0441/3371/12 10.10.2012
Справа № 441/3371/2012 Головуючий в 1-й інстанції
Провадження № 22-ц/491/2614/12 Камбул М.А.
Категорія - 26 ( І ) Доповідач - Турік В. П.
Іменем України
10 жовтня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Турік В. П.
суддів: Грищенко Н.М., Зубакової В. П.
при секретарі: Бондаренко І.В.
за участю: представника відповідача Публічного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» - Юфєрєвій Олени Миколаївни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 26 липня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення моральної шкоди, -
У квітні 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства « Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - ПАТ «ПівнГЗК»), про стягнення моральної шкоди, посилаючись на отримання ним професійних захворювань внаслідок праці протягом тривалого часу в умовах впливу шкідливих факторів. Висновком МСЕК від 02.06.2010 року ОСОБА_4 встановлено ступінь втрати професійної працездатності у в загальному розмірі 45 %, з них: 40% - по вібраційній хворобі, 5% - по бронхіту та встановлено третю групу інвалідності. При повторних оглядах МСЕК висновком від 24.05.2011р. та 15.05.2012р. ступінь втрати профпрацездатності та група інвалідності залишені без змін.
Просив суд стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду, завданої у зв'язку з отриманним професійним захворюванням в сумі 100000грн.
Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 26 липня 2012 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «ПівнГЗК» на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування моральної шкоди 15000 грн., а також - на користь держави 214,00 грн. судового збору.
В апеляційній скарзі відповідач ПАТ«ПівнГЗК» ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, судом помилково до спірних правовідносин застосовано норми ст. 237-1 КЗпП України.
В матеріалах справи відсутні докази підтвердження факту заподіяння позивачу моральної шкоди, в тому числі, немає висновку відповідних медичних органів щодо наявності моральних страждань у нього, а судом не проведено огляду МСЕК для встановлення факту спричинення моральної шкоди, відсутні докази в підтвердження протиправності поведінки відповідача. Крім того, судом першої інстанції не враховано, що ОСОБА_4 добровільно погодився на виконання робіт у шкідливих умовах праці. Розмір моральної шкоди є необґрунтованним та судом не з'ясовано причини пропуску позивачем тримісячного строку для звернення з позовом.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ПАТ «ПівнГЗК» підлягає відхиленню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 протягом тривалого часу, працюючи на посадах монтера колії на відкритих гірничих виробах в кар'єрі та на відвалах аварійно-відновлювального поїзду залізничого цеху, помічником машиніста екскаватора ВАТ та ПАТ «ПівнГЗК» , виконував роботи впродовж 27 років 5 місяців в умовах вібрації, рівень якої перевищував ГДР, та 28 років 10 місяців в пилу, концентрація якого перевищувала ГДК (а.с.6-7).
Рішенням ЛЕК НДІ Промислової медицини від 08 квітня 2010 року у ОСОБА_4 встановлена наявність професійних захворювань з діагнозом - 1) вібраційна хвороба першої-другої ст. ; 2) хронічний бронхіт. ЛН першого ст.(а.с.15)
Актом №11 розслідування хронічного професійного захворювання від 29.04.2010 року встановлена причина зазначених професійних захворювань - тривалий стаж роботи в умовах запиленості повітря робочої зони, яка перевищувала ГДК та в умовах впливу на організм вібрації, що перевищувала ГДР, де працював хворий, ст. 153 КЗпП України, ст. 13 Закону України «Про охорону праці»(а.с.6-7).
Висновком МСЕК від 02.06.2010 року ОСОБА_4 вперше встановлено ступінь втрати професійної працездатності у в загальному розмірі 45 %, з них: 40% - по вібраційній хворобі, 5% - по бронхіту, а також третю групу інвалідності. При повторних оглядах МСЕК висновком від 24.05.2011р. та 15.05.2012р. ступінь втрати профпрацездатності та група інвалідності залишені без змін (а.с.12; 44).
На підставі встановлених обставин суд першої інстанції дійшов висновку про відшкодування позивачу у зв'язку з отриманими ним на виробництві професійними захворюваннями моральної шкоди відповідачем, з вини, якого її й заподіяно.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Як вбачається з акту № 11 розслідування хронічного професійного захворювання від 29.04.2010 року причиною професійних захворювань ОСОБА_4 є праця впродовж 27 років 5 місяців в умовах вібрації, рівень якої перевищував ГДР, та 28 років 10 місяців в пилу, концентрація якого перевищувала ГДК , які виникли у зв'язку з порушенням керівництвом підприємств, де працював хворий, ст. 153 КЗпП України, ст. 13 Закону України «Про охорону праці», якими передбачений обов'язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивач добровільно працював тривалий час у шкідливих умовах праці та саме його дії стали причиною професійного захворювання безпідставні та суперечать вищевикладеному.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що в даному випадку саме на органи МСЕК покладений обов'язок встановлення факту заподіяння моральної шкоди позивачу є безпідставними та такими, що суперечать Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким нанесене ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22.11.1995 р. № 212, оскільки МСЕК встановлює даний факт щодо потерпілих на виробництві, яким не було встановлено стійку втрату професійної працездатності, в той час як позивачу з 31 травня 2010 року встановлено стійку втрату професійної працездатності.
Доводи апеляційної скарги відповідачів щодо пропуску позивачем трьохмісячного строку для звернення до суду є безпідставними та такими, що суперечать законодавсту. Оскільки, позовна давність не поширюється, згідно п.3 ч.1 ст, 268 ЦК України, на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
Погоджується колегія суддів і з розміром моральної шкоди стягнутої з відповідача на користь позивача, оскільки судом взято до уваги роз'яснення в п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» щодо визначення розміру моральної шкоди залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо) та визначено розмір моральної шкоди з урахуванням фізичних та душевних страждань позивача.
Суд першої інстанції при постановленні рішення встановив обставини справи, дав їм належну оцінку і відповідно до норм процесуального та матеріального закону обґрунтовано дійшов висновку, що позивачу заподіяна моральна шкода під час його роботи на підприємстві відповідача у шкідливих умовах протягом тривалого часу, що стало причиною його професійного захворювання, яке потягло за собою стійку втрату працездатності у розмірі 45 %, та тривале лікування у медичних закладах.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду обґрунтоване і підтверджується матеріалами справи, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п.3 ч.1 ст. 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» - відхилити.
Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від від 26 липня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: