей судді Панченко О.О. Вказані гроші були відкопійовані та про передачу вказаних грошей складений протокол.
04 листопада 2011 року працівниками ГУБОЗ на ОСОБА_5 було надягнуті технічні засоби для аудіо та відео фіксації подій. Після цього ОСОБА_5 направився до Авдіївського міського суду Донецької області до судді Панченко О.О., де в кабінеті останньої на приставній стіл поклав жіночий журнал, куди попередньо поклав одну тисячу доларів США, пояснюючи при цьому, що це лише попередня передача, на що ОСОБА_2 кивнула головою та повідомила, що наступне судове засідання по кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_4 призначене на 14 листопада 2011 року на якому ОСОБА_2 прийме рішення. Вказана розмова також фіксувалась особисто ОСОБА_5 на диктофон "Олімпус", який він придбав на радіо ринку "Маяк".
14 листопада 2011 року знов працівниками ГУБОЗ на ОСОБА_5 були надягнути технічні засоби для аудіо та відео фіксування всіх подій в Авдіївському міському судді Донецької області.
При одягненні технічних засобів на ОСОБА_5 працівниками правоохоронних органів двічі складались відповідні протоколи.
Також 14 листопада 2011 року ОСОБА_5 були вручені працівниками ГУБОЗ п'ять тисяч доларів США, купюрами номіналом по 100 доларів США, з метою подальшого передання судді Панченко О.О. Вказані гроші також були відкопійовані, а також помічені спеціальною хімічною речовиною, про вручення вказаних коштів ОСОБА_5 був складений працівниками ГУБОЗ відповідний протокол.
Після цього 14 листопада 2011 року приблизно о 12.00 години ОСОБА_5 приїхав до судді Авдіївського міського суду Донецької області Панченко О.О., якої в кабінеті останньої спочатку передав заяву потерпілих по кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_4, на що ОСОБА_2 ознайомившись з заявою повідомила, що ОСОБА_4 ще повинен визнати в судовому засіданні свою вину, погодитись слухати справу в скороченому порядку, а також відмовитись від послуг захисника. Далі ОСОБА_5 достав вручені працівниками ГУБОЗ гроші в розмірі п'яти тисяч доларів США зі свого портфеля і поклав їх судді на приставний стіл напроти неї трохи зліва від останнього та прикрив якоюсь справою, що лежала на вказаному столі. Гроші ОСОБА_5 дістав складені однією пачкою у відкритому вигляді, при цьому ОСОБА_2 кивнула головою і після цього вони разом вийшли з кабінету.
Біля кабінету ОСОБА_2 повідомила, що прокурора немає але чикати його вона не буде, так як позиція прокурора їй відома, а потім провела ОСОБА_5 до свого секретаря, якому дала вказівку, щоб секретар провела ОСОБА_5 до конвою, та домовилась з працівниками конвойної роти, щоб дозволили останньому поспілкуватись з ОСОБА_4, що ОСОБА_5 і дозволили.
В ході бесіди ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_4 про всі умови які висувала ОСОБА_2 про визнання вини, відмови від захисника та таке інше. Після розмови з ОСОБА_4, ОСОБА_5 знов направився до судді в кабінет але зустрів ОСОБА_2 вже в коридорі остання направлялась в зал судових засідань слухати справу за обвинуваченням ОСОБА_4, таким чином вони разом зайшли в зал судового засідання, де перебували секретар, ОСОБА_4 та працівники конвою. На зазначеному засіданні прокурора та захисника ОСОБА_4 не було.
ОСОБА_2 розпочала судове засідання, запитала у ОСОБА_4 визнає він свою вину у вчиненому злочині, на що ОСОБА_4 їй відповів, що визнає свою вину в повному обсязі, тоді ОСОБА_2 запитала ОСОБА_4 погоджується він на слухання справи в усіченому порядку, на що ОСОБА_4 також погодився. На запитання ОСОБА_2 є у ОСОБА_4 якісь клопотання, останній заявив клопотання про відмову від послуг захисника ОСОБА_13 Після цього ОСОБА_2 оголосила ОСОБА_4 вирок з призначенням покарання у вигляді позбавлення волі на два роки, тобто нижче від найнижчої межі покарання передбаченої КК України. Після цього ОСОБА_2 промовила, що копію вироку ОСОБА_4 направить до слідчого ізолятора, а потім ОСОБА_2 вийшла з зали судових засідань, (т. 2 а.с. 117-122).
Допитаний в судовому засіданні, за клопотанням захисника, свідок ОСОБА_25 пояснив, що останній приймав участь під час проведення обшуку в квартирі від 14 листопада 2011 року в якості понятого. В ході проведення обшуку жодних підмінювань купюр не бачив, крім цього наполягав, що після виявлення стодоларовій купюри в дитячій спальні, її поклали на письмовий стіл, де вона перебувала до кінця обшуку, після цього слідчий її переніс до залу де переписав серію та номер купюри.
Крім того, вина ОСОБА_2 в одержанні хабара підтверджується наступними доказами:
- заявою ОСОБА_5 до правоохоронних органів про висунення останньому вимоги суддею Авдіївського міського суду Донецької області Панченко О.О. про передачу їй в якості хабара шості тисяч доларів США, (т. 1 а.с. 10);
- протоколом очної ставки від 11 лютого 2012 року, яка була проведена між свідком ОСОБА_9 та ОСОБА_2, в ході якої кожна підтвердили раніш дані показання, (т. 2 а.с. 175-178);
- протоколом очної ставки від 11 лютого 2012 року, яка була проведена між свідком ОСОБА_17 та ОСОБА_2, в ході якої кожна підтвердили раніш дані показання (т. 2 а.с. 184-191);
- згідно з протоколом огляду легалізованих матеріалів, отриманих 04 листопада 2011 року в ході проведення оперативно-технічних заходів відносно судді Авдіївського міського суду Донецької області Панченко О.О., а саме відеокасети «Panasonic - Mini Dv ME DVM60», з нанесеним фломастером написом «479Т», картки пам'яті «Transcend-SDHC-8Gb», серійний номер «433983 5041», з нанесеним фломастером написом «468Т», оптичного диску «SONY - DVD+R», серійний номер «1024 454 +R Е А 05962», з нанесеним фломастером синього кольору написом «Копия 468 не секретно», оптичного диску «SONY - DVD+R», серійний номер «454 +R Е F 05957», з нанесеним фломастером синього кольору написом «Копия 473 не секретно», в яких зафіксовані розмови, які відбулись під час зустрічі ОСОБА_2 та ОСОБА_5 в приміщенні Авдіївського міського суду Донецької області, згідно змісту розмови між останніми, що мала місце 04.11.2011року, ОСОБА_2 повідомила ОСОБА_5 про дату та час наступного судового засідання у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_4, а саме 14.11.2011р. на 12.00 год. Крім того 04 листопада 2011 року під час зустрічі ОСОБА_5 передав ОСОБА_2 в журналі, хабар в розмірі 1000 доларів США, при цьому завірив останню, що останні п'ять тисяч США передасть їй до наступного судового засідання, (т. 2 а.с. 212-215, а.с. 224-228).
В судовому засіданні вказані технічні носії були переглянуті та прослуховуванні, згідно з якими встановлені записи на зазначених технічних носіях відповідають вищезазначеним обставинам, які були викладені в протоколі огляду. На запитання суду, щодо наявності відеозображення на вказаних технічних носіях, ОСОБА_2 підтвердила, що саме вона відображена на них.
- протоколом огляду легалізованих матеріалів, отриманих 14 листопада 2011року в ході проведення оперативно-технічних заходів відносно судді Авдіївського міського суду Донецької області Панченко О.О., а саме відеокасети «Panasonic - Mini Dv ME DVM60», з нанесеним фломастером написом «474Т», двох карток пам'яті «Transcend-SDHC-8Gb», серійний номер «438119 5152», з нанесеним фломастером написом «469Т», та серійний номер «433983 5133», з нанесеним фломастером написом «470Т», оптичного диску «SONY - DVD+R», серійний номер «1024 454 +R Е Е 05995», з нанесеним фломастером синього кольору написом «Копия 469 не секретно», оптичного диску «SONY - DVD+R», серійний номер «1024 454 +R Е С 05960», з нанесеним фломастером синього кольору написом «Копия 474 не секретно», оптичного диску «SONY - DVD+R», серійний номер «1024 454 +R Е D 05959», з нанесеним фломастером синього кольору написом «Копия 470 не секретно», в яких зафіксована зустріч ОСОБА_2 та ОСОБА_5 в приміщенні Авдіївського міського суду Донецької області, а також зміст розмови між ними, яка мала місце 14.11.2011р. У розмовах, зафіксованих на вищевказаних технічних носіях, перебуваючи в службовому кабінеті ОСОБА_2, ОСОБА_5 дістав зі свого портфелю пачку грошових купюр номіналом по 100 доларів США, які продемонстрував ОСОБА_2, та з дозволу останньої поклав їх на приставний стіл, який розташований напроти робочого стала ОСОБА_2 в купу справ та прикрив вказані гроші також справами. Після цього ОСОБА_2 повідомила ОСОБА_5, що призначить ОСОБА_4 покарання у виді 2 років позбавлення волі і що вирок ОСОБА_5 зможе отримати сьогодні, тобто 14.11.2011р., (т.2 а.с. 212,216-223, а.с. 229-239).
В судовому засіданні вказані технічні носії були переглянуті та прослуховуванні, згідно з якими встановлені записи на зазначених технічних носіях, які відповідають вищезазначеним обставинам, викладеними в протоколі огляду. На запитання суду, щодо наявності відеозображення на вказаних технічних носіях, ОСОБА_2 підтвердила, що саме вона відображена на них.
- протоколом огляду, помітки та вручення грошових коштів від 14 листопада 2011 року, згідно якого ОСОБА_5 вручено грошові кошти у сумі 5000 доларів США, для контрольованої передачі їх у якості хабара судді Авдіївського міського суду Донецької області Панченко О.О., (т. 1 а.с. 60-74);
- протоколом обшуку від 14 листопада 2011 року, згідно з яким під час проведення обшуку службового кабінету судді Авдіївського міського суду Донецької області Панченко О.О., на приставному столі до робочого столу ОСОБА_2 серед матеріалів цивільних та кримінальних справ виявлені грошові кошти у сумі п'яти тисяч доларів США, які були попередньо вручені ОСОБА_5, (т. 1, а.с. 81-85);
- протоколом обшуку від 14 листопада 2011 року, згідно з яким під час проведеного обшук приміщення Авдіївського міського суду Донецької області, були вилучені документи документообігу, які свідчать про надходження 16 травня 2011 року до Авдіївського міського суду Донецької області кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, яка перебувала в проваджені судді Панченко О.О., а також в ході обшуку були вилучені належним чином завірені копії та оригінали документів особової справи судді Авдіївського міського суду Донецької області Панченко О.О., (т. 1 а.с.133-247, т.2 а.с. 1-13);
- протоколом обшуку від 14 листопада 2011 року, згідно з яким був проведений обшук за місцем проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_4, під час якого було виявлено та вилучено одну купюру номіналом 100 доларів США, серії НВ № 42664587 R, (т. 2, а.с. 20-21, 26-35).
В судовому засіданні встановлено, що зазначена стодоларова купюра була однією купюрою з однієї тисячі доларів США, яку передавав ОСОБА_5 04 листопада 2011 року ОСОБА_2 в якості хабара.
- протоколом огляду від 14 листопада 2011 року, згідно з яким оглянуті матеріали кримінальної справи № 28-30234 (№ 1-171/11) за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України. Згідно протоколу огляду, серед документів вказаної кримінальної справи виявлено та оглянуто доповідну записку від 14 листопада 2011року секретаря судового засідання Авдіївського міського суду Донецької області ОСОБА_17, адресовану судді Авдіївського міського суду Донецької області Панченко О.О., із змісту якої вбачається, що під час розгляду кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 186 КК України в судовому засіданні підсудній повністю визнав свою вину, просив кримінальну справу розглянути в скороченому порядку, відмовився від послуг захисника ОСОБА_13, після проголошення вироку підсудній ОСОБА_4 в присутності конвою відмовився від написання заяви про відмову від послуг захисника і від написання заяви про розгляд кримінальної справи в скороченому порядку (т.2 а.с. 43-97).
За таких обставин суд вважає, що органи досудового слідства правильно кваліфікували дії підсудної ОСОБА_2 за ст. 368 ч.3 КК України, як одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, хабара у значному розмірі за виконання в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення ч. 3 ст. 62 Конституції України від 20.10.2011 року № 12-рп/2011р., обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, слід розуміти так, що обвинувачення у вчиненні злочину не може ґрунтуватися на фактичних даних, одержаних в результаті оперативно-розшукової діяльності уповноваженою на те особою без дотримання Конституційних положень або з порушенням порядку, встановленого законом, а також одержаних шляхом вчинення цілеспрямованих дій щодо їх збирання і фіксації із застосуванням заходів, передбачених Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність" особою не уповноваженою на здійснення такої діяльності.
Так, при наданні оцінці доказам, які були досліджені в судовому засіданні, а саме протоколу прослуховування аудіо запису від 25 листопада 2011 року (т. 2 а.с.205-210), складеним за результатами прослуховування диктофону «OLYMPUS - Digital Voice Recorder VN-4100PC», із наявними на ньому аудіо записом розмови, яка відбулась 16.08.2011р. між ОСОБА_5 та ОСОБА_2, в якому задокументовано як ОСОБА_2 повідомила ОСОБА_5, що зможе постановити щодо ОСОБА_26 обвинувальний вирок, яким визнати останнього винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та призначити йому покарання у виді 2 років позбавлення волі за умови наявності двох обставин: визнання ОСОБА_4 своєї вини та відшкодування завданих злочином збитків. Крім того, ОСОБА_2 в розмові підтвердила необхідність передачі їй ОСОБА_5 хабара в розмірі шести тисяч доларів США. Враховуючи, що вказана розмова була зафіксована ОСОБА_5 за власною ініціативою на власний диктофон, суд зі змісту Рішення Конституційного Суду України від 20.10.2011 року, визнає вказаний доказ недопустимим та виключає з переліку доказів.
З вказаних підстав суд виключає з речових доказів диктофон «OLYMPUS - Digital Voice Recorder VN-4100PC».
Крім цього, органом досудового слідства в якості доказу в обвинувальному висновку вказан протокол огляду грошових коштів від 03 листопада 2011 року, згідно якого ОСОБА_5 вручено грошові кошти у сумі 1000 доларів США, десять купюр номіналом по 100 доларів США для контрольованої передачі їх у якості хабара судді Авдіївського міського суду Донецької області Панченко О.О., (т.1 а.с. 14-18).
Зазначений протокол суд не приймає в якості доказу, у зв'язку з тим, що згідно вказаного протоколу огляду грошових коштів від 03 листопада 2011 року проводився, у зв'язку з проведенням дослідчої перевірки по зверненню ОСОБА_5, щодо наміру суддею Авдіївського міського суду Донецької області Панченко О.О. отримати хабар, здійснено огляд частини хабара грошових коштів у сумі 1000 (одна тисяча) доларів США, які добровільно надані ОСОБА_5 для подальшого вручення ОСОБА_2
Однак згідно допиту в судовому засіданні свідка ОСОБА_5, останній показав, що всі гроші, одну тисячу, а потім ще п'ять тисяч доларів США, останньому видавались для надання хабара ОСОБА_2О працівниками міліції.
Виходячи з роз'яснень п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" зазначено, що визнання особи винуватою у вчиненні злочину може мати місце лише за умови доведеності її вини. При цьому слід мати на увазі, що згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а також на доказах одержаних незаконним шляхом. Докази повинні визнаватись такими, що одержані незаконним шляхом, наприклад, тоді, коли їх збирання й закріплення здійснено або з порушенням гарантованих Конституцією України прав людини і громадянина, встановленого кримінально-процесуальним законодавством порядку, або не уповноваженою особою чи органом, або за допомогою дій, не передбачених процесуальними нормами.
Таким чином інших доказів, які б свідчили належність грошових коштів в розмірі однієї тисячі доларів США, які ОСОБА_5 були видані 03 листопада 2011 року ні органами досудового слідства, а ні державним обвинуваченням не надано, тому суд визнає цей доказ недопустимим та виключає його з переліку доказів.
Суд критично ставиться до доводів підсудної ОСОБА_2 щодо невизнання своєї вини у вчиненні злочину, не визнання факту отримання хабара за призначення покарання підсудному ОСОБА_4 по кримінальній справі, яка перебувала в провадженні ОСОБА_2, оскільки доводи підсудної мають на меті уникнути покарання за скоєний злочин, в свою чергу такі доводи підсудної спростовуються сукупністю наведених доказів, які судом перевірені в судовому засіданні та наведені у вироку.
В судовому засіданні за клопотанням захисника були допитані в якості свідків ОСОБА_27, який є батьком підсудної та ОСОБА_28, яка є матір'ю підсудної, які зазначили, що 14 листопада 2011 року за їх місцем проживання, де також мешкає ОСОБА_2 був проведений обшук квартири АДРЕСА_5 в Київському районі м. Донецька, де під час проведення обшуку в дитячій кімнаті, де мешкають ОСОБА_2 зі своєю дитиною, були виявлені сто доларів США, батьки надали пояснення, що вказані гроші вони подарували онуку на день його народження 26 жовтня 2011 року. Серію та номер знайденої купюри працівники міліції переписали в кінці слідчої дії. Крім цього працівники міліції, які проводили обшук постійно заходили та виходили з квартири, таким чином мали можливість підмінити знайдену стодоларову купюру, яку подарували батьки ОСОБА_2 своєму онукові на день народження.
Таким чином вказані свідки наполягали, що сто доларів США, які були знайдені під час обшуку 14 листопада 2011 року за їх місцем проживання, це гроші, які вони подарували своєму онукові ОСОБА_3 на день народження 26 жовтня 2011 року.
Однак суд критично ставиться до показання вказаних свідків, у зв'язку з тим, що останні є близькими родичами підсудної та зацікавлені в розгляді даної справи, а також ці пояснення спростовуються сукупністю зібраних по справі та приведених у вироку вище доказах.
Крім цього суд критично ставиться до позиції захисника та підсудної стосовно того, що гроші в розмірі 100 доларів США під час проведення обшуку 14 листопада 2011 року за місцем проживання ОСОБА_2 були підміненими працівниками правоохоронних органів, у зв'язку з тим, що вказані доводи не ґрунтуються на доказах, спростовуються, як письмовими доказами приведеними у вироку так і показами свідків.
Судження підсудної та захисника стосовно того, що ОСОБА_2 не отримувала від ОСОБА_5 04 листопада 2011 року - 1000 доларів США, а 14 листопада 2011 року - 5000 доларів США, спростовуються легалізованими технічними записами, які були переглянуті в судовому засіданні, після огляду яких, підсудна при наданні відповідей на запитання учасників процесу повідомила, що на всіх відео зображеннях саме вона, а ніхто інший.
Доводи захисника щодо впевненості останнього про те, що в ході ОТЗ відбувалось приховане відеоспостереження у службовому кабінеті судді, а також вимога про витребування інформації, чи велось таке приховане відеоспостереження в службовому кабінеті, суд вважає не заслуговує на увагу, у зв'язку з тим, що вказані доводи та заяви не ґрунтуються на законі, порушують принципи змагальності, та заявлені в супереч вимогам Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність", у зв'язку з тим, що суд обґрунтовує вирок лише тими доказами, які були розглянуті в судовому засіданні.
Доводи підсудної та її захисника стосовно того, що з боку працівників міліції та ОСОБА_5 надання хабара ОСОБА_2 є провокацією, на підтвердженні цих доводів підсудна та захисник зазначають, що ОСОБА_5 є негласним агентом працівників міліції, у зв'язку з тим, що останній неодноразово судимий, а ці факти останній в ході досудового слідства приховав, а під час судового слідства вказав не всі його судимості, що з погляду сторони захисту це є доказом того, що дача хабара ОСОБА_2 це і є провокація, не заслуговують на увагу, і суд не може погодитись з доводами підсудної та її захисника, у зв'язку з тим, що вони ґрунтуються на їх припущеннях. Крім цього, згідно постанови від 27 березня 2012 року відносно ОСОБА_5 відмовлено в порушенні кримінальної справи за ст. 369 КК України, у зв'язку з відсутністю в його діях складу вказаного злочину (т. 3 а.с. 89-91).
Відповідно до довідки старшого прокурора відділу 04/3/1/1 щодо перевірки законності заведення ОРС від 10 листопада 2011 року (т.1 а.с. 38), встановлено, що ОРС заведено 31 жовтня 2011 року ГУБОЗ МВС України стосовно службової особи, яка обіймає посаду судді одного із районів Донецької області та займається вимаганням і отриманням хабарів від фізичних осіб та представників комерційних структур за винесення рішень на їх користь по кримінальним справам із застосуванням мінімальних санкцій або покарань не пов'язаних з позбавленням волі під час винесення вироків по кримінальним справам. В ході ведення ОРС отримані два дозволи Апеляційного суду м. Києва на здійснення оперативно-розшукових заходів, які тимчасово обмежують права і свободи людини стосовно фігуранта ОРС. Таким чином оперативно-розшукову справу № 201101202 заведено у відповідності до ст. 6 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність", (т. 1 а.с. 38).
Інші докази законності заведення оперативно-розшукової справи № 201101202, в судовому засіданні отримати не можливо, у зв'язку з відсутністю як у суду так і у інших учасників процесу, крім підсудної, допуску до державної таємниці за формою № 2. Так, вимоги захисника щодо витребуванні інформацій з оперативно-розшукової справи та перевірки законності заведення ОРС не ґрунтуються на законі.
Таким чином доводи захисника про незаконність застосування технічних засобів працівниками міліції 04 листопада 2011 року та 14 листопада 2011 року, які обмежують права і свободи людини, спростовуються матеріалами справи, які в судовому засіданні були досліджені та викладені у вироку.
Стосовно позиції підсудної та захисника щодо незаконного порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2, за ознаками злочину передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, суд вважає, що вказана позиція не заслуховує на увагу, у зв'язку з тим, що постановою Печерського районного суду м. Києва від 25 січня 2012 року скаргу ОСОБА_2 на постанову заступника Генеральної прокурори України ОСОБА_29 від 11.11.2011 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2, за ознаками злочину передбаченого ч.3 ст. 368 КК України - залишено без задоволення, а ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 07 березня 2012 року постанова Печерського районного суду міста Києва від 25 січня 2012 року залишена без змін (т.1 а.с. 43-48).
Суд призначаючи покарання згідно зі ст. 65 КК України, враховує ступень тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, так особі яка вчинила злочин необхідне призначити покарання у межах, установлених у санкції частини 3 статті 368 КК України, що передбачає відповідальність за вчинення вказаного злочину, що буде необхідним й достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.
Згідно зі ст. 12 КК України скоєний ОСОБА_2 злочин відноситься до категорії тяжких злочинів, санкція статті якого передбачена від 5-ти до 10-ти років позбавлення волі, також повною мірою вивчена особа підсудної, яка раніш не судима, до кримінальної відповідальності притягується вперше, за місцем проживання та роботи характеризується виключно позитивно, враховуючи молодий вік підсудної, а також те що підсудна на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.
Обставинами, які пом'якшують покарання підсудної, суд визнає наявність на утриманні малолітньої дитини, відносно якого ОСОБА_2 непозбавлена батьківських прав.
Сукупність вказаних обставин дають можливість суду призначити ОСОБА_2 покарання у вигляді позбавлення волі у мінімальних межах санкції статті кримінального закону, а також призначити покарання у вигляді позбавлення права обіймати посади пов'язані з виконанням функцій представника влади, та додаткове покарання у вигляді конфіскації майна, яке належить їй на праві власності.
Запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишити без змін. Після набрання вироком законної сили запобіжний захід відносно ОСОБА_2 змінити на взяття під варту з утриманням в Донецькому слідчому ізоляторі УГПтСУ в Донецькій області, строк покарання відраховувати з дня затримання.
Речові докази: 1) відеокасета «Panasonic - Mini Dv ME DVM60», з нанесеним фломастером написом «479Т», 2) картка пам'яті «Transcend-SDHC-8Gb», серійний номер «433983 5041», з нанесеним фломастером написом «468Т», 3) оптичний диск «SONY - DVD+R», серійний номер «1024 454 +R Е А 05962», з нанесеним фломастером синього кольору написом «Копия 468 не секретно», 4) оптичний диск «SONY - DVD+R», серійний номер «454 +R Е F 05957», з нанесеним фломастером синього кольору написом «Копия 473 не секретно», 5) відеокасета «Panasonic - Mini Dv ME DVM60», з нанесеним фломастером написом «474Т», 6) дві картки пам'яті «Transcend-SDHC-8Gb», серійний номер «438119 5152», з нанесеним фломастером написом «469Т», та серійний номер «433983 5133», з нанесеним фломастером написом «470Т», 7) оптичний диск «SONY - DVD+R», серійний номер «1024 454 +R Е Е 05995», з нанесеним фломастером синього кольору написом «Копия 469 не секретно», 8) оптичний диск «SONY - DVD+R», серійний номер «1024 454 +R Е С 05960», з нанесеним фломастером синього кольору написом «Копия 474 не секретно», 9) оптичний диск «SONY - DVD+R», серійний номер «1024 454 +R Е D 05959», з нанесеним фломастером синього кольору написом «Копия 470 не секретно», підлягають зберіганню в матеріалах справи.
Змиви з правої та лівої долоні рук ОСОБА_2, зразок хімічної речовини, зразок чистого ватного тампону підлягають знищенню.
Грошові кошти передані на відповідальне зберігання до ДФЗБО МВС України в розмірі п'яти тисяч сто доларів США підлягають зверненню в дохід держави.
Диктофон «OLYMPUS - Digital Voice Recorder VN-4100PC», який виключений з речових доказів підлягає поверненню власнику ОСОБА_5 за належністю.
Витрати пов'язані з проведення експертних досліджень речових доказів, згідно з положеннями статей 91-93 КПК України відносяться до судових витрат, яки у зв'язку з визнанням ОСОБА_2 судом винною в скоєнні інкримінуємого їй злочину, підлягає стягненню з підсудної на користь експертних установ.
З урахуванням встановлених обставин, з винної особи на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в м. Києві, відповідно з статями 91, 93 КПК України підлягають стягненню судові витрати у вигляді витрат за проведення судово-хімічної експертизи №15хс від 03 лютого 2012 року в сумі 1015,20гривень (т. 3 а.с. 26).
Цивільний позов по кримінальної справи не заявлений.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 323-324 КПК України, суд -
ОСОБА_2 визнати винною і призначити їй покарання за ст. 368 ч.3 КК України у вигляді п'яти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов'язані з виконанням функцій представника влади на два роки, з конфіскацією всього майна, яке належить їй на праві власності.
Запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишити без змін. Після набрання вироком законної сили запобіжний захід відносно ОСОБА_2 змінити на взяття під варту з утриманням в Донецькому слідчому ізоляторі УГПтСУ в Донецькій області, строк покарання відраховувати з дня затримання.
Речові докази 1) відеокасету «Panasonic - Mini Dv ME DVM60», з нанесеним фломастером написом «479Т», 2) картку пам'яті «Transcend-SDHC-8Gb», серійний номер «433983 5041», з нанесеним фломастером написом «468Т», 3) оптичний диск «SONY - DVD+R», серійний номер «1024 454 +R Е А 05962», з нанесеним фломастером синього кольору написом «Копия 468 не секретно», 4) оптичний диск «SONY - DVD+R», серійний номер «454 +R Е F 05957», з нанесеним фломастером синього кольору написом «Копия 473 не секретно», 5) відеокасету «Panasonic - Mini Dv ME DVM60», з нанесеним фломастером написом «474Т», 6) дві картки пам'яті «Transcend-SDHC-8Gb», серійний номер «438119 5152», з нанесеним фломастером написом «469Т», та серійний номер «433983 5133», з нанесеним фломастером написом «470Т», 7) оптичний диск «SONY - DVD+R», серійний номер «1024 454 +R Е Е 05995», з нанесеним фломастером синього кольору написом «Копия 469 не секретно», 8) оптичний диск «SONY - DVD+R», серійний номер «1024 454 +R Е С 05960», з нанесеним фломастером синього кольору написом «Копия 474 не секретно», 9) оптичний диск «SONY - DVD+R», серійний номер «1024 454 +R Е D 05959», з нанесеним фломастером синього кольору написом «Копия 470 не секретно», зберігати в матеріалах справи.
Змиви з правої та лівої долоні рук ОСОБА_2, зразок хімічної речовини, зразок чистого ватного тампону знищити.
Грошові кошти передані на відповідальне зберігання до ДФЗБО МВС України в розмірі п'яти тисяч сто доларів США звернути в дохід держави.
Диктофон «OLYMPUS - Digital Voice Recorder VN-4100PC», повернути власнику ОСОБА_5 за належністю.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в м. Києві судові витрати за проведення судово-хімічної експертизи кошті в сумі 1015,20гривень.
На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду Донецької області через Куйбишевський районний суд м. Донецька протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення, а підсудним в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
Суддя Куйбишевського районного суду
м. Донецька О.В. Ларіна