Справа № 0435/2-1013/12
Провадження № 22-ц/491/1808/12 Головуючий в суді першої
Справа № 2-4132/11 інстанції - Попов В.В.
Категорія 34 (4) Доповідач - Ляховська І.Є.
17 жовтня 2012 року м. Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :
головуючого - судді Ляховської І.Є.,
суддів - Михайлів Л.В., Соколан Н.О.,
при секретарі - Куреденко О.П.,
за участю - позивача ОСОБА_2 та представника позивачів ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 12 квітня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_2 до ОСОБА_5 (треті особи - Публічне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Гарант-Авто", ОСОБА_7) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою,
У грудні 2011 року ОСОБА_6 і ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою.
В обгрунтування позовних вимог зазначили, що 31 грудня 2010 року з вини третьої особи ОСОБА_7, який перебував на той час у трудових відносинах з відповідачем ОСОБА_5, сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було пошкоджено належний позивачці ОСОБА_6 автомобіль «Джип», яким керував позивач ОСОБА_2
На відновлення автомобіля було витрачено кошти в сумі 66740 грн. 53 коп.
Страхова компанія сплатила ОСОБА_6 страхове відшкодування у розмірі 19780 грн. 84 коп., тому позивачка вимушена звернутись до суду з вимогами про стягнення з відповідача на свою користь 46959 грн. 69 коп. у рахунок відшкодування завданої їй матеріальної шкоди.
Крім того, діями відповідача їм та їх малолітній дочці, яка знаходилась в автомобілі під час ДТП, завдано моральну шкоду, розмір якої вони оцінюють у 50000 гривень, які просили стягнути з відповідача на користь кожного з них окремо, а також понесені ними судові витрати.
Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 12 квітня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_6 і ОСОБА_2 задоволені частково: з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 стягнуто 46959грн.16 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 5000 грн. моральної шкоди та судові витрати у розмірі 563 грн. 69 коп., а на користь ОСОБА_2 - 5000 грн. моральної шкоди, а також судовий збір в сумі 94 грн.10 коп., у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_5 ставить питання про зміну рішення суду та ухвалення нового про стягнення на користь кожного з позивачів моральної шкоди з ПАТ "УСК "Гарант-Авто" в сумі 2550,00 грн., з нього - в сумі 2450,00 грн., а також судових витрат в розмірі 94,10 грн. кожному та відмову в задоволенні решти позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, на його думку, суд помилково до спірних правовідносин не застосував положення п. 22.3 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яким передбачений ліміт компенсації моральної шкоди страховою компанією, та не врахував, що ремонт автомобілю позивачів був економічно недоцільним, з чим останні погодились та отримали від страхової компанії компенсацію, а саме різницю вартості автомобіля до та після аварії.
Крім того, судом залишено поза увагою те, що позивачами не доведено присутність їх доньки в автомобілі під час дорожньо-транспортної пригоди.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 31 грудня 2010 року о 14 год. 20 хв. третя особа ОСОБА_7, керуючи належним ОСОБА_5 автобусом марки «А 04911 ТУР», рухаючись по Об'їзній дорозі в м. Кривому Розі, виїхав на регульоване перехрестя з бульваром Вечірнім у м. Кривому Розі на заборонений червоний сигнал світлофору та скоїв зіткнення з належним позивачу ОСОБА_6 автомобілем марки «Jeep Grand Cherokee Laredo» під керуванням позивача ОСОБА_2
В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіль позивача ОСОБА_6 отримав механічні пошкодження.
Постановою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 26 січня 2011 року ОСОБА_7 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне покарання у вигляді штрафу в сумі 340,00 грн.
Згідно висновку експерта-товарознавця ОСОБА_8 № 09/11 від 19 січня 2011 року сума матеріальних збитків, спричинених власнику автомобіля «Jeep Grand Cherokee Laredo», становить 53780,84 грн. (а.с. 29-35).
На відновлення транспортного засобу позивачем ОСОБА_6 витрачено 66740 грн., із яких страховою компанією «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» відшкодовано 19780 грн. 84 коп. (а.с.13, 15, 16).
Звертаючись до суду з даним позовом, позивачі просили стягнути з відповідача різницю між вартістю проведеного ними відновлювального ремонту автомобіля та страховим відшкодуванням, а також моральну шкоду.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив із положень ст.. 1194 ЦК України та дійшов висновку про право позивачки ОСОБА_6 на отримання різниці між фактичним розміром шкоди в сумі 66740 грн. і страховою виплатою в розмірі 19780 грн. 84 коп., у зв'язку з чим стягнув з відповідача на її користь суму 46959грн.16коп.
Крім того, суд задовольнив позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди та стягнув на користь обох позивачів по 5000грн.
Колегія суддів не може погодитись з таким рішенням суду, оскільки воно не відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Згідно із ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
На думку колегії суддів, судом першої інстанції зазначені вимоги закону судом першої інстанції не дотримані, через що судове рішення у справі не можна визнати таким, що є законним і обґрунтованим.
Такого висновку колегія суддів дійшла з огляду на наступне.
Як убачається із матеріалів справи, на підтвердження розміру спричинених матеріальних збитків позивач надала висновок експерта-товарознавця № 09/11 від 19 січня 2011 року, згідно якого сума матеріальних збитків, спричинених власнику автомобіля «Jeep Grand Cherokee Laredo», становить 53780,84 грн. (а.с. 29-35).
Ухвалюючи рішення, суд не звернув уваги на те, що згідно цього ж висновку вартість відновлювального ремонту автомобіля складає 66 740грн.53коп., а його ринкова вартість - 53 780,84 грн.
Як роз'яснено Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ в «Узагальненні судової практики розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки у 2010-2011 роках», у разі коли пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлений або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.
Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, детально регламентовано ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» від 01 липня 2004 року № 1961-IV (із відповідними змінами).
Згідно з вимогами цієї статті (у редакції, яка діяла на час події), транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим та власник транспортного засобу згоден з визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП.
У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця ДТП.
Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП та витратам по евакуації транспортного засобу з місця ДТП. Право на залишки транспортного засобу отримує страховик чи Моторне транспортне страхове бюро України.
Вважається, що положення цієї норми на підставі ст. 8 ЦК України можуть застосовуватися при відшкодуванні шкоди не лише страховиком, а й іншими особами, які несуть відповідальність за її заподіяння.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції не врахував вищезазначені положення Закону № 1961-IV та не звернув уваги те, що позивачка ОСОБА_6 при отриманні нею страхового відшкодування в сумі 19780 грн.84 коп. не відмовилась від залишків пошкодженого транспортного засобу, які було оцінено в розмірі 33000грн.
Враховуючи встановлену страховим договором франшизу в сумі 1000грн., позивачці було відшкодовано повну вартість транспортного засобу до його пошкодження в розмірі його ринкової вартості (19780 грн. 84 коп. + 1000грн. + 33000грн. = 53780,84 грн.).
У зв'язку з цим позовні вимоги ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної шкоди є необґрунтованими, а рішення суду в частині задоволення цих вимог є неправильним.
Посилання позивачів на неправильність висновків експерта, який виходив лише із року випуску автомобіля та його зносу при використанні, і не врахував поліпшення та ремонтні роботи, здійснені позивачами до пошкодження автомобіля (а саме - встановлення нових передніх фар та задніх ліхтарів, нової автомагнітоли, бокових підніжок, передніх та задніх захисних дуг, автосигналізації, нового лобового скла, нових скатів, заміна салону та сидінь, даху з внутрішньої сторони, обивки шкірою усіх дверей та торпедо, фарбування автомобіля, заміни усіх деталей ходової частини та гальмівної системи), які можуть вплинути на його ринкову вартість, не можуть бути взятими до уваги колегією суддів з наступних підстав.
Згідно протоколу огляду транспортного засобу від 11 січня 2011 року, який є додатком до висновку експертизи, експертом при огляді відображено повну комплектацію належного позивачу автомобіля та позначками відображено наявність в ньому усіх додаткових поліпшень.
Оскільки цей висновок надано самими позивачами, не оспорено відповідачем, сторони не заявляли клопотань про призначення судової товарознавчої експертизи під час розгляду справи в суді першої інстанції, колегія суддів, з огляду на відсутність підстав, зазначених у ч. 2 ст. 303 ЦПК України, відхилила заявлене в суді апеляційної інстанції клопотання представника позивачів ОСОБА_3 про призначення товарознавчої експертизи.
Також безпідставними є посилання позивачів та їх представника на письмове направлення страхової компанії, видане позивачеві для здійснення ремонтних робіт, оскільки на момент проведення таких робіт, які були здійснені 04 лютого 2011 року, про що свідчить квитанція № 005751 та акт виконаних робіт, позивач був ознайомлений з висновком експерта-товарознавця від 19 січня 2011 року щодо вартості ремонтних робіт та ринкової вартості транспортного засобу.
До того ж, це направлення не спростовує той факт, що ремонт автомобіля є економічно недоцільним.
З огляду на такі обставини, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки пошкоджений транспортний засіб вважається фізично знищеним та позивачка отримала повне відшкодування його вартості, виходячи з його ринкової вартості, її позовні вимоги про стягнення з відповідача різниці між фактичними витратами на відновлення автомобіля та страховим відшкодуванням задоволенню не підлягають.
Вирішуючи спір в частині позовних вимог обох позивачів про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для їх задоволення.
Доводи апеляційної скарги щодо недоведеності факту знаходження в автомобілі під час ДТП дитини позивачів є безпідставними.
Згідно матеріалів адміністративної справи № 3-211/2010 під час ДТП в автомобілі позивача ОСОБА_6, яким керував позивач ОСОБА_2, знаходилась їх малолітня дитина - дочка ОСОБА_9, 2004 року народження.
Цей факт відповідачем не спростовано, тому суд першої інстанції обґрунтовано взяв його до уваги при розгляді цієї частини позовних вимог.
Вирішуючи питання про розмір моральної шкоди, суд урахував характер правопорушення, ступінь вини відповідача, глибину душевних страждань позивачів.
Проте, на думку колегії суддів, висновки суду не в повній мірі відповідають обставинам справи, а розмір компенсації моральної шкоди, визначений судом першої інстанції, є дещо завищеним, оскільки судом не враховано відсутність доказів наявності негативних наслідків дорожньо-транспортної події для душевного здоров'я малолітньої дитини та погіршення її психічного та психологічного стану.
Виходячи із засад розумності та справедливості, колегія суддів вважає, що належною компенсацією спричинених позивачам моральних страждань є сума в розмірі 2500грн. кожному.
Доводи апеляційної скарги про необхідність стягнення моральної шкоди зі страхової компанії є такими, що не ґрунтуються на законі, оскільки остання не залучена до участі в справі в якості відповідача.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - частковому скасуванню з ухваленням на підставі п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної шкоди та зміні рішення суду в частині позову про відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до вимог ч. 5 ст.. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У зв'язку з цим рішення суду в частині розподілу судових витрат необхідно змінити та стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 та ОСОБА_2 по 94грн.10коп. кожному судових витрат, пов'язаних з вимогами про відшкодування моральної шкоди.
Рішення суду в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_6 та ОСОБА_2 сторонами не оскаржено.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ч. 1 п. 3, 4, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.
Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 12 квітня 2012 року в частині задоволення позову про стягнення матеріальної шкоди з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог.
Рішення суду в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 та ОСОБА_2 змінити та зменшити цей розмір з 5000 (п'яти тисяч) гривень до 2500(двох тисяч п'ятсот) гривень кожному.
Змінити розподіл судових витрат та стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 та ОСОБА_2 судові витрати в сумі 94 (дев'яносто чотири) гривні 10коп. кожному.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Повне рішення складено 22 жовтня 2012 року.
Головуючий : І.Є.Ляховська
Судді: Л.В.Михайлів
Н.О.Соколан