Справа № 2-3007/12
іменем України
"15" серпня 2012 р. Дарницький районний суд м. Києва
у складі : головуючого судді - Дубаса В.А.,
при секретарі - Ридзель О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»про визнання недійсним кредитного договору, -
У листопаді 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Дельта Банк»про визнання недійсним кредитного договору №1263-0201001/1/ФКВ-08 від 17.06.2008 року. Обгрутовуючи позов посилався на те, що між ним та банком кредитний договір укладено у валюті: долар США. У день укладення договору позивач був переконаний та вважав, що сторони діють згідно вимог чинного законодавства України щодо визначення валютного платежу у доларах США та що зростання курсу доллара США по відношенню до гривні на час дії договору не відбудеться, тому погодився укласти кредитний договір саме в такій редакції. Разом з тим, позивач зазначає, що укладений договір мають бути визнаний судом недійсним у зв'язку з неправомірним здійсненням банком операцій в іноземній валюті за відсутності індивідуальної ліцензії на здійснення разової валютної операції.
У судове засідання представник позивача з'явилась, позов підтримала повністю та просила суд його задовольнити, посилаючись на обстави викладені у позові.
Представник відповідача у судовому засіданні вимоги позовної заяви не визнала, просила суд відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне позов залишити без задоволення виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що 17.06.2008 року між позивачем та ТОВ «Український промисловий банк»було укладено кредитний договір №1263-0201001/1/ФКВ-08, відповідно до якого банк надав позичальнику кредитні кошти у сумі 31651 доларів США, строком на 84 місяці до 16.05.2015 року, для придбання легкового автомобіля, зі сплатою процентів 10,6% у разі дотримання п. 4.2.10 договору (щорічне страхування автомобіля) та 11,5 % у разі не дотримання згаданого пункту договору.
Згідно договору про передачу Активів та Кредитних зобовязань Укрпромбанку на користь Дельта Банку від 30.06.2010 року ПАТ «Дельта Банк»набув права вимоги до боржників ТОВ «Укрпромбанк»по кредитним договорам у т.ч. по оспорюваному договору.
За правилом ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Укладений кредитний договір є двостороннім правочином і він укладений на загальних умовах, додержання яких є необхідним для чинності правочину, що відповідає ч. ч. 1- 6 ст. 203 ЦК України.
Згідно ст. 203 ЦК України, загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину: 1. зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2. особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3. волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4. правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5. правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6. правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Приписами, передбаченими ч. 1 ст. 215 ЦК України, визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Як на правову підставу задоволення свого позову, позивач посилається на ст. 227 ЦК України, яка регламентує, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.
Суд не погоджується з такими доводами позивача, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Судом встановлено, що кредитний договір був підписаний обома сторонами, тобто за правилом ч. 1 ст. 638 ЦК України є укладеним, оскільки сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Згідно ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.
Відповідно до ч. 2 ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно ч. 2 ст. 524 ЦК України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Відповідно до ч. 2 ст. 533 ЦК України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Згідно зі ст. 36 «Про Національний банк України»Національний банк встановлює офіційний курс гривні до іноземних валют та оприлюднює його.
Позивач зазначає, що банк не отримував у НБУ індивідуальної ліцензії на здійснення валютної операції по кредитному договору.
Відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом.
Надання та одержання кредиту в іноземній валюті та сплата процентів за цим кредитом не потребує індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу жодною зі сторін кредитного договору.
Крім того, інформація щодо коливання валюти та щоденного встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют є загальновідомою і позивач, укладаючи договір з відповідачем щодо отримання кредитних коштів в іноземній валюті, передбачав і брав на себе зобов'язання повернути кредитні кошти в цій же валюті. При цьому відповідач, укладаючи договір, розраховував на повернення кредитних коштів так само у визначеній договором валюті.
Частиною 1 ст. 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З огляду на умови кредитного договору, викладені положення чинного цивільного законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання зазначеного кредитного договору недійсним.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 10, 11, 57-61, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -
У задоволенні позовної заяви відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: