24 липня 2012 року Справа №2-1648/12
Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:
головуючого судді Смотрицького В.Г.
при секретарі Чебуришкіній Н.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці справу за позовом ОСОБА_1 до Державного вищого навчального закладу «Чернівецький політехнічний коледж»про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з роботи, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з роботи, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу посилаючись на те, що наказом від 31.08.2010 року № 530-к він був прийнятий на роботу в Чернівецький політехнічний коледж на посаду викладача спеціальних дисциплін відділення програмування і економіки.
Наказом від 16.05.2012 року № 194-к його було звільнено з роботи у зв'язку з закінченням дії трудового договору.
Вважав звільнення з роботи у зв'язку з закінченням строку дії трудового договору незаконним, а тому просив визнати наказ від 16.05.2012 року № 194-к про його звільнення з роботи незаконним та скасувати його, поновити його на роботі з 16.05.2012 року на посаді викладача спеціальних дисциплін відділення програмування Державного вищого навчального закладу «Чернівецький політехнічний коледж», стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 1374,00 грн., а також судові витрати по справі по наданню юридичної допомоги.
Позивач та його представник в судовому засіданні позов підтримали і в своїх поясненнях підтвердили обставини, викладені в позовній заяві.
Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали і в своїх поясненнях підтвердили обставини, викладені у власних запереченнях.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково.
Судом встановлено, що наказом від 31.08.2010 року № 530-к позивач на підставі контракту був прийнятий на роботу в Чернівецький політехнічний коледж на посаду викладача спеціальних дисциплін відділення програмування і економіки на строк з 01.09.2010р. по 31.08.2011р. \ а.с. 6, 7 \.
Наказом директора коледжу від 01.09.2010р. № 535к позивачу було надано відпустку по догляду за дитиною до 3-х років по 16.07.2012р. \ а.с. 13 \.
16.05.2012 року позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою про те, що він приступає до виконання своїх обов'язків після відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років \ а.с. 12 \.
Наказом від 16.05.2012 року № 194-к позивача було звільнено з роботи у зв'язку з закінченням дії трудового договору \ а.с. 10 \.
Все вищенаведене підтверджується дослідженими по справі доказами.
Згідно з ст. 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Відповідно до ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
Згідно з ст. 39-1 КЗпП України якщо після закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3 статті 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк.
Відповідно до ст. 54 Закону України «Про освіту»педагогічні та науково-педагогічні працівники приймаються на роботу шляхом укладення трудового договору, в тому числі за контрактом.
Згідно з п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року N 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»власник або уповноважений ним орган може вимагати від працівника, який працює за трудовим договором, укладення контракту тільки в тому разі, коли він відноситься до категорії працівників, які згідно з законодавством працюють за контрактом (наприклад, керівники підприємств). Порушення цих вимог може бути підставою для визнання відповідно до ст. 9 КЗпП недійсними умов праці за контрактом, які погіршують становище порівняно з законодавством України.
Суд вважає, що хоч позивач і працював згідно з строковим договором, але його посада була включена в штатний розклад Державного вищого навчального закладу «Чернівецький політехнічний коледж», як постійна посада. Отже у відповідача не було підстав укладати з позивачем такий строковий договір.
Посилання представників відповідача на те, що строковий контракт з позивачем був укладений у зв'язку з відсутністю у нього педагогічної освіти на думку суду є безпідставним оскільки в укладеному 01.09.2010р. контракті про це нічого не зазначено.
Суд вважає, що після закінчення дії строкового договору 31.08.2011 року і фактичного продовження його дії до 16.07.2012р. \ а.с. 39 \ трудові відносини між сторонами фактично тривали, тобто відповідач фактично переуклав договір. За таких обставин він став вважатись таким, що укладений на невизначений строк.
А тому на думку суду звільнення позивача з роботи не може вважатись обґрунтованим, оскаржуваний наказ має бути визнаний незаконним та його необхідно скасувати, а позивача поновити на роботі на посаді викладача спеціальних дисциплін відділення програмування Державного вищого навчального закладу «Чернівецький політехнічний коледж».
Відповідно до ст.235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Відповідно до ч.3 п.32 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів»у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.
В останні два місяці роботи перед звільненням позивач не працював, ніяких доходів у відповідача не отримував. Згідно з ч. 7 п. 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати в інших випадках, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку, не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового ( місячного) окладу.
Відповідно до довідки від 30.05.2012р. № 288 тарифна ставка спеціаліста станом на 16.05.2012 року складає 1374,00 грн. \ а.с. 15 \.
А тому, визначаючи розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу на думку суду необхідно виходити саме з розміру цього посадового окладу спеціаліста.
Враховуючи те, що позивач звертаючись до суду 15.06.2012р. \ а.с. 1 \ та надаючи 27.06.2012р. після виправлення недоліків нову редакцію позовної заяви \ а.с. 20 \ просив стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 1374,00 грн., відповідно саме цю суму на його користь і має бути стягнуто.
Відповідно до ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.
Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Відповідно до ст.1 Закону України від 20.12.2011 року № 4191-УІ «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах»розмір компенсації не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі - особи, яка надавала правову допомогу у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.
Згідно з наданими суду документами адвокатом ОСОБА_2 позивачу було надано правову допомогу протягом 4,5 год. на суму 1933,40 грн., а оплачено 2500 грн. \ а.с. 44, 45 \.
Згідно з розрахунком адвокат приймав участь у справі протягом 1,5 год., але в дійсності судове засідання, в якому був присутній ОСОБА_2 тривало тільки одну годину.
А тому враховуючи об'єм наданої правової допомоги, кількість часу, затраченого адвокатом при надання правової допомоги позивачу, вважаю, що зазначений в розрахунку розмір є завищеним, а тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 800 грн.
Крім цього оскільки позивач був звільнений від сплати судових витрат при зверненні до суду судовий збір в сумі 214,60 грн. мають бути стягнуті з відповідача.
Також на думку суду необхідно допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді викладача спеціальних дисциплін відділення програмування Державного вищого навчального закладу «Чернівецький політехнічний коледж»ради з 16.05.2012 року та стягнення на його користь заробітної плати за один місяць в сумі 1374,00 грн. за вирахуванням суми прибуткового податку та інших обов'язкових платежів.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 23, 39-1, 233, 235, 237-1 КЗпП України, ст. 54 Закону України «Про освіту», п. 4 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, п. 7, 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року N 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», ст.ст. 10, 11, 60, 81, 84, 88, 212 - 215 ЦПК України, суд, -
вирішив:
Позов задовольнити частково.
Визнати наказ від 16.05.2012 року № 194-к про звільнення ОСОБА_1 з роботи незаконним та скасувати його.
Поновити ОСОБА_1 на роботі з 16.05.2012 року на посаді викладача спеціальних дисциплін відділення програмування Державного вищого навчального закладу «Чернівецький політехнічний коледж».
Стягнути з Державного вищого навчального закладу «Чернівецький політехнічний коледж» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 1374,00 грн.
Стягнути з Державного вищого навчального закладу «Чернівецький політехнічний коледж» на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правову допомогу в сумі 800 грн.
Стягнути з Державного вищого навчального закладу «Чернівецький політехнічний коледж» на користь держави судовий збір в сумі 214,60 грн.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді викладача спеціальних дисциплін відділення програмування Державного вищого навчального закладу «Чернівецький політехнічний коледж» з 16.05.2012 року та стягнення на його користь заробітної плати за один місяць в сумі 1374,00 грн. за вирахуванням суми прибуткового податку та інших обов'язкових платежів.
В задоволенні іншої частини вимог відмовити.
З повним рішенням суду особи, які беруть участь у справі, зможуть ознайомитись 27 липня 2012 року.
Апеляційна скарга може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення до апеляційного суду Чернівецької області через Шевченківський районний суд м. Чернівці. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: В.Г.Смотрицький