Справа № 2-3433/12
іменем України
"31" липня 2012 р.
Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючої судді Сирбул О.Ф.
при секретарі Семенченко Я.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Інвестиційно-фінансовий консалтинг»до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди в порядку регресу,
встановив:
У грудні 2011 року позивач Публічне акціонерне товариство «Інвестиційно-фінансовий консалтинг звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди в порядку регресу.
Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що 06 жовтня 2008 року в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Toyota, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_3 під її ж керуванням та автомобіля Богдан, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль Toyota, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_3. Згідно з довідкою МВС України головне управління в м. Києві № 71647 від 08 жовтня 2008 року дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_1 вимог п. 10.9 Правил дорожнього руху України. 19 червня 2008 року між ЗАТ CK «ВУСО»та ОСОБА_3 був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту № 022980-02-10-01. Відповідно до рахунку № ВДзС-23206 від 12 жовтня 2008 року вартість матеріальної шкоди складає 5 314,54 грн. З рахунку № ВДзС-23206 була виключена позиція спойлера у розмірі 458,74 грн. Таким чином сума, що підлягає виплаті в якості страхового відшкодування за Договором страхування, становить 4 855,80 грн., про що, було складено страховий акт № 8285 від 11 грудня 2008 року. Виплата страхового відшкодування була здійснена у повному обсязі. Таким чином, з моменту виплати страхового відшкодування у ЗАТ CK «ВУСО»виникло право до відповідача щодо відшкодування спричиненого збитку в межах фактичних затрат. Згідно з договором відступлення права вимоги від 23 грудня 2009 року ПАТ «Інвестиційно-фінансовий консалтинг» набуло належне ЗАТ CK «ВУСО»право вимоги, яке виникло у останнього на вищевказаних підставах. На підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 застрахована в CK «Провідна». 23 грудня 2010 року CK «Провідна»сплатила ЗАТ CK «ВУСО»страхове відшкодування в розмірі 3 545,66 грн. Так як CK «Провідна»виплатило страхове відшкодування у розмірі 3 545,66 грн., залишок заборгованості становить 1 310,14 грн., позивач має право на відшкодування відповідачем різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, та на відшкодування франшизи у загальному розмірі 1 310,14 грн. Однак, не зважаючи на свій обов'язок відшкодувати позивачу шкоду у розмірі 1 310,14 грн. Відповідач не реагує на законні вимоги позивача.
В своїх позовних вимогах позивач просив стягнути з відповідача суму завданої матеріальної шкоди в порядку регресу в розмірі 1 310,14 грн. та судові витрати.
Відповідно до ст. 213 Цивільного процесуального кодексу України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
В судове засідання представник позивача ПАТ «Інвестиційно-фінансовий консалтинг»не з'явився, надіслав заяву про розгляд справу у його відсутність.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином, причини не явки суду не відомі, у зв'язку з чим суд проводить заочний розгляд справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Судом встановлено, що 06 жовтня 2008 року в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Toyota, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.5), що належить ОСОБА_3 під її ж керуванням та автомобіля Богдан, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль Toyota, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_3.
Згідно з довідкою МВС України головне управління в м. Києві № 71647 від 08 жовтня 2008 року дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_1 вимог п. 10.9 Правил дорожнього руху України (а.с. 6).
На підставі ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Отже, у ОСОБА_3 як у власника автомобіля, виникло право вимоги до відповідача про відшкодування завданого збитку як до особи, яка порушила Правила дорожнього руху та безпосередньо винної в дорожньо-транспортній пригоді.
19 червня 2008 року між ЗАТ CK «ВУСО»та ОСОБА_3 був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту № 022980-02-10-01 (далі -«Договір страхування») (а.с. 7-8).
Страховим випадком, відповідно до Договору страхування, визначається подія, у разі якої внаслідок ДТП було завдано шкоду автомобілю Страхувальника. Розмір страхового відшкодування визначається Страховиком виходячи із суми заподіяного в результаті настання страхового випадку матеріального збитку, але не більше розміру страхової суми. Підставою для виплати страхового відшкодування згідно з умовами договору страхування є рахунок станції технічного обслуговування (п. 5.2. Договору страхування).
Відповідно до рахунку № ВДзС-23206 від 12 жовтня 2008 року вартість матеріальної шкоди складає 5 314,54 грн. З рахунку № ВДзС-23206 була виключена позиція спойлера у розмірі 458,74 грн. Таким чином сума, що підлягає виплаті в якості страхового відшкодування за Договором страхування, становить 4 855,80 грн. (а.с. 11), про що, було складено страховий акт № 8285 від 11 грудня 2008 року (а.с. 12).
Виплата страхового відшкодування здійснена в повному обсязі у відповідності до ст. 25 Закону України «Про страхування»на підставі заяви Страхувальника (а.с. 9-10), страхового акту № 8285-02 від 11 грудня 2008 року (а.с.14), платіжним дорученням № 20183 від 12 грудня 2008 року (а.с.15).
На підставі ст. 27 Закону України «Про страхування»до Страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке Страхувальник або інша особа, яка отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдану шкоду.
Згідно п. 1 ст. 1191 Цивільного Кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно ст. 993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
23 грудня 2009 року укладено договір відступлення права вимоги ПАТ «Інвестиційно-фінансовий консалтинг», та позивач набув належне ЗАТ CK «ВУСО»право вимоги, яке виникло у останнього на вищевказаних підставах (а.с.22).
На підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 застрахована в CK «Провідна». 23 грудня 2010 року CK «Провідна»сплатила ЗАТ CK «ВУСО»страхове відшкодування в розмірі 3 545,66 грн.
CK «Провідна»виплатило страхове відшкодування у розмірі 3 545,66 грн., залишок заборгованості становить 1 310,14 грн., позивач має право на відшкодування відповідачем різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, та на відшкодування франшизи у загальному розмірі 1 310,14 грн.
Отже, враховуючи вищевикладене відповідач не виконав свої зобов'язання перед позивачем тому суд приходить до висновку що позовні вимоги є доведеними, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Оскільки позов задовольняється, з відповідача на користь позивача повинна бути стягнена сума сплаченого судового збору у розмірі 188,20 грн. (а.с. 1).
Керуючись ст.ст. 22, 512, 513, 993, 1166, 1188, 1191 ЦК України, ст.ст. 9, 27 Закону України «Про страхування», ст.ст. 3, 10, 11, 60, 88, 212- 215 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Інвестиційно-фінансовий консалтинг»до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди в порядку регресу - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Інвестиційно-фінансовий консалтинг»суму завданої матеріальної шкоди в порядку регресу у розмірі 1 310,14 (одна тисяча триста десять) гривень 14 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Інвестиційно-фінансовий консалтинг»судові витрати по справі у вигляді судового збору у сумі 188,20 (сто вісімдесят вісім) гривень 20 копійок.
За письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з моменту отримання копії заочного рішення до суду першої інстанції, заочне рішення може бути переглянуто судом, який постановив рішення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Строк, протягом якого розглядатиметься заява відповідача про перегляд заочного рішення, не включається до строку на апеляційне оскарження.
Суддя: