Справа № 413/4660/12 Головуючий в 1-й інстанції
Провадження № 22-ц/491/2965/12 Шум Л.І.
Категорія - 24 (І) Доповідач - Михайлів Л.В.
Іменем України
17 жовтня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :
головуючого судді - Михайлів Л.В.
суддів - Ляховської І.Є., Соколан Н.О.
при секретарі - Куреденко О.П.
за участю: представника позивача Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація №31» - Коваленка Романа Анатолійовича,
представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 13 серпня 2012 року по справі за позовом Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація № 31» до ОСОБА_4, ОСОБА_6 про стягнення боргу, -
В квітні 2012 року Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна організація №31» (надалі - КП «ЖЕО № 31») звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_4, ОСОБА_6 про стягнення боргу, посилаючись на те, що відповідачі є користувачами житлово-комунальних послуг, які надає їм позивач за адресою: АДРЕСА_1, однак оплату останніх здійснюють не в повному обсязі, внаслідок чого утворилася заборгованість за період з 01.02.2009 року по 01.03.2012 року в сумі 2505,61 грн. Вказану суму боргу позивач просив суд стягнути з відповідачів в солідарному порядку на свою користь.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 13 серпня 2012 року позов КП «ЖЕО № 31» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_6 на користь КП «ЖЕО № 31» заборгованість за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за період з 01.02.2009 року по 01.03.2012 року в сумі 2505,61 грн., а також 107,30 грн. судового збору.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_4 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що судом не звернуто уваги на відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг між нею та позивачем, недоведеність позивачем повноважень на нарахування послуг, законності тарифів та їх розміру, а також відсутність належних та допустимих доказів, які б підтверджували реальність надання та отримання житлово-комунальних послуг. Крім того, позивачем суду надано докази з надання послуг технічного обслуговування ліфтів, систем протипожежної автоматики та димовідведення, яких в будинку навіть й немає.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_4 підлягає відхиленню з наступних підстав.
Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 є приватною власністю відповідача по справі - ОСОБА_4, яка в ній зареєстрована разом з сином ОСОБА_6
Будинок АДРЕСА_1 знаходиться на обслуговуванні КП «ЖЕО № 31», яке й надає житлово-комунальні послуги його жильцям.
У зв'язку з несплатою в повному обсязі житлово-комунальних послуг відповідачами - ОСОБА_4 та ОСОБА_6, які зареєстровані в квартирі а проживають в ній, утворилася заборгованість за період з 01.02.2009 року по 01.03.2012 року в сумі 2505,61 грн.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з фактичного надання позивачем житлово-комунальних послуг відповідачам й обов'язку останніх сплачувати вартість отриманих послуг.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до положень ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема, такі питання: які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Колегія суддів вважає, що на виконання зазначених вимог, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що між сторонами виникли правовідносини фактичного користування житлово-комунальними послугами, які надаються позивачем відповідачам за адресою: АДРЕСА_1 й підлягають регулюванню нормами ст.ст. 64, 67, 68 ЖК України, які покладають на наймача житла та членів його сім'ї обов'язок своєчасно вносити плату за комунальні послуги та квартирну плату.
Стаття 151 ЖК України покладає обов'язок на громадян, які мають в приватній власності жилий будинок, квартиру, забезпечувати утримання свого житла, проводити за свій рахунок поточний та капітальний ремонт, утримувати в порядку прибудинкову територію.
Матеріалами справи підтверджено, що в період з 01.02.2009 року по 01.03.2012 року відповідачам за адресою: АДРЕСА_1 позивачем надавалися послуги з утримання будинку та прибудинкової території.
За надання вказаних послуг позивачем нараховувалася плата за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Відповідно до даних інформації про стан особового рахунку НОМЕР_1, відкритого на ім'я ОСОБА_4, в період з 01.02.2009 року по 01.03.2012 року, відповідачами здійснювалася частково оплата за надані житлово-комунальні послуги, що й призвело до утворення заборгованості в сумі 2505,61 грн. (а.с. 8-9).
Заперечуючи проти позову, відповідач ОСОБА_4 посилалася на відсутність договору з цього питання як на підставу несплати нею вказаних послуг, а також на відсутність доказів надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, законності тарифів та розміру їх нарахування (а.с. 16).
Постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 12.07.2005 року «Про затвердження порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій і типового договору про надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій» зі змінами і доповненнями внесеними Постановою Кабінету Міністрів України № 297 від 27.02.2007 року, яка діяла до набрання чинності 09.06.2009 року Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» № 525 від 20.05.2009 року із змінами, внесеними, Постановою Кабінету Міністрів України № 937 від 03.09.2009 року, й яка також підлягає застосуванню до врегулювання спірних правовідносин, затверджено типовий перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
Рішенням Криворізької міської ради № 823 від 26.11.2008 року затверджено обов'язковий перелік послуг і нормативний тариф з утримання будинків споруд та прибудинкових територій у м. Кривому Розі.
Відповідно до ч.3 ст. 10, ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підтвердження своїх вимог і заперечень.
На підтвердження своїх вимог позивач надав докази надання відповідачам за місцем їх проживання послуг з утримання будинку та прибудинкової території та витрат на здійснення цих послуг помісячно за період з 01.02.2009 року по 01.03.2012 року (а.с. 22-68). З аналізу вказаної інформації за оспорюваний період видно, що мешканцям будинку АДРЕСА_1 пред'являються фактичні витрати на: технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем, освітлення місць загального користування і підвальних приміщень та підкачування води, прибирання прибудинкової території, обслуговування димовентиляційних каналів, поточний ремонт конструктивних елементів, інженерних систем і технічних пристроїв будинків та елементів зовнішнього благоустрою, розташованих на прибудинковій території.
Встановивши, що позивачем надавалися відповідачам послуги з утримання будинку та прибудинкової території згідно прийнятого Криворізькою міською радою рішення № 823 від 26.11.2008 року з урахуванням встановленого Постановами Кабінету Міністрів України № 560 від 12.07.2005 року та № 525 від 20.05.2009 року переліку, однак відповідачі за надані послуги кошти сплачували не в повному обсязі, внаслідок чого утворилася заборгованість з їх оплати на суму 2505,61 грн., колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення заборгованості з оплати цих послуг в солідарному порядку з відповідачів.
В порушення ч.3 ст. 10, ч.1 ст. 60 ЦПК України ніяких належних та допустимих доказів, які б спростовували правильність розрахунку заборгованості позивача, законність тарифів та розміру нарахування послуг, свідчили б про ненадання послуг з утримання будинку та прибудинкової території в період з 01.02.2009 року по 01.03.2012 року, чи надання неякісних послуг, що давали б підстави для зменшення розміру нарахованих до сплати сум, відповідач ОСОБА_4 не надала ані суду першої, ані суду апеляційної інстанцій.
Відповідач ОСОБА_6 рішення суду в частині стягнення заборгованості не оскаржує.
Посилання відповідача ОСОБА_4 в апеляційній скарзі на стягнення позивачем вартості послуг з утримання ліфту, якого в будинку не існує спростовується матеріалами справи, а саме: інформацією про витрати на утримання будинку, в яких така послуга не значиться.
Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_4 відносно того, що відсутність укладеного між відповідачами та позивачем договору про житлово-комунальні послуги є підставою для їх несплати, не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги, оскільки обов'язок укласти договір на надання житлово-комунальних послуг покладається саме на власника (наймача) житла (п.5 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08.10.1992р.), а не реалізація ним цього права за наявності доказів підтвердження фактичного надання послуг, не може бути підставою для відмови виконавцю цих послуг у стягненні заборгованості по ним.
Безпідставними вважає колегія суддів доводи відповідача в апеляційній скарзі про недоведеність позивачем повноважень на нарахування послуг, оскільки будинок АДРЕСА_1 знаходиться на обслуговуванні КП «ЖЕО № 31», яке й надає послуги його мешканцям.
Отже, на думку колегії суддів, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в досить повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм правову оцінку, ухвалив рішення яке відповідає вимогам закону.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що підстав, передбачених законом, для скасування рішення суду немає, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 13 серпня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: