Справа № 437/2234/12
Провадження № 2-а/437/91/12
29 жовтня 2012 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Гречко Ю.В.
при секретарі - Борисовій О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Синельникове Дніпропетровської області адміністративну справу за позовною заявою Управління праці та соціального захисту населення Синельниківської міської ради Дніпропетровської області до ОСОБА_1 про стягнення переплаченої суми державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям,-
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що 17 жовтня 2011 року до нього звернулася відповідачка ОСОБА_1 за призначенням житлової субсидії і 27 жовтня 2011 року позивач призначив субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг на опалювальний період з жовтня 2011 року по квітень 2012 року включно щомісяця. 27 лютого 2012 року в результаті проведення перевірки правильності та повноти інформації, що надається заявником для призначення житлової субсидії, головним державним соціальним інспектором Микитенко Л.Г. згідно даних об'єднаної державної податкової інспекції за період з квітня по вересень 2011 року було встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 не задекларувала дохід в розмірі 12113,34 грн., у зв'язку з чим отримала завищений розмір субсидії, переплата якої становить 733,29 грн. Зазначений дохід відповідачка отримала у червні 2011 року від продажу рухомого майна (за інформацією центрального серверу баз даних УДАІ МВС України в Дніпропетровській області). У звязку з незадекларованим доходом виплата державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям відповідачці була припинена. Позивач посилається на п.12 Постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 року «Про затвердження Порядку призначенняі виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям», де зазначено, що у разі коли особами, які входять до складу сім'ї, навмисно подано недостовірні відомості чи приховано відомості, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на соціальну допомогу та визначення її розміру, виплата соціальної допомоги припиняється з місяця, в якому виявлено порушення. На наступний строк допомога може бути призначена не раніше ніж через шість місяців, починаючи з першого числа місяця виявлення порушення. РозпорядженнямУправління прці та соціального захисту населення відповідачці було припинено виплату 01 квітня 2012 року та виявлено переплату за період з 01 липня 2011 року по 31 грудня 2011 року та за період з 01 лютого 2012 року по 31 березня 2012 року, загальний розмір якої складає 10224,00 грн. 05 березня 2012 року відповідачці надсилалося два повідомлення про необхідність повернення переплачених коштів, на що остання не відреагувала. Позивач просить суд стягнути з відповідачки вищезазначений розмір надміру сплаченої державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала у повному обсязі і просить їх задовольнити.
Відповідачка у судовому засіданні позовні вимоги не визнала і зазначила, що їй на праві власності належав автомобіль «ВАЗ 2107», реєстраційний номер: 5296АН, 1987 року випуску. У 2006 році вона подарувала зазначений автомобіль ОСОБА_3, з яким перебуває у дружніх стосунках за певні ремонтні роботи, які ОСОБА_3 виконував. Однак договір дарування вони не оформлювали, а оформили у нотаріуса генеральну довіреність на ім'я ОСОБА_3 та на його сина ОСОБА_4. У 2009 році вони оформили нову генеральну довіреність у зв'язку з закінченням строку дії попередньої довіреності. Цією довіреністю вона уповноважила ОСОБА_3 та ОСОБА_4 володіти, користуватися та розпоряджатися належним їй автомобілем і великої різниці в оформленні правовстановлюючих документів між довіреністю та договором дарування вона не бачила. Довіреність оформили у зв'язку з полегшеною процедурою її посвідчення, ніж при укладенні договору. Право власності на зазначений автомобіль ОСОБА_3 оформив на себе у червні 2011 року. Жодних грошових коштів від реалізації автомобіля відповідачка не отримувала і на той час про цей факт навіть не знала, тому жодних неправдивих відомостей позивачу вона не повідомляла, державну допомогу отримувала законно. Просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.
Свідок ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснив, що у 2006 році він отримав вищезазначений автомобіль в дар від ОСОБА_1, однак за більш спрощеною процедурою замість укладення договору дарування на нього та його сина ОСОБА_4 була оформлена генеральна довіреність, на підставі якої він мав право володіти, користуватися та розпоряджатися автомобілем. Отже, з 2006 року він фактично був власником зазначеного автомобіля. На підставі даної довіреності він в 2011 році оформив автомобіль на себе, однак відповідачка ОСОБА_1 участі в цьому не приймала і грошових коштів за автомобіль не отримувала.
Таким чином, суд, заслухавши пояснення сторін, показання свідка та вивчивши матеріали справи, знаходить, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Судом було встановлено, що 17 жовтня 2011 року відповідачка ОСОБА_1 звернулася до Управління праці та соціального захисту населення за призначенням житлової субсидії, що вбачається з копії письмової заяви.
27 жовтня 2011 року субсидія відповідачці була призначена, підтвердженням чому є копія відповідного рішення.
Згідно копії рішення від 27 грудня 2011 року відповідачці була повторно призначена державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям у зв'язку з наявністю у відповідачки чоловіка, який таку допомогу не отримує, та чотирьох неповнолітніх дітей.
Як зазначає позивач, згідно даних об'єднаної державної податкової інспекції за період з квітня по вересень 2011 року було встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 не задекларувала дохід в розмірі 12113,34 грн., у зв'язку з чим отримала завищений розмір субсидії, переплата якої становить 733,29 грн. Зазначений дохід відповідачка отримала у червні 2011 року від продажу рухомого майна (за інформацією центрального серверу баз даних УДАІ МВС України в Дніпропетровській області). У звязку з незадекларованим доходом виплата державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям відповідачці була припинена.
Копією розпорядження доводиться факт припинення Управлінням праці та соціального захисту населення виплату відповідачці 01 квітня 2012 року та виявлення переплати за період з 01 липня 2011 року по 31 грудня 2011 року та за період з 01 лютого 2012 року по 31 березня 2012 року, загальний розмір якої складає 10224,00 грн., у зв'язку з чим 05 березня 2012 року відповідачці надсилалося два повідомлення про необхідність повернення переплачених коштів.
Як зазначає відповідачка, жодного дохаду від продажу автомобіля вона не отримувала, оскільки зазначений автомобіль був подарований нею ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ще у 2006 році і з того часу вони користувалися автомобілем на свій розсуд. Факт оформлення автомобіля на ім'я ОСОБА_3 їй на той час відомий не був, грошових коштів ніяких вона не отримувала.
Пояснення позивачки підтверджується показаннями допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_3, який підтвердив правдивість пояснень позивачки і зазначив, що насправді автомобіль належав йому, хоча замість договору дарування відповідачка оформила на нього генеральну довіреність. У 2011 році на підставі генеральної довіреності він переоформив зазначений автомобіль на себе. Отже, у 2011 році відповідачка автомобіль фактично не реалізовувала, жодних доходів від його реалізації не отримувала.
Копією довіреності від 05 серпня 2009 року підтверджується факт того, що відповідачка передала належний їй автомобіль ОСОБА_3 та ОСОБА_4, надавши їм всі права щодо володіння, користування та розпорядження ним.
Отже, оцінюючи докази, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення проти позову, суд виходить з наступного.
Як зазначено у ст.3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
У відповідності до ст.21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободим людини є невідчужуваними та непорушними.
Згідно ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повной, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомог, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
У ст.48 Конституції України зазначено, що коден має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.
Відповідно до ст.22 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року кожна людина, як член суспільства, має право на соціальне забезпечення і на здійснення необхідних для підтримання її гідності і для вільного розвитку її особи прав у економічній, соціальній і культурній галузях за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва та відповідно до структури і ресурсів кожної держави.
Згідно ст.25 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року кожна людина має право на такий життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та необхідне соціальне обслуговування, який є необхідним для підтримання здоров'я і добробуту її самої та її сім'ї, і право на забезпечення в разі безробіття, хвороби, інвалідності, вдівства, старості чи іншого випадку втрати засобів до існування через незалежні від неї обставини. Материнство і дитинство дають право на особливе піклування і допомогу.
У ст.1 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» зазначено, що державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям (далі - державна соціальна допомога) - це щомісячна допомога, яка надається малозабезпеченим сім'ям у грошовій формі в розмірі, що залежить від величини середньомісячного сукупного доходу сім'ї. Малозабезпеченою сім'єю є сім'я, яка з поважних або незалежних від неї причин має середньомісячний сукупний доход нижчий від прожиткового мінімуму для сім'ї. Прожитковий мінімум для сім'ї - визначена для кожної сім'ї залежно від її складу сума прожиткових мінімумів, розрахованих та затверджених відповідно до Закону України "Про прожитковий мінімум" для осіб, які відносяться до основних соціальних і демографічних груп населення.
У відповідності до копії рішення від 27 грудня 2011 року відповідачці була повторно призначена державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям у зв'язку з наявністю у відповідачки чоловіка, який таку допомогу не отримує, та чотирьох неповнолітніх дітей.
З наданих суду документів вбачається, що відповідачка працює, однак згідно довідки про доходи її заробіток за період з липня 2011 року по грудень 2011 року склав 4558,87 грн., хворіє, має на утримання чотирьох неповнолітніх дітей.
Чоловік відповідачки ОСОБА_5 працює сторожем в ТОВ ПТП «Криогаз» та отримує заробітну плату, яка в середньому за місяць складає 960 грн., що доводиться довідкою про його доходи.
Як було встановлено соціальним інспектором відповідачка бабченко В.О. працює на ресорному заводі зв індивідуальним графіком і через відсутність попиту на продукцію її заробітна плата нижче ніж встановлена законом мінімальна заробітна плата. За станом здоров'я відповідачка не може змінити роботу. Її сім'я проживає на заробітну плату чоловіка, який працює сторожем, стипендію сина та відповідачка користується пільгами, як багатодітна сім'я.
Отже, враховуючи матеріальні доходи сім'ї, наявність на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей, стан здоров”я відповідачки, Управлінням праці та соціального захисту населення обґрунтовано було призначено відповідачці виплату державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям.
Як зазначено в п.12 Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям» у разі коли особами, які входять до складу сім'ї, навмисно подано недостовірні відомості чи приховано відомості, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на соціальну допомогу та визначення її розміру, виплата соціальної допомоги припиняється. На наступний строк допомога може бути призначена не раніше ніж через шість місяців починаючи з першого числа місяця виявлення порушення.
Згідно п.28 зазначеної Постанови, якщо сім'єю приховано або навмисно подано недостовірні дані про її доходи та майновий стан, що вплинуло на встановлення права на призначення соціальної допомоги та визначення її розміру, внаслідок чого були надміру виплачені кошти, органи праці та соціального захисту населення визначають обсяг надміру виплачених коштів та встановлюють строки їх повернення залежно від матеріального стану сім'ї, повідомляють уповноваженого представника малозабезпеченої сім'ї про обсяг надміру виплачених коштів та строки їх повернення, у разі врахування надміру виплачених коштів при виплаті соціальної допомоги у наступні періоди провадять щомісячні відрахування на підставі своїх рішень у розмірі не більш як 20 відсотків суми, що підлягає виплаті, у разі неповернення надміру виплачених коштів добровільно в установлені строки вирішують питання про їх стягнення у судовому порядку.
У ч.1 ст.8 КАС України зазначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість держави.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень і у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, звертаючись з позовом про стягнення з відповідачки надміру сплаченої суми державної соціальної допомоги з посиланням на умисне приховання даних щодо продажу належного їй автомобіля по факту отримання грошових коштів від його реалізації, позивач повинен довести суду той факт, що відповідачка дійсно реалізувала належний їй автомобіль і отримала за нього обумовлену грошову суму, яка могла вплинути на розмір наданої їй державної соціальної допомоги, а також довести факт умисного приховання відповідачкою цих обставин. Інакше рішення про задоволення зазначеного позову, ухвалене лише на припущеннях, буде суперечити як вимогам Конституції України, так і вимогам Загальної декларації прав людини щодо права громадян на соціальний захист, рівність цього права, а також віднесення людини до найвищою соціальної цінності, оскільки відповідачка є матір'ю п'ятьох дітей, четверо з яких є неповнолітніми, за своїм матеріальним станом є малозабезпеченою людиною, хворіє та потребує додаткових коштів на лікування, у зв'язку з чим сума державної допомоги, яку просить стягнути з неї позивач, для відповідачки є значною і її стягнення може призвести до позбавлення відповідачки та членів її сім'ї можливості для існування, що суперечить вищезазначеним вимогам Закону.
Оскільки відповідачка проти позову заперечуває, показання допитаного за її клопотанням свідка свідчать про відсутність з боку відповідачки будь-яких порушень в сфері призначення та отримання державної допомоги, з наданої суду копії довіреності вбачається факт володіння та користування зазначеним автомобілем свідком з 2009 року, будь-яких доказів, якими б спростовувалися зазначені відповідачкою та свідком обставини, позивачем суду не надано, суд не вважає наявність фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, встановленою.
Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати стягненню з відповідачки не підлягають і відносяться на рахунок держави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3, 21, 46, 48 Конституції України, ст.ст.22, 25 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року, ст.1 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям», п.12, п.28 Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям», ст.ст.7, 8, 9, 11, 12, 160, 163 КАС України, суд,-
У задоволенні позовних вимог Управління праці та соціального захисту населення Синельниківської міської ради Дніпропетровської області до ОСОБА_1 про стягнення переплаченої суми державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям відмовити.
На постанову протягом десяти днів з дня його проголошення до Дніпропетровского апеляційного адміністративного суду через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області може бути подано апеляційну скаргу.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, а у разі її подання - після розгляду справи апеляційним судом у разі, якщо постанову не буде скасовано.
Суддя:
ОСОБА_6