Справа № 2/0523/2113/2012
17 жовтня 2012 року Київським районним судом м. Донецька в складі:
головуючого судді: Ополинської І.Г.,
при секретарі: Дємєнчук К.Ю.,
за участю позивача -ОСОБА_1.,
відповідача -ОСОБА_2.,
представника відповідача -ОСОБА_5.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
Позивач ОСОБА_1. звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2. про розірвання шлюбу, мотивуючи заявлені вимоги тим, що 21 листопада 1998 року між ним та відповідачем було зареєстровано шлюб в відділі державної реєстрації актів громадянського стану Київського районного управління юстиції у м. Донецьку, про що зроблений актовий запис № 787. Від цього шлюбу вони не мають дітей - Протягом тривалого часу між нею та відповідачем існують неприязнені стосунки. Шлюбні відносини припинені з 2006 року, оскільки вони втратили почуття кохання та взаємоповаги один до одного. Майнової суперечки немає. Примирення між ними неможливе, тому просить суд розірвати вказаний шлюб з відповідачем.
У судовому засіданні позивач підтримав заявлені ним вимоги, пояснивши, що з 21 листопада 1998 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Основною причиною розпаду сім'ї є різниця характерів та відсутність між ними взаєморозуміння та довіри. Не дивлячись на те, що вони дотепер проживають разом, їх сумісне життя як подружжя неможливе. В дійсності він втратив почуття кохання до своєї дружини, яка навіть в наданий судом час для примирення не використала і не вчинила жодної позитивної дії, направленої на збереження їх сім'ї. Тому він наполягає на розірванні цього шлюбу, як такого, що порушує його права.
Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, пояснив суду, що вона кохає свого чоловіка та впевнена, що і він має до неї кохання. Сварки дійсно мали місце, але таке не є підставою для розірвання шлюбу, оскільки всі сім'ї сваряться між собою. Все інше, що написано у позові і на що посилається позивач в суді не відповідає дійсності. Вважає, що немає дійсних підстав для розірвання шлюбу. Просила у задоволенні позову відмовити.
Представник відповідача, який діяв на підставі перевірених судом повноважень (довіреності) - ОСОБА_5., підтримав позицію свого довірителя, вважав її обґрунтованою і просив у задоволенні позову відмовити.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_6., суду пояснила, що вона знаходиться в дружних відносинах з відповідачем. Останній раз була вдома у ОСОБА_1. та ОСОБА_2. на початку серпня 2012 року, відповідач приготувала вечерю та вони разом з позивачем ОСОБА_1. сиділи за одним столом вечеряли. На її думку, це хороша сім'я.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_7., суду пояснила, що їй відомо, що ОСОБА_1. та ОСОБА_2. знаходяться в зареєстрованому шлюбі та проживають разом. Причини, чому позивач бажає розірвати шлюб їй не відомо. Останній час вона до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у гості не приходила, тому які в них взаємовідносини їй не відомо.
Свідок ОСОБА_8., суду пояснила, що вона підтримує дружні стосунки з відповідачкою. Також пояснила, що позивач та відповідач на даний час проживають разом. Останній раз була вдома у позивача та відповідача більш ніж пів року назад. Їй відомо, що ОСОБА_1. та ОСОБА_2. сваряться, як і інші сім'ї. На її думку, відповідач ОСОБА_2. виконує свої домашні обов'язки.
Свідок ОСОБА_9., суду пояснив, що між ним та ОСОБА_1. виникли неприязливі стосунки, з відповідачкою ОСОБА_2. він підтримує дружні стосунки. Також пояснив, останній раз був у позивача та відповідача у гостях приблизно два місяці тому, ОСОБА_1. скаржився на свою дружину ОСОБА_2., яка не готує останньому їжу та не доглядає за будинком. Не дивлячись на це, вважає їх хорошою сім'єю.
Вислухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
Під час розгляду даної цивільної справи судом були створені всі умови для реалізації прав та обов'язків учасниками судового розгляду, у тому числі й в частині подання ними доказів та заявлення клопотань.
Відповідно до положень ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, доказів.
З огляду на вищенаведене, суд розглядає справу на підставі тих доказів, які є у матеріалах справи і вважає, що їх достатньо для розгляду цієї справи по суті.
Судом встановлено, що правовідносини, які виникли між сторонами регулюються ст.ст. 28,51 Конституції України, ст. 112 Сімейного Кодексу України.
Так, відповідно до ст. 28 Основного Закону України кожен має право на повагу до його гідності. Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність поводженню.
Також, статтею 51 Конституції України гарантовано, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім»ї.
Статтею 112 Сімейного кодексу України визначені підстави для розірвання шлюбу за позовом одного з подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу якщо буде встановлено що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Відповідно до п. 10 Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 р. проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Передбачене ч. 1 ст. 111 СК вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення (ч. 5 ст. 191 ЦПК). Судам слід використовувати надану законом можливість відкласти розгляд справи для примирення подружжя, особливо за наявності неповнолітніх дітей.
Як встановлено в судовому засіданні і таке вбачається з матеріалів справи, що 21 листопада 1998 року між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 було укладено шлюб, який був зареєстрований 21 листопада 1998 р. відділом державної реєстрації актів громадянського стану Київського районного управління юстиції у м. Донецьку, актовий запис № 787 \а.с. 8\
Судом, відповідно до положень ч. 1 ст. 111 СК України та п. 10 Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 р., вживались заходи, щодо примирення ОСОБА_1 та ОСОБА_2. Так, ухвалою суду від 1 серпня 2012 року у відповідності зі ст. 11 СК України та ст. 191 ч.5 ЦПК України сторонам був наданий тримісячний строк для примирення. Проте, в судовому засіданні встановлено, що такий строк не був використаний відповідачем за призначенням, сторони не примирились, відповідач не вжила ніяких заходів для збереження родини та налагодження стосунків, та в свою чергу позивач звернувся до суду з заявою про скорочення наданого їм строку на примирення.
У відповідності зі ст. 112 СК України, судом з'ясовані фактичні взаємини подружжя та дійсні причини розірвання шлюбу, встановлено, що між позивачем та відповідачкою мають місце постійні сварки, втрата почуттів та кохання, відсутність у позивача бажання в подальшому підтримувати такі шлюбні стосунки.
Суд не приймає до уваги показання свідків ОСОБА_6., ОСОБА_7., ОСОБА_8., ОСОБА_9., оскільки, по-перше, зазначені особи знаходяться у дружніх стосунках з відповідачкою, тому суд вважає, що вони є зацікавленими, по-друге, їх свідчення є суб'єктивними і не можуть об'єктивно оцінити стосунки між подружжям.
В даному випадку встановлено, що сторони однією сім'єю не мешкають, заходів для відновлення родинних відносин з боку позивача та відповідачки вжито не було, зазначене свідчить проте, що родина розпалась остаточно.
Отже, суд приходить до висновку, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу між сторонами у цій справі суперечило б інтересам позивача. Такі обставини прямо передбачені статтею 112 Сімейного кодексу України у якості підстав для розірвання шлюбу за позовом одного з подружжя.
Інших обставин, які б мали істотне значення у справі судом встановлено не було.
Таким чином, суд вважає, що позов ґрунтується на законі та підлягає задоволенню у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись Конституції України, Пленумом Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 р., ст. ст. 104, 105, 110, 111, 112 СК України, ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 130, 174, 212-215 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований 21 листопада 1998 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Київського районного управління юстиції у м. Донецьку, актовий запис № 787 - розірвати.
При реєстрації розірвання шлюбу прізвище ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без змін.
Шлюб вважається припиненим у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя /підпис/ І.Г. Ополинська