Справа №2/413/562/2012 Головуючий в 1 інстанції - Пустовіт О.Г.
Апеляційне провадження №22ц/491/2185/12 Доповідач - Братіщева Л.А.
Категорія 52 ( 1 )
Іменем України
«09» жовтня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Братіщевої Л.А.
суддів: Карнаух В.В., Остапенко В.О.
при секретарі: Євтодій К.С.
за участю: позивача - ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2
представника відповідача - Агафонової Світлани Георгіївни
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 27 квітня 2012 року за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Придніпровська залізниця" в особі відокремленого структурного підрозділу "Криворізька пасажирська вагонна дільниця" про визнання формулювання причини звільнення незаконними, поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -
У серпні 2011 року ОСОБА_1. звернулася із позовом до ДП "Придніпровська залізниця" в особі відокремленого структурного підрозділу "Криворізька пасажирська вагонна дільниця" про визнання формулювання причини звільнення незаконними, поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди і уточнивши позовні вимоги просила суд :
? визнати формулювання причин звільнення незаконними та скасувати наказ №722/ОС від 18.07.2011р. Про звільнення за п.4 ст. 40 КЗпП України;
? поновити її на роботі за посадою провідника пасажирського вагону резерву провідників;
? стягнути з відповідача заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 21685,52грн. та моральну шкоду в сумі 20тис.грн.
В обґрунтування позовних вимог вказала, що на підставі наказу 375/ОС від 02.06.2009р. вона була прийнята на підприємство відповідача провідником пасажирського вагона резерву провідників на умовах роботи по контракту.
13 липня 2011 року при зверненні до відділу кадрів із письмовою заявою про звільнення за п.1 ст. 36 КЗпП України працівник відділу кадрів прийняв від неї вказану заяву та видав для проходження записку про звільнення на її ім'я.
14.07.2011 року вона звернулася до працівників відділу кадрів з усною заявою про те, що має намір відізвати вказану вище заяву про звільнення за п.1 ст. З6 КЗпП України, однак їй в усній формі повідомили, що дана заява відсутня і що вона її не писала, та до відділу кадрів її не надавала, і що відповідач має намір звільнити її за п.4 ст.40 КЗпП України (прогул).
Однак, вказані факти не відповідають дійсності, оскільки, працівник відділу кадрів відповідача видав записку про звільнення, власноруч її заповнивши.
В даній записці про звільнення вказано, що вона звільняється з 13.07.2011 року, причина звільнення - п.1 ст.З6 Кзпп України, дана записка про звільнення оформлена належним чином - наявна печатка відповідача.
18.07.2011 року відповідач виніс наказ № 77/ЛВЧ про притягнення її до дисциплінарної відповідальності, в якому вказав, що 14.07.2011 року на ім'я начальника дільниці надійшов рапорт про допущення позивачем прогулів без поважних причин з 09.07.2011 року по 11.07.2011 рік з тих підстав, що вона була відсторонена від роботи та допустила прогул з 11.07.2011 року по 14.07.2011 року, а саме 11.07.2011 року не прибула до Лінійної СЕС ст. Кривий Ріг - Головний для складання іспиту. Але вказаний факт не відповідає дійсності, оскільки вона 11.07.2011 року була присутня в Лінійній СЕС ст. Кривий Ріг Головний, про що є відповідна відмітка в її особовій медичній книжці.
18.07.2011 року відповідач виніс наказ (розпорядження № 722/ОС про припинення трудового договору (контракту), в якому звільнив її за п.4 ст.40 Кзпп України за прогул без поважних причин, на підставі вищевказаного наказу про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
Дані накази відповідача вважає незаконними, оскільки вони винесені з грубими порушеннями вимог чинного трудового Законодавств України. Крім того, відповідач повинен їй сплатити середню заробітну плату за час вимушеного прогулу та моральну шкоду. Відповідно до довідки про доходи № 30 від 02.02.2012 року середня денна заробітна плата, за час вимушеного прогулу становить 133,04 гривень.
Загальна сума заробітку за час вимушеного прогулу за період з 18.07.2011 року по 06.03.2012 року складає 21685,52 гривень.
Посилаючись на ці обставини просила суд задовольнити позовні вимоги.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 27 квітня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, визнано формулювання причини звільнення незаконним та змінено наказ №722/ОС від 18.07.2011р. в частині формулювання причини звільнення, а саме з п.4 ст. 40 КЗпП України на п.1 ст. 36 КЗпП України.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі представник відповідач просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі з тих підстав, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Зокрема зазначає, що звільнення за п.1 ст. 36 КЗпП України передбачає згоду сторін, а нею і відповідачем згода не надавалась; суд не витребував у відповідача власноручно написану заяву про звільнення саме з 13.07.2011р. за п.1 ст. 36 КЗпП України.
Крім того, суд не застосував положення ч.1 ст. 235 КЗпП України якою передбачено, поновлення на роботі у разі звільнення без законної підстави; не врахував, що формулювання звільнення ОСОБА_1 за п.4 ст. 40 КЗпП України перешкоджало працевлаштуванню, а тому суд повинен був прийняти рішення про виплату середнього заробітку.
Відповідачем рішення суду не оскаржується.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, вислухавши пояснення позивача та його представника, представника відповідача, який пояснив, що враховуючи молодий вік позивача, вони погодились із рішенням суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, наказом №375 від 02.06.2009 року ОСОБА_1 була прийнята провідником пасажирського вагона резерву провідників на умовах роботи по контракту №2307 до «Криворізької пасажирської вагонної дільниці»ДП «Придніпровська залізниця»наказом №375/01 (а.с. 7, 59-62).
13 липня 2011 року позивачка звернулася до відділу кадрів про звільнення за згодою сторін, про що їй надана була записка про звільнення (а.с. 9, 108).
18.07.2011 року відповідачем був виданий наказ №77/ЛВЧ про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за порушення трудової дисципліни, правил внутрішнього трудового розпорядку дільниці, допущені прогули без поважних причин якому вказав, що 14.07.2011 року на ім'я начальника дільниці ОСОБА_4 надійшов рапорт про допущення позивачем прогулів без поважних причин із зазначенням, що ОСОБА_1 з 09.07.2011 року по 11.07.2011 рік була відсторонена від роботи та допустила прогул з 11.07.2011 року по 14.07.2011 рік, також не прибула 11.07.2011 р. до відділу охорони праці і дільниці та Лінійної СЕС ст. Кривий Р - Головний для складання іспитів (а.с. 11).
На підставі вище вказаного наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності наказом (розпорядженням) № 722/ОС про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_1, за згодою профкому, було звільнено за п.4 ст.40 КЗпП України за прогул без поважних причин (а.с. 12).
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 та відмовляючи в поновленні на роботі її на роботі та стягненні моральної шкоди, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вказані вимоги позивача нічим не підтверджені.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 на 09.07.2011р. була записана у рейс №680 Кривий Ріг-Адлер, про що свідчить маршрутний лист №438 (а.с. 52) і що не заперечується сторонами.
Згідно вимог п.2.1 Інструкції провідників пасажирських вагонів №ЦЛ-0038, затвердженої Наказом Укрзалізниці від 01.09.2003р. №234-Ц (надалі - Інструкція): Перед початком роботи провідники повинні проти інструктаж з охорони праці, інструктаж з безпеки руху, пожежної безпеки, позапланові інструктажі. Провідник вважається таким, що приступив до роботи, після отримання маршрутного листа, графіка чергування, та проходження усіх, що потребують, видів інструктажу з охорони праці, безпеки руху, пожежної безпеки.
У зв'язку з невиконанням ОСОБА_1 вимог ч.1 п.2.1 Інструкції вона була відсторонена від рейсу та попереджена про необхідність явки для здачі іспитів по охороні праці та санмінімуму, про що на підставі рапорту в.о інструктора ОСОБА_5 (а.с. 29) було складено акт за підписом нарядником поїздних бригад ОСОБА_6, старшого провідника ОСОБА_7, в.о інструктора ОСОБА_5 (а.с. 27).
Як вбачається з копії особової медичної книжки ОСОБА_1 11.07.2011р. вона пройшла санітарний мінімум при СКП Криворізької лінійної санепідстанції (а.с. 10), але інших вимог ч.1 п.2.1 Інструкції не виконала, на роботі не з'явилася, 13.07.2011р. Написала заяву на ім'я начальника ОВЧ ОСОБА_4 з проханням звільнення її за згодою сторін (а.с. 108), але не дочекавшись належного оформлення своєї заяви, на роботу більше не виходила. А на вимогу начальника Криворізької пасажирської вагонної дільниці ОСОБА_4 від 14.07.2011р. про надання пояснення щодо відсутності її на робочому місці з 11.07.2011р. (а.с.106), 15.07.2011р. ОСОБА_1 надала власноруч написане пояснення, що з 11.07.2011р. по час надання пояснень, вона була відсутня на роботі у зв'язку із поганим самопочуттям, але до лікарні не з'являлась (а.с. 107), що спростовує доводи апеляційної скарги про відсутність такої заяви.
Звільнення ОСОБА_1 за п. 4 ст. 40 КЗпП України відбулося за згодою з профспілковим комітетом згідно протоколу №2 від 18.07.2011р. (а.с. 12).
Підстав поважності відсутності на роботі згідно свого пояснення про хворобу ОСОБА_1 ні суду першої інстанції (як це зазначено в рішенні), ні апеляційному суду не надала. Тому колегія вважає необгрунтованими вимоги апеляційної скарги в повному обсязі.
Щодо незастосування судом ч.3 ст. 235 КЗпП України відносно ОСОБА_1, то позивачкою також, всупереч вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України, не надано доказів, що неправильне формулювання причин звільнення перешкоджало їй працевлаштуванню.
Виходячи із наведеного, колегія не знаходить підстав для скасування рішення і вважає необхідним залишити його без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 27 квітня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий :
Судді: