Справа № 2-5949/12
іменем України
"01" серпня 2012 р.Дарницький райсуд м. Києва в складі
головуючого судді - Сухомлінова С.М.
при секретарі - Пришляк З.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом Національного Університету Оборони України до ОСОБА_1, ОСОБА_2, які діють в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_3 про виселення з гуртожитку,
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, які діють в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 про виселення останньої з кімнати АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення. Свої вимоги обґрунтовує тим, що після того як в 2009р. рішенням суду було виселено з спірної кімнати ОСОБА_1 та ОСОБА_1 у останніх народилась донька ОСОБА_3. На даний час неповнолітня донька відповідачів разом з ними незаконно та безпідставно займає спірне жиле приміщення в гуртожитку, чим порушуються права позивача.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Відповідачі, які діють в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 у судове засідання не з'явились, про дату та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, однак причини неявки суду не повідомили.
Суд, відповідно до ст.ст. 169, 224 ЦПК України вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній матеріалів у їх відсутність, оскільки неявка відповідача не перешкоджає постановленню заочного рішення, проти чого не заперечував представник позивача.
Вислухавши пояснення позивача та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 127 ЖК України для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки. Жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті районної, міської, районної в м. Києві Ради народних депутатів.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 15.09.2009р. року ОСОБА_1 та ОСОБА_1 разом з малолітнім ОСОБА_4 було виселено з кімнати АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення (а.с.5-6) а ухвалою Апеляційного суду м. Києва вказане рішення залишено без змін (а.с.7)
Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Встановлено, що у відповідачів в 2010р. народилась донька ОСОБА_3 яка проживає разом з ними в спірній кімнаті гуртожитку (а.с.4)
Відповідно до ст. 98 ЖК України наймача, що залишився проживати в попередньому приміщенні, слід вважати тимчасовим жильцем, який не набуває права користування цим приміщенням незалежно від строку проживання в ньому і підлягає виселенню без надання іншого жилого приміщення.
Статтями 128, 129 ЖК України, встановлено порядок надання жилої площі в гуртожитках і користування нею та передбачено, що на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення.
Судом встановлено, що рішення щодо надання відповідачам житла у гуртожитку командуванням академії не приймалося, спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення в жиле приміщення, на їх сім'ю не видавався, тобто, на даний час відповідачі самовільно, без достатніх на те правових підстав займають спірну кімнату.
Відповідно до ст. 116 ЖК України та п. 44 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого Постановою Ради Міністрів Української РСР № 208 від 03.06.1986 року, надання особі житлової площі без спеціального ордеру, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу, і за відсутності правочинного рішення щодо її надання є порушенням встановленого законом порядку і повинно визнаватися незаконним, а така особа підлягає виселенню без надання іншого жилого приміщення.
Тривалість користування зайнятим приміщенням не створює правових наслідків у вигляді визнання за особою права користування цим жилим приміщенням, оскільки право користування останнім виникає у зв'язку з виділенням його за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету підприємства, установи, організації і видачею на нього ордеру у встановленому законом порядку.
Проживання відповідачів з відома посадових осіб гуртожитку і оплата відповідачами за проживання в гуртожитку не можуть бути визнані підставою, яка породжує право на жилу площу.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що малолітня ОСОБА_3 без правових підстав проживає в спірній кімнаті АДРЕСА_1 , оскільки спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення в жиле приміщення, їй не видавався, а тому позовні вимоги позивача є законними.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України, суд приходить до висновку, про стягнення з відповідачів на користь держави підлягає стягненню 107,30 грн. судового збору..
Керуючись ст.ст.109, 127, 129, 132 ЖК України, ст.ст. 57, 58, 60, 81, 88, 213-215, 218 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Виселити ОСОБА_3 2010 р.н. із займаного жилого приміщення розташованого АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 107,30 грн. судових витрат.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення ухвали до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва.
СУДДЯ: С.М. Сухомлінов