Справа № 2-4020/11
2/503/791/2012
22.10.2012 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді - Худіної О.О.
при секретарі - Смага Н.М.,Корніясовой Д.Б.
за участю представника позивача
ОСОБА_1А - ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
акціонерного товариства комерційний банк
«Приват Банк» - ОСОБА_4
відповідача - ОСОБА_5
представника відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Артемівську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк», ОСОБА_5 про визнання договору поруки -недійсним та стягнення моральної шкоди, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк», ОСОБА_5 про визнання договору поруки -недійсним та стягнення моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що 06.01.2006 року невідомою позивачу особою на ім'я ОСОБА_5 було оформлено кредитний договір № GOGLAE 00000195, згідно якого ОСОБА_5 повинна була отримати грошові кошти у сумі 80000 доларі США. 06.01.2006 року невідомою позивачу особою на його ім'я було укладено договір поруки, згідно якого позивач поручився за виконання кредитних зобов'язань оформленого на ОСОБА_5 06.01.2006 року за кредитним договором № GOGLAE 00000195. Про договір поруки укладеного на ім'я позивача, він дізнався, коли у 2010 році його викликали до міліції міста Горлівки Донецької області та допитували. Він дізнався, що ОСОБА_7 підробив документи, у тому числі і заяву від ім'я позивача, оформив на його ім'я договір поруки. Згідно вироку Центрально -Міського районного суду міста Горлівки Донецької області від 13.07.2010 року ОСОБА_7 було визнано винним та засуджено до 5 років позбавлення волі, з застосуванням ст.. 75 КК України. При проведенні слідства по справі та постановленні вироку ОСОБА_7, було включено епізод, згідно якого позивач був поручителем за кредитним зобов'язанням, укладеним ОСОБА_5, згідно якого вона отримала грошові кошти у сумі 80000 доларів США. Позивач не заперечував, що особу, яка підробила документи та оформила на його ім'я договір поруки осудили, та вважав, що він ніякого відношення до даного кредитного зобов'язання не має, та за нього не відповідає. 10.12.2011 року поштою він отримав ухвалу суду від 22.11.2011 року «Про відкриття провадження»по справі про стягнення з позивача заборгованості за кредитним зобов'язанням, так як є поручителем та має нести відповідальність. Позивач вказує, що в зв'язку з наведеним, він має право захищати свої порушені права, пов'язані з незаконним оформленням на його ім'я договору поруки, що встановлено вироком суду та доказуванню не підлягає. Також позивач вказує, що договір поруки з'явився у наявності не тільки з вини ОСОБА_7, а ще з вини робітників банку, так як вони видали грошові кошти ОСОБА_7 за кредитним договором укладеним на ім'я ОСОБА_5 При цьому ніякої довіреності у ОСОБА_7 на отримання грошей не було. Позивач вважає, що з вини робітників банку, у нього з'явилися кредитні зобов'язання, яких він на себе не брав. Договір поруки він з банком не укладав, не мав наміру укладати, а відповідно не повинен нести відповідальність. З посиланням на ст. ст. 12,15, п.3 ст. 203,215,626,627,1167 ЦК України, Закон України «Про захист прав споживачів», позивач просив суд: постановити рішення, яким визнати договір поруки від 06.01.2006 року за кредитним договором № GOGLAE 00000195, укладеного от його імені з ПАТ КБ «Приватбанк»недійсним, стягнути з відповідача ПАТ КБ «Приватбанк»моральну шкоду у розмірі 2000 гривень та судові витрати.
У судове засідання позивач не з'являвся, розгляд справи проводився за його відсутність, за участю представника ОСОБА_2
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 підтримав позов на підставі доводів вказаних у заяві, та суду пояснив, що оспорюваний договір поруки позивач не укладав. В матеріалах справи мається вирок відносно ОСОБА_7, в якому вказано, що до матеріалів справи у якості речового доказу додано кредитний договір на ім'я ОСОБА_5 та договір поруки на ім'я ОСОБА_1 Це є доказом того, що договір поруки був предметом досліду по кримінальній справі. Доказом того, що договір поруки ОСОБА_1 не укладав є вирок відносно ОСОБА_7, особисті пояснення ОСОБА_7 та рішення суду, яким з ОСОБА_7 на користь банку була стягнута заборгованість за кредитним договором на ім'я ОСОБА_5 Про те, що існує договір поруки на ім'я позивача, останній дізнався лише у 2010 році. Позивач договір не укладав, з вини робітників банку, позивач отримав моральні страждання, він вимушений був докладати зусиль для організації свого життя, в зв'язку з необхідністю захищати свої права. В зв'язку з вказаним позивач вважає, що діями відповідача -банку йому заподіяно моральну шкоду, яку він оцінює у 2000 гривень. Просив задовольнити позов у повному обсязі.
Від представника позивача ОСОБА_2 до суду надійшла заява, в якій повідомлено, що позивач ОСОБА_1 відмовляється від позову в частині стягнення з відповідачів моральної шкоди.
В зв'язку з тим, що особистої заяви позивач ОСОБА_1 про відмову від частини позовних вимог до суду не надійшло, суд вважає за необхідне розглянути позовні вимоги у повному обсязі.
У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк»ОСОБА_4 позов не визнала у повному обсязі, та суду пояснила, що дійсно вироком Центрально -Міського районного суду міста Горлівка Донецької області було визнано винним ОСОБА_7 в скоєнні злочину, передбаченому ст..ст. 190 ч. 3, 190 ч. 4, 358 ч. 1, 358 ч. 2, 358 ч. 3 КК України, а рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 11.03.2011 року з ОСОБА_7 було стягнуто заборгованість за кредитним договором ОСОБА_5 в сумі 151500 гривень. Кримінальну справу відносно ОСОБА_7 було порушено за заявою Приватбанку, так як заставний транспорт автомобіль «Субару Трибека», номерний знак НОМЕР_1 за кредитним договором ОСОБА_5 за підробленими документами було знято з обліку та продано, тому Приватбанк є потерпілим від неправомірних дій ОСОБА_7, кредитні кошти за цим кредитним договором не погашені, заставний автомобіль відсутній. Власником вказаного транспортного засобу по документах є ОСОБА_5 ОСОБА_7 відповідав за заподіяну банку шкоду, в зв'язку з його діями, щодо зняття з залогового обліку транспортного засобу. У рамках кримінальної справи експертизи, щодо відповідності підпису у договорі поруки позивачу не проводилося. Яких не будь належних доказів того, що договір поруки позивач не укладав, та не підписував, він суду не надав. Почеркознавчу експертизу, призначену по справі проведено не було в зв'язку з не оплатою позивачем її вартості. В частині позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди, просила відмовити за недоведеністю та необґрунтованістю.
У судовому засіданні відповідач ОСОБА_5 позов визнала, та суду пояснила, що вона ніякого кредитного договору з банком не укладала. Позивача про укладання договору поруки не просила. Їй відомо, що договір поруки позивач не укладав, та не підписував. Просила суд задовольнити позов.
У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_5 -ОСОБА_6 позов визнав, та суду пояснив, що кредитний договір та спірний договір поруки було укладено з кримінальним наміром. ОСОБА_5 кредитний договір не укладала та не підписувала. Дані обставини з'ясовувалися під час розгляду кримінальної справи. Є вирок та особисті пояснення ОСОБА_7 Це є достовірними доказами того, що договір поруки позивачем не укладався, не підписувався. Просив задовольнити позов.
Суд заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, прийшов до наступних висновків:
Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори.
Судом встановлено, що 6 січня 2006 року між Приватбанком та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № GOGLAE 00000195.
6 січня 2006 року між Приватбанком та ОСОБА_1 укладено договір поруки № GOGLAE 00000195. Згідно даного договору ОСОБА_1 виступив поручителем за зобов'язання ОСОБА_5 по кредитному договору № GOGLAE 00000195 від 06.01.2006 року.
Відповідно до частин першої - п'ятої ст.203 ЦКЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до п. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Умови договору (його зміст) можуть бути типовими; однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (умови публічного договору); встановленими однією із сторін у певних стандартних формах (умови договору приєднання) тощо. Встановлено, що договір поруки від 6 січня 2006 року укладений у письмовій формі, вимогами параграфу 3 глави 49 розділу 1 книги 5 Цивільного кодексу України не передбачено укладення договору поруки з додержанням нотаріальної форми договору, тому договір поруки укладений з дотримання форми договору, встановленої законом.
Судом були перевірені доводи позивача ОСОБА_1, викладені у позові, його представника, відповідача ОСОБА_5 та її представника щодо заперечення факту укладання та підписання ОСОБА_1 договору поруки від 06.01.2006 року.
Суд зазначає наступне:
Вироком Центрально -Міського районного суду міста Горлівки Донецької області від 13 липня 2010 року ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні злочинів передбачених ст..ст. 190 ч. 3, 190 ч. 4, 358 ч. 1, 358 ч. 2, 358 ч. 3 КК України, встановлено, що … у грудні 2005 року, ОСОБА_7, діючи повторно, з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном шляхом обману, а саме здобуття кредиту на придбання автомобіля в КБ "Приватбанк", вступив в злочинну змову з невстановленою особою, згідно якого останній надав ОСОБА_7 порожній бланк довідки про доходи з відтиском друку "ЧП ОСОБА_8В.", в який ОСОБА_7 вніс свідомо помилкові відомості, а саме відомості про роботу ОСОБА_1 в ЧП "ОСОБА_8В." на посаді зам. директора, який особисто підписав від імені ОСОБА_8, тим самим підроблював документ, який видається і засвідчується громадянином - підприємцем, що має право видавати і засвідчувати такі документи. Довідка про доходи від 20 грудня 2005 року на ім'я ОСОБА_1 заповнена ОСОБА_7 6 січня 2006 року, ОСОБА_7, діючи умисне, з корисливих мотивів, маючи намір на заволодіння чужим майном шляхом обману, а саме здобуття ОСОБА_5 кредиту на придбання автомобіля в КБ "Приватбанк", достовірно знаючи, що довідка про заробітну плату на ім'я ОСОБА_1 є підробленою, надав її в Горлівську філію КБ "Приватбанк", тим самим використовував свідомо підроблений документ. 23 вересня 2006 року, ОСОБА_7 діючи умисне, з корисливих мотивів, з метою зняття з обліку автомобіля НОМЕР_2, що є предметом застави, достовірно знаючи, що повідомлення з Горлівської філії КБ "Приватбанк" про звільнення від заставних зобов'язань ОСОБА_5 по автомобілю НОМЕР_2, є підробленим, надав його в МРЕО міста Горлівки, тим самим використовував свідомо підроблений документ. У вересні 2006 року ОСОБА_7, діючи повторно, з корисливих мотивів, з метою зняття з обліку автомобіля НОМЕР_3, що є предметом застави за кредитним договором, вступив в злочинну змову з невстановленою особою, згідно якого останній з використанням комп'ютерної техніки, виготовив для ОСОБА_7 повідомлення з Горлівської філії КБ Приватбанк про звільнення від заставних зобов'язань ОСОБА_5 по автомобілю НОМЕР_3, тим самим підроблювали документ, який видається і засвідчується установою, що має право видавати і засвідчувати такі документи. 23 вересня 2006 року, ОСОБА_7, діючи повторно, з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном шляхом обману, а саме достовірно знаючи, що автомобіль НОМЕР_3, знаходиться в заставі по кредитному договору, укладеному між ОСОБА_5 і Горлівською філією КБ "Приватбанк" і не може бути відчужений до виконання всіх зобов'язань за кредитним договором, надав в МРЕО міста Горлівки підроблене повідомлення з Горлівської філії "Приватбанк" про звільнення від заставних зобов'язань ОСОБА_5 по автомобілю НОМЕР_3, згідно якого вказаний автомобіль був знятий з обліку і яким ОСОБА_7 незаконно розпорядився на свій розсуд (а.с. 6-12).
При розгляді даної справи, суд не приймає як належний доказ правомірності позовних вимог вищезазначений вирок, адже при розгляді кримінальної справи та постановлення вироку відносно ОСОБА_7 не було встановлено факту, що саме ОСОБА_7 укладав та підписував договір поруки на ім'я позивача.
Суд не вважає такими, що відносяться як належні докази на підтвердження позовних вимог, надані позивачем документи, а саме: заочне рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 11.03.2011 року, згідно якого було задоволено позов ПАТ КБ «Приватбанк»до ОСОБА_7 про відшкодування шкоди; ухвалу про відкриття провадження у справі від 22.11.2011 року за позовом ПАТ КБ «Приватбанк»до ПАТ «А-Банк», ОСОБА_5, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (а.с.4-5).
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог та заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 57 ЦПК України -доказами є будь -які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст.. 63 ЦПК України -показання свідка -це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи.
До матеріалів справи було долучено письмові пояснення ОСОБА_7, оголошених і досліджених у судовому засіданні, згідно яких ОСОБА_7 повідомив суд про те, що договір поруки від 06.01.2006 року № GOGLAE 00000195 ОСОБА_1 не укладався. Підписував його саме він -ОСОБА_7, та в зв'язку з цим був засуджений. ОСОБА_5 особисто писала заяву про надання кредиту, але кредитний договір від 06.01.2006 року вона не укладала, грошові кошти не отримувала. Кредитні кошти отримував він, кредитний договір також підписував він. За це його було засуджено. Згідно рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області на нього покладалося зобов'язання щодо відшкодування шкоди (а.с.37-40).
Згідно п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»- зі змісту абзацу другого ч. 1 ст. 218 ЦК України вбачається, що не може доводитися свідченням свідків заперечення факту вчинення правочину.
Крім того, суд зазначає, що пояснення ОСОБА_7 щодо того факту, що його було засуджено саме за підроблення підпису ОСОБА_1 та ОСОБА_5 у кредитному договорі та договорі поруки -не відповідають дійсності.
Згідно ч. 1 ст. 218 ЦК України -заперечення однією із сторін факту вчинення правочину може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо -, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченні свідків.
У справі була призначена судово - почеркознавча експертиза для з'ясування: чи було виконано особисто позивачем рукописний текст, а також підпис під текстом у договорі поруки № GOGLAE 00000195 від 06.01.2006 року.
22 серпня 2012 року судом отримано повідомлення від Донецького НДІСЕ про неможливість надання висновку в зв'язку з ненаданням позивачем експертній установі необхідного матеріалу (а.с. 73).
Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлено законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою, шостою ст.203 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, суд вважає, що ані позивачем, ані його представником не доведені підстави для визнання правочину недійсним, передбачені ч. 1 ст. 215 ЦК України. Договір поруки укладений з дотриманням письмової форми договору. Позивач не довів факт того, що даний договір він не укладав, а також те, що договір підписаний не ним, належних доказів на підтвердження вказаного позивачем не надано, судово-експертне дослідження документів не проводилося. Особа, яка вчиняла правочин мала необхідний обсяг цивільної дієздатності та позивачем не доведено, що укладена угода не відповідає вимогам ст.. 203 ЦК України, тому договір поруки є правомірним.
За таких обставин суд дійшов до висновку, що договір поруки укладений у відповідності до вимог закону, та підстав для визнання його недійсним немає.
Керуючись ст. ст. 5, 6, 10, 107, 146, 174, 208, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, ст. ст. 203, 204 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», Постановою ПВСУ від 6 листопада 2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», суд -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк», ОСОБА_5 про визнання договору поруки -недійсним та стягнення моральної шкоди -відмовити у повному обсязі.
Вступна та резолютивна частини рішення складені, підписані у дорадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 22 жовтня 2012 року.
Рішення складене у повному обсязі та підписане 26 жовтня 2012 року.
Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Апеляційного суду Донецької області через Артемівський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня його оголошення.
Головуючий суддя О. О.Худіна