Справа № 0503/7324/2012
2/0503/3076/2012
16.10.2012 .
Артемівський міськрайонний суд Донецької області в складі:
головуючого - судді Шевченко Л.В.,
секретаря -Івашко К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Артемівськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Артемівський філіал Донецької товарної біржі
про визнання угоди дійсною
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Артемівського міськрайонного суду Донецької області з позовом до відповідача -ОСОБА_2, третя особа - Артемівський філіал Донецької товарної біржі про визнання дійсним договору купівлі-продажу від 26.03.2002 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2. Позовні вимоги позивач обґрунтовує ст. 220, 321, 328, 526, 267 Цивільного кодексу України, ст.153 Закону України «Про товарну біржу». Посилаючись на те, що всі умови вказаного договору купівлі-продажу квартири виконані, позивач вважає, що спірний договір має бути визнаний дійсним.
Відповідач -Донецька товарна біржа надала відзив на позовну заяву, у якому просила позовні вимоги позивача задовольнити та розглянути справу без участі повноважного представника біржі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача та його представника, оцінивши надані письмові докази, судом встановлено, що 26.03.2002 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено в простій письмовій формі договір купівлі-продажу (біржовий контракт № 086-Н) двохкімнатної квартири, яка розташована за адресою: м. Артемівськ, вул. Ювілейна, 53/17 загальною площею 50,3 кв. м.
26.03.2002 року між Членом біржі - брокерською конторою Артемівський філіал «Донецький брокерський торговій дім ЛТД»в особі ОСОБА_3, який діяв на підставі договору доручення № 243-Н від 26.03.2002 року від імені ОСОБА_2, ОСОБА_4, продавець, та Члена Біржі в особі ОСОБА_5, яка діяла на підставі договору доручення № 244-Н від 26.03.2002 року від імені ОСОБА_1 (покупець), укладено біржовий контракт № 086-Н (договір купівлі-продажу). Згідно контракту продавець продав, а Покупець (позивач) купив двохкімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1.
Згідно п. 1.4 контракту право власності на майно переходить з моменту реєстрації контракту в Артемівському філіалі Донецької товарної біржі. Згідно п.5.1 контракту біржовий контракт вважається укладеним з моменту його реєстрації в Артемівському філіалі Донецької товарної біржі. Пунктом 5.3. контракту визначено, що він підлягає реєстрації В Артемівському БТІ.
Судом встановлено, що біржовий контракт зареєстровано в БТІ (Відділу комунального господарства виконкому Артемівської міської ради Донецької області) 02.04.2002 року.
Положеннями ст. 44 Цивільного кодексу УРСР, яка діяла під час виникнення спірних правовідносин, передбачалось укладення у письмовій формі угод державних, кооперативних та інших громадських організацій між собою і з громадянами. Ці письмові угоди повинні були бути підписані особами, які їх укладають.
Відповідно до ст.227 ЦК УРСР від 18 липня 1963 р., який діяв на час виникнення спірних правовідносин, договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).
Відповідно до положень ст. 47 цього Кодексу нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди, з наслідками, передбаченими ч. 2 ст. 48 цього Кодексу.
Якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.
Згідно статті 224 вказаного Кодексу за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Договір не був посвідчений нотаріально в зв'язку із довільним тлумаченням ст.15 Закону України „Про товарну біржу" від 10 грудня 1991р., згідно якого угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Міністерство юстиції України у своєму роз'ясненні N 17-12/44 від 10.04.98 року з урахуванням на правовідносини, що на той час складалися при укладенні договорів купівлі-продажу на біржах вказує, що біржові операції дозволяється здійснювати лише членам біржі або брокерам, обов'язки яких полягають у виконанні доручень членів біржі, яких вони представляють. Виходячи з цього, угоди про відчуження об'єктів нерухомого майна, укладені між особами, які не є членами біржі або угоди, укладені брокерами за дорученням третіх осіб, не відповідають вимогам Закону України "Про товарну біржу" і у зв'язку з цим не можуть вважатися біржовими операціями та реєструватися біржами. Укладена та зареєстрована біржою з дотриманням законодавства угода згідно з ст.15 Закону не потребує нотаріального посвідчення. Однак, слід звернути увагу на те, що угоди, зареєстровані на біржі, не прирівнюються до нотаріально посвідчених, а лише не підлягають подальшому нотаріальному посвідченню. До нотаріально посвідчених документів прирівнюються лише документи, складені згідно з вимогами ст.40 Закону України "Про нотаріат". Перелік таких документів є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Водночас, беручи до уваги вимоги ст.227 Цивільного кодексу, яка передбачає особливі умови щодо договорів купівлі-продажу будинку (його частини), якщо хоча б однією із сторін є громадянин, вважаємо, що такі договори, укладені та зареєстровані біржами з дотриманням закону, підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню. Недотримання цієї вимоги згідно з ст.47 ЦК тягне недійсність договору. Таким чином, зазначений договір набуватиме чинності з моменту його нотаріального посвідчення.
Відповідно до п.4 "Прикінцевих та перехідних положень" ЦК України від 16 січня 2003р., який діє з 01 січня 2004 року, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Відповідно до ст.657 ЦК України від 16 січня 2003р. договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Звернення до суду є способом захисту свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У разі, якщо між сторонами немає спору - немає і порушення права та підстави для його захисту (ст.3 ЦПК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.
Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України у п. 4 постанови від 28 квітня 1978 року № 3 (з наступними змінами) „Про судову практику про визнання угод недійсними” якщо нотаріально не посвідчена угода виконана повністю або частково однією із сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального оформлення, суд вправі визнати таку угоду дійсною.
Згідно ст. 220 ч.2 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. Таким чином визнання договору дійсним можливо за дотримання таких вимог: 1) сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, 2) така домовленість підтверджена письмовим доказом, 3) відбулося повне або часткове виконання договору, 4) одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення.
Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі
його порушення, невизнання або оспорювання. Як правило, особа, право якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Спосіб захисту порушеного права частіше за все визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні правові відносини.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення та інші.
За змістом ст. ст. 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні і суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Позивач у позовній заяві вказує на те, що вона вирішили подарувати квартиру доньці, для чого звернулася до нотаріуса, але нотаріус відмовив їй в здійсненні нотаріальних дій, в зв'язку з тим, що біржовий контакт є недійсним. Позивач не може здійснити нотаріальне посвідчення договору, тому що їй невідомо місце перебування, адреса продавця квартири, що в свою чергу унеможливлює оформлення права власності на спірне майно.
Судом встановлено, що сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, проте
позивачем не доведено: 1) що відбулося повне виконання договору, 2) факту ухилення іншої сторони (відповідача) від нотаріального посвідчення договору; 3) факту, що будь-яка особа порушує, не визнає чи оспорює право власності позивача, або оспорює дійсність біржового контракту № 086-Н від 26.03.2002 року. Доказів відмови нотаріальної контори від нотаріального посвідчення договору також позивачем не надано.
За таких обставин, позовні вимоги щодо визнання дійсним договору купівлі-продажу № 086-Н від 26.03.2002 року, укладеного в виді біржового контракту та посвідченого Артемівським філіалом Донецької товарної біржі, є необгрунтованими та не підлягають задоволенню.
Статтею 257 ЦК України визначено, що строк позовної давності встановлюється у три роки.
Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачу - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачу відмовлено. На цій підставі судовий збір відноситься за рахунок відповідача.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 60, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, ст. 220 ЦК України, суд -
В задоволенні позову відмовити.
Рішення ухвалено у нарадчій кімнаті одноособово суддею 16.10.2012 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів до Апеляційного суду Донецької області через Артемівський міськрайонний суд Донецької області з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Головуючий суддя Л. В.Шевченко