18.10.2012
Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Яценко Т.Л.
суддів Богдан В.В., Пістун А.О.
за участю прокурора Буйленкової І.М.
представника КВІ Соляник Л.О.
засудженої ОСОБА_2,
розглянула 18 жовтня 2012 року у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі справу за апеляцією засудженої ОСОБА_2 на постанову Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 червня 2012 року.
Зазначеною постановою ОСОБА_2 направлена для відбування покарання, призначеного їй вироком Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 10.05.2011 року, яким вона була засуджена за ст. 190 ч. 1 КК України до покарання у вигляді 2 років обмеження волі зі звільненням від відбування покарання строком на 1 рік 6 місяців.
Даним вироком на підставі ст. 76 КК України на засуджену були покладенні обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти ці органи про зміну місця проживання, періодично проходити реєстрацію в органі кримінально-виконавчої інспекції.
Відміняючи відстрочку виконання вироку та направляючи засуджену для відбування призначеного покарання у вигляді обмеження волі, суд першої інстанції зазначив, що засуджена не виконувала покладенні на неї вироком суду обов'язки: не з'являлась на реєстрацію до КВІ з 1 березня 2012 р., змінила місце проживання, чим усвідомлено ухиляється від відбування покарання.
В апеляції та доповненні до неї засуджена ОСОБА_2 просить постанову суду скасувати, оскільки вона не ухилялась від виконання вироку, зазначила, що її та її близьких не було повідомлено про день та час судового засідання, тому вона не мала можливості себе захистити, не було здійснено запити до всіх лікарських установ міста, де вона лікувалась інспектором КВІ, що може підтвердити поважність причин її неявки органів КВІ, просить врахувати, що до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягалась, почала відшкодовувати завдану злочином шкоду за позовом, а також проявити до неї милосердя, оскільки вона являється єдиним, хто забезпечує свою матір, яка перебуває на мінімальній пенсії, та має серйозні проблеми зі здоров'ям. Крім того, зазначила, що час знаходження її під арештом, у період проведення слідства, з 19.11.2010 року по 10.05.2011 року, повинен бути зарахований судом при відміні іспитового строку.
Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, думку прокурора та представника КВІ, які вважали постанову суду обґрунтованою та законною, заперечували проти задоволення апеляції засудженої; пояснення засудженої, яка підтримала апеляційну скаргу та доповнення до неї, і пояснила, що не ухилялась від явки до КВІ, а знаходилась в цей час на лікуванні в лікарнях, перевіривши матеріали справи, вивчивши та проаналізувавши доводи апеляції, порівнявши їх з матеріалами, що знаходяться у справі, колегія суддів вважає, що апеляція засудженої підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 78 ч. 2 КК України, якщо засуджений не виконує покладені на нього обов'язки або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання.
Підставою для відміни призначеного судом випробування та направлення засудженого для відбування обраного йому покарання в місцях обмеження волі, є невиконання одного або декількох покладених на нього вироком суду зобов'язань.
Як вбачається із вироку суду, при застосуванні до ОСОБА_2 ст. 75 КК України, у відповідності до положень ст. 76 КК України, на неї були покладенні обов'язки не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти ці органи про зміну місця проживання, періодично з»являтися для реєстрації в органи кримінально- виконавчої інспекції.
04 липня 2011 року засудженій було роз'яснено порядок відбуття покарання згідно ст. ст. 75 (79, 83) КК України з іспитовим строком та встановлено дні явки до КВІ для реєстрації (а.с. 16, 17 особової справи №192/2011 р.).
В оскаржуваній постанові суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_2 порушує умови відбування покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, не виконує обов'язки покладені на неї судом: не з'явилась на реєстрацію 01.03.2012 року та 15.03.2012 року до КВІ Жовтневого району, при цьому, як було встановлено інспектором КВІ, без поважних на то причин, та в подальшому не з'являлась до інспекції в установленні дні явки. На підтвердження вказаних фактів суд посилається у своїй постанові на відповіді з лікарень міста, довідку ОКЗ "Бюро судово-медичної експертизи" та рапорти дільничних інспекторів міліції.
Проте, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції та постанову передчасними, виходячи з наступного.
При розгляді подання кримінально-виконавчої інспекції, суд зобов'язаний, в кожному окремому випадку, встановити всі причини допущення засудженим порушення умов відбування покарання, не пов'язаного з позбавленням волі.
Як вбачається із матеріалів справи, інспектором Жовтневого МВ КВІ вносилось подання органу внутрішніх справ щодо здійснення приводу засудженої ОСОБА_2, з рапортів про виконання яких вбачається, що засуджена ОСОБА_2 за адресами: АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, не проживає (а.с. 7, 8, 28, 30); за адресою:АДРЕСА_3 - не представилось можливим виконати подання, оскільки не існує такої адреси (а.с. 10).
Суд першої інстанції, розглядаючи справу, не звернув увагу на порушення інспекцією КВІ вимог ст. ст. 164, 166 КВК України з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 164 ч. 1 КВК України кримінально-виконавча інспекція веде персональний облік засуджених протягом іспитового строку, спільно з органами внутрішніх справ та відповідними громадськими формуваннями проводить індивідуально-профілактичну роботу із засудженими та контролює додержання ними громадського порядку і виконання обов'язків, покладених на них судом; вносить подання органу внутрішніх справ щодо здійснення приводу засуджених, які не з'явилися за викликом до кримінально-виконавчої інспекції; організовує початковий розшук засуджених, місцезнаходження яких невідоме, та надсилає матеріали до органів внутрішніх справ для оголошення розшуку таких засуджених, що також передбачено вимогами розділу IV Інструкції про порядок виконання покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, та здійснення контролю щодо осіб, засуджених до таких покарань, затвердженої наказом Державного Департаменту України з питань виконання покарань МВС України від 19.12.2003 року №270/1560 (із змінами).
Проте, при дослідженні матеріалів справи та особової справи засудженої, відсутні дані про проведення початкових розшукових дій працівником інспекції та надіслання матеріалів до органів внутрішніх справ для оголошення розшуку засудженій ОСОБА_2, а також дані за наслідками розшуку, з одночасним надісланням матеріалів відносно засудженої ОСОБА_2 до суду для вирішення питання про направлення засудженої для відбування призначеного покарання, як того вимагають положення розділу IV вказаної Інструкції.
Крім того, відповідно до вимог ст. 166 ч. 1 КВК України та п.п. 5.2. розділу IV названої Інструкції, якщо засуджена особа ухиляється від виконання покладених на неї судом обов'язків чи притягувалась до адміністративної відповідальності за порушення громадського порядку… , такій засудженій особі виноситься застереження у виді письмового попередження про можливість скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного судом покарання.
Як вбачається із досліджених матеріалів справи та особової справи засудженої, відсутні дані про винесення застереження у виді письмового попередження про можливість скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного судом покарання.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції, роблячи висновки про невиконання засудженою покладених на неї зобов'язань, не встановив причин допущення ОСОБА_2 порушень , не врахував її усне повідомлення до КВІ, що та знаходиться на лікуванні, не були перевірені лікувальні заклади, вказані ОСОБА_2 в апеляції , та розглянув справу за її відсутністю. В матеріалах справи відсутні дані про повідомлення судом першої інстанції засудженої ОСОБА_2 про день та час судового засідання, у зв'язку з чим судом першої інстанції було порушено право на захист засудженої ОСОБА_2
Згідно з протоколом судового засідання (а.с. 32-33) матеріали особової справи №192/2011 р. на засуджену ОСОБА_2 судом першої інстанції не досліджувались, що свідчить про однобічність та неповноту дослідження обставин справи.
Також, з матеріалів справи вбачається, що на адресу суду після винесення постанови від 12.06.2012 року, надходило клопотання від засудженої про врахування у строк призначеного покарання час знаходження її під арештом з 19.11.2010 року по 10.05.2011 року відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КПК України, але судом першої інстанції вказане клопотання не розглядалось в порядку вимог ст. 409 КПК України та рішення по ньому прийнято не було.
На думку колегії суддів, вищезазначені факти свідчать про передчасність прийнятого рішення судом першої інстанції, однобічності та неповноту, що були допущені при його ухваленні, та тягнуть за собою скасування постанови суду першої інстанції, з направленням справи на новий судовий розгляд.
З урахуванням особи засудженої ОСОБА_2, колегія суддів вважає за необхідне залишити їй міру запобіжного заходу в вигляді знаходження під вартою.
Керуючись ст.ст.365,366 КПК України, колегія суддів, -
Апеляцію ОСОБА_2 задовольнити, а постанову Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 червня 2012 року про задоволення подання начальника КВІ Жовтневого району м. Кривого Рогу УДДУВП про відміну випробування за вироком Довгинцівського районного суду міста ОСОБА_3 від 10 травня 2011 року відносно ОСОБА_2 - скасувати, справу направити на новий розгляд в іншому складі суддів.
Міру запобіжного заходу залишити знаходження під вартою.
Судді апеляційного суду
Справа № 11/491/491/12 Головуючий у 1-й інстанції Пустовіт О.Г.
Категорія ст. 78 ч. 2 КК України Доповідач Яценко Т.Л.